Караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

4. Сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в організо­ваній групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг осо­бами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

1. Проституцією вважається позашлюбний систематичний вступ жінки чи чоловіка в сексуальні стосунки з однією або кількома особами за плату.

За останні роки проституція та інші дії, пов'язані з її експлуатацією, набула значного поширення в різних країнах світу. Це змусило розробити певні заходи і прийняти ряд міжнародних угод, спрямованих на посилення боротьби з цим злом (див. ст. 6 «Конвенції про ліквідацію всіх форм дис­кримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р.; ст. 2 «Угоди про співробітництво СНД в боротьбі зі злочинністю» від 25 листопада 1998 р.; ст. З «Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182», ратифікованої Законом України від 5 жовтня 2000 р.). Стаття 303 КК повністю відповідає і навіть розвиває основні поло­ження зазначених угод.

2. Частина 1 ст. 303 КК передбачає відповідальність лише за систематич­не зайняття проституцією. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на суспільні відносини, що за­безпечують основні принципи суспільної моральності в сфері задоволення статевих стосунків. Вони суперечать існуючим в суспільстві традиціям і по­няттям моральності в сфері сексуальних відносин, згубно впливають на мо­ральний стан суспільства і виховання молоді.

3. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 цієї статті, утворює систематичне надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, коли можна зробити висновок про те, що зайняття проституцією є бажанням осо­би займатися нею як професією, що приносить основний чи хоча б додатко­вий дохід цій особі.

Надання сексуальних послуг означає, що особа жіночої або чоловічої статі за згодою задовольняє статеві пристрасті в природній чи неприродній формі з різними партнерами і з метою отримання доходу. Доходом в цьому злочині визнається отримання чи мета отримання за надану сексуальну по­слугу будь-якої матеріальної цінності (гроші, коштовності, одяг тощо). Сис­тематичність зайняття проституцією полягає в наданні таких послуг не менше трьох юридичне доведених разів різним клієнтам. При цьому для на­явності систематичності не має значення, притягалась особа до адміністра­тивної відповідальності за раніше вчинені епізоди зайняття проституцією чині. Необхідно лише, щоб не минули строки давності притягнення до відпо­відальності. При визначенні систематичності слід враховувати, що неодно­разове надання сексуальної послуги за плату одній особі, а також надання такої послуги за домовленістю одночасно двом чи більше особам не утворює систематичності. За такі дії, як і за одноразове чи повторне надання сексу­альних послуг за плату, настає адміністративна відповідальність за ст. 181' КпАП.

Закінченим злочин, передбачений ч. 1 цієї статті, визнається з моменту надання такої послуги втретє.

4. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідо­млює, що надає сексуальну послугу за плату, і бажає цього. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета отримання доходу. Неотримання з яки­хось причин плати за надану послугу (клієнт відмовився платити та ін.) не виключає складу злочину. В кожному із епізодів, що утворюють система­тичність, достатньо наявності домовленості про надання послуги за плату.

5. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа жіночої або чо­ловічої статі, яка досягла 16-річного віку і яка займається проституцією.

6. У частині 2 ст. 303 КК передбачена відповідальність за примушування чи втягнення у зайняття проституцією шляхом застосування до особи на­сильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману.

У цій частині фактично зазначені ознаки самостійного складу злочину, суспільна небезпечність якого не тільки в тому, що такі дії суперечать ос­новним принципам і загальновизнаним правилам моральності, а й у тому, що своїми діями винний всупереч волі особи примушує чи схиляє її до си­стематичного надання сексуальних послуг за плату. Подібні дії є грубим виявленням експлуатації проституції третіми особами. Тому ч. 2 цієї статті відповідає положенням «Міжнародної конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами» від 21 березня 1949 р. (статті 1 і 2) та «Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р. (ст. 6), в яких зазначені основні заходи захис­ту людей від таких посягань.

7. Об'єктивну сторону цього злочину утворюють примушування чи втяг­нення до зайняття проституцією, тобто втягнення осіб жіночої або чоловічої статі до систематичного зайняття проституцією, що відбувається шляхом за­стосування насильства чи погрози застосувати фізичне насильство, знищи­ти чи пошкодити їхнє майно, шантажу або обману. Під застосуванням на­сильства слід розуміти фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, на­приклад, позбавлення їжі, води, позбавлення волі, завдання побоїв, морду­вання, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо мало місце мордування, катування або були заподіяні тяжкі чи серед­ньої тяжкості тілесні ушкодження або інші більш тяжкі злочини, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів (ч. 2 ст. 303 та ч. 2 ст. 121 або ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, або ст. 127 КК).

Погроза застосування насильства — це залякування потерпілої особи за­стосуванням до неї фізичного насильства. Погроза повинна бути адресована до потерпілої особи, або до неї і одночасно до її близьких. Однак ця квалі­фікуюча ознака відсутня у разі, коли погроза стосується лише інших навіть близьких осіб. Форми вияву погрози можуть бути різними, але за своїм ха­рактером вона повинна бути реальною.

Знищення або пошкодження майна (у тому числі загроза їх вчинення) має місце, коли такі дії стосуються особистого чи спільного з іншими особами майна потерпілої особи.

Знищення майна — це такий вплив на нього, в результаті якого воно при­водиться в повну непридатність для використання за своїм призначенням.

Пошкодження — це заподіяння майну такої шкоди, в результаті якої суттєво змінюються його якості, але воно після ремонту чи реставрації може бути використане за своїм призначенням (більш детально про ці поняття див. коментар до ст. 194 КК). У разі знищення чи пошкодження майна у великих розмірах вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів (статті 303 і 194 КК)

Засобами втягнення до зайняття проституцією можуть бути шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи окремим особам (чоловіку, дружині, батькам, дітям, сусідам, друзям та іншим особам) відомості, які потерпіла особа бажає зберегти в таємниці. При цьому не має значення, відповідають такі факти дійсності (наприклад, особа раніше вжи­вала наркотики) чи вони вигадані і мають характер наклепу. До шантажу відносять і випадки, коли втягнення в зайняття проституцією вчиняється шляхом загрози, наприклад, викрасти саму потерпілу особу, її дитину чи інших родичів або заподіяти близьким якусь іншу шкоду. Обман — це на­вмисне перекручування або приховання істини, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостей з метою втягнення потерпілої особи у си­стематичне зайняття проституцією. Прикладом може бути обіцянка надати роботу в зоні відпочинку, в готелі чи за кордоном, танцівниці вар'єте, фото-моделі, офіціантки, няньки, тоді як малося на меті таким чином втягнути особу у зайняття проституцією.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначе­них у диспозиції ч. 2 ст. 303 КК дій незалежно від того, вдалося чи ні та­ким шляхом втягти потерпілу особу у зайняття проституцією.

8. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним з метою втягнення особи у зайняття проституцією. Особа усвідо­млює суспільне небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинити з обов'язковою метою примусити чи втягти особу у зайняття проституцією.

9. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, неза­лежно від її статі.

10. Кваліфікуючі ознаки, зазначені в ч. З ст. 303 КК, мають місце, коли дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені щодо не­повнолітнього або організованою групою. Перша ознака має місце, якщо осо­ба, займаючись проституцією, завідомо знає, що хоча б один із клієнтів не досяг повноліття, або у разі втягнення у зайняття проституцією однієї чи кількох осіб, які не досягли повноліття, за умови, що винна особа знала про це. Друга ознака має місце, коли зазначені дії вчинені організованою групою (про поняття організованої групи див. коментар до ст. 28 КК). Щодо цього злочину наявність такої ознаки можлива в тому разі, коли учасники ор­ганізованої групи об'єдналися для систематичного зайняття проституцією, або якщо така група (незалежно від статі учасників) займається втягненням у проституцію зазначеними в ч. 2 цієї статті способами.

Суб'єктом злочину у разі вчинення таких дій щодо неповнолітнього мо­же бути тільки особа, яка досягла 18-річного віку.

11. У частині 4 цієї статті передбачена відповідальність за сутенерство, вчинене організованою групою. Таким сутенерством визнається створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з на­дання сексуальних послуг особами чоловічої чи жіночої статі з метою отри­мання прибутків. Отже, сутенерство визнається злочинним лише у випадку, коли кілька осіб (три і більше) попередньо об'єдналися в організовану гру­пу для забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг (про ознаки організованої групи див. коментар до ст. 28 КК). Така діяльність може бу­ти виражена в створенні умов для максимальної сексуальної експлуатації осіб, які займаються проституцією (утримання спеціально створених саун, масажних кабінетів, готелів, забезпечення транспортом, охороною тощо), в здійсненні контролю, нагляду і опіки над ними, в захисті від конкурентів, у відверненні насильства чи обману з боку клієнтів та інших діях, що забез­печують діяльність з надання сексуальних послуг за плату.

Участь у такій організованій групі припускає обов'язкове членство в ній в ролі організатора, керівника групи чи структурного підрозділу, бухгалтера або рядового учасника і виконання будь-яких дій, які забезпечують діяль­ність цієї групи.

12. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 4 цієї статті, утворю­ють одна із трьох дій: а) створення організованої групи для зайняття суте­нерством, б) керівництво цією групою чи її підрозділом або в) участь у такій групі.

Закінченим цей злочин визнається з моменту вчинення будь-якої із зазна­чених в диспозиції дій, тобто з часу створення організованої групи чи всту­пу до неї або виконання дій по забезпеченню керівництва її діяльністю. Що­до останьої дії, то тут слід мати на увазі, що керівництву діями групи фак­тично передує вступ цієї особи до такої групи або участь у її створенні, що само по собі визнається закінченим злочином.

13. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і обов'язково наявністю мети — отримання прибутків (про поняття прибутку див. коментар до ст. 150 КК).

14. Суб'єктом можуть бути будь-які особи, які досягли 16-річного віку.

Дата добавления: 2015-10-02