Зміст законодавства з охорони праці

Правові норми з охорони праці охоплюють:

- загальні положення і вимоги, що регламентують умови праці

на підприємствах, установах, організаціях;

- спеціальні пільгові норми з охорони праці деяких угрупо­вань робітників і службовців, жінок, підлітків, працюючих інвалідів;

- організацію охорони праці на підприємствах, правила з тех-

ніки безпеки та виробничої санітарії;

- норми, за якими встановлюють нагляд за дотриманням за-

конодавства з охорони праці та відповдальність за його порушення. Законодавство з охорони праці складається з Закону України «Про охорону праці» (постанова Верховної Ради України від 14.10.92 р. № 2695-ХІІ), Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені вищі вимоги до охорони праці, ніж ті. Що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди. За сферою за­стосування нормативні акти з охорони праці поділяються на єдині галузеві та міжгалузеві. Разом з тим існує систе-

________________ В. Г. Банько. Охорона праці в туристському комплексі _____________

ма стандартів безпеки праці, до якої входять стандарти державні, галузеві, підприємств. Єдині законодавчі акти вміщують вимоги з охорони праці стосовно працівників під­приємств, установ, організацій, незалежно від того, до якої галузі господарства вони відносяться. Основою законодав­ства про працю та її охорону є Конституція України, яка га­рантує право громадян на охорону праці. Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про пра­цю регламентують основні положення єдиного законодавства з охорони праці: режим праці та відпочинку, робочий час. гарантії прав громадян на охорону праці, стимулювання охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці на виробництві, порядок вирішення трудових суперечок, пільгові нор­ми для працюючих жінок, інвалідів, підлітків та ін. Раціональний режим праці та відпочинку - фізіологічно обґрунтоване чергу­вання часу роботи та відпочинку впродовж зміни, тижня, місяця, року, яке забезпечує високу й стійку працездатність людини. Робо­чий час -установлений законом (або на його основі) час, упродовж якого трудівник відповідно до внутрішнього трудового розпорядку (розкладу, графіка або особистої вказівки адміністрації) повинен виконувати свої трудові обов'язки або іншу доручену йому роботу. Законом України «Про охорону праці» визначені певні піль­ги жінкам, неповнолітнім, працюючим інвалідам. Забороняєть­ся застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних ро­ботах, а також на роботах, пов'язаних з підніманням, переміщен­ням вантажу, речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством. Забороняється за­стосовувати працю неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах, підземних, із шкідливими умовами, а також у вихідні, надурочний і нічний час. Виключенням може бути спе­цифіка працівників сфери туризму. Забороняється також залуча­ти неповнолітніх до робіт, пов'язаних з підніманням і переміщен­ням вантажу, маса якого перевищує встановлені для них граничні норми. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попере­днього медичного огляду. Вік, з якого допускається брати на робо­ту, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці

Дата добавления: 2015-10-02