Розділ II. Компетенція державних органів

Стаття II. 1

1. У тому випадку, коли центральні органи будь-якої Сто­рони уповноважені приймати рішення з питань визнання, ця Сторона стає безпосередньо зв'язаною положеннями цієї Конвенції і вживає необхідних заходів по забезпеченню здійснення її вимог на своїй території.

У тому разі, коли компетенцією на прийняття рішень з пи­тань визнання володіють складові частини Сторони, ця Сто­рона в момент підписання або при передачі своєї ра­тифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання чи в будь-який момент надалі представляє одному з депозитаріїв коротку заяву про свій конституційний устрій. У цих випадках повноважні органи позначених у та­кий спосіб складових частин Сторін уживають необхідних за­ходів по забезпеченню виконання положень цієї Конвенції на їхній території.

2.У тому випадку, коли повноваженнями на прийняття рішень з питань визнання володіють окремі вищі навчальні заклади або інші органи, кожна Сторона відповідно до свого конституційного устрою або структури передає текст цієї Конвенції цим закладам і органам і робить усі можливі кроки з метою допомоги сприятливому розгляду і застосуванню ними положень Конференції.

3.Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються mutatis mutandis, до зобов'язань Сторін, що ними приймаються відповідно до подальших статей цієї Конвенції.

Стаття ІІ.2

У момент підписання або при передачі на збереження своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання або в будь-який момент в подаль­шому кожна держава, Найсвятіший Престол або Європейське співтовариство інформує одного з депозитаріїв цієї Конвенції про органи, що уповноважені приймати різні види рішень з питань визнання.

Стаття П.3

Ніщо в цій Конвенції не вважається заперечуючим будь-які більш сприятливі положення, що стосуються визнання кваліфікацій, виданих однією з Сторін, що містяться або вип­ливають з чинного або майбутнього договору, учасником яко­го може бути тепер або стати в майбутньому Сторона цієї Конвенції.

Розділ ІІІ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ КВАЛІФІКАЦІЙ

Стаття ІІІ.1

1.Власники кваліфікацій, виданих однією із Сторін, мають належний доступ, на прохання, звернене до відповідного органу, до оцінки цих кваліфікацій.

2.Стосовно цього не допускається ніяка дискримінація з жодної ознаки, такої, як: стать, раса, колір шкіри, інвалідність, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне, етнічне або соціальне походження, приналежність до національної меншини, майнове, станове або інше положення заявника, або ознаки, пов'язаної з будь-якими іншими обставинами, що не відносяться до значимості кваліфікації, стосовно якої потрібне визнання. З метою реалізації цього права кожна Сторона забезпечує прийняття відповідних заходів при розгляді заяви про визнання кваліфікацій винятково на основі набутих знань і навичок.

Стаття ІІІ.2

Кожна Сторона забезпечує відкритість, погодженість і надійність процедур і критеріїв, що використовуються при оцінці і визнанні кваліфікацій.

Стаття ІІІ.3

1.Рішення про визнання приймаються на основі відповідної інформації про кваліфікації, які потребують визнання.

2.Обов'язок представлення потрібної інформації лежить насамперед на заявнику, що забезпечує сумлінність такої інформації.

3.Незалежно від обов'язку заявника навчальні заклади, які видали зазначені кваліфікації, зобов'язані надати на запит заявника в розумних межах усю належну до справи інформацію власникові кваліфікації, навчальному закладові або повноважним органам тієї країни, які роблять запит.

4.Сторони доручають усім навчальним закладам, що складають їхню систему освіти, задовольняти всі обґрунтовані запити про надання інформації щодо оцінки кваліфікацій, от­риманих у вищезгаданих закладах.

5. Відповідальність за рішення того, що заява не відповідає належним вимогам, несе орган, який робив оцінку.

Стаття ІІІ.4

З метою сприяння визнанню кваліфікацій кожна Сторона забезпечує надання належної і чіткої інформації про її систе­му освіти.

Дата добавления: 2015-10-24