Стаття 257. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, устано­ви, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчи­нюваному нею нападі —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що бан­ди вчинюють вбивства, зґвалтування, насильницькі заволодіння майном, транспортними засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполу­чення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші аналогічні дії. Са­ма організація й існування озброєної банди вже є серйозною загрозою для суспільства — його цінностей — життя і здоров'я людей, власності, нормаль­ного функціонування державних, громадських і приватних підприємств, ус­танов та організацій.

2. Банда (від італійського Ьапсіа — збройний загін) — це один із спеціаль­них видів злочинної організації, тобто найбільш небезпечної форми співучасті (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК).

3. Обов'язковими ознаками банди є: 1) кількісна ознака — наявність у ній кількох (трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) за­гальна мета учасників угруповання — вчинення нападів на підприємства, ус­танови, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину — напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

4. Стійкість, як ознака банди, має місце лише у разі, якщо вона створена для зайняття злочинною діяльністю, вчинення, як правило, не одного, а кількох нападів. У окремих випадках банда може бути створена для одного, але особливо небезпечного нападу, який вимагає особливої підготовки. На­приклад, для нападу на банк, поштовий поїзд тощо. Угруповання, яке є бан­дою, вважається стійким, за умови, якщо воно є стабільним і згуртованим, а особи, які входять до нього, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів (п. 2 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про бандитизм» від

7 липня 1995 р. № 9 (Постанови... — С. 73). Про стійкість угруповання та­кож можуть свідчити досконалість його організаційної структури, високий ступінь внутрішньої організації, постійність форм і методів злочинної діяль­ності тощо.

5. Озброєність банди означає наявність зброї хоча б у одного члена банди, за умови, що інші учасники угруповання «знають про неї та ро­зуміють, що вона може бути застосована під час нападів» (п. 4 зазначеної Постанови). Саме озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та іншими ознаками і утворює ту міру суспільної небезпечності, яка харак­теризує банду.

6. Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструк­тивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, тобто зброя у вузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогне­пальною, в тому числі гладкоствольною мисливською, холодною, вибуховою тощо. Наприклад, зброя, уражаюча сила якої грунтується на використанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо. У разі виникнення сумніву щодо належності того чи іншо­го предмета до зброї слід призначати відповідну судову експертизу.

7. При визначенні понять вогнепальної та холодної зброї слід мати на увазі роз'яснення, що містяться в пунктах 4 та 8 постанови ПВСУ «Про су­дову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими прист­роями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (абз. 2 п. 4 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 73).

8. Сокири, ломики, леза, столові, кухонні і складані ножі, стартові і газові пістолети, пневматична зброя, ракетниці і тому подібні предмети не є зброєю у власному значенні слова. Наявність таких предметів у групи не може розглядатися як озброєння банди (див. постанову судової колегії ВСУ (ЮВУ. — 1996. — 10—17 січня). Не належать до зброї і такі предмети, як, наприклад, цеглини, кийки, пляшки тощо. Не є зброєю також макети зброї та інші предмети, що є імітацією зброї.

9. Зброя як ознака банди може бути як заводського, так і саморобного ви­готовлення, як бойовою (військовою, службовою — штатною), так і мис­ливською або спортивною, нарізною і гладкоствольною.

10. Зброя повинна бути придатною для використання за її цільовим при­значенням або придатною до ремонту з відновленням її уражаючих якостей.

8 останньому випадку необхідно, щоб у винних був умисел і можливість зробити необхідний ремонт особисто чи за допомогою інших осіб. Якщо оз­наки придатності зброя не має, то її наявність не вважається озброєністю, бо не становить загрози громадській безпеці.

11. Для складу бандитизму не вимагається, щоб зброю було застосовано, пущено в хід при нападі. Достатньо того, що зброя була в 'розпорядженні банди і могла бути застосована. Так, наприклад, зброя могла призначатися і для вчинення збройного опору, в тому числі представникам влади, однак нападу ніхто не перешкоджав, і застосування зброї не знадобилося.

12. Для відповідальності за бандитизм не має значення, законним чи не­законним було володіння зброєю. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчи­нені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (ч. 2 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ (ЮВУ. — 29 черв-ня-5 липня 2002 р. - № 26(366).

13. Сама по собі наявність зброї у групи і використання її при нападі, за відсутності інших ознак банди, не утворює бандитизм.

14. Банда створюється з метою нападу на підприємства, установи, ор­ганізації чи на окремих осіб. Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомогою насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування (абз. 1 п. 5 зазначеної По­станови ПВСУ (Постанови... — С. 74). Це може бути як фізичне насильст­во (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, завдання ударів, побоїв, зв'язування, позбавлення волі, інші насильницькі дії), так і психічне — ре­альна погроза негайного застосування зазначеного фізичного насильства.

Судова практика свідчить, що напад при бандитизмі можливий і без про­типравних дій щодо людей. Це, наприклад, знищення майна, приміщень, транспортних засобів тощо.

15. Як бандитизм слід розглядати і дії банди, пов'язані з насильницьким заволодінням чужим майном, вимаганням, зґвалтуванням, угоном транс­портних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту та іншими аналогічними діями (п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 74). Відсутній бандитизм там, де група осіб об'єдналася для вчинення хоч і злочинних дій, але не пов'язаних з нападом на підприємства, установи, ор­ганізації чи окремих осіб. Наприклад, для фальшування грошей чи для за­няття контрабандою.

16. Об'єктивна сторона бандитизму може виразитися в трьох формах:

1) організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, ор­ганізації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюва­ному бандою нападі. Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій.

17. Під організацією озброєної банди для нападу на підприємства, уста­нови, організації чи на окремих осіб слід розуміти будь-які дії по об'єднан­ню осіб для вчинення нападів, результатом яких стало створення банди. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчи­нення конкретного злочину, загальних правил поведінки, в розподілі ро­лей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо (абз. 1 п. З зазначеної Постанови ПВСУ (Постанови... — С. 73).

Відповідно до ст. 257 КК організація озброєної банди є закінченим зло­чином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад (абз. 2 п. З зазначеної Постанови ПВСУ).

У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно при­пинені правоохоронними органами або вона не була створена з інших не за­лежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди (абз. З п. З зазначеної Постанови ПВСУ).

18. Участь в озброєній банді — це членство в ній, входження, вступ до її складу, незалежно від того, чи вчинені винним які-небудь дії в складі бан­ди, чи ні. Участь у банді вважається закінченим злочином з моменту надан­ня згоди на вступ у банду. Участю у банді поряд зі вступом у банду охоп­люється як безпосередня участь членів банди у вчинюваних нею нападах, так і виконання ними інших дій в інтересах банди: керівництво, фінансуван­ня, забезпечення транспортом, приміщеннями, сховищами, зброєю, докумен­тами, інформацією, пошук об'єктів для нападу тощо (абз. 1 п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).

19. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли чле­ни банди або інша особа, не член банди, разом з членами банди спільно бра­тимуть безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів та інші дії з надан­ня допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для відповідальності за ст. 257 КК необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, взяла участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь спільно з бандитами в іншому діянні (не в нападі), то склад бандитизму ви­ключається.

20. Участь особи, яка не є членом банди, в нападі, вчинюваному бандою, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не бере безпо­середньої участі в бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто осо­би які сприяли вчиненню злочину бандою, не вступаючи до її членів і не бе­ручи безпосередньої участі в ЇЇ нападі, несуть відповідальність за ч. 5 ст. 28 і ст. 257 КК (абз. 2 п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ,).

21. Вчинені під час бандитських нападів злочини не виходять за рамки скла­ду бандитизму і не потребують додаткової кваліфікації. Та коли бандою вчи­нено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бан­дитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — бандитиз­му і того більш тяжкого злочину, який вчинила банда (абз. 1 п. 7 зазначеної Постанови ПВСУ^). Так, оскільки диспозицією ст. 257 КК не передбачені такі наслідки як заподіяння смерті іншій людині, і санкція цієї статті більш м'яка, ніж санкція частин 1 і 2 ст, 115 КК, дії винного у таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів як бандитизм і умисне вбивство.

22. Якщо особа, яка брала участь у нападі, не знала про те, що інші учас­ники входять до складу банди, то вона не може підлягати відповідальності за бандитизм. Дії такої особи необхідно кваліфікувати залежно від характеру вчиненого, наприклад, як розбій, вбивство та ін. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями якось сприя­ли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом (абз. З п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).

23. Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, захоплення заручників, вбивств, зґвалтувань, заволодіння майном, знищення чи пошко­дження майна, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

24. Суб'єкт бандитизму — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

25. Від інших злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою, «бандитизм відрізняється найбільш високим ступе­нем внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєністю» (див. п. 8 зазначеної Постанови ПВСУ).

Дата добавления: 2015-10-02