Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пося­гає на нормальний моральний і фізичний розвиток неповнолітніх, їх стате­ву недоторканість. Передчасні статеві зв'язки деморалізують світогляд підлітків на статеві зносини, в певних випадках призводять до настання тяжких наслідків.

2. Потерпілим може бути особа жіночої або чоловічої статі, яка не до­сягла статевої зрілості. Визначальною ознакою для потерпілої особи є. не-досягнення нею статевої зрілості. Разом з тим, якщо особа досягла шлюб­ного віку, то добровільні з нею статеві зв'язки не тягнуть кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 22 Сімейного кодексу України, прийнято­го 10 січня 2002 р., шлюбний вік для жінки встановлено у 17, а для чо­ловіка — у 18 років.

Статева зрілість — це такий фізіологічний стан організму людини, який характеризується здатністю повного виконання статевих функцій. Так, для осіб жіночої статі він характеризується процесом повного формування її ор­ганізму до статевих зносин, зачаття плоду та здатністю його виносити, мож­ливістю до нормальних пологів та годування дитини.

Особи як жіночої, так і чоловічої статі до 14-річного віку вважаються та­кими, що не досягли статевої зрілості. Питання щодо досягнення статевої зрілості у віці з 14-ти років і до шлюбного віку вирішується у кожному ви­падку на підставі висновку судово-медичної експертизи.

3. Об'єктивна сторона злочину являє собою добровільні статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Добровільними статевими зносинами слід визнати такі, що здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози застосування такого насиль­ства або використання безпорадного стану потерпілої особи. Особливої уваги потребує встановлення останньої обставини. Якщо потерпіла особа вна­слідок свого розумового відставання або малолітнього віку не могла ро­зуміти характеру та значення здійснюваних з нею дій, скоєне слід оцінюва­ти як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи і кваліфікувати за частинами 3 або 4 ст. 152 КК.

4. Злочин вважається закінченим з початку статевих зносин. Якщо по­терпіла особа була спочатку зґвалтована, а потім мала із ґвалтівником доб­ровільні статеві зносини, все скоєне слід кваліфікувати за сукупністю зло­чинів за частинами 3 або 4 статей 152 та 155 КК.

5. Суб'єктивна сторона. Щодо дії повинен мати місце прямий умисел. А щодо факту — досягла потерпіла особа статевої зрілості чи не досягла, ставлення суб'єкта може бути умисним або необережним.

6. Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, що досягла 16-річного віку.

7. В частині 2 ст. 155 КК передбачені обставини, що обтяжують відпо­відальність за злочин: вчинення його батьком, матір'ю або особою, що їх замінює (1); спричинення безплідності та інших тяжких наслідків (2).

Батько або мати підлягають відповідальності за ч. 2 ст. 155 КК незалеж­но від того, чи перебувають (або перебували) вони між собою у шлюбі або чи є щодо них запис у відповідних документах (посвідка про народження). Головною ознакою визнання їх батьками є кровне споріднення із потерпілою особою. Під особами, які замінюють батьків, слід розуміти прийомних батьків (вітчим, мачуха), усиновителів, опікунів і піклувальників.

Безплідність — це нездатність жінки або чоловіка до запліднення, для особи жіночої статі це також нездатність до виношування плоду та пологів. Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, випадки самогубства потерпілої осо­би, тяжка хвороба, що настала внаслідок статевих зносин з нею.

Дата добавления: 2015-10-02