Характеристика фінансового стані підприємства

Для кожного підприємства актуальна проблема наявності грошових коштів, ліквідність не грошових активів, а також здатність залучити додаткові інвестиції для розвитку або можливість отримати кредити від різних фінансово-кредитних установ (в першу чергу від комерційних банків).

Сучасне управління фінансами підприємства базується на трьох основних концепціях: поточної вартості, підприємницького ризику, грошового потоку. Вони взаємодоповнюють одна одну.

Концепція поточної вартості за своєю економічною суттю виражає ділову активність підприємства, що виявляється в збільшенні капіталу і залежить від структури джерел фінансування, їхньої ціни для підприємства, рівня прибутковості альтернативних джерел вкладення коштів.

Концепція підприємницького ризику випливає з концепції поточної вартості по прогнозних розмірах економічних вигод, істотно залежить від того, наскільки точне це передбачення.

Сьогодні в Україні накопичення фінансових ресурсів йде з великою напругою, яка зростає в міру просування до ринкової економіки. Це природний процес, тому що зміна старого способу виробництва змінює природу і призначення фінансів, викликає необхідність зміни методів і форм організації фінансових відносин. Перехід до ринкової економіки вимагає вирішення проблем фінансових ресурсів і насамперед – стабілізації товарно-грошових відносин і інших економічних явищ, що впливають на зміст фінансів підприємства. Тому необхідно аналізувати економічні відносини, які пов’язані з рухом фінансових ресурсів, утворенням доходів і накопичень.

З урахуванням набутого практичного досвіду та рекомендацій банків України пропонуються для проведення фінансового аналізу господарюючих суб’єктів України такі групи показників:

- оцінка майнового становища;

- оцінка ліквідності;

- оцінка фінансової стійкості;

- оцінка ділової активності;

- оцінка рентабельності.

Перша група - оцінка майнового становища - дозволяє з'ясувати джерела формування майна й оцінити, як воно використовується.

Показники ліквідності і платоспроможності (друга група) характеризують можливість підприємства своєчасно та в повній мірі провести розрахунки за своїми зобов’заннями.

Показники фінансової стійкості (третя група) дають можливість визначити фінансовий запас міцності підприємства, тобто стабільність його діяльності та позиції довгострокової перспективи.

Ділова активність підприємства (четверта група) проявляється у динаміці його розвитку, досягненні намічених цілей, у розширенні ринків збуту.

Показники рентабельності (п'ята група) характеризують економічну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для проведення фінансового аналізу необхідно мати повну інформацію про Фінансові ресурси підприємства, рівні та чинники їх використання. Чим більше показників використовується у фінансовому аналізі, тим легше уявити реальну ситуацію на підприємстві. Кількість таких показників повинна бути оптимальною. Кожний господарюючий суб'єкт з урахуванням своїх особливостей мас право самостійно сформувати власну методику внутрішнього фінансового аналізу.

Найголовніше у проведенні фінансового аналізу – постійне вдосконалювання діючої на підприємстві методики. В цьому мають бути зацікавлені робітники фінансових служб підприємства. Оцінка фінансового стану проводиться за даними балансу.

Аналіз балансу виконується за допомогою наступних способів:

· горизонтальний аналіз;

· аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз. Найпростіший із прийомів аналізу, але, не дивлячись на це, за його допомогою можна одержати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він припускає порівняння показників одного боку з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремої статі або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. За наявності необхідної інформації бажано аналізувати базові темпи зростання за декілька звітних періодів. Це дозволить не тільки аналізувати окремі показники, але і прогнозувати їх значення. Цінність горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції.

Аналіз з використанням коефіцієнтів. Коефіцієнт – це математичний вираз зв’язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, які допомагають встановити зв'язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб’єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації але і передбачити реакції кредиторів і інших осіб, які звичайно використовують їх для оцінки діяльності компанії.

Проведемо фінансовий аналіз підприємства за 2012 рік. Першим кроком буде проведення горизонтального аналізу пасиву. Данні та розрахунки приведені у табл. 2.

Таблиця 2

Горизонтальний аналіз пасиву

Пасиви	Код рядка	Значення на початку періоду тис. грн	Значення на кінець періоду тис. грн	Змінення в абсолютному виразі, тис. грн	Змінення у відносному виразі, %
1.Власний капітал
Статутний капітал		96,3	96,3		100%
Додатковий вкладений капітал		-	-	-	-
Нерозподілений капітал (непокритий збиток)		1392,3	1809,7	417,4	129,98%
Неоплачений капітал		-	-	-	-
Усього за розділом 1		1488,6		417,4	128,04%
IV. Поточні забов’язання
Короткострокові кредити банків		201,7	201,7		100%
Поточна заборгованість за довгостроковими забов’язаннями		-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги			31,7	7,7	132,08%
з одержаних авансів		10,1	10,2	0 1	100,99 %
з бюджетом		78,7	59,9	-18,8	76,11%
зі страхування		4,8	6,5	1,7	135,42%
з оплати праці		10,9	7,5	-3,4	68,81 %
з учасниками		—	—	-	-
Інші поточні зобов’язання		2224,9	3071,5	846,6	138,05 %
Усього за розділом 1V		2353,4		1035,6	144,00%
баланс					137,82%

По пасиву балансу підприємства спостерігається наступна тенденція:

Власний капітал підприємства збільшився на 417,4 тис. грн (0,85) у порівнянні з початком року. Поточні зобов’язання збільшилися на 1034,6 тис. грн (44%). Доходи майбутніх періодів в балансі не передбачалися.

За таким же аналогом проводимо горизонтальний аналіз активу балансу. Цей аналіз наведений у табл. 3.

АКТИВИ	Код рядка	Значення на початку періоду, тис.грн	Значення на кінець періоду,тис.грн	Змінення в абсолютному виразі,тис.грн	Змінення у відносному виразі, %
I. Необоротні активи
Основні засоби:
- - залишкова »ар і іСч ь		2 015,9	2 678,5	662.6	132,87 І щ} і О / и і
- - первісна Нарі іСТЬ		2 535,7	3 434,8	899,1	135,46
- - знос Усього за розділом і		519,8 О ПОП о і- УІІ.УІ.І*	756,3	236,5 1 ЛПл л і т/т,т	145,5 1 'ІП ПС>0/ і / /О / О
- Усього за розділом I		2 020,2	3 494,6	1 474,4	172,98
11. Оборотні активи
Запаси:
- Виробничі запаси		42,3	36,4	-5,9	86,05
Готова продукція		—	—	—	—
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість		309,9вв309,9	509,6	199,7	164,44
Первісна вартість вартість і	...	309,9	509,6	199,7	164,44
резерв сумнівних боргів		—	—	—	—
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом		205,6		361,4	275,78
Інша поточна дебіторська заборгованість		175,4		159,6	190,99
Грошові кошти ти їх еквіваленти:
в національній валюті			3 5	-39,5	8,14
в іноземній валюті		1 018,5	32,4	-691,1	32,15
Інші оборотні активи		27,1	21,5	-5,6	79,34
Усього за розділом II		1 821,8	1 800,4	-21,4	98,83
Баланс		3 842	5 295	1 453	137,82

Для розрахунку змінення даних в абсолютному виразі необхідно знайти різницю між значеннями на кінець періоду та початку періоду по кожному рядку.

Для розрахунку значень у відносному виразі знаходимо відношення даних на початку періоду та на кінець періоду.

В першому випадку ми знаходимо кількісну зміну значень за рік, в іншому

- відсоток зміни даних, щоб наглядно відстежити приріст того чи іншого показника.

Аналізуючи результати горизонтального аналізу, можна зробити висновок, що в цілому баланс підприємства на кінець року зріс на 1453 тис. грн. або на 37,82% у порівнянні з балансом на початок року. Так по активу балансу необоротні активи збільшились на 1 474,40 тис. грн (72,98). Оборотні активи зменшились на 21,40 тис. грн (98,83).

Наступним кроком буде проведення аналізу абсолютних показників фінансової стійкості. Для цього розраховуємо такі показники:

- Реальний власний капітал – розраховується як сума пасиву за розділом 1, розділом 2, розділом 5;

- Необоротні активи - сума активу за розділом 1 балансу;

- Наявність ВОК – різниця реального власного капіталу і оборотного активу;

- Довгострокові пасиви – сума за розділом 3 пасиву;

- Наявність Вд – сума ВОК та довгострокових пасивів;

- Короткострокові запозичені кошти – сума пасиву короткострокових кредитів банку та поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями;

- Загальна величина запасів – загальна сума запасів активу (виробничі, тварини на вирощуванні, незавершене виробництво, готова продукція, товари).

Фінансова стійкість характеризує співвідношення між власним та позиковим капіталом підприємства. Аналіз фінансової стійкості включає в себе: аналіз абсолютних показників фінансової стійкості та аналіз відносних показників фінансової стійкості.

Розрахунки проводимо, як на початок так і на кінець звітного періоду. Потім знаходимо різницю змінення. Дані розрахунків заносимо до табл.4

Таблиця 4

показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	змінення
1.Реальний власний капітал	1448,60	1906,00	417,40
2.Необоротні активи	2020,30	3494,60	1474,4
3.Наявність ВОК	-531,60	-1588,60	-1057,00
4.Довгострокові пасиви	0,00	0,00	0,00
5.Короткострокові запозичені кошти	0,00	201,70	201,70
6.Наявність ВД	-531,60	-1 386,90	-855,30
7.Загальна величина запасів	42,30	36,40	-5,90
8.Надлишок або нестача ВОК	-573,90	-1 625,00	-1 051,10
9.Надлишок або нестача ВД	-573,90	-1 625,00	-1 051,10
10.Надлишок або нестача ЗД	-573,90	-1 423,30	-849,40

Розрахуємо відносні показники фінансової стійкості. Коефіцієнт

•забезпеченості обігових активів власними коштами:

Кзвк = ВОК/(Розділ 2+гозділ 3 активу балансу).

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування: Кз:< — ВОК / загальна величина запасів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу: Кмвк = ВОК/Реальний власний капітал.

Коефіцієнт реальної вартості майна! Крвм ⁼ (залишкова вартість 4- загальна величина запасів)/суму балансу активу.

Коефіцієнт автономії підприємства: Кавт = реальний власний капітал/суму балансу пасиву.

Коефіцієнт співвідношення власних і запозичених коштів: Ксзв = (сума розділу 3 +сума розділу 4 пасиву)/реальний власний капітал.

Коефіцієнт фінансової стійкості: Кфс = (реальний власний капітал + розділ З пасив)/суму балансу.

Таким чином отримаємо табл. 5, в якій будуть зведені відносні показники.

Таблиця 5

Відносні показники фінансової стійкості

Показники	На початку звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміненій	Нормативне значення
Кзвк. коефіцієнт забезпеченності обігових активів власними коштами	-0,29	-0,88	-0,59	0,1
Кзз»коефіцієнт забезпеченості запа­сів власними джерелами формування	-12,57	-43,64	-31,08	0,6…0,8
Кмвк, коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,36	-0,83	-0,48	0,5
Крвм, коефіцієнт реальної вартості майна	0,54	0,51	-0,02	0,5
Кавт. коефіцієнт автономії підприємства	0,39	0,36	-0,03	0,4…0,5
Ксзв, коефіцієнт співвідношення власних і запозичених коштів	1,58	1,78	0,20	< 1
Кфс,коефіцієнт фінансової стійкості	0,39	0,36	-0,03	0,6

З табл.4 та 5 видно, що підприємство є фінансово не стійким. Розраховані показники здебільшого не менші за нормативні, а навіть в деякій мірі перевищують нормативні значення. Це звичайно не є суто позитивним фактором, так як значну частку власних джерел формування займають необоротні активи, але зростання цих коефіцієнтів свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства.

Так коефіцієнт автономії показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у діяльність: 39% власного капіталу в загальній величині капіталу. Це також підтверджує коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів, який більший за 1, що свідчить про залежність підприємства від залучених засобів.

Ліквідність підприємства — це його здатність вчасно розраховуватись по своїм зобов’язанням.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів підприємства, згрупованих по рівню ліквідності та розташованих в порядку зменшення, з пасивами, згрупованих по рівню терміновості та розташованих в порядку збільшення цих строків.

По рівню ліквідності активи підприємства діляться на такі групи:

А1 - найбільш ліквідні активи;

А2 - активи, що швидко реалізуються;

АЗ - активи, що повільно реалізуються;

А4 - активи, що важко реалізуються.

Пасиви підприємства по строкам їх погашення діляться на такі групи:

ПІ - найбільш термінові зобов’язання;

П2 - короткострокові пасиви підприємства;

ПЗ - довгострокові пасиви підприємства;

П4 - стійкі пасиви.

Баланс підприємства є абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

А1 > ПІ;

А2 > П2;

АЗ >ПЗ;

А4 < П4.

Ступені ліквідності розраховуються за формулами(позначення дамо через рядки балансу):

А1=230+240+220

А2=150+160+170+180+190+200+210+250

АЗ =100+110+120+130+140+270

А4 = розділ 1 актива балансу

ПІ = 520+530+540+550+560+570+580+590+600

П2 = 500+510

ПЗ = розділ 3 пасиву

П4 = 380+430+630

Аналіз ліквідності підприємства включає аналіз ліквідності балансу та аналіз відносних показників ліквідності.

Баланс підприємства є не ліквідним.

Розрахуємо коефіцієнт ліквідності (табл. 6). Розрахунки коефіцієнтів проводяться по формулам:

Кабс.лікв = А1/(П1+П2)

Кпот.покр = (А1+А2)/(П1+П2)

Кзаг.покр - (А 1 + А2+АЗ)/(П 1+П2)

Кдз/кз. = (150 +160 +161 +162 +170 +180 +190 +200 +250) /(520+530+540+550+560+570+580+590+600+610)

Таблиця 6

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показники	На початку звітного періоду	На кінець звітного періоду	Змінення	Нормативні значення
Кабс.лікв.	0,4510	0,0976	-0,3534	0,2...0,25
Кпот.покр.	0,76	0,52	-0,24	0,7...0,8
Кзаг.покр.	0,77	0,53	-0,24	2...2,5
Кдз/кз.	0,36	0,50	0,14	» 1

Як видно з табл. 6 коефіцієнт абсолютної ліквідності складає 0,09, порівняно з початком року, який був 0,45. Тобто значна частина боргів підприємства не може бути сплачено негайно. Це негативно впливає на розвиток підприємства в цілому. Коефіцієнти загального та поточного покриття показують, що підприємство має достатньо ресурсів, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань. Коефіцієнт співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської показує, що дебіторська заборгованість більша від кредиторської, що свідчить про задовільний фінансовий стан підприємства.

Розрахунки показників рентабельності наведені у табл. 7.

Таблиця 7

Показники рентабельності діяльності підприємства, %

Показники	За попередній період	За звітний період
Рентабельність активів (Ра)	5,16%	5,61%
Рентабельність власного капиталу (Рвк)	13,33%	15,59%

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства, можна сказати, що ситуація позитивна, але не дуже, адже рентабельність активів не змінилася

взагалі, а рентабельність власного капіталу збільшилась лише на 2,27%. Та все рівно це добре, що ситуація покращується.

2.Шляхи підвищення рівня виробничого потенціалу промислового підприємства TОB «БАСКО»

2.1 Організація управління ТОВ «БАСКО»

Виробничий потенціал підприємства (ППП) - взаємини, які виникають на мікрорівні між працівниками самого підприємства з приводу отримання якомога більшої виробничого результату, що може бути отримано при найдійовіших використанні виробничих ресурсів, за наявного рівні техніки і технологій, передових формах організації виробництва, незалежно стану довкілля. Суперечливий характер них відносин визначається внутрішнім середовищем самого підприємства, а виробничий потенціал підприємства залежить від пошуку компромісу та реалізації внутрішніх джерел саморозвитку.

До виробничих ресурсів, що характеризує ППП, ставляться: кошти, матеріальні і працю підприємства.

Інакше кажучи, виробничий потенціал підприємства — це потенційні обсяги виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, професійних кадрів використання сировини й матеріалів. На підвищення виробничого потенціалу промислового підприємства необхідно підвищувати ефективність використання виробничих ресурсів, характеризуючих виробничий потенціал.

Важко переоцінити народногосподарське значення ефективне використання основних фондів. Виконання цього завдання означає збільшити виробництво необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу повніше задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання країні, зниження продукції, зростання рентабельності виробництва, накопичень підприємства. Більше повне використання основних фондів наводить також до зменшення потреб у введення нових виробничих потужностей за зміни обсягу виробництва, отже, на краще використання прибутку підприємства збільшення частки відрахувань від прибутку на фонд споживання, напрямку більшу частину фонду накопичення на механізацію і автоматизацію технологічних процесів тощо.).

Можна відокремити такі основні шляхи підвищення як ефективність використання основних фондів: технічні, організаційні, економічні.

До технічних шляхів відносяться реконструкція будинків та споруд, модернізація машин і устаткування, підвищення якості їх технічної експлуатації, зростання кваліфікації персоналу. Але тут розглядається втрачена вигода від невчасної заміни технічних засобів чи придбання застарілих моделей устаткування.

Організаційний напрям включає: по-перше, чітке диспетчерство виробництва, виявлення незагруженного устаткування й приміщень, реалізацію зайвих основних фондів, розширення обсягу виробництва на наявних виробничих потужностях і площах; по-друге, застосування сучасної оргтехніки, що дозволяє вести облік руху продукції і на всіх інвентарних одиниць основних фондів у реальному режимі часу.

Економічні шляхи реалізуються через стимулювання суб’єктів господарювання та персоналу. Основні:

- здавання у найм тимчасово незагруженного устаткування, консервація основних фондів, які у середньостроковому періоді ні використані чи реалізовані;

- продаж майна; матеріальне заохочення персоналу, хто шукав високої продуктивності технічних засобів. Особливе його місце займає зниження залишкової вартості основних фондів, що є об’єктом оподаткування нерухомість чи майно. Заходи екстенсивного напрямку підвищення ефективність використання основних засобів пов’язані з допомогою додаткових виробничих ресурсів. До них підносять:

- технічне переозброєння і реконструкцію виробництва, дозволяють скоротити трудомісткість продукції;

- комплексну механізацію і автоматизацію виробництва, виключають втрати робочого дня устаткування;

- раціональну спеціалізацію і кооперування цехів і земельних ділянок, щоб забезпечити повне завантаження устаткування, скорочення маршруту руху деталей, міжопераційне очікування деталей;

- модернізацію устаткування;

- на підвищення кваліфікації робочих;

- створення сприятливих екологічних умов (температура, чистота повітря, відсутність протягів, нормативний рівень вологості) до роботи точного устаткування, мікропроцесорної техніки, верстатів з ЧПУ, комп’ютерів, запобігання їхнього капіталу від передчасних поломок, дотримання режимів роботи.

Хотів би окремо виділити модернізацію устаткування. Вона може проходить за кількома напрямками:

-вдосконалення конструкції діючих машин, що б їх режимні характеристики і технічні можливості;

-механізація і автоматизація верстатів і європейських механізмів, дозволяють продуктивність устаткування;

-переклад устаткування програмне управління.

Модернізація устаткування економічно вельми ефективна, тоді як в результаті цієї війни проведення зростає обсяг виробництва, збільшується продуктивності праці та зниження собівартості продукції. У цьому необхідно, щоб рентабельність виробництва підвищувалася. Останнє можна досягнути, якщо відносний приріст прибутку буде більше, ніж зростання вартості виробничих фондів внаслідок витрат за модернізацію.

Заходи інтенсивного напрями не вимагають додаткового залучення ресурсів. До них відносять:

- своєчасне введення на дію основних засобів;

- вдосконалення технологічної структури устаткування;

- підвищення коефіцієнта змінності його роботи;

- раціональну організацію праці робочих;

- багатостанкове обслуговування, суміщення професій;

- своєчасне профілактичне обслуговування може й якісний ремонт основних засобів виробництва;

- стимулювання робочих за збільшення міжремонтного періоду роботи устаткування.

Результатом кращого використання основних фондів є, передусім, збільшення обсягу виробництва. Тому узагальнюючий показник ефективності основних фондів має споруджуватися на принципі порівняння виробничої продукції з всієї сукупністю застосованих у її виробництві основних фондів. Це буде показник випуску продукції, що припадає на 1 карбованець вартості основних фондів;

- фондовіддача.

Шляхи зростання фондовіддачі:

- підвищення продуктивності обладнання результаті технічного переоснащення та реконструкції діючих та забезпечення будівництва підприємств;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- поліпшення використання часу й потужностей;

- прискорення освоєння нововведених потужностей;

- зниження в ціні одиниці потужності нововведених, реконструйованих і переозброюваних підприємств;

- заміна ручної праці машинним.

Істотним напрямом підвищення ефективне використання основних фондів є вдосконалення їх структури. Оскільки збільшення випуску продукції досягається лише у провідних цехах, ті важливо підвищуватиме їхній частку у загальної вартості основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондоємності продукції, оскільки безпосереднього збільшення випуску продукції у своїй немає. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цеху що неспроможні функціонувати з повним віддачею. Тому пошук оптимальної виробничої структури основних фондів для підприємства — найважливіше напрям поліпшення використання.

У комплексі заходів ТОВ «БАСКО», що сприяють поліпшенню використання основних засобів виробництва, важливе значення має державний податок у нерухомість, сплачуваний підприємствами з власного прибутку. Повніше завантаження устаткування, ліквідація непотрібних основних засобів виробництва сприяє збільшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

У разі ринкової економіки однією з найважливіших завдань підприємства стає економія матеріальних ресурсів, оскільки саме матеріальні витрати становлять більшу частину витрат виробництва, яких безпосередньо залежить величина прибутку. А прибуток у умовах ринкової економіки - основне джерело життєзабезпечення підприємства.

Дата добавления: 2015-10-24