Караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Порушення встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруй­них або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропни­ми чи їх аналогами, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність незаконного виробництва, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збуту отруйних і сильнодіючих речовин полягає у серйозній небезпеці не тільки для осіб, що з ними працюють, а й для оточуючих, у тому числі окремих громадян, які придбали їх для особистого використання. Це пояснюється тим, що порушення правил поводження з цими речовинами здатне викли­кати такі наслідки, як важкі отруєння та смерть людей.

2. Предметом цього злочину є отруйні та сильнодіючі речовини. Отруйні речовини — це речовини рослинного, тваринного і мінерального походження або продукти хімічного синтезу, здатні при впливі на живий ор­ганізм викликати гостре або хронічне отруєння, а то й смерть. Такі речови­ни віднесені Державною Фармакопеєю України до списку «А». До отруйних речовин належать ангідрид оцтової кислоти, зміїна отрута, миш'як, метило­вий спирт, очищена бджолина отрута, ціаністий калій, стрихнін, сулема, атропіну сульфат, різні поєднання ртуті тощо.

Сильнодіючі речовини — це речовини синтетичного або природного похо­дження, в тому числі рослини, що небезпечно впливають на організм люди­ни, і можуть завдати шкоду її здоров'ю та життю при прийомі їх не в ме­дичних цілях. Перелік сильнодіючих речовин встановлюється Фармако­логічним і Фармакопейним Комітетом Міністерства охорони здоров'я України. До них відносяться транквілізатори (наприклад, седуксен), ефедрин і псевдоефедрин, синтетичний етиловий спирт тощо.

Отруйні та сильнодіючі речовини відрізняються від наркотичних та психо­тропних речовин тим, що вони не викликають захворювання наркоманією чи токсикоманією. Тому вони не підлягають включенню до класифікаційних таб­лиць наркотичних засобів та психотропних речовин і на них не поширюється правовий режим, встановлений Законом України «Про обіг в Україні нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

Оскільки отруйні та сильнодіючі речовини мають підвищену небез­печність для життя та здоров'я людини, їх правовий режим регулюється спеціальними нормативними актами. Такими нормативними актами, зокре­ма, є Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р.; «Перелік лікарських препаратів, дозволених до вживання в Україні, що містять силь­нодіючі та отруйні речовини», затверджений наказом МОЗ України від 25 липня 1997 р. № 323; «Перелік лікарських засобів, що підлягають пред­метно-кількісному обліку в аптеках та лікувально-профілактичних закла­дах», затверджений наказом МОЗ України від ЗО червня 1994 р.; перелік сильнодіючих та отруйних речовин Таблиць І та П Конвенції О ОН про бо­ротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. та ін.

Для висновку про віднесення тієї чи іншої речовини до отруйних або сильнодіючих обов'язковою є наявність спеціальних знань, а тому у справах цієї категорії повинна призначатись експертиза. При цьому кількість речо­вин, які є предметом цього злочину, не має значення для кваліфікації (окрім випадків, коли цей розмір дає підстави для визнання його діяння малознач­ним і таким, що не становить суспільної небезпеки, — ч. 2 ст. 11 КК).

У разі, якщо особа не усвідомлювала, що здійснює такі операції з от­руйними чи сильнодіючими речовинами, які не є наркотичними засоба­ми чи психотропами, а помилялася, вважаючи їх саме наркотичними засо­бами чи психотропними речовинами, відповідальність повинна наставати за замах на виробництво, виготовлення та ін. з метою збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Предметом цього злочину також може бути обладнання для виробництва чи виготовлення таких речовин. Таким обладнанням є спеціальні технічні пристрої, за допомогою яких здійснюється хіміко-технологічний процес екс­трагування, перегонки, очищення або синтез сильнодіючих або отруйних ре­човин.

3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, полягає у незаконному: 1) виробництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) перевезенні, 5) пересиланні, 6) зберіганні з метою збуту, 7) збуті отруйних або силь­нодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх анало­гами, 8) здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для вироб­ництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, без спеціаль­ного на те дозволу.

Зазначені дії за своїм змістом є тотожними діям, передбаченим ст. 307 КК. Детальніше про їх визначення див. коментар до статей 307, 313 КК.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321, полягає у пору­шенні встановлених правил виробництва, виготовлення, придбання, збе рігання, відпуску, обліку, перевезення, пересилання отруйних або силь­нодіючих речовин.

Відпуск — це видача отруйних чи сильнодіючих речовин з аптек, баз, складів, чи інших місць їх зберігання з порушенням встановлених правил (без рецепта, ліцензії, у великих кількостях тощо).

Облік — дії, спрямовані на фіксацію і контроль за кількістю таких речо­вин та правильністю їх обігу. Щодо змісту таких дій, як порушення правил виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилан­ня отруйних або сильнодіючих речовин — див. коментар до ст. 320 КК.

У випадку, якщо особа вчинила діяння, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

4. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, перед­баченої частинами 1 або 2 цієї статті.

5. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, характе­ризується прямим умислом та обов'язково метою збуту отруйних чи силь­нодіючих речовин, які не є наркотичними засобами чи психотропними ре­човинами. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 321 КК, мо­же характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини. Мета, якою керується винний, в цьому випадку може бути будь-яка. Мотиви та­кож значення для кваліфікації не мають.

6. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК, — загальний, ч. 2 цієї статті — спеціальний. Ним є особа, на яку покладається службовий чи про­фесійний обов'язок, пов'язаний з відповідальністю за дотримання правил виробництва, зберігання, відпуску, обліку, перевезення чи пересилки отруй­них та сильнодіючих речовин. У випадку вчинення цього злочину службо­вою особою шляхом зловживання службовим становищем вчинене слід до­датково кваліфікувати за ст. 364 КК.

Дата добавления: 2015-10-02