Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, пере­везення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут —

Карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

Караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в па­перовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові докумен­ти, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використову­ються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

1. Об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері діяльності кредитно-фінансових органів з випуску в обіг та використання документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.

2. Предмет злочину — підроблені документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків.

У примітці до ст. 200 КК документом па переказ вважається документ у паперовому або електронному вигляді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, доку­менти на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення тощо).

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, що ви­користовується для ініціювання переказу грошових коштів із рахунку плат­ника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і по­слуг, перерахування грошей із своїх рахунків на рахунки інших осіб, одер­жання готівки у касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноваже­них банків і через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Інші засоби доступу до банківських рахунків. Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (ВВР. — 2001 р. — № 29. — Ст. 137) розкриває зміст термінів, які використовують­ся у ст. 200 КК для визначення предмета злочину, у тому числі і для визна­чення інших засобів доступу до банківських рахунків. Останніми вважають­ся документи або предмети, крім документів на переказ і платіжних карток, за допомогою яких особа може одержати доступ до певного банківського рахунку і можливість здійснювати операції з грошима, що є на цьому ра­хунку.

Документи на переказ, платіжні картки або інші документи, що виступа­ють предметом даного злочину, не є цінними паперами.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в підробці, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту зазначених предметів, а також у ви­користанні підроблених документів на переказ або платіжних карток, або в збуті цих предметів.

Визначення понять підробка, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання з метою збуту або збут підроблених платіжних документів див. ко­ментар до ст. 199 КК.

Використання — це застосовування підроблених документів на переказ або платіжних карток за їхнім прямим призначенням, тобто використання їх при розрахунках із банківським або іншим фінансовим закладом.

4. Підробка, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, викорис­тання, збут підроблених документів на переказ або платіжних карток є закінченим злочином із моменту вчинення цих дій.

5. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що підробляє, отримує, зберігає, перевозить, пересилає, використовує або збуває підроблені документи на переказ або платіжні картки і бажає так вчиняти. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета збуту. Мета збуту припускає, крім передачі іншій особі платне або безоплатно підроб­лених документів на переказ або платіжних карток, також і мету викорис­товувати ці документи при розрахунках із банківським або іншим фінансо­вим закладом.

6. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

7. Частина 2 ст. 200 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності злочинів див. ст. 32 КК і коментар до неї. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї.

8. Отримання за підробленими платіжними документами чужих коштів або їх витрата кваліфікується за правилами сукупності злочинів за стаття­ми 200 і 190 КК (шахрайство). Якщо ж особі не вдалося заволодіти відповідною грошовою сумою, то вона відповідає за статтями 200, 15 і 190 КК (замах на шахрайство).

Дата добавления: 2015-10-02