Карається виправними роботами на строк до двох років або обмежен­ням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Спричинення смерті тому, хто посягає з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або дер­жави від суспільне небезпечного посягання, тобто здійснене в стані не­обхідної оборони, згідно зі ст. 36 КК не є злочином, якщо при цьому не бу­ли перевищені межі необхідної оборони. Не є злочином за ст. 38 КК також заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, з метою її затримання і до-ставлення відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (див. комен­тар до статей 36, 37 та 38 КК).,

Так, Верховний Суд України не знайшов складу злочину в діях М., засуджено­го за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони П.

Як встановлено у справі, М., працюючи сторожем в школі-інтернаті, мав у кори­стуванні рушницю. Почувши увечері, що хтось хоче викрасти сіно зі шкільного подвір'я, М. вийшов на подвір'я і побачив П. з сином, які стояли біля копиці. М. сказав їм, щоб вони йшли геть, але П. став наближатися до нього. М. відступив назад і попередив, що стрілятиме, але П. не зупинився. Коли П. наблизився до М. на відстань 1—2 метри, останній вистрілив з рушниці і вбив П. Верховний Суд Ук­раїни визнав, що М. діяв у стані необхідної оборони, оскільки він здійснив постріл під час виконання обов'язків з охорони шкільного майна для відбивання нападу розкрадача (Рад. право. - 1970. - № 7. - С. 106-107).

2. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та у разі переви­щення заходів, необхідних для затримання злочинця, не виключає криміна­льної відповідальності, пом'якшуючи її. Підставою для пом'якшення відповідальності в цих випадках є прагнення винної особи захистити від суспільне небезпечного посягання особисті, суспільні чи державні інтереси або затримати злочинця та доставити його відповідним органам влади. Вин­ний тут діє, як правило, в стані душевного хвилювання, викликаного зло­чинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії.

3. Об'єктивна сторона характеризується: 1) діями спрямованими на поз­бавлення життя іншої людини; 2) наслідками у виді смерті людини; 3) при­чинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком; 4) певною обстанов­кою вчинення злочину.

4. Умисне вбивство, передбачене ст. 118 КК, може бути вчинене за умо­ви наявності: необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК, уявної оборони, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч. 2 ст. 37 КК), або за­тримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК).

5. Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. З ст. 36 КК визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Так само пере­вищенням заходів, необхідних для затримання злочинця при умисному за­подіянні йому смерті згідно з ч. 2 ст. 38 КК визнається явна невідповідність вчиненого небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Так, В. була визнана винною в тому, що з метою вбивства завдала обухом соки­ри удару по голові вітчиму Б., який бив її матір. Дії В. були кваліфіковані як вбив­ство без пом'якшуючих та обтяжуючих обставин. Вища судова інстанція пере­кваліфікувала злочин на вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, зазна­чивши, що в день вбивства Б. у стані сп'яніння ганявся за матір'ю В., наздогнав її та став бити. Почувши крики матері, В., що ремонтувала будинок, з сокирою кинулася на допомогу і, захищаючи свою матір, завдала смертельного удару вітчиму. Тим са­мим вона перевищила межі необхідної оборони, застосувавши засоби, явно невідповідні характерові і небезпеці посягання (Судебная практика... — С. 149—150).

При вирішенні питання про наявність або відсутність ознак переви­щення меж необхідної оборони не можна механічно виходити з вимоги розмірності засобів захисту та засобів посягання, інтенсивності захисту та інтенсивності посягання. Пленум ВСУ у постанові від 26 квітня 2002 р. вказав, що при розв'язанні питання про наявність перевищення меж обо­рони необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність зна­рядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини (п. 5 постанови ПВСУ «Про су­дову практику у справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1).

Ті ж фактори слід враховувати і при розв'язанні питання про перевищен­ня заходів, необхідних для затримання злочинця. Стаття 118 КК щодо вбив­ства при затриманні злочинця може бути застосована, якщо при цьому бу­ло допущено явну невідповідність засобів затримання характерові та ступе­ню суспільної небезпечності вчиненого і обставинам затримання. При цьо­му слід мати на увазі, що не може кваліфікуватися за даною статтею вбив­ство злочинця — акт самочинної розправи.

У будь-якому випадку на підставі ч. 4 ст. 36 КК не може розглядатися як перевищення меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або на­паду групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Особа, яка вчинила умисне вбивство у стані уявної оборони, підлягає кримінальній відповідальності за ст. 118 КК лише за умови, що вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання. В усіх цих випадках визнається відсутність в діях того, хто захищається, складу якогось злочину.

6. З суб'єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної обо­рони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчиняється лише умисно. Необережне позбавлення життя особи, яка вчиняє посягання, або злочинця в стані необхідної оборони або затримання, злочи­ном не визнається.

Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку поз­бавлення життя особи, яка вчинила посягання, або злочинця) небезпечності посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів по затриманню злочинця виключається.

7. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 118 КК, є осудна особа, яка до­сягла 16-ти років. Це може бути особа, яка перебуває у стані необхідної обо­рони, уявної оборони, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлюва­ти помилковості свого припущення, а також особа, яка вчиняє дії по затри­манню злочинця.

Суб'єктами цього злочину також можуть виступати представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охоро­ни громадського порядку і державного кордону або військовослужбовці, які під час виконання службових обов'язків вчинили умисне вбивство при пе­ревищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця.

8. Стаття 118 КК не повинна застосовуватися у випадках вбивства за до­помогою різних попереджувальних заходів щодо запобігання можливим по­сяганням на власність. У цих випадках винні не перебувають у стані не­обхідної оборони і, отже, не можуть її перевищувати. Від таких пристосу­вань можуть постраждати не тільки злочинці, а й особи, які випадково увійшли у зіткнення з ними.

9. Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчинене спосо­бом, небезпечним для життя багатьох осіб, з особливою жорстокістю, жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності, двох або більше осіб, осо­бою, яка раніше вчинила вбивство, повинне кваліфікуватися не як умисне вбивство за обтяжуючих обставин, а за ст. 118 КК.

10. Треба відмежовувати злочин, що розглядається, від вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, для якого є харак­терним відсутність мети захисту або затримання злочинця. Слід також ма­ти на увазі, що для ст. 118 КК стан душевного хвилювання не є обов'язко­вою ознакою. Вбивство, хоча й вчинене в стані сильного душевного хвилю­вання, що раптово виникло, але яке є результатом перевищення меж не­обхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати за ст. 118 КК.

11. Встановивши в діях підсудного ознаки перевищення меж необхідної оборони, суд не може обмежитися загальним формулюванням і зобов'язаний у вироку вказати, в чому полягає перевищення і які засоби захисту в кон­кретній ситуації не були використані винним, щоб уникнути таких наслідків.

Дата добавления: 2015-10-02