Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави

1. Передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інфор­мацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсут­ності ознак державної зради або шпигунства, —

Караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попе­редньою змовою групою осіб, —

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Безпосередній об'єкт цього злочину збігається з об'єктом злочину, пе­редбаченого в ст. 328 КК.

2. Предметом даного злочину є відомості економічного, науково-тех­нічного й іншого характеру, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, тобто відомості, що стосуються діяльності окремих під­приємств, установ, наукових, господарських організацій, дипломатичних від­носин, політики, розголошення яких може заподіяти шкоду діяльності цих організацій і вплинути на обороноздатність держави. Конфіденційна інфор­мація характеризується обов'язковою сукупністю трьох ознак: 1) вона не містить в собі державної таємниці (що відрізняє ст. 330 від статей 328, 329 КК); 2) вона є власністю держави; 3) вона є обмеженою для користу­вання: заборона на її передачу іноземним підприємствам, установам, ор­ганізаціям або їх представникам міститься в наказах, інструкціях, розпоряд­женнях міністерств і відомств.

Загальні правила використання конфіденційної інформації і поводження з нею передбачені в «Інструкції про порядок обліку, зберігання і викорис­тання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави», затверд­женій постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. (ОВУ. - 1998. - № 48. - Ст. 1764).

3. Об'єктивна сторона злочину виявляється у двох формах: 1) передача іноземним підприємствам, установам, організаціям відомостей, що станов­лять конфіденційну інформацію будь-яким способом (повідомлення по те­лефону, в листі, дискеті тощо); 2) збирання зазначених відомостей з метою їх передачі. Способи збирання теж можуть бути різними (викрадення, фо­тографування, підслуховування тощо) і на кваліфікацію не впливають. Зло­чин вважається закінченим або з моменту передачі, або з моменту початку збирання відомостей з метою їх передачі. Не має значення, за чиєю ініціати­вою збираються відомості: або за ініціативою іноземної організації, або осо­ба сама за своєю ініціативою збирає їх.

4. Суб'єктивна сторона виявляється в прямому умислі, за якого особа, перш за все, усвідомлює конфіденційний характер інформації і те, що ця інформація є власністю держави. Це усвідомлення обумовлене тим, що осо­би, які працюють з такою інформацією, підлягають обов'язковому ознайом­ленню під розписку про конфіденційність інформації та встановлені прави­ла щодо користування нею, наприклад, забороною виносити за межі служ­бового приміщення документи з такою інформацією, розмножувати їх технічними засобами, які не обладнані спеціальними пристроями охорони тощо (див. ст. 8 наведеної Інструкції від 27 листопада 1998 р.). Обов'язко­вим є і усвідомлення винним того, що відомості передаються або збирають­ся для передачі саме іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам (це можуть бути будь-які іноземні організації: як державні так і недержавні — наукові, комерційні, посередницькі тощо). З суб'єктив­ної сторони передача або збирання конфіденційної інформації не повинні містити ознак державної зради або шпигунства, тобто умисел не повинен бу­ти спрямованим на спричинення шкоди основам національної безпеки Ук­раїни (див. коментар до статей 111 та 114 КК).

5. Суб'єкт злочину — спеціальний. Це особа, якій конфіденційна інфор­мація була довірена або стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

6. Частина 2 ст. 330 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Корисливий мотив означає спрямованість передачі або збирання інфор­мації на одержання матеріальної вигоди (грошей, майна, вигод майнового характеру), або звільнення від обов'язків матеріального характеру (напри­клад, в рахунок погашення боргу).

Зміст тяжких наслідків для інтересів держави закон не розкриває, тому це поняття належить до так званих оціночних понять: їх зміст залежить від оцінки всіх конкретних обставин справи. В даному складі злочину тяжкі наслідки можуть бути обумовлені важливістю інформації, розміром ма­теріальної шкоди (як прямої, так і упущеної вигоди), моральної шкоди тощо.

Повторність як кваліфікуюча ознака цього злочину спеціальна: вчинен­ня хоча б вдруге такого самого злочину, тобто злочину, передбаченого ст. 330 КК, незалежно від наявності чи відсутності судимості.

Щодо змісту такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за по­передньою змовою групою осіб, див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

Дата добавления: 2015-10-02