Зменшення вихідних грошових потоків

Вихідні гро­шові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових кош­тів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податко­вих та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об'єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій і залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника.

Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими – головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господа­рювання, що перебувають у фінансовій кризі.

І. Зниження собівартості продукції як захід щодо зниження вихідних грошових по­токів безпосередньо впливає на рівень лі­квідності та платоспроможності підприємства і можливий у короткостроковому періоді. Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Управляти можна лише систематизувавши їх за головними ознаками:

· За місцем виникнення витрат: по підприємству в цілому, за структурни­ми підрозділами;

· За видами продукції, робіт, послуг: на валову, товарну, реалізовану продукцію;

· За масштабом та характером витрат: за елементами витрат, за статтями кальку­ляції (на окремі види виробів, а також на основне і допоміжне виробництво);

· За способами перенесення вартості на продукцію: прямі та непрямі;

· За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат: умовно-змінні, умовно-постійні;

· За календарними періодами: поточні, одноразові.

Резерви економії виробничих витрат виявляються під час пла­нування та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. Плани використання ресурсів можуть розробля­тися за окремими видами продукції, окремими видами витрат, а також за місцем їх виникнення.

Основний метод укрупненого планування — розра­хунок зміни рівня витрат за факторами — так званий фак­торний аналіз, який може здійснюватися за окремими місцями виникнення витрат та за кожною групою останніх.

Кошторисно-нормативні розрахунки розміру необхідних витрат потрібні для повнішого врахування конкретних умов діяльності підприємства (за елементами витрат) та раціональної організації системи контролінгу витрат на підприємстві.

Пошук резервів зменшення собівартості буде ефективнішим при по­єднанні пофакторного і кошторисного методів планових роз­рахунків.

Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собі­вартість продукції які індивідуальні для кожного підприємства:

1. Зміна обсягів виробництва призводить до зміни постійних витрат на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Вони належать до умовно-змінних.

2. Зміна структури (номенклатури та асортименту) про­ дукції полягає в зміні частки окремих видів продукції в загальному обсязі вироб­ництва, яка може відбутися через припинення виробництва нерентабельних виробів та освоєння нових видів продукції або неоднакових темпів зростання випуску різних видів продукції.

3. Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії мате­ріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

1) упровадження нових та удосконалення існуючих технологій;

2) застосування нових видів сировини і матеріалів та раціона­лізація їх використання;

3) зниження трудомісткості одиниці продукції.

4. Зміна організації виробництва та умов праці виявляється в економії витрат за такими основними напрямками:

1) упровадження нових виробництв, цехів та структурних підрозділів;

2) спеціалізація та кооперування виробництва;

3) зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці;

4) зміни в організації управління виробництвом;

5) зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;

6) усунення зайвих витрат і збитків.

ІІ. Згортання інвестицій та зменшення витрат, які не належать до собівартості продукції призводить до зменшення вихідних грошових потоків та підвищення платоспро­можності підприємства. Доцільність прийняття рішення про згортання капіталовкла­день (заморожування інвестицій) залежить від конкретних умов діяльності підприємства, його платоспроможності, строків окупності інвестицій та роз­міру здійснених витрат. При цьому враховуються три основні аспекти: строк окупності інвестицій; можливість використання лізингу замість вкладання коштів у реальні інвестиції; обсяг уже здійснених інвестицій та можливість реалізації об'єктів незавершених капіталовкладень.

У рамках заходів щодо зменшення вихідних грошових по­токів слід також переглянути інші витрати підприємства, які не включаються до собівартості продукції, а здійснюю­ться за рахунок чистого прибутку:

· штрафи за порушення господарських договорів із суб'єктами го­сподарювання;

· штрафи за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків та за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

· проценти за прострочені банківські позички;

· за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

· збитки у вигляді безнадійної заборгованості у разі, якщо кредитор не звернувся з позовом до господарського суду щодо стя­гнення такої заборгованості, та інші витрати.

Зменшення або уникнення таких витрат є суттєвим резервом покращення платоспроможності підприємства.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які фінансові джерела санації підприємства відносяться до внутрішніх?

2. Дайте класифікацію внутрішніх джерел санації підприємства.

3. Які вхідні грошові потоки можна розглядати як внутрішні джерела фінансової санації підприємства?

4. Якими заходами можна збільшити виручку від реалізації продукції?

5. Розкрийте роль реструктуризації активів у мобілізації фінансових ресурсів підприємства.

6. У яких напрямах можливий вплив підприємства на зменшення вихідних грошових потоків?

7. Як визначають резерви економії витрат?

8. Як оптимізують витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергію, оплату праці?

9. Розкрийте характер впливу основних факторів на загальний рівень собівартості.

10. У чому полягає заморожування інвестицій?

ТЕСТИ

1. До вхідних грошових потоків підприємства можна віднести:

1) виручку від реалізації основної продукції;

2) амортизаційні відрахування;

3) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

4) прибуток від основної діяльності;

5) кошти, залучені на умовах позики.

2. Приховані резерви:

1) відбиваються у статті балансу «додатковий капітал»;

2) це частина капіталу підприємства, яка жодним чином не відбита в
його балансі;

3) являють собою різницю між балансовою вартістю окремих майнових
об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю;

4) дорівнюють санаційному прибутку;

5) можуть мобілізуватися в результаті індексації балансової вартості
майнових об'єктів.

3. До найважливіших функцій факторингу належать:

1) кредитування;

2) управління вихідними грошовими потоками;

3) управління кредиторською заборгованістю;

4) покриття ризику;

5) передача управління дебіторською заборгованістю.

4. Збільшення суми грошових активів за рахунок внутрішніх фінансо­вих джерел можна досягти:

1) ліквідацією портфеля короткострокових фінансових вкладень;

2) рефінансуванням дебіторської заборгованості;

3) продажем частини основних фондів чи окремих структурних підроз­
ділів підприємства;

4) збільшенням статутного фонду підприємства;

5) зниженням собівартості продукції.

5. До вихідних грошових потоків підприємства можна віднести:

1) оплату товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплату товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) амортизаційні відрахування;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

6. Розрізняють такі основні групи факторів, що впливають на зміну со­бівартості продукції:

1) зміна обсягів виробництва;

2) зміна цін на готову продукцію;

3) зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції;

4) зміна ставок податку на додану вартість;

5) зміна організації виробництва та умов праці.

7. Зміна організації виробництва та умов праці виявляється в еконо­мії витрат за такими основними напрямками:

1) спеціалізація та кооперування виробництва;

2) зміни в організації та обслуговуванні виробництва та праці;

3) зміни в організації управління виробництвом;

4) зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;

5) усунення зайвих витрат та збитків.

8. Інвестиції, здійснювані підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, згортаються:

1) якщо підприємство є неплатоспроможним;

2) якщо відсутні джерела для продовження фінансування інвестицій;

3) з метою збільшення вхідних грошових потоків;

4) з метою зменшення вихідних грошових потоків;

5) у разі, якщо це призводить до істотного збільшення витрат виробництва.

9. До внутрішніх джерел фінансової санації належать (вкажіть декілька правильних варіантів)

1) надання додаткових кредитних ресурсів;

2) реструктуризація активів;

3) зменшення (заморожування) витрат;

4) пряме фінансування держави;

5) відмова працівників від винагороди;

6) збільшення виручки від реалізації.

Дата добавления: 2015-10-02