Розглянемо схему переказного векселя.

Підприємство А отримало від банку кредит. У порядку розра­хунку заборгованості за кредитом підприємство А виписує банку переказний вексель. За згоди банком прийняти такий вексель кре­дит уважатиметься погашеним. Водночас підприємство А відван­тажує товар підприємству Б. Для прискорення розрахунку перед банком підприємство А трасує переказний вексель з наказом під­приємству Б сплатити банку відповідну суму кредиту, яку було взято на відповідний строк. Банк пред'являє вексель підприємст­ву Б до оплати. Підприємство Б акцептує пред'явлений вексель, тобто сплачує зазначену у векселі суму заборгованості.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, то­варні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за потреби може оберну­ти його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так І банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

Векселедавець, як і будь-який боржник, відповідає за векселем своїм майном. Про­те нині в Україні майже не проводиться продаж з торгів майна підприємств'банкруті в. Через це приймання в оплату векселів є досить риїикованою операцією, а це значно стримує поширення вексельного обігу.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так І в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком опла­ти, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, фор­мою пред'явлення та Іншими ознаками. Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.8.

Векселі казначейські — один з видів державних цінних папе­рів, які випускаються для покриття видатків державного бю­джету. Вони можуть бути використані:

— для здійснення розрахунків;

— для зарахування сплати податків до державного бюджету;

— як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем І. відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одногз року і можуть бути тільки простими, бо держава не може перевести свій борг іншому боржникові.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Гарантією їхньої надійності є рейтинг векселе­давця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Фінансовий вексель має у своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий здебільшого використовується для мобілізації гро­шових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кре­дитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх зобов'язань перед постачальни-ком-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, вико­нані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується І підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кре­дитору вказану суму в установлений час. Оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий век­сель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у век­селі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у май­бутньому або в час, визначений власником векселя, на момент пред'явлення його до оплати.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.9.

1 — векселедавець (покупець) передає вексель; 2 — власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту; 3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремі­тентові; 4 —власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві

Векселі на пред'явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом у визначеному місці. На практиці таку функцію виконують переважно банківські установи. Конкретне місце платежу вказує­ться на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

Існують ситуації, коли підприємства мають певні проблеми з рухом грошових коштів за рахунками. Розв'язання подібних про­блем можливе через доміциляцію векселя. Найпростішу схему доміциляції подано на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Схема доміциляції векселя:

1 — підприємство А е засновником підприємства Б; 2 — підприємство Б укладає договір доміциляції з банківською установою і відкриває рахунок, перераховуючи на нього певну суму грошових коштів; 3 — банк бронює грошові кошти підприємства Б на спеціальному транзитному рахунку; 4 — підприємство А відвантажує продукцію під­приємству Б; 5 — підприємство Б розраховується векселем з підприємством А за отри­ману продукцію; б — підприємство А розраховується векселем підприємства Б з поста­чальниками за поставлену продукцію; 7 — постачальники пред'являють векселі банку для погашення; 8 — банк оплачує векселі

За наведеною схемою доміциляцією буде прийняття банком векселя до платежу та його оплата за рахунок довірителя, який виступає векселедавцем. Операції з доміциляції провадять на підставі угоди, яка укладається між векселедавцем (підприємст­во Б), з однієї сторони, і банком — з другої.

Доміцилювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, оскільки усуває труднощі, що могли б виникнути в разі здійснення платежу в іншому місці.

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовІй формі — як записи на електронних рахунках.

Вексельний обіг з опротестуванням векселя І призначенням посередника здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Вексельний обіг з опротестуванням векселя і призначенням посередника для задоволення претензій власника векселя:

І — видача векселя; 2, З — передавання права за векселем (індосата); 4 — перепо-ручительство за векселем (перепоручительний індосамент); 5 — пред'явлення векселя до акцепту (презентація); 6 — підтвердження акцепту; 7 — пред'явлення векселя до платежу; 8 — відмова від платежу за векселем; 9 — опротестування векселя; 10 — нота­ріальна вимога щодо сплати за векселем; 1 І — відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем; 12 — повторне опротестування; 13, 14 — повернення опротестова­ного векселя; 16 — призначення посередника; 17 — здійснення платежу за векселем; 18 — вручення оплаченого векселя (з розпискою в отриманні платежу)

Дата добавления: 2015-10-02