Караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяж­ких наслідків, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність масових заворушень полягає в тому, що цей злочин є результатом дій натовпу — великої кількості людей, дії яких ма­ють характер безчинств і супроводжуються насильством над людьми, погро­мами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, на­сильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосу­ванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. Підви­щену суспільну небезпечність становлять дії організаторів і активних учас­ників масових заворушень, дії яких вирізняються агресивністю, напругою емоцій. Вони і спричиняють значні порушення громадського порядку, завда­ють шкоди суспільним відносинам, нормальному функціонуванню держав­них і громадських структур, ритму суспільного життя, праці та спокою лю­дей. Залежно від конкретного вияву, вони часто завдають також шкоду інте­ресам людей, їх життю, здоров'ю, різним формам власності, громадській без­пеці, авторитету органів державної влади.

2. Об'єктивна сторона злочину виявляється в організації масових заво­рушень або активній участі в них.

Організація масових заворушень полягає в підбурюванні людей, які стихійно зібралися, до масових виступів, насильства над людьми чи окре­мою особою, погромів, підпалів, захоплення споруд, насильницького висе­лення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. До організації цього злочину належать і провокаційні дії, вчинені з метою вик­ликати відповідні дії натовпу або окремих учасників, а також керівництво діями натовпу чи окремих його груп при вчиненні зазначених у законі дій. Типовим способом організації масових заворушень є поширення серед на­товпу неправдивої інформації, розробка сценарію дій натовпу, розподіл ро­лей серед активних учасників чи окремих груп масових заворушень тощо.

Активна участь — це особиста, інтенсивна, значна за характером діяння чи об'ємом участь у вчиненні будь-яких із визначених у диспозиції закону діянь.

Насильством над особою визнається завдання ударів, побоїв, катування, зґвалтування, заподіяння будь-яких за ступенем тяжкості тілесних ушкод­жень одному чи багатьом потерпілим. Застосування насильства можливе і щодо представників влади, наприклад, з метою звільнення затриманого чи підсудного або вчинення самосуду над ним. При цьому застосування на­сильства при вчиненні самосуду само по собі утворює ознаку насильства над особою.

Вчинене під час масових заворушень вбивство або посягання на життя певної категорії осіб потребує кваліфікації за сукупністю ст. 294 і відповідних статей КК, що передбачають відповідальність за такі більш' тяжкі злочини (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443 КК). Погроми — це активні дії, поєднані зі знищенням, пошкодженням, руйнуванням громадських спо­руд, житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна.

Підпали — це дії, що спричинили загоряння будинків, транспортних за­собів незалежно від ступеня їх пошкодження вогнем. Знищення майна озна­чає вчинення таких дій, які призводять будь-яке за формою власності май­но до повної непридатності для використання за його призначенням (де­тальніше див. коментар до ст. 194 КК). Захоплення будівель або споруд буде у разі самовільного повного чи часткового захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Таке захоплення може бу­ти вчинене будь-яким способом, але воно завжди протиправне. Насильниць­ке виселення громадян має місце у випадку незаконного, поєднаного із за­стосуванням насильства вигнання громадян з їхніх помешкань, певного се­лища чи місцевості. Збройний опір — це активна фізична протидія представ­никові влади виконувати свої повноваження, яка супроводжується застосу­ванням або погрозою застосування хоча 6 одним із учасників масових заво­рушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, що використову­вались як зброя.

Для визнання злочину закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 КК дій.

Про відмежування масових заворушень від групового порушення гро­мадського порядку див. п. 6 коментарю до ст. 293 КК.

3. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових завору­шень може бути і непрямим, коли учасник таких заворушень не бажає на­стання певного наслідку свого діяння, але свідомо допускає його настання, наприклад, тілесного ушкодження при насильстві над особою або пошкод­ження транспортного засобу при погромах. Мотиви і мета масових завору­шень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають, але мо­жуть бути враховані судом при призначенні покарання.

4. Суб'єктом злочину можуть бути лише організатори масових завору­шень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку. Одне лише пере­бування особи в натовпі або вчинення нею незначних порушень громадсь­кого порядку, наприклад, образливе чіпляння до громадян, нецензурна лай­ка в натовпі, розпивання спиртних напоїв чи перебування в натовпі у п'яно­му вигляді та інші види дрібного хуліганства не дають підстави для визнан­ня цих осіб суб'єктами масових заворушень.

5. Кваліфікуючими ознаками закон визнає дії, визначені в ч. 1 ст. 294 КК, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких на­слідків. Загибель людей має місце у разі спричинення смерті одній чи кільком особам. До інших тяжких наслідків слід віднести: заподіяння тяж­кого тілесного ушкодження одному чи багатьом потерпілим, спричинення великої матеріальної шкоди або значну дезорганізацію роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Дата добавления: 2015-10-02