Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

1. Умисне легке тілесне ушкодження —

Карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, —

Карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двох­сот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. З об'єктивної сторони злочин характеризується: 1) дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння легкого тілесного ушкодження;

2) наслідками у виді спричинення легкого тілесного ушкодження; 3) при­чинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.

2. У частині 1 ст. 125 КК встановлюється відповідальність за легке тілес­не ушкодження, яке виявилося в порушенні анатомічної цілісності тканини або в порушенні нормального функціонування тканин чи органів тіла люди­ни, але не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. До них Правила відносять такі ушкодження, що ма­ли незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів. Це, на­приклад, садно, синець тощо.

3. Суб'єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК настає і у тих випад­ках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження. За­подіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережної вини не є караним.

4. Заподіяння легкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, у разі перевищення меж необхідної оборони або заходів, не­обхідних для затримання злочинця, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

5. Суб'єктом цього злочину є осудна особа, якій виповнилося 16 років.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину згідно з ч. 2 ст. 125 КК є заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здо­ров'я або незначну втрату працездатності. Згідно з п. 2.3 Правил короткоча­сним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше 21 дня (три тижні). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10 відсотків.

7. При вирішенні питання про тривалість захворювання необхідно керу­ватися об'єктивними даними, які характеризують тяжкість ушкодження, а не тільки листком непрацездатності. Наприклад, незначне ушкодження пальця руки у майстра, позбавленого можливості протягом семи днів виконувати свою професійну роботу, само по собі ще не свідчить про наявність розла­ду здоров'я в розумінні ч. 2 ст. 125 КК.

Дата добавления: 2015-10-02