Караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені що­до неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особ­ливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів полягає в тому, що такі дії можуть призвести до зростання кількості людей, які страждають на наркоманію, токсикоманію, що, в свою чергу, може бути причиною великої загрози здо­ров'ю населення. Крім того, насильницьке введення наркотичних засобів чи психотропних речовин може призвести до тілесних ушкоджень різного сту­пеня тяжкості, в окремих випадках такі діяння призводять до смерті пост-раждалих. Отже, підвищена суспільна небезпечність цього злочину обумов­люється як небезпекою впливу на організм людини наркотиків і психотроп­них речовин, так і грубим нехтуванням прав людини, всупереч волі якої за­значені засоби чи речовини вводяться в її організм.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, що вводяться в організм іншої особи проти її волі (про виз­начення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному введені будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в ор­ганізм іншої особи всупереч її волі.

Під незаконним введенням розуміють будь-які примусові без будь-якого права дії, спрямовані на введення в організм іншої особи зазначених засобів і речовин (ін'єкція, шляхом додавання в їжу, лікарські препарати, напої тощо).

Способи примусового незаконного введення в організм іншої особи нар­котичних засобів і психотропних речовин можуть бути різними, а саме: об­ман, примушування (психічний примус), насильство (фізичний примус). Лише їх застосування свідчить про введення в організм вказаних засобів і речовин всупереч волі іншої особи.

Психічне та фізичне насильство застосовується винним з метою подав-ления волі потерпілого і може виявлятися в утриманні потерпілого силоміць під час введення в його організм наркотичного засобу чи психотропної ре­човини шляхом ін'єкцій, залякування його застосуванням фізичного насиль­ства, повідомлення йому неправдивих відомостей чи приховування від ньо­го певних відомостей з метою введення в його організм цих засобів або ре­човин.

Слід зазначити, що спосіб введення, вид наркотичного засобу чи психо­тропної речовини, його кількість на кваліфікацію не впливають. Ведення в організм іншої особи наркотичних засобів лікарем, хоч і всупереч волі цієї особи або без її згоди, з метою профілактики або лікування не містить скла­ду цього злочину.

4. Злочин вважається закінченим з моменту незаконного введення зазна­чених засобу чи речовин (п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Моти­ви, якими керується винний, можуть бути різними і на кваліфікацію не впли­вають. При заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, а також смерті кваліфікувати вчинене за ст. 314 КК потрібно ли­ше у випадку, коли до настання таких наслідків встановлено необережну фор­му вини. У разі, якщо такі наслідки охоплювались умислом винного, вчине­не слід кваліфікувати за відповідними статтями, що передбачають злочини проти життя та здоров'я особи (статті 115, 122, 121 КК тощо).

6. Суб'єкт цього злочину — загальний; особа, яка досягла 16-річного віку.

7. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені в ч. 2 ст. 314 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого, 2) повторно, 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306—312 та 314—318 цьо­го Кодексу, 4) щодо двох чи більше осіб, 5) якщо такі дії заподіяли серед­ньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

8. За змістом ч. 2 ст. 314 КК та відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин і прекурсорів та зловживанню ними» під психічною чи фізичною нарко­тичною залежністю слід розуміти стан особи, який характеризується хво­робливою пристрастю до вживання наркотичних засобів, психотропних ре­човин або їх аналогів, що виникла внаслідок їх незаконного введення в її ор­ганізм (п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Така залежність характеризується появою ряду патологічних станів внаслідок припинення вживання наркотичних засобів. Саме тому, що в результаті наркотичної за­лежності особа споживає все більше наркотичних засобів чи психотропних речовин і сприяє незаконному обігу таких засобів чи речовин, цей наслідок є особливо суспільне небезпечним. Вирішуючи питання про те, чи призве­ло до наркотичної залежності потерпілого незаконне введення йому в ор­ганізм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, слід ви­ходити як з обставин справи, так і з висновку експерта.

9. Вчинення злочину, передбаченого ст. 314 КК, повторно передбачає не­законне введення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів винною особою вдруге і більше разів за умови, що не закінчилися встанов­лені законом строки давності за вчинення попереднього такого діяння (по­вторність тотожних злочинів). При цьому незаконне введення вказаних за­собів чи речовин може здійснюватися винним як щодо однієї особи, так і щодо різних осіб. Детальніше про ознаки повторності див. коментар до ст. 32 КК,

10. Вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, перед­бачених статтями 306—312 та 314—318 цього Кодексу, — передбачає по­вторність однорідних злочинів. Детальніше про ознаки такої повторності див. коментар до ст. 32 КК.

11. При вирішенні питання про кваліфікацію цього злочину за ознакою не­законного введення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів двом особам і більше (ч. 2 ст. 314 КК) потрібно враховувати, що такі дії мають охоплюватись єдиним наміром винного і вчинятись, як правило, в одному й тому самому місці та без значного розриву в часі. У випадках, коли зазначені засоби (речовини) було незаконно введено в організм двох осіб і більше в різні проміжки часу і це не охоплювалось єдиним умислом, має місце повторність злочину (п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

12. При незаконному введенні наркотичних засобів, психотропних речо­вин або їх аналогів спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень визначається судово-медичною експертизою на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкод­жень, як і у справах про злочини, передбачені ст. 121 чи 122 КК (детальніше про ознаки заподіяння таких наслідків див. коментар до цих статей).

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень в цьому випадку мають визна­чатися не як результат застосованого насильства взагалі, а безпосередньо від введених в організм наркотичного засобу чи психотропної речовини або їх аналогів. Заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у разі насильства з метою подолати опір потерпілого потребує додаткової кваліфікації за стат­тями 121 чи 122 КК.

13. Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. З ст. 314 КК, а саме: вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, 1) щодо неповнолітнього, 2) щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, 3) щодо вагітної жінки, 4) пов'язані з введенням в організм іншої осо­би особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, 5) внаслідок яких настала смерть потерпілого.

14. При кваліфікації дій за ознакою вчинення їх щодо неповнолітнього слід мати на увазі, що винний повинен усвідомлювати, що вчиняє насильницьку наркотизацію неповнолітнього. Це означає, що йому або відомий неповнолітній вік потерпілого, або за обставинами справи він міг і повинен був та­ку обставину усвідомлювати.

15. Використання безпорадного стану потерпілого як кваліфікуюча озна­ка незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних ре­човин чи їх аналогів наявна в тих випадках, коли особа за своїм психічним або фізичним станом неспроможна розуміти характер та наслідки вчинюва­них щодо неї дій або чинити опір (через малолітній вік, фізичні вади, роз­лад психічної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо). Винний повинен усвідомлювати, що потерпілий перебуває саме у безпорадному стані і при цьому не має значення, чи винний сам призвів до такого стану по­терпілу особу, чи вона перебувала в безпорадному стані незалежно від його дій.

16. Така сама усвідомленість, як і щодо неповнолітнього, повинна мати місце і у випадках, коли насильницька наркотизація застосовується до ва­гітної жінки. Підвищена небезпечність таких дій полягає в тому, що вна­слідок введення в організм вагітної жінки наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів може мати місце залежність народженої дити­ни від наркотиків.

17. Особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини виз­начені Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України. Про їх ви­значення більш детально див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК. Для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 314 КК не має значення, чи настали якісь наслідки від введення їх в організм іншої особи. Сам факт незаконного вве­дення таких речовин в організм є підставою для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 314 КК.

18. При визначенні такої кваліфікуючої ознаки даного злочину, як на­стання смерті потерпілого (ч. З ст. 314 КК), потрібно встановити, що це ста­лося саме внаслідок незаконного введення в організм людини проти її волі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. При цьому дії винного мають характеризуватися прямим умислом щодо насильницького введення в організм людини зазначених засобів чи речовин і необережністю щодо настання смерті. Вони повністю охоплюються ч. З ст. 314 і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребують.

Якщо умисел винного спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за ч. 1 або відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК та частинами 2 чи 3 ст. 314 КК (п. 13 Постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Проведення судово-медичної експертизи в таких спра­вах є обов'язковим.

Дата добавления: 2015-10-02