Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ XI - Прикінцеві положення

Розділ І - Визначення | Розділ ПІ - Основні принципи, пов'язані з оцінкою кваліфікації | Розділ IV - Визнання кваліфікацій, що дають доступ до вищої освіти. | Розділ VI - визнання кваліфікацій вищої освіти. | Подальші заходи в світлі шести цілей Болонського процесу. | Створення загальноєвропейського простору вищої освіти | М. Берген, 19 – 20 травня 2005 року. | Комюніке Конференції Міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти. Лондон, 16-19 травня 2007 року. | Європейський простір вищої освіти в контексті глобалізації. | Навчання впродовж життя |


Читайте также:
  1. I. Загальні положення
  2. I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  3. I. Загальні положення
  4. Вейвлет перетворення. Аналіз із змінною роздільною здатністю
  5. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЛОВОЇ АПЕРТУРИ ТА РОЗДІЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ МІКРОСКОПА
  6. Визначте сутність та основні положення кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у вищих навчальних закладах України 3-4 рівнів акредитації
  7. Висновки до розділу 3

Стаття XI. 1

Ця Конвенція відкрита для підписання:

1. Держави-члени Ради Європи;

2. Держави-члени ЮНЕСКО регіону Європи;

3. Будь-якому іншому підписала, договірні держави або учасником Європейської культурної конвенції Ради Європи і / або Конвенції ЮНЕСКО про визнання навчальних курсів, дипломів і вчених ступенів, що належать до вищої освіти в державах регіону Європи, які пропонуєте Дипломатичну конференцію з прийняттям цієї Конвенції.

Ці держави і Святійший Престол можуть висловити свою згоду бути пов'язаними:

- Підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження; або

- Підпис, із застереженням про ратифікацію, прийняття або затвердження з подальшою ратифікацію, прийняття або затвердження;

- Приєднання.

Підписи повинні бути зроблені з одного з депозитаріїв. Інструменти ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання одному з депозитаріїв.

Стаття XI.2

Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, наступного за закінченням строку в один місяць після п'яти держав, в тому числі щонайменше три держави-члена Ради Європи і / або ЮНЕСКО регіону Європи, висловили свою згоду на бути пов'язаними положеннями Конвенції. Вона набуває чинності для кожної іншої держави в перший день місяця, наступного за закінченням строку в один місяць після дати висловлення своєї згоди на обов'язковість для нього Конвенції.

Стаття Х1.3

Після вступу в силу цієї Конвенції, будь-яка держава, крім тих, які підпадають під одну з категорій, перерахованих у статті XI. 1, може звернутися з проханням приєднання до цієї Конвенції. Будь-яке прохання подібного роду подається одному з депозитаріїв, який передає його Сторонам принаймні три місяці до засідання Комітету Конвенції про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти в Європейському Регіоні. Депозитарій інформує також Комітет міністрів Ради Європи та Виконавчу раду ЮНЕСКО.

Рішення запропонувати державі, яка звертається з таким проханням, приєднатися до цієї Конвенції приймається більшістю у дві третини голосів Сторін.

Після вступу в силу цієї Конвенції Європейське співтовариство може приєднатися до неї на прохання своїх держав-членів, які повинні бути на ім'я одного з депозитаріїв.

У цьому випадку Стаття XI.3.2 не застосовується.

У відношенні будь-якого з приєднуються держав або Європейського співтовариства, конвенція набуває чинності в перший день місяця, наступного закінчення строку в один місяць після здачі на зберігання документа про приєднання одному з депозитаріїв.

Стаття XI.4

Сторони цієї Конвенції, які в той же час є Сторонами однієї чи більше з таких конвенцій:

- Європейська конвенція про еквівалентність дипломів, які надають допуск до університетів (1953 р., ЕТS 15) і Протокол до неї (1964 р., ЕТS 49);

- Європейська конвенція про еквівалентність періодів університетської освіти (1956 р., ЕТS 21);

- Європейська конвенція про академічне визнання університетських кваліфікацій (1959 р., ЕTS Ні. 32);

- Міжнародна конвенція про визнання учбових курсів, дипломів і ступенів у галузі вищої освіти в арабських і європейських державах;

- Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів і вчених ступенів з вищої освіти в державах регіону Європи (1979);

- Європейська конвенція про загальну еквівалентність періодів університетської освіти (1990 р. ЕТS № 138),

- Застосовуються положення цієї Конвенції у своїх взаємних відносин;

- Продовжують слідувати перерахованим вище конвенцій, до яких вони є стороною у своїх відносинах з іншими державами-учасниками цих конвенцій, але не до цієї Конвенції.

Учасники цієї Конвенції зобов'язуються утримуватися від приєднання до будь-якої з конвенцій, згаданих у пункті 1, до якої вони вже не партія, за винятком Міжнародної конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту в арабських і європейських державах басейну Середземного моря.

Стаття XI.5

Будь-яка держава може в момент підписання або здачі на зберігання документів про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання може визначити територію або території, на які поширюється дія цієї Конвенції.

Будь-яка держава може в будь-який час після цього заявою на ім'я одного з депозитаріїв поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в декларації. Щодо такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, наступного за закінченням строку в один місяць після дати отримання такої заяви депозитарієм.

Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом повідомлення на ім'я одного з депозитаріїв Відкликання набирає чинності в перший день місяця, наступного за закінченням строку в один місяць після дати отримання такого повідомлення депозитарієм.

Стаття ХІ.6

Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення на ім'я одного з депозитаріїв.

Така денонсація набирає чинності в перший день місяця наступного за закінченням періоду в дванадцять місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм. Проте така денонсація не зачіпає рішень про визнання, прийнятих раніше у відповідності до положень цієї Конвенції.

Про припинення або призупинення дії цієї Конвенції, як наслідком порушення стороною будь-якого положення необхідно виконання завдання та цілі цієї Конвенції, розглядаються відповідно до міжнародного права.

Стаття XI. 7

Будь-яка держава, Святійший престол або Європейське співтовариство під час підписання або здачі на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, заявити, що вона залишає за собою право не застосовувати, повністю або в частині, одну або декілька з наступних статей цієї Конвенції:

Стаття IV. 8, Стаття V.3, Стаття VI. З, Стаття УІІІ.2,

Стаття IX. З. Ніякі інші застереження не допускаються.

Будь-яка Сторона, яка зробила застереження відповідно до попереднього пункту, може повністю або частково відкликати його шляхом повідомлення на ім'я одного з депозитаріїв. Вихід набуває чинності з дати отримання такого повідомлення депозитарієм.

Сторона, яка зробила застереження щодо положення цієї Конвенції, не може вимагати застосування цього положення будь-якій інший стороні, вона може, однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вимагати застосування цього положення у тому обсязі, в якому вона сама його прийняла.

Стаття XI. 8

Проект поправок до цієї Конвенції можуть бути прийняті Комітетом Конвенції про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти в Європейському регіоні.

Будь-який проект поправки, прийняті повинні бути включені до протоколу до цієї Конвенції. У Протоколі визначаються умови набрання ним чинності, які в будь-якому випадку, потрібна вираз згоди сторін на обов'язковість для нього. Ніякі поправки можуть бути внесені в розділі III цієї Конвенції відповідно до процедури пункту 1 вище.

Будь-яка пропозиція про внесення поправок доводиться до однієї з депозитаріїв, який передає його Сторонам не пізніше ніж за три місяці до засідання Комітету. Депозитарії також інформують комітет міністрів Ради Європи та Виконавчу раду ЮНЕСКО.

Стаття ХІ.9

Генеральний секретар Ради Європи та Генерального директора з питань освіти, науки і культури є депозитаріями цієї Конвенції.

Депозитарієм, з яким дію, повідомлення чи сповіщення, була зберігання повідомляє Сторони цієї Конвенції, а також інших.

Держави-члени Ради Європи і / або ЮНЕСКО регіону Європи:

- Про будь-яке підписання;

- Зберігання будь-якого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання;

- Будь-який дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до положення статей ХІ.2 і ХІ.3.4;

- Будь-який застереження, зроблене відповідно до положень статті ХІ.7 і зняття будь-якого застереження, зроблені відповідно до положень статті XI.7;

- Будь-який денонсацію цієї Конвенції у відповідності зі статтею ХІ.6;

- Будь-яких заявах, зроблених відповідно до положень статті П. 1 або статті ІІ.2;

- Будь-яких заявах, зроблених відповідно до положень статті IV.5;

- Будь-який запит про приєднання, зроблене відповідно до положень статті ХІ.З;

-Будь-яка пропозиція, внесена відповідно до положень статті XI. 8;

- Про будь-якому іншому акті, повідомлення або сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

- Депозитарій, який отримав повідомлення або зробив повідомлення відповідно до положень цієї Конвенції, негайно інформує про це іншого депозитарію.

На посвідчення чого нижче підписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Лісабоні 11 квітня 1997, англійською, французькою, російською та іспанською мовами, причому всі чотири тексти мають однакову силу, у двох примірниках, один з яких передається на зберігання в архівах Ради Європи та інших в архіві Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Завірені копії будуть направлені всім державам, зазначеним у статті XI. 1, при Святому Престолі і Європейського співтовариства і в Секретаріат Організації Об'єднаних Націй.

Лісабон 11 квітня 1997

Запитання для самоконтролю:

1. Що розглядалося на Лісабонській конвенції?

2. Коли проходила Лісабонська конвенція?

3. Головна мета даної конвенції?

4. З яких розділів складається Лісабонська конвенція?

5. Про що погодилися на конвенції?

6. Розказати про компетенцію влади, щодо освіти.

7. Які основні принципи, пов’язані з оцінкою кваліфікації.

8. Розкажіть про визнання кваліфікацій, що дають доступ до вищої освіти та кваліфікації вищої освіти.

 

2. Сорбонська спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти. м. Париж, 25 травня 1998 року.

У Європейському процесі нещодавно було зроблено декілька надзвичайно важливих кроків. Однак не варто забувати, що Європа – це не тільки євро, банки й економіка: вона повинна стати також і Європою знань. Отже необхідно будувати і посилювати інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну базу нашого континенту. Особливо це стосується університетів, що продовжують відігравати переломну роль у такому розвитку.

Університети з’явилися в Європі, понад три чверті тисячоліття. Наші чотири країни пишаються своїми найстарішими університетами з-посеред них Університет Парижу, що святкує сьогодні ювілей. У ті часи студенти і вчені могли вільно і швидко поширювати свої знання на цілім континенті. Сьогодні ж багато хто з наших студентів закінчує своє навчання, так і не маючи можливості навчатися поза межами своєї країни.

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до розмаїтості шляхів становлення фахової кар’єри з очевидною необхідністю навчання й підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (і нашому суспільству в цілому) систему вищої освіти, у якій їм давалися б кращі можливості шукати й знаходити галузі, в котрих вони мали б перевагу перед іншими людьми.

Відкрита Зона європейської вищої освіти несе багатство позитивних перспектив, звісно ж, із повагою до наших розходжень, але потребує, з іншого боку, продовження зусиль для ліквідації бар’єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, що розширили б мобільність і зробили співробітництво більш близьким, ніж будь-коли досі.

Таке міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти безпосередньо пов’язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумілістю. Здається, що з’являється необхідність у системі, в котрій для міжнародного порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних цикли: доступеневий і післяступеневий.

У цій системі багато новизни і гнучкості може бути досягнуто через використання семестрів і кредитів (як це зроблено в схемі ECTS). Це забезпечить перевірку правильності отриманих кредитів для тих, хто вибирає початкову освіту або продовження навчання в різноманітних європейських університетах і тих, хто хотів би мати можливість одержати ступінь у будь-який зручний для себе час протягом життя. Дійсно, ті, котрі навчаються, повинні мати право ввійти в академічний світ у будь-який час їхнього фахового життя та незалежно від їхньої попередньої підготовки.

Студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифікованих програм, що сприяють можливості отримання міждисциплінових занять, розвитку знання іноземних мов і використання нових інформаційних технологій.

Міжнародне визнання першого, який відповідає сумірному рівневі кваліфікації, важливе для успіху цієї спроби, в якій ми хотіли б зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для усіх.

У післяступеневому циклі мусить бути вибір між більш короткою за тривалістю програмою отримання ступеня магістра і більш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. І в тій, і в іншій програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослідницькій і самостійній роботі.

Студенти як доступеневого, так і післяступеневого циклів мають заохочуватися до навчання, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї власної країни. Водночас, усе більша кількість викладацького й дослідницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, відмінних від своєї власної. Підтримка Європейською спілкою мобільності студентів і викладачів має використовуватися повністю.

У більшості країн, не тільки в межах Європи, тепер є дуже відчутною потреба в такій еволюції, що спонукало до широкого обговорення цієї проблеми на конференціях європейських ректорів, президентів університетів, груп експертів і вчених у деяких наших країнах.

Торік у Лісабоні була узгоджена конвенція про визнання в Європі кваліфікацій вищої освіти для академічних цілей. Вона впровадила велику кількість базових вимог і підтвердила, що окремі країни можуть брати участь у більш конструктивній схемі визнання. Приймаючи цю позицію, можна користуватися вимогами Конвенції і йти далі. Уже зараз є багато точок дотику у сфері взаємного визнання ступенів вищої освіти для фахових цілей із використанням перспективних директив Європейської спілки.

Наші уряди, однак, продовжують відігравати визначальну роль у досягненні цих цілей, заохочуючи засоби підтвердження надбаних знань і кращого визнання відпо­відних ступенів. Ми очікуємо, що це буде сприяти подальшим міжуніверситетським угодам. Прогресивна гармонізація всіх наших ступенів і циклів навчання може бути досягнута через зміцнення вже існуючого досвіду, спільні дипломи, експериментальні ініціативи і через діалог із усіма зацікавленими особами.

Ми, отже, погоджуємося схвалити створення загальної системи, спрямованої на зовнішнє визнання йполегшення мобільності студентів, а також і на розширення можливостей їх працевлаштування. Сьогодні тут у Сорбонні ювілей Університету Парижа дає нам прекрасну можливість брати участь у спробі створення Зони європейської вищої освіти, де національні особливості й спільні інтереси можуть взаємодіяти й посилювати один одного задля вигоди Європи, її студентів та, в більш загальному сенсі, її громадян. Ми закликаємо інші держави, членів Спілки та інші європейські країни приєднатися до нас для досягнення цієї мети, а всі європейські університети – об’єднатися для підсилення становища Європи у світі через плавно регульоване поліпшення й модифікацію освіти для своїх громадян.

Клод Аллеґрі, Міністр у справах національної освіти, досліджень і технології (Франція)

Луїджі Берлшґуллер, Міністр суспільного розвитку і досліджень (Італія)

Тесса Блекстоун, Міністр вищої освіти (Великобританія)

Юрген Руттґерс, Міністр у справах освіти, науки, досліджень і технології (Німеччина)

 

Запитання для самоконтролю:

1. Де проходила конференція?

2. Що розглядали?

3. Назвіть два основних цикли освіти.

4. Назвіть головну мету Сорбонської декларації.

5. Які країни приймали участь?

 

 


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 50 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розділ X - Впровадження механізмів| Зона Європейської вищої освіти

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.014 сек.)