Розділ I. Поняття та ознаки сукупності злочинів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ КРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

Кафедра кримінального права та процесу

Навчальна дисципліна

Кримінальне право України

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Поняття та види сукупності злочинів

Виконав:

___________________________,

студент __ курсу, __ групи

юридичного факультету,

науковий керівник:

Плисюк Н.М.,

доцент кафедри

Перевірив:

Плисюк Н.М.,

доцент кафедри

Оцінка:

________

________ Плисюк Н.М.

(підпис)

Хмельницький

Зміст

Вступ...............................................................................................................с. 3

1. Поняття та ознаки сукупності злочинів.................................................с. 4-9

2. Відмежування сукупності злочинів від суміжних понять................с. 10-12

3. Види сукупності злочинів...................................................................с. 13-15

3.1. Ідеальна сукупність......................................................с. 15-23

3.2.Реальна сукупність........................................................с. 23-25

Висновок...................................................................................................с. 26-27

Використані джерела...............................................................................с. 28-29

Вступ

В теорії кримінального права питання про види множинності злочинів залишається дискусійним вже продовж десятка років. Причому, як відзначив М.І. Бажанов, спір йде не про види множинності, оскільки у кінцевому підсумку всі визнають, що ними є сукупність, повторність і рецидив злочинів, а про класифікацію цих видів, їх співвідношення один з одним[1].

Кримінальний кодекс України називає ці три види множинності. Сукупність злочинів є одним із видів їх множинності. Звідси випливає, що сукупність характеризуєть­ся тими ж ознаками, що й відповідне родове поняття — мно­жинність злочинів, та додатковими видовими ознаками, які виражають специфіку саме цього виду множинності злочинів.

Відповідно до Кримінального кодексу України (далі КК України) якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів. Сукупність існуватиме і у деяких випадках, коли особою вчинено два або більше злочини, передбачених різними частинами однієї статті КК, а саме тоді, коли різними частинами однієї статті передбачаються самостійні склади злочинів.

Важливе значення при кваліфікації дій винного має визначення виду множинності злочину, саме цим зумовлена актуальність теми курсової роботи „Сукупність за кримінальним правом України”.

В різні часи науковий інтерес приділяли такі вчені, як: С.А. Разумов, Р. Р. Галіакбаров, П.К. Кривошеін, В.П. Малков, М.І. Бажанов, В.О. Навроцький та інші.

При написанні курсової роботи ставилась мета комплексного дослідження сукупності злочинів як окремого інституту кримінального права.

Розділ I. Поняття та ознаки сукупності злочинів

Сукупність злочинів є одним із видів їх множинності. Звідси випливає, що сукупність характеризуєть­ся тими ж ознаками, що й відповідне родове поняття — мно­жинність злочинів, та додатковими видовими ознаками, які виражають специфіку саме цього виду множинності злочинів.

Видові ознаки сукупності злочинів достатньо повно і точно відображені у її понятті, викладеному в ч. 1 ст. 33 КК. Конкретизуючи ці ознаки, можна сказати, що су­купність злочинів має місце тоді, коли[2]:

1) вчинене повністю не охоплюється будь-якою однією статтею Особливої частини КК. Тобто, скоєне потрібно кваліфікувати за кількома статтями Особливої частини. У той же час сукупності немає, якщо кваліфікація скоє­ного відбувається з посиланням на одну статтю Особливої частини та статтю (статті) Загальної частини КК, оскіль­ки в такому випадку має місце один злочин;

2) кожний із злочинів, які утворюють сукупність, підлягає кваліфікації за окремою статтею чи частиною статті Особливої частини КК.

Ця ознака дозволяє відмежувати сукупність злочинів від:

— рецидиву, при якому злочин, за який особа засуд­жена, кваліфікувати не потрібно, оскільки він вже отри­мав кримінально-правову оцінку;

— повторності злочинів, якав певних випадках квалі­фікується лише за однією статтею Особливої частини КК;

— складних одиничних злочинів, які кваліфікуються лише за однією статтею (частиною, пунктом статті Особ­ливої частини КК);

3) ці злочини передбачені різними статтями чи части­нами статті Особливої частини КК. Таким чином, су­купність відрізняється від повторності, для якої характерним є вчинення кількох однорідних чи тотожних злочинів, тобто тих, які передбачені однією і тією ж чи спорідненими кримі­нально-правовими нормами. Немає сукупності при вчиненні одного злочину за наявності кількох кваліфікуючих чи особ­ливо кваліфікуючих ознак, передбачених різними частина­ми або пунктами однієї статті Особливої частини КК;

4) за жодний із злочинів, які утворюють сукупність, особу не було засуджено. Це означає, що всі такі злочини вчинені до винесення вироку хоча б за один із них. За цією ознакою сукупність злочинів відмежовується від так зва­ної сукупності вироків. У певній мірі вказана ознака «пе­рекликається» з першою з виділених ознак сукупності зло­чинів, також відмежовує сукупність злочинів від такого виду множинності, як рецидив.

З поняття сукупності злочинів випливає, що при її на­явності кожний із злочинів кваліфікується окремо, а відповідальність настає за двома чи більше статтями Особ­ливої частини КК.

Відповідно до ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різни­ми статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Таким чином, при сукупності злочинів:[3]

1) особою вчинено два або більше злочинів;

2) кожен із них кваліфікується за різними статтями або за різними частинами однієї статті Особливої частини КК;

3) за жоден із них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один із них.

Перша ознака сукупності злочинів виявляється у вчиненні особою двох або більше злочинів, причому кожен із них має ха­рактер окремого, самостійного, одиничного злочину. Такий одиничний злочин, як було сказано раніше, може бути простим, таким, що триває, продовжуваним, таким, що кваліфікується за наслідками, але він завжди містить в собі ознаки одного скла­ду злочину. Одиничний злочин може виражатися в самих про­стих формах, наприклад, коли винний вчинить крадіжку паль­та з квартири, або, стріляючи з мисливської рушниці, вбиває потерпілого. Цс так звані прості злочини. Однак, одиничний злочин може полягати, як було сказано раніше, у вчиненні ус­кладненого злочину. Зокрема, одиничним злочином є злісне ухилення від сплати податків, що відбувається більш-менш тривалий час. Крадіжка цілого по частинах, тобто крадіжка, здійснена в кілька прийомів, вважається продовжуваним зло­чином і також утворює собою одиничний злочин. Такий зло­чин, як отримання майна шляхом вимагання, вчинений органі­зованою групою із застосуванням насильства до потерпілого, є складеним - насильство над особою і заволодіння майном і також визнається одиничним злочином.

Вчинення двох або більше одиничних злочинів і утворює сукупність злочинів. Причому можливі різноманітні їх сполу­чення. Наприклад, винний може вчинити два або більше про­стих одиничних злочинів, або один простий, а другий такий, що триває, або продовжуваний. Організована група, наприк­лад, може вчинити два складених злочини або «простий» і скла­дений злочин тощо. Слід мати на увазі, що під одиничним зло­чином розуміють не тільки закінчений злочин, а й готування або замах на злочин. Зокрема, сукупність злочинів має місце, коли особа вчинює крадіжку, а потім замах на вбивство, або вчинила хуліганство, а потім почала готуватися до крадіжки і на цій стадії її діяльність було припинено. Не виключається сукупність злочинів і тоді, коли особа вчинила один із злочинів самостійно, а потім була співучасником у вчиненні іншого зло­чину. Наприклад, особа вчинила вбивство, а потім як співу­часник злочину вчинила замах на крадіжку.

Другою ознакою сукупності злочинів є вимога, щоб кожен із злочинів, які утворюють сукупність, був передбачений само­стійною статтею КК, тобто кваліфікувався за однією, окремою статтею кримінального закону, або за різними частина­ми однієї й тієї самої статті КК. Наприклад, якщо винний при вчиненні хуліганства завдав ножем потерпілому тяжке тілес­не ушкодження, то має місце сукупність злочинів і вчинене слід кваліфікувати за ч. З ст. 296 і за ч. і ст. 121. Якщо злочинна група вчинила розбій, а потім викрадення наркотичних засобів, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 187 і ч. 4 ст. 308.[4]

Отже, можна зробити категоричний висновок: кожен із злочинів, які входять у сукупність, підлягає самостійній кваліфі­кації за відповідною статтею або частиною статті КК. Саме цю вимогу сформульовано в ч. 2 ст. 33.

Здебільшого різні злочини передбачаються окремими стат­тями Особливої частини КК. Проте в ряді випадків (хоча і нечасто) відповідальність за різні злочини передбачена різни­ми частинами однієї і тієї самої статті КК. Наприклад, у ч. 1 ст. 371 встановлена відповідальність за завідомо незаконне за­тримання, а в ч. 2 - за завідомо незаконний арешт; у ч. 1 ст. 357 за викрадення офіційних і приватних документів, що є на підприємствах, установах або організаціях, а в ч. З - за неза­конне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом. Тут частина статті цілком описує ознаки відповідного одиничного злочину і супрово­джується самостійною санкцією. Тому, якщо винний вчинив крадіжку документів із державної установи, а потім крадіжку паспорта у свого сусіди, то має місце сукупність злочинів і вчинене має бути кваліфіковано за ч. 1 і ч. З ст. 357 КК. Те саме має місце і тоді, коли особа вчинила, наприклад, крадіж­ку, а потім вчиняє замах на крадіжку з проникненням у жит­ло. Вчинене утворить сукупність злочинів - закінченої кра­діжки (ч. 1 ст. 185) і замаху на кваліфіковану крадіжку (ч. 1 ст. 15 іч. Зет. 185).

Іноді вказівку закону на те, що сукупність злочинів має місце, коли кожен із злочинів, передбачений самостійною стат­тею (частиною статті) КК, підмінюють іншими вимогами. На­приклад, вказують, що сукупність має місце лише тоді, коли особа вчинила різнорідні злочини. Отже, якщо особа спочатку вчинила крадіжку, а потім грабіж, то сукупності злочинів немає, бо ці діяння однорідні. Проте в таких ситуаціях кожне з них підпадає під ознаки самостійної статті КК І тому повинне отримати відповідну кваліфікацію саме за правилами сукупності злочинів. Тому до сукупності можуть входити як однорідні, так і неоднорідні злочини. Сукупність не утворюється лише при вчиненні двох або більше тотожних злочинів, коли йдеться про повторність.

Третьою невід’ємною ознакою сукупності злочинів є вимо­га, щоб за жоден із деліктів, які входять до неї, особа не була ще засуджена. Це означає, що всі злочини винні вчинили до винесен­ня вироку хоча б за один із них. Якщо ж новий умисний злочин вчинений особою після винесення вироку за умисний злочин, має місце рецидив[5].

У більшості випадків всі злочини, які вчинені особою або учасниками організованої групи, розглядаються судом одно­часно в одній справі. Але можливі й інші ситуації, коли справа про один із злочинів розглядається одним судом, а про інший -в іншому суді. Наприклад, обвинувачення в одному злочині може розглядатися у військовому суді, якщо один з учасників групи військовий, а щодо інших - в суді загальної юстиції. Можливі ситуації, коли про вчинений раніше злочин стає відо­мо вже після засудження підсудного за інший злочин. Можна уявити собі й інші подібні випадки. У всіх цих випадках важ­ливе одне - всі злочини вчинені до засудження особи, тобто до винесення вироку хоча б за один з них. Отже, перед нами та сама сукупність злочинів, але ускладнена процесуальними об­ставинами, що позбавляють можливості одночасного розгля­ду всієї сукупності злочинів. Юридична природа вчиненого від цього не змінюється - оскільки всі злочини вчинені до засуд­ження хоча б за один із них.

Стаття 33 вимагає, щоб при сукупності не були погашені юридичні наслідки раніше вчиненого злочину. У законі вка­зується, що при сукупності не враховуються злочини, за які особа була звільнена від кримінальної відповідальності з підстав, встановлених законом (спливли строки давності, зло­чин підпадав під амністію тощо).

Дата добавления: 2015-10-02