ІІ. сторона захисту вважає за необхідне підтвердити свою позицію наступним аналізом показань осіб допитаних в суді в порядку їх фактичного допиту. 2 страница

Особа вважається такою, що досягла визначеного віку, не в день народження, а починаючи з наступної доби. Точний вік неповнолітнього обвинувачуваного має бути підтверджений свідоцтвом про народження або паспортом.

При цьому сторона захисту посилається на п.6 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому встановлено, що «Вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження, - за паспортом

чи свідоцтвом про народження. В разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо» Тобто встановити вік Віріча В.І., який до того ж сам заявляв, що він не повнолітній, слідство мало можливість з різних джерел, а саме важливе, що всі вони відносяться до служб МВС і проблем в контактуванні з ними у слідства не могло бути. Навпаки. Причиною перекручень стало не бажання займатися цим питання, нехтування вимогами КПК або, що службова не відповідність слідчого, якому не відомі особливості ведення справ щодо неповнолітніх.

Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує посилену кримінально-правову охорону, по-друге, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності, призначення покарання. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв'язку з їх фізичною і розумовою не зрілістю, потребують спеціальної охорони і захисту, включаючи належний правовий захист.

Стаття 433. (Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини

Неповнолітніх) встановлює, що «При провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у статті 64 цього Кодексу, необхідно також з’ясувати:

…..

2) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього;

3) характеристику особи неповнолітнього;

4) умови життя та виховання неповнолітнього;

5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в

злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки

неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувані

необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії.

Для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього,рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра».

При цьому сторона захисту посилається на п.5 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому встановлено, що «При розгляді справи про злочин неповнолітнього крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК, з'ясовуються: його

вік; стан здоров'я та загального розвитку; характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих

підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність (ст. 433 КПК), а також його ставлення до вчиненого діяння.

З метою з'ясування зазначених обставин судам належить використовувати положення статей 441-443 КПК про допит як свідків законних представників неповнолітніх, представників служби та міліції у справах неповнолітніх, представників підприємств, установ чи організацій, в яких навчався або працював неповнолітній, та інших організацій.

Обставини, передбачені ст. 433 КПК, з'ясовуються й за умови, що на час провадження досудового слідства чи судового розгляду справи особа, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці, досягла повноліття».

Врахування вікових особливостей неповнолітнього вимагає встановлення не тільки того, що особа формально досягла віку кримінальної відповідальності, а й з'ясування всіх індивідуальних психофізичних властивостей неповнолітніх певного віку. У зв'язку з цим судова практика йде шляхом виключення кримінальної відповідальності та покарання щодо тих неповнолітніх, які хоч і досягли віку, з якого встановлена кримінальна відповідальність, проте відстають (не у зв'язку з психічним захворюванням) у розумовому розвитку від того рівня, що є типовим для цього віку і визначає можливість усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого. Саме тому загальні засади призначення покарання щодо неповнолітніх застосовуються з урахуванням специфіки рівня їхнього вікового психофізичного розвитку.

Для з'ясування стану інтелектуального розвитку неповнолітнього і рівня його розумової відсталості, для встановлення, чи міг він насправді усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і чи міг і якою мірою ними керувати; повинна бути проведена експертиза спеціалістами в сфері дитячої та юнацької психології (педагог, психолог). Ці питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра (ч. З ст. 433 КПК України).

На вирішення-експертизи можуть бути поставлені такі питання:

Які індивідуально-психологічні особливості має неповнолітній?

Чи відповідає рівень інтелектуального розвитку неповнолітнього обвинувачуваного його віку?

Чи є в неповнолітнього обвинувачуваного ознаки відставання в психічному розвитку, якщо так, то в чому вони виражаються і з чим вони пов'язані?

Чи міг неповнолітній цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їхні наслідки і якою мірою міг керувати ними в конкретних обставинах?

Чи залежить оцінка ситуації неповнолітнім від впливу з боку дорослих і якщо так, то який ступінь цієї залежності?

Чи має неповнолітній обвинувачуваний відхилення в психічному розвитку (психічні аномалії), які не виключають його осудності й у чому вони виявляються?

Чи не потребував обвинувачуваний лікування і якщо так, то якого?

При провадженні у справах неповнолітніх необхідно дотримуватись такого принципового положення.

Якщо неповнолітній, який досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не страждає на психічне захворювання, що дає підставу для висновку про його неосудність, але внаслідок відставання в психічному розвитку не міг усвідомлювати небезпеку своїх дій, передбачати їх наслідки або керувати ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння, то він не може бути визнаний винним, а отже і бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Справа в таких випадках підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України.

Можливість відносно легко (порівняно з дорослими) змінювати спрямованість формування особи підлітка пояснює і загальний напрямок у призначенні їм покарання — його пом'якшення. Саме це, до речі, визначає вчинення злочину неповнолітнім обставиною, що пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66 КК). Практика однозначно йде шляхом найчастішого застосування до неповнолітніх пільгових інститутів кримінального права, наприклад, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК). Особливості такого відношення до неповнолітніх викликані насамперед тим, що стосовно цих осіб на перше місце висувається мета виправлення. Тому ч. 1 ст. 103 КК встановлює, що крім загальних засад призначення покарання (див. коментар до статей 65-67 КК), суд при призначенні покарання неповнолітньому повинен враховувати певні особливості: 1) умови його життя та виховання; 2) вплив дорослих; 3) рівень розвитку; 4) інші особливості особи неповнолітнього. В той же час Суд обмежений в своїх рішеннях рамками обвинувального висновку і ця інформація повинна бути відбита в ньому.

При вирішенні питання щодо неповнолітнього треба враховувати деталізовано досліджені, зокрема умови життя та виховання та інші особливості особи неповнолітнього:

а) с обставини - наявність чи відсутність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень а турботи про дитину та позитивний або негативний (із суспільної точки зору) вплив на повнолітнього;

б) матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього;

в) відвідування навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів, вихователів;

г) морально-психологічний клімат у колективі, членами яких є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення;

д) спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та їхній вплив на нього, наявність матеріальної іншої залежності від дорослих;

е) рівень фізичного, інтелектуального розвитку, здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення вчиненого та покарання, яке може бути призначене;

є) попередню поведінку неповнолітнього;

ж) поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема ставлення до потерпілого, поведінку в ході досудового розслідування і судового розгляду справи;

з) наявність у неповнолітнього морального обов'язку піклуватися про інших членів сім'ї та його ставлення до цього обов'язків.

Для характеристики особистості неповнолітнього необхідно зібрати дані про те, де він навчався або працював, як ставився до навчання і праці, з'ясувати його поведінку в навчальному закладі, за місцем роботи і проживання.

Якщо неповнолітній залишив навчання або працю, то слід з'ясувати, чому він це зробив, чи відомо про це його батькам, службі в справах неповнолітніх, яких заходів було вжито з їхнього боку і як він на них відреагував.

Дослідження умов життя і виховання неповнолітнього та обставин, які негативно вплинули на його виховання, потрібне для з'ясування причин і мотивів вчиненого злочину, визначення особливостей характеру обвинуваченого, його вольового і морального розвитку. Тут потрібний аналіз обставин, які могли впливати на формування його злочинної настанови і конкретного злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, релігійний фанатизм, розбещеність, що оточували неповнолітнього в сім'ї, байдужість, нашіптування, марнославство, національні забобони, протекціонізм, переслідування за критику, побори й інші негативні обставини в школі чи в трудових і неформальних колективах.

Особливу увагу слід приділяти з'ясуванню наявності дорослих, які втягують підлітків у злочинну діяльність, азартні ігри, здирство, аморальні релігійні секти або інші "товариства".

По кожній справі обов'язково слід з'ясувати, чи не було з боку дорослих осіб підбурювання, виявляти та притягати до відповідальності підмовник!.-!, організаторів та інших співучасників злочину. Виявлення і викриття таких осіб має значення не тільки для правильного застосування заходів щодо припинення їхньої злочинної діяльності, а й для встановлення дійсної ролі неповнолітнього у вчиненні злочину, правильної оцінки його діяння.

Усі обставини, повинні враховуватися в сукупності. За наявності передбачених законом умов, суд зобов'язаний обговорити і визначити можливість застосування щодо неповнолітнього кримінально-правових пільг, на які він може претендувати.

Для вирішення цих питань слідство мало зібрати достатні документальні обґрунтування і викласти їх в обвинувальному висновку. Але, нажаль, того не відбулося, обвинувальний висновок такої інформації не має і Суд позбавлений можливості надати оцінку ОСОБИ НЕПОВНОЛІТНЬОГО з метою винесення обґрунтованого, а значить і законного вироку.

При цьому сторона захисту посилається на п.8 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому встановлено, що треба «Звернути увагу судів на те, що докази стосовно обставин, визначених у ст. 433 КПК, та інших даних про особу підсудного мають досліджуватися незалежно від того, чи оспорюються ці обставини».

При цьому сторона захисту посилається на п.22 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому вказано, що треба «Звернути увагу судів на те, що вони в кожній справі про злочини неповнолітніх мають з'ясовувати причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і за наявності до того підстав відповідно до статей 23, 23-2, 433 КПК реагувати на них окремими постановами (ухвалами).

Такі рішення суд постановляє і в разі виявлення порушень прав громадян чи порушень закону при провадженні досудового слідства …».

Таким чином, сторона захисту робить проміжний висновок, що обставини, наведені прокурором в обвинувальному акті, які є ознаками складу злочину і мусять бути встановлені для визначення кваліфікації дій підсудного за п.12,ч.2,ст.115 КК України, не знайшли свого підтвердження під час з’ясування обставин справи у досудовому розслідувані. Суд за вимогою КПК України має розглядати справу у межах обвинувального акта. Як ми бачимо, всі обставини, про які твердить прокурор, не відображені в обвинувальному висновку і на цьому можна було би закінчити розгляд поданого прокурором обвинувального висновку. Сторона захисту стверджує, що прокурор у обвинувальному висновку помилково визначив кваліфікацію і безпідставно стверджує неперевірений факт інкримінованого Вірічу В.І діяння.

На підтвердження цієї думки, сторона захисту також звертає увагу Суду і на те, що

ІІ. сторона захисту вважає за необхідне підтвердити свою позицію наступним аналізом показань осіб допитаних в суді в порядку їх фактичного допиту.

1) Так, потерпіла Лаптєва Н.С. під час її допиту на досудовому слідстві (Т.2, а.с.47) та в суді повідомила, що 14.09.2011 року приблизно о 05.30 год. син прокинувся та почав готувати кашу на риболовлю, як він вийшов з квартири, вона не почула. Додому син повернувся приблизно 20.00 год. та був напідпитку, вона запропонувала йому вечерю, а сама пішла до себе в кімнату. Приблизно о 20.30 хв. вона почула як син вийшов з квартири. Зазвичай син завжди закривав за собою двері на ключ, а цього разу двері залишилися прикритими та ключі лежали на холодильнику. Вона виглянула з квартири, думаючи, що син на при квартирному майданчику, на що сусідка з кв. 27 - Надія повідомила, що син начебто знаходиться на 5-му поверсі та розмовляє з Богомоловою Анною, з кв. 18. Вона зрозуміла, що син скоро повернеться, заспокоїлася і прикрила двері. У вечірній час лягла відпочивати. Вже 15.09.2011 року приблизно о 01.30 год. їй на мобільний зателефонували з мобільного телефону сина і повідомили, що він затриманий і знаходиться в міліції та попросили продиктувати його повні анкетні дані, на запитання, що трапилося одразу ж повісили слухавку. До ранку син додому не приходив. По обіді вона пішла в магазин та о 13.00 год. поверталася додому і вирішила біля під» їзду сісти та відпочити. В цей час до неї на лавочку підсіла її кума - Гордіца Ірина Акимівна, яка мешкає в кв. 30 даного будинку. Остання повідомила, що до неї підійшли її учні, яким вона раніше викладала креслення в училищі і розповіли, що 14.09.2011 року в вечорі біля арки їхнього будинку сталася бійка та поножовщина, де було вбито чоловіка, віком приблизно 50 років, при цьому хлопці описали одяг, у який був одягнений вбитий, а саме: чорні штани та джинсова куртка. Після цих слів вона зрозуміла, що вбито її сина - Лаптєва С.Д. Тільки через декілька днів після смерті сина, балакаючи з мешканцями будинку, останні розповіли, що бійка у сина сталася з молодими хлопцями у віці 17-18 років, але більш детально про обставини загибелі сина не розповідали. Її син на риболовлю завжди брав складного ножа, з рукояткою світло-коричневого кольору, який носив у шкіряному футлярі, що прикріплювався до ременя. 14.09.2011 року коли син у вечорі вийшов з квартири, то перебував саме у тому одязі, у якому ходив на риболовлю. До сьогоднішнього дня в квартирі вона ножа не знайшла, але футляр від нього знаходиться вдома.

Наданні потерпілою Лаптєвою Н.С. покази в жоден спосіб не підтверджують обвинувачення щодо Віріча В.І., а лише описують події, про які їй розповіли інші особи, які теж, не відомо з якого джерела, дізналися про перебіг подій та кількість і вік осіб, що буцімто вбили сина Лаптєвої Н.С. Про деталі подій того вечора потерпіла Лаптєва Н.С. дізналась також з повідомлень слідчої Свіріної О.Г. Ці факти приводять захист до думки, що покази потерпілої щирі і не мають на меті ввести Суд в оману, але про можливу причетність Віріча В.І до подій того вечора нічого не повідомляють і значення для кваліфікації його дій не мають. Крім того, згідно Статті 72. (Показання потерпілого) «Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме».

2) Потерпілий Лаптєв В.Д. повідомив, що 15.09.2011 року перебував у родичів на Харківську масиві та приблизно о 17.40 год. йому на мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився дільничним інспектором міліції, і повідомив, що 14.09.2011 року о 23.40 год. було вбито його брата - Лаптєва Сергія Дмитровича, прямо біля будинку та просив повідомити про це також матері загиблого. Він сказав, що зараз негайно виїжджає. Зустрівшись з дільничним інспектором міліції, він дізнався, що брата вбив хлопець, якому щойно виповнилося 18 років, та по даній справі є 2-є затриманих. Після чого йому порадили звернутися до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, де запропонували переглянути фотографії, на яких він впізнав як потерпілого свого брата - Лаптєва Сергія Дмитровича. 1962 р.н. Хто б міг вчинити по відношенню до брата вбивство та із яких спонукань, йому не відомо.

Наданні Лаптєвим В.Д. покази теж в жоден спосіб не підтверджують обвинувачення щодо Віріча В.І., а лише описують події, про які йому розповіли інші особи, які теж, не відомо з якого джерела, дізналися про перебіг подій та кількість і вік осіб, що буцімто вбили сина Лаптєвої Н.С. Ці факти приводять захист до думки, що покази потерпілого щирі і не мають на меті ввести Суд в оману, але про можливу причетність Віріча В.І до подій того вечора нічого не повідомляють і значення для кваліфікації його дій не мають.. Крім того, згідно Статті 72. (Показання потерпілого) «Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме».

3) Щодо подій того вечора свідок Величковський О.К. допитувався на досудовому слідстві (Т.2, а.с. 85, а.с. 93), а під час судового засідання повідомив, що на момент нападу на нього він був неповнолітнім. Він випадково опинився на місці події, бо проходив тим шляхом до дому. Біля 22-х годин вечора (точний час він не пригадує) під під’їздом біля арки він був безпричинно атакований невідомим йому чоловіком (Лаптєвим С.Д.), який кричав «поріжу усіх» та був п’яним (нападаючий мав перегар та сильно кричав). Лаптєв С.Д. наніс йому множинні ножеві поранення з заді та зірвав з нього порізану футболку. Ножові удари він наносив цілеспрямовано, щоб вбити Величковського О.К. Неподалік він бачив скупчення молодих людей, яких він не знав (вони йому не відомі). Стікаючи кров’ю, він передзвонив на перших номер, що висвітився на його телефоні і закликав на допомогу Віріча В.І. Він просив Віріча В.І. допомогти втекти з місця події. Саме номер телефону Віріча В.І. висвітився першим на його дисплеї і він підняв слухавку. Прибувши через хвилину-дві на допомогу Віріч В.І., виніс його разом прибігшим через декілька секунд Фатулою Б.П. Коли з’явився Віріч В.І., то Лаптєв С.Д. напав на Віріча В.І., який в свою чергу вибив ніж і ніж «валявся». Коли Віріч В.І наносив удари Лаптєву С.Д. у нього в руках ножа не було. При відбитті нападу Лаптєва С.Д. Вірічу В.І. допомагав Фатула Б.П., який ножа з землі не піднімав, а завдав удар Лаптєву С.Д. рукою. Коли Віріч В.І. і Фатула Б.П., підхопивши його під руки, виносили його з місця події, то Лаптєв С.Д. стояв та продовжував кричати, що всіх повбиває. Після прибуття ШМД він був доставлений в лікарню. Про смерть Лаптєва С.Д. він дізнався на наступний день.

На уточнююче запитання Суду про те, чи має хто не будь із його друзів собаку, він не задумуючись відповів «у багатьох», а із присутніх у залі - у Фатули Б.П, але те, що його собака була на місті події він не пригадує. Щодо відстані від нього до Віріча В.І., коли той відбивав напад Лаптєва С.Д., то він відповів: «максимум 10 метрів». Освітлення було «плоховатенькое». Василенко А. з ним не було. Чому на нього накинувся Лаптєв С.Д. йому не було раніше і не відомо на момент допиту. На запитання головуючої він повідомив, що був в той вечір тверезий, хоча і випив пляшку пива. Події відбувалися біля під’їзду що біля лавочки, які стоять біля кожного під’їзду. В чому був одягнутий Віріч В.І. та Фатула Б.П. він не пам’ятає, хоча свою одежу описав. Взагалі в окрузі подій перебувало біля десяти осіб, які йому не відомі. В адрес Лаптєва С.Д. Величковський О.К. нічого не говорив. На уточнююче запитання прокурора, на яких показаннях він наполягає, на тих, що він надавав на досудовому слідстві, чи тих, які він надає в Суді, Величковський О.К. заявив, що він наполягає на запитаннях, які він надає в Суді і що ножем Віріч В.І. Лаптєва С.Д. не бив. На уточнююче запитання Суду (головуючої), чи він підтримує показання, які давав раніше, Величковський чітко і впевнено заявив, що показання на досудовому слідстві він не підтримує і на питання, «чому він оговорив Віріча В.І.» він сказав, що «на нього здійснювався слідством тиск і казали, що він піде разом з Вірічем В.І в тюрму на 15 років».

В подібних ситуаціях йому раніше знаходитись не приходилось. Це перший в його житті випадок, коли на нього напав набагато старший за нього чоловік з ножем у руках та так порізав його. Він і через чотири роки після подій знаходиться в шоковому стані.

4) свідок Дунець П.Д. повідомив, що 14.09.2011 року приблизно о 22.00 год. вийшовши на балкон, побачив, що біля лавочки, яка знаходиться біля входу в під’їзд стоїть скупчення молодих хлопців, у віці приблизно 20 років, та на лавочці сидів чоловік у віці 35 років (потерпілий). Трохи поодаль, біля сміттєвих баків, стояв хлопець у віці до 20 років, який був одягнений у джинсові бриджі та темну футболку, яка була розірвана. Він тримався за ногу в районі стегна. Приблизно через 5 хв. він побачив, що зі сторони стадіону «Восход», зліва до лавочки підбігли ще хлопці: 1 -й, на вигляд 19-21 рік, середнього зросту, нормальної тіло будови, волосся темне, середньої довжини, одягнений у світлі шорти, кофта спортивна з капюшоном на замку «блискавка», на якій були нанесені горизонтальні полоси сірого кольору. Поруч з ним бігла собака породи Стафордширський тер’єр, сірого окрасу. Прикмет 2-го хлопця він не запам’ятав. Після чого хлопці, окрім пораненого хлопця, почали битися з Лаптєвим С.Д. Бійка тривала по часу на протязі 3-4 хв. Після чого хтось крикнув «уходим», один із хлопців підбіг до пораненого товариша, що продовжував стояти біля сміттєвих баків, та притримуючи його під руку, вони направилися в сторону стадіону «Восход» в ліву його частину. Через певний час приїхали працівники ДСО та один із них, намагаючись зупинити кровотечу, перев’язав Лаптєву С.Д. ногу вище поранення.

Крім того він став свідком проведення відтворення, за участю високого хлопця (Віріча В.І), що був одягнений у спортивний костюм, який розказував про обставини вбивства, його це дуже здивувало, адже цей хлопець ніяких ножових поранень Лаптєву С.Д. не наносив. Впізнав Віріча В.І. свідок Дунець П.Д. за високим зростом. Як вбачається з показів свідка Дунець П.Д., конфлікт у Лаптєва С.Д. відбувався ще до появи підсудного Віріча В.І. на місці події. В ньому приймало участь «скупчення молодих людей», які на думку сторони захисту і могли попередньо, а можливо і після зникнення Віріча В.І., Фатули Б.П. та Величковського О.К., нанести ножові поранення Лаптєву С.Д. В той же час, свідок Дунець П.Д. однозначно повідомив, що Віріч В.І. ножових поранень не наносив і тому був здивований, що саме Віріч В.І., приймаючи участь у відтворені, оговорює себе.

На уточнююче запитання адвоката Насадчука П.А. про стан освітлення на місці події, свідок Дунець П.Д. відповів, що «погане». Це вже другий, після Величковського В. Г. свідок, який стверджує, що освітлення на місці події було погане. Таким чином він підтверджує правдивість показань Величковського О.К. і інших свідків, бо всі вони вказують на той факт, що на місці події освітлення було погане, а значить і точно встановити, хто ж в дійсності наносив ножові поранення не можливо. В той же час свідок Дунець П.Д. на запитання захисника Віріча В.І. Шалімова Л.О. однозначно відповів, що в процесуальній дії впізнання осіб або речей він не приймав та жодних протоколів не підписував. Хоча, після пред’явлення протоколу впізнання (Т.2, а.с.62) він заявив, що це було давно і може бути, що таке було. Це ставить під сумнів матеріали справи в частині документів. Він також на питання співробітника служби по справам не повнолітніх стверджував, що він бачив Лаптєва С.Д. сидячим на лавочці, але чи удари ножем наносила лише одна особа, він не пам’ятає. Він також не пам’ятає, чи «хлопець, який стояв біля мусорних баків був у футболці», про що запитала співробітник служби по справам неповнолітніх, Таким чином, така необізнаність свідка Дунець П.Д. щодо головних та визначальних фактів події, викликає у сторони захисту Віріча В.І. думку, що впевненість в тому, що ножем била лише одна особа, була навіяною стороннім впливом. Можливо під впливом його жінки, про яку він вказав при допиті під протокол, що нібито вона …. «бачила». В Суді він ухилився від відповіді на це питання. Сторона захисту приходить до висновку, що скоріше всього події бачила саме жінка Дунця П.Д., але надавати свідчення побоялася і за неї це зробив чоловік. Але..заплутався і стверджував лише одне: «що він бачив в руках когось ніж, хоча освітлення було погане». Сторона захисту просить Суд критично віднестись до показів свідка Дунець П.Д.

5) свідок Кучерова Н.Л., під час досудового розслідування (Т-2, а.с.70) повідомила, що вона проживає на 6-му поверсі та вікна кімнати виходять на під’їзд будинку та 14.09.2011 року приблизно о 23.30 год. вона крізь сон почула голосні крики, від яких прокинулася. Після чого підійшла до вікна та побачила, що біля лавочки стояв Лаптєв С.Д., біля нього стояло не менше 10 чоловік хлопців. Між хлопцями та Лаптєвим С.Д. почалася якась штовханина. Вона вирішила вийти на вулицю та подивитися, що там відбувається, і коли спустилася до підїзду то нікого вже не було, а Лаптєв С. сидів на лавочці, у нього було закривавлене обличчя, та він не рухався. Вона підійшла до нього ближче, намагалася струснути його, але він не подавав ознак життя. Після чого приїхали працівники міліції і швидка медична допомога. Крім того, Кучерова Н.Л. під час допиту у судовому засіданні повідомила, що в дійсності проживає на 4 поверсі. Вона повідомила суду, що бачила скупчення людей (кількість пригадати не може), але облич не пригадує, бо було темно і вона була в шоковому стані. Освітлення було погане. Дії окремих осіб описати не змогла, але сказала, що «мельтишили все». Про побиття Лаптєва С.Д. об сміттєву урну не пригадує. В руках цих осіб ножів не бачила. Але чула, що хтось гучно кричав. Вона також повідомила Суду, що події пригадує погано, бо пройшло вправі чотири роки і що вона події з самого початку не бачила.

На уточнююче запитання Суду про те, що не можливо за одну хвилину спуститися з 4-го поверху, свідок Кучерова Н,Л. заявила, що вона не спостерігала події внизу біля під’їзду, а зразу вдягнулася та побігла вниз. Це означає, що вона по суті подій не бачила. Вона лише чула шум внизу, зазирнула в вікно і побігла вниз. Але внизу вже нікого не було. Якщо так, то сторона захисту робить логічний висновок, що свідок Кучерова Н.Л. повідомила лише про факт шуму, а не деталях можливого конфлікту, тим більше вбивства, тим більше участі в подіях Віріча В.І. В той же час вона повідомила, що, коли спустилась вниз, то зустріла сестру, а більше біля під’їзду нікого не було. Це твердження ставить під сумнів покази свідка Дунець П.Д., який казав, що буцімто теж спустився вниз і знаходився на місці події. Вона також на пряме запитання адвоката Насадчука П.Д. заявила, що свідка Дунця П.Д., що проживає на 6-му поверху, поруч не бачила. Звичайно, що тяжко сумніватися в тому, що сусіди вийшли вниз та щось бачили, але те, що вони одразу спустилися, так це не може відповідати дійсності, бо..в таких випадках, люди бояться і вичікують певний час з тим, щоби, вийшовши на вулицю, не потрапити в небезпеку. На уточнююче запитання Суду (судді Трусової Т.О.) про те, де, на якому поверсі: 4 чи 6-ому все ж таки проживала на той момент свідок Кучерова Н.Л., вона сказала, що на 4-ому, але чи вона вже спала, як це вказано в протоколі, чи ні – вона сказала, що не пам’ятає. Але, якщо її розбудив галас, то вона мала би спати. Вона також відмовилась відповісти на питання на якого свого знайомого вона подумала, що його бьют і не відповіла, чи він як раз в цей час у неї був, чи може пішов. Такі ухильні не бажання відповідати на прямі питання Суду сторона захисту розцінює, як не щирість, яка граничить з неповагою до Суду. Сторона захисту зауважує, що свідчення Кучерової Н.Л. не конкретні та ухильні і просить Суд взяти це до уваги при наданні оцінки їм в нарадчій кімнаті.

Дата добавления: 2015-10-02