Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Євхаристія Раннього християнства

Читайте также:
  1. Євхаристія часів перших християн
  2. Запровадження християнства.
  3. Конфлікти в групі раннього віку: як помирити батьків і вихователів?
  4. Марія Монтессорі (1870-1952) – видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку і вільного виховання.

Євхаристійне богослужіння перших часів християнства позначалося самими різними іменами, як, наприклад: Господня Вечеря, переломлення хліба, приношення, Вечеря, [Вечеря Господня], [Трапеза Господня], oblatio [приношення], fractio [переломлення], liturgia [літургія (від грец. "загальна справа")], anaphora [анафора (від грец. "приношення")], agapк [агапа (від грец. "любов")], synaxis [Синаксис (від грец. "збори ")

найбільш часто зустрічається назва "Євхаристія." B старозавітному слововживанні цим ім'ям позначалося, вираз подяки (Юдиф 8:25;) (2 Мак. 12:31). B Новому Завіті це слово часто вживається в сенсі благословення (Мф. 14:19; Мк. 6:41; Ів. 6:11; Лк. 24:30). B оповіданні про Таємну Вечерю це слово вжито в сенсі саме літургійному. У всякому разі, письменники раннього християнства дуже рано й охоче користуються цим словом. Поряд з ним на Сході так само дуже часто користувалися терміном "анафора," приношення. Це останнє отже, як саме євхаристійне богослужіння взагалі, так і в більш вузькому сенсі євхаристичний канон, тобто та частина Божественної Літургії, яка починається словами "Благодарим Господа...." і до кінця приношення.

Джерела для вивчення цього періоду: "Вчення 12-ти апостолів," творіння святого мученика Іустина Філософа і святого Іринея Ліонського; частково послання святого Ігнатія Богоносця.

У порівнянні з "Вченням 12-ти апостолів," святий мученик Юстин Філософ дає нам значно більше відомостей про євхаристійні збори свого часу; дані ці, однак, теж досить неповні, і по ним доводиться здогадуватися і зіставляти його свідоцтва з іншими пам'ятками, щоб з'ясувати деталі які цікавлять автора. Про Літургію він говорить головним чином у 65-67-й главах своєї I Апології і в "Розмові з Трифоном юдеєм" (41 гл.). При цьому в 65-66-й главах він описує Літургію,яка здійснювалась відразу після хрещення a в 67-й главі - євхаристійні збори які бувають у "День Сонця," тобто в звичайний недільний день. Ось що говориться в одному із уривків:

«С того времени мы между собою всегда делаем воспоминание об этом. И достаточные из нас помогают всем бедным, и мы всегда живем заодно друг с другом. За все получаемые нами благодеяния мы прославляем Создателя всего чрез Сына Его Иисуса Христа и чрез Святого Духа. Β так называемый День Солнца бывает y нас собрание в одном месте всех живущих по городам или селам; и читаются сколько позволяет время сказания апостолов или писания пророков. Потом, когда чтец перестанет, предстоятель посредством слова делает наставление и увещание подражать тем прекрасным вещам. Затем все вообще встаем и воссылаем молитвы. Когда же окончим молитвы, тогда, как я вам сказал, приносятся хлеб и вино и вода, и предстоятель также воссылает молитвы и благодарения, сколько он может. Народ выражает свое согласие словом "аминь," и происходит раздаяние каждому и приобщение Даров, над коими совершено благодарение, a к отсутствующим они посылаются через диаконов. Достаточные же и желающие, каждый по своему произволению, дают, что хотят, и собранное хранится y предстоятеля; a он имеет попечение ο вдовах и сиротах, ο всех нуждающихся по болезни или по другой причине, ο находящихся в узах, ο странниках издалека, вообще, печется ο всех, находящихся в нужде. Β День же Солнца мы все вообще делаем собрание потому, что это есть первый день, в который Бог, изменивши мрак и вещество, сотворил мир, и Иисус Христос, Спаситель наш, в тот же день воскрес из мертвых. Распяли Его накануне Сатурнова дня, a в день после Сатурнова дня, т.е. в день солнца, Он явился апостолам Своим и ученикам и преподал им то, что представили мы и на ваше усмотрение

Про участь народу в євхаристійній молитві говорить св. Кирило Єрусалимський і св. Іоанн Златоуст який у своїх творіннях висловлював занепокоєння стосовно байдужого ставлення багатьох християн до Літургії. «В молитвах много содействует народ». Так, наприклад, про біснуватих і про тих, хто кається звершуються спільні молитви священиком та народом... священик молиться за народ, а народ молиться за священика, тому що слова со Духом Твоим» означають не що інше, як саме це. І молитви подяки також загальні - тому що не один священик приносить хвалу, але і весь народ». Св. Іоанн Златоуст підкреслює відповідальність усіх членів Церкви, продовжуючи: «Все же это сказано мною для того, чтобы каждый из подначальных трезвился, чтобы мы знали, что все мы едино тело и столь же различаемся один от другого, сколько член от члена, и чтобы мы не все возлагали на одних священников, но и сами пеклись о всей Церкви, как о теле всем нам общем

Слово диякона «Станем добре, станем со страхом, святое возношение в мире приносити» відноситься до всіх віруючих. Євхаристійні молитви звернені до Бога від імені всієї громади. Наприклад, у сирійській Літургії св. Якова - після слів анафори, виголошуваних священиком: «Сие творите в Мое воспоминание»...

спільна участь у принесенні євхаристичної жертви завершується загальним причастям св. Тіла і Крові Христових. Об'єднані в молитві «єдиним серцем і єдиними устами», віруючі з'єднуються з Христом і в Ньому один з одним. «Нас же всех от Единаго Хлеба и чаши причащающихся соедини друг ко другу во едино Духа Святаго Причастие» (Анафора св. Василія Великого). Причащання кожного члена громади закінчувалося словом «Амінь»

Спільне причастя за кожною Літургією було нормою в Дреній Церкві. Воно було тісно пов'язане із загальною євхаристичною молитвою і жертвою. Люди,які знаходяться під забороною і позбавлені права приступати до Св. ​​Чаші не могли брати участь у Літургії Літургія відбувалася по недільних днях ("Вчення 12 апостолів", "Апологія» Іустина Мученика, Деян. 20, 7). У IV столітті Євхаристія здійснюється і в суботу в Александрії і взагалі в Єгипті, в Малій Азії і Константинополі

У деяких же частинах Церкви причастя було більш частим. Так, св. Василій Великий у листі до Кесарії, дружині Патриція, пише: «что мы причащаемся 4 раза каждую седмицу — в день Господень, в среду, в пяток и в субботу, а также и в другие дни, если бывает память какого святого», но «хорошо и преполезно каждый день приобщаться и принимать Святое Тело и Кровь Христову»

 


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Євхаристія часів перших християн| Причащання віруючих в різні часи

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)