Реалізм і народність творчості. І.Карпенко-Карий як реформа­тор української драми та комедії

Визначний драматург, актор і режисер, І.Кар­пенко-Карий “був одним з батьків новочасного українського театру” (І.Франко). Він зумів досягти переконливої повноти реалістичного мис­тецтва. І.Карпенко-Карий орієнтувався саме на народ, хотів бути зрозумілим йому. Театральною діяль­ністю намагався з'єднатися з ним, відкрити йому очі на різні явища його безталанного життя, показати, хто друзі, а хто, вороги. Хотів розвинути народ, а що не міг забезпечити йому загальноп­риступну освіту, то прагнув, аби театр став свого роду школою. Намагався своїми творами ставити перед громадою пекучі життєві питання задля їх вирішення.

Автор 18 оригінальних п'єс і кількох переро­бок і 3 невеличких уривків, які залишилися на чернетках (“Хлібороб”, “Старе гніздо” – третя частина трилогії, “Сутяги”), письменник був новатором у власне драматичному та комедійному жанрах: надав їм сус­пільно-психологічного і сатиричного звучання, вніс чимало нового в реалістичну драматургію кінця XIX – поч. XX ст., запропонував різнорідність характерів як передумову драматургічної вираз­ності. В історичних п'єсах Карпенко-Карий талановито поєднав реалістичний і романтичний склад­ники. В обох, за визначенням театрознавця і драматурга Я.Мамонтова, театральних системах останніх десятиліть XIX ст., “романтично-побутовій” і “реалістично-побутовій”, він залишив тривкий слід як майстер літератури для театру.

За слушною оцінкою Франка зі статті-відгуку на смерть письменника, “обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством жи­вих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя”. У трійці корифеїв української драматургії, куди він належав разом із М.Кропивницьким і М.Старицьким, І.Карпенко-Карий посів своє осібне місце першорядного обдарування.

Джерела тем і сюжетів:

ü Сучасне життя українського народу;

ü Історичне минуле.

Соціально-побутова драма “Бурлака” – нове явище в українській літературі. Актуальність проблематики. Різкий поділ персонажів на два полярні табори: сільська верхівка (волосний старшина, писар, збірщик, що є при­бічником старшини) та селянство

Після вдалих спроб свого письменницького хисту в перекладах, а також у власному оповіданні “Новобранець” (1881), береться за працю драматурга.

Рання драма “Бурлака” (написана 1883 р., опублікована 1885 р.), за оцінкою І.Франка, – “вельми живий і драма­тичний малюнок безправ'я”. Волосному старшині Михайлові Михайловичу, якого в зловживанні владними повноваженнями підтримують його підручні писар Омелян, збирач податків Сидір, крамар Гершко, – протиставився бурлака Опанас Зінченко. Саме цей образ на­родного борця, що твердо і з нараженням власної особи стоїть за правду, можна зарахувати до важливих досягнень ранньої драматургії І.Карпенка-Карого.

Драма має два взаємопов'язаних тематичних кола. Вужче пов'язане з любовними стосунками, а суспільне ширше – з протистоянням ворожих таборів “хазяїв села” та впокореної й темної, хоч і селяни. Тож за любовними дома­ганнями багатія Михайла, який хотів заволодіти вродливою незаможною Галею, підступно позбув­шись її коханого Олекси, та за відсіччю бурлаки стоять важливі соціальні процеси. Недаремно цен­зура пояснила заборону п'єси зображенням у ній безкарного гноблення селян владою: вона відчула протест автора проти приниження народу. Критичний пафос, спрямований проти зловживань і махінацій верхівки, панорамність показу села і деморалізації багатьох його мешканців показали: талант молодого драматурга був сучасним.

Розвиток драматургії І.Карпенка-Карого виявився у наступних п'єсах. У драмі “Не так пани, як підпанки” (1883) та комедії “Розумний і дурень” (1885) реалізм XIX ст. набув комічних і сатиричних рис. Цей твір розкрив, наскільки важли­вими для драматургії І.Карпенка-Карого були його життєві враження. Так, він добре запам'ятав (ще з давнього проживання в селі Кардашеві) сім'ю колишнього чумака з двома синами протилежної вдачі. Старший з них уродився ненаситним до грошей, а молодший задовольнявся малим, жив чесно. Люди дали їм прізвисько “розумний” і “ду­рень”. На цій основі й постала комедія.

Дата добавления: 2015-10-02