Привід для конфлікту

У кінці 60-х років ХХ ст. посилилася боротьба католицької меншості за свої права, оскільки в

Північній Ірландії існувала справжня дискримінація за конфесійною та національною ознаками.

Втім у 60-х роках ситуація почала мінятися. Нове законодавство, запроваджене у Великобританії після Другої світової війни, дало католикам ширший доступ до вищої освіти. Студентам-католикам вельми підносили дух усі ті зміни, що відбувались у світі під кінець 60-х років, – як-от успіхи руху за громадянські права у Сполучених Штатах Америки, – і вони заходились організовувати протести і в себе вдома, вимагаючи рівности у виборчих правах і у праві вибору місця проживання. Противники реформ відповіли на ці мирні протести грубою силою; їх підтримала і поліція, яка не тільки не захищала протестувальників від нападів, а й сама подекуди прилучалася до нападників. У серпні 1969 року до Північної Ірландії були введені регулярні частини Британської армії.

В 1969 р. у Північну Ірландію було введено війська для підтримки миру на 2–3 місяці, а виявилося – на 38 років.

Таким чином, із кінця 60-х років ХХ ст. у Північній Ірландії почалася громадянська війна. ІРА

розгортає активну боротьбу. Двома основними джерелами поповнення арсеналів ІРА були США та

Лівія. Повстанці постійно підтримують зв’язки з іншими терористичними угрупованнями. Але при

цьому, на відміну від ісламських екстремістів, ніколи не прагнули вчинити масові вбивства мирних

громадян. Суто по-європейськи завжди намагалися завчасно повідомити про закладені бомби, демонструючи цим, що воюють з “системою”, а не з людьми.

Початок конфлікту

В 1970 году ИРА раскололась на две части: «официальную» и «временную». «Временная ИРА» была настроена более радикально, чем «официальная», и выступала за продолжение террористической деятельности (в том числе на территории Англии). В 1971 году в противовес ирландским военизированным организациям была создана Ассоциация обороны Ольстера.

В 1972 в Северной Ирландии был введен режим прямого правления. Это привело к жесточайшим беспорядкам и восстаниям. Апогеем можно считать события «Кровавого воскресения» 30 января 1972 года, когда во время демонстрации католиков британские войска убили 13 безоружных человек. В ответ толпа ворвалась в британское посольство в Дублине и сожгла его дотла. Всего с 1972 по 1975 годы в Северной Ирландии погибло 475 человек. Для снятия напряженности в стране британское правительство решилось на проведение референдума. Референдум был бойкотирован католическим меньшинством, и правительство решило действовать в обход мнения населения, и в 1973 году лидеры Великобритании и Ирландии подписали Саннингдейлское соглашение о создании Совета Ирландии – межгосударственного консультативного органа из министров и членов парламента Ирландской Республики и Северной Ирландии, но ратификация этого соглашения была сорвана выступлениями протестантских экстремистов. Аналогично завершились попытка воссоздания ассамблеи в 1974 и выборы в конвент 1976 года.

Дата добавления: 2015-10-02