Клас
Погоджено методичною радою
Запорізького районного відділу освіти
Протокол № _ від ________
Голова методичної ради
_________ М.В. Холод
Затверджено науково-методичною радою ЗОІППО
Протокол № ____ від ___________
Голова НМР
___________ В.Я. Ястребова
Рецензенти:
Г.Р. Корицька, кандидат філологічних наук, завідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
О.А. Жук, методист Запорізького районного відділу освіти
Т.А.Колесник, вчитель-методист Кушугумської спеціалізованої школи"Інтелект"Запорізького району Запорізької області
Навчальні матеріали спецкурсу "Основи журналістики" для учнів 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю (філолого-журналістський напрям)/ Уклад.: Т.М.Пересунько. – Запоріжжя, 2008.- 44 с.
Запорізький районний відділ освіти
Балабинська гімназія "Престиж"
ОСНОВИ ЖУРНАЛІСТИКИ
 | |||||
 | |||||
 |
Навчальні матеріали для учнів 8 класів
філолого-журналістського профілю
(укладач Т.М. Пересунько)
Запоріжжя
ТЕМА 1
Вступ. Загальне поняття про журналістику
Журналістика - одна з найцікавіших професій, жоден інший різновид людської діяльності не дає такої можливості для самореалізації. Журналістська діяльність відрізняється широкою спеціалізацією: це і робота в друкованих та електронних ЗМІ, радіо, телебаченні, фотожурналістика, робота у відділах зв’язків з громадськістю, прес-центрах, прес-службах, інформаційних агенціях тощо. Крім того журналіст може себе реалізувати як в галузі творчої діяльності, так і займатися суто технічними аспектами професійної діяльності
Журналістика (від. фр. journal – щоденник, jour – день) – одне із найважливіших соціальних явищ сучасного життя, вид масово-інформаційної діяльності, що забезпечує безперервний взаємозв’язок між особистістю, групою людей і суспільством у цілому, а також між різними суспільними сферами і навіть між поколіннями. Процес журналістської діяльності складається зі збору, обробки, зберігання й періодичного розповсюдження актуальної суспільно-значущої інформації. Визначення журналістики не можна вкласти в одне-два речення, журналістика – це система:
журналістика – це вид громадської діяльності з періодичного поширення соціальної інформації через канали комунікацій;
журналістика – це особливий вид творчості у сфері соціально-політичної практики, завдання якої – збір, обробка, поширення та зберігання інформації;
журналістика – це твори, з яких складаються номери газет і журналів, програми телебачення та радіомовлення, тобто продуктів журналістської діяльності;
журналістика – це форма масово-інформаційної діяльності значної групи людей у виробництві, політиці, науці, культурі тощо;
журналістика – система засобів масової інформації, за допомогою якої відтворюються картини життя сьогодення.;
журналістика – наука, що вивчає історію засобів масової інформації, їхні принципи та функції, а також закони літературно-публіцистичної творчості.
Крім того, слід наголосити на ще одному важливому аспекті журналістики. Журналістика – це бізнес. Від перших днів свого існування журналістика була способом торгівлі новинами, інформацією, тобто сферою бізнесових інтересів, справою, що приносить прибуток.
Немає такої сфери життя – у політиці, науці, культурі, побуті, – якої б не торкалося слово журналіста. Щоправда, в кожній країні є поняття державної таємниці, тобто такої сфери, куди навіть журналістам проникати заборонено.
Журналіст – “професійний працівник, котрий займається літературно-публіцистичною діяльністю у журналах, газетах, на радіо і телебаченні”.
Синоніми до слова “журналістика” – словосполучення “засоби масової комунікації” (ЗМК) і “засоби масової інформації” (ЗМІ).
Засоби масової інформації (ЗМІ) – спеціалізовані носії масової інформації (газети, журнали, програми радіо та телебачення), що призначені для розповсюдження соціально значущої інформації невизначеній масовій аудиторії на широкому інформаційному просторі.
Засоби масової комунікації (ЗМК) – включають в себе весь виробничій комплекс системи масової комунікації: комунікатора як ініціатора масового соціального спілкування з аудиторією; носії і канали масової інформації (ЗМІ) і саму масову інформацію як засіб спілкування.
Робота журналіста схематично складається з трьох основних компонентів:
 |
Джерелом інформації для журналіста є реальна дійсність. Споживач інформації -це масова аудиторія, яка як мінімум бажає знати відповіді на шість основних питань: де?, коли?, хто?, що?, як? і чому? Спосіб передачі інформації – це система засобів масової інформації з широкою інфраструктурою.
До системи засобів масової інформації входять: преса (газети, журнали, альманахи); телебачення; інформаційні агентства; видавництва; документальне кіно; мережні засоби.
Основне призначення системи ЗМІ - безперервне відображення суспільного життя у всіх його зв'язках і взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах. Зміст і спрямованість ЗМІ залежить від культурного й суспільно-політичного ладу, який утвердився в державі. Система ЗМІ постійно розвивається.
Свого часу канадський професор Маршалл Маклюен, вважав, що з розвитком телебачення почнеться нова ера в житті суспільства, коли всі інші засоби, включаючи пресу, літературу, мистецтво будуть приречені. Та незважаючи на бурхливий розвиток телекомунікацій занепад преси так і не відбувся, вона все ж таки залишається провідним ЗМІ. Дослідник, висловлюючи свою теорію, не врахував існуючу суперницьку несумісність між пресою, радіо і телебаченням. Пресі, наприклад, властива більша аналітичність, радіомовленню оперативність, телебаченню велика сила емоційно-зорового впливу. Тому, справедливо буде зазначити, що різні засоби масової інформації не суперечать, а доповнюють один одного. Адже читачі газет водночас є і радіослухачами, і телеглядачами.
Останнім часом відбулися характерні зрушення у системі ЗМІ. Зросла роль реклами як джерела доходів. Так звана “незалежна преса”, що не контролюється видавничими корпораціями, продовжує скорочуватися. Що стосується радіомовлення, то спочатку у Західній Європі, а потім і в Україні почало активно розвиватися приватне радіомовлення, а разом з ним зріс вплив комерційних інтересів на програмну політику радіостанцій. У телевізійному мовленні спостерігається така тенденція, як поширення мікрохвильового телебачення, розрахованого на роботу в умовах приміських зон.
Запитання і завдання:
ТЕМА 2
Функції журналістики. Принципи журналістики. Якою повинна бути журналістика? Незалежна журналістика. Журналістика як "четверта влада"
Принципи (головні вимоги, правила) журналістики засновані на загальнолюдських принципах.
Функції журналістики – це сукупність обов’язків і завдань, які вона виконує у суспільстві:
1. Інформаційна − одна із головних функцій сучасних засобів масової інформації. Кожна людина й суспільство загалом мають право на отримання інформації, що їх цікавить без будь-яких обмежень (виключенням є питання пов’язані з державною таємницею та питання, що стосуються приватного життя). Це загальне право визначено Декларацією прав людини і записано в конституціях всіх демократичних держав.
2. Комунікативна − спілкування, налагодження контакту.
3. Контролююча − регулятивна діяльність ЗМІ, реалізація функції “четвертої влади”.
4. Ідеологічна (пропаганди і контрпропаганди) – зумовлена постійною потребою роз’яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми суспільства.
5. Управлінська (соціально-педагогічна) – обов’язок роз’яснити існуючі закони, мобілізувати населення до їх виконання, а у випадку невідповідності діючих законів міжнародним нормам чи неефективності певних статей – звернути на них увагу громадськості й законодавчих органів.
6. Організаторська – виявляється у своєчасному інформуванні громадськості про надзвичайні події, суспільні катаклізми, природні катастрофи тощо, допомагає додатково проінформувати й мобілізувати до дій відповідні служби. Інколи журналіст стає першоджерелом інформації.
7. Соціологічна – дослідження громадської думки.
8. Суспільного виховання – формування високої політичної культури і сучасного економічного мислення людей.
9. Культурно-просвітня - передача знань, культурної спадщини.
10. Освітня – регулярні публікації і цикли передач з дидактичним матеріалом.
11. Розважальна (емоційного контакту, релаксаційна) – формування позитивних емоцій в суспільстві. Ефективного впливу решти функцій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із задоволенням. Колишній головний редактор “Санді експрес” Джон Гордон наголошував на тому, що 80 відсотків газетної площі варто приділяти саме розважальним матеріалам і лише 20 відсотків − новинам.
12. Рекламно – довідкова.
Важко переоцінити ту роль, яку відіграє у розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Сьогодні інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального й технічного розвитку.
Інформація – це вихідний і кінцевий продукт праці журналіста, - вона збирається, підлягає обробці та розповсюдженню. Інформація в сучасному суспільстві стала товаром, що продається і купується.
Тому журналістика буває різних типів та працює за різними моделями: а) експедиторська – журналіст передає інформацію, створену кимось; б) інформаційно-виробнича – журналіст працює за ринковими законами, метою є створення журналістського твору на замовлення; в) "комунікаційна"- ЗМІ незалежні, мають свою позицію, формують громадську думку. Тобто журналістика стає "четвертою владою". Цікаве походження самого поняття “четверта влада”: його початкове значення – “четвертий стан”. У середньовічній Англії тривалий час право голосу на виборах в парламент мало лише духовенство та дворянство. Пізніше таке право отримали і представники “третього стану”, тобто заможні “простолюдини”. А “четвертим станом” не без іронії стали називати “найнижчі класи суспільства. У минулому столітті це визначення перейшло на пресу. З часом воно втратило іронічний відтінок і набуло поняття “сили”, а потім “влади”.
Засоби масової інформації сприяють солідарності, згуртованості суспільства, впливають на хід життя суспільства, громадян, задовольняють усю систему різноманітних інтересів суспільства.
Свобода слова та наявність інформаційного поля − головні умови успішної діяльності засобів масової інформації, журналістики в цілому та кожного журналіста зокрема.
Запитання і завдання:
ТЕМА 3
Історія журналістики. Сучасний стан журналістики в Україні. Журналістика у Запорізькому краї
Обмін інформацією між людьми сягає корінням глибокої давнини. Журналістику вважають однією з найдавніших професій, адже індіанці тривожними звуками тамтамів, давні інки полум'ям вогнищ також передавали важливу інформацію. Ораторське мистецтво Давньої Греції та Риму також було пражурналістським явищем. І навряд чи князь Володимир Великий чи Ярослав Мудрий могли повести за собою русичів, якби володіли тільки мечем і не володіли словом. Політичну інформацію в Європі розповсюджували глашатаї, герольди, кур'єри, вісники. Як відгомін тих часів збереглись і дотепер назви газет, журналів – " Урядовий кур'єр", "Московський вісник", "Daily Herald" (герольд), " Форум" (площа в Римі, де проходили народні збори)…
Давні зразки писемності збереглись на скрижалях, у Древньому Римі за наказом імператора Юлія Цезаря на видних місцях вішали гіпсові дошки з повідомленнями про рішення сенату і народних зборів. У Японії збереглась глиняна "газета" за 1615 р.під назвою " Іоміурі Каварабата", що в перекладі означає " прочитай сам і передай іншому".
Важливою подією стало винайдення паперу. Вірогідно, що це сталося в Китаї у І-ІІ ст.н.е, звідти через Японію та арабські країни у Х ст.. папір потрапив до Європи.
Перші газети були рукописними. Газе́та, щоденне або щотижневе періодичне видання у формі складених аркушів, містить новини і коментарі. Газети набули комерційну цінність після винаходу друкування, почали випускатися в Німеччині в 1609, в 1616 у Нідерландах. У 1622 з'явилася перша газета англійською мовою («Уіклі ньюс» — «Щотижневі новини»), редакторами були Ніколае Боурн і Томас Арсчер. Вдосконалення поліграфії, винахід парового верстату в 1814; роторної машини в 1846 у США та в 1857 в Англії, газетного паперу (зробленого з дерев'яної пульпи, технологія стала використовуватися в Англії в 1880-х) і підвищення грамотності збільшило випуск газет. Після появи комп'ютерних технологій вартість виробництва газет зменшилася. Слово "газета" походить походить від назви мілкої венеціанської монети gazzetta – за таку ціну купували друковані аркуші, що повідомляли про товари, привезені у порт іноземними суднами.
В Росії перша друкована газета "Ведомости" вийшла у світ 13 січня 1703 року за наказом Петра І. Зараз 13 січня росіяни відзначають День вільної преси. Сам цар виступав на сторінках цього видання. А у 1769-1770 роках під редакцією Катерини Великої виходив журнал " Всякая всячина". Це був могутній засіб впливу на людей, маніпулювання суспільною свідомістю.
Цікаві факти з історії української преси
Перша в Україні газета "Львівський кур'єр" польською мовою вийшла у 1749 році. Перший в Україні тижневик "Львівська газета" французькою мовою видавався у Львові 1776 року.
Найдовше виходила в Україні "Газета Львовська" польською і німецькою мовами у Львові. Вона існувала з 1811 до 1939 року. Заснував її Ф.Кратер.
Найстарішою з існуючих газет в Україні є "Демократична Україна", заснована у червні 1918 року.
Першими в Україні журналами вважаються "Харьковский Демокрит" та "Украинский вестник", які вийшли у січні 1816 р. "Харьковский Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири і гумору, а "Украинский вестник" — першим в Україні літературно-художнім, науковим та громадсько-політичним журналом.
Найстарішим з існуючих нині журналів є "Жінка" ("Радянська жінка"), який було засновано в листопаді 1920 року.
Перший в Україні альманах було видано в Харкові у 1831 році під назвою "Украинський альманах". Видавали його І.Срезневський та І. Розковшенко. Найдовша назва періодичного видання була у львівської газети, яка виходила у 1851-1852 роках. Вона називалася "Всеобщий дневник земских законов и правительства для ко-ронной областе Галиции и Володимерии с княжеством Осве-цимским и Заторским и с великим княжеством Краковским". 22 слова! Друкувалося видання кирилицею і готикою.Найстарішою українською щоденною газетою є "Свобода", яка видається вже більше 100 років в США.
Технічні відкриття ХІХ-ХХ ст. заклали основу нових ЗМІ – радіо і телебачення. Сьогодні поєднання можливостей телеекрана, комп'ютерної пам'яті та телефонного зв'язку(мережа "Інтернет") здійснило справжню революцію серед новітніх інформаційних технологій.
У світі видається більше 10 тис.щоденних газет, щорічно друкується 10 млрд. книг, працює 1,5 млрд. радіоприймачів, 3 млрд. людей може приймати телепрограми.
Запитання і завдання:
1. Спираючись на розповідь вчителя, статтю Валерія Іванова "Короткий огляд українських медіа" та життєвий досвід, проаналізуйте сучасний стан журналістики в Україні, підготуйте виступ на цю тему.
2. Користуючись додатковою літературою, запишіть основні особливості розвитку журналістики у Запорізькому краї.
3. "Прорекламуйте" однокласникам періодичне видання(на ваш вибір) Запорізького регіону. Переконайте аудиторію, що це видання відзначається високим рівнем журналістських матеріалів.
4. Випишіть основні дати "Журналістського календаря"
(додаток 1)
ТЕМА 4
Відображення дійсності в журналістиці. "Факт" і "новина" як основні поняття новинної журналістики
Кожен з різновидів засобів масової інформації використовує свій власний, специфічний спосіб відображення дійсності, створення журналістських матеріалів. У газетярів один інструмент – написання (надрукованих чорними літерами на білому папері) слів. Співробітники друкованих видань описують словами подію, факт, ідею – читач пробігаючи очима по рядкам, складує літери в слова, слова – в речення, окремі фрази – в контекст и декодує прочитане, сприймає його в тому ключі, в якому це задумав журналіст, або розуміє прочитане інакше – і це вже не його провина, а відсутність журналістського професіоналізму.
Радіожурналіст має на озброєнні слово, сказане у всьому багатстві інтонацій, смислових і логічних наголосів, пауз, підкріплене музикою і шумами, що дозволяє нести аудиторії не тільки текст, але й підтекст, збагачуючи зміст радіоматеріалу. У споживача радіоінформації головний орган сприйняття − слух.
Телебачення оперує аудіовізуальними образами. Його сила в наочності, конкретності, практичній неможливості трактувати побачене інакше.
Кожен із різновидів масово-інформаційної діяльності має декілька типів повідомлень: публіцистичне, художнє, наукове.
Науковий тип повідомлення передбачає особливу мову і стиль: однозначний, не викликаючий різночитань, виклад специфічних наукових повідомлень. Художній тип повідомлень характеризується образністю мови, багатозначністю понять.
Публіцистика (лат. publicus – суспільний) – спосіб організації й розповсюдження соціальної інформації, різновід творів, присвячених актуальним проблемам і явищам повсякденного життя. Публіцистика відіграє важливу політичну, ідеологічну роль.Інколи поняття “публіцистика” сприймається як синонім до слова “журналістика”. Це пояснюється тим, що публіцистика також включає в себе твори, присвячені актуальним соціально-політичним та іншим проблемам сучасності в пресі, на радіо і телебаченні. Публіцистика існує в словесних (усних і письмових), графічних, зображальних (плакат, карикатура), фото- і кінематографічних (фоторепортаж, документальний фільм), театрально-драматичних і словесно-музичних формах.
Сучасні дослідники виділяють такі види інформації:
Є три форми існування інформації: пасивна – потенційна інформація; стихійна – циркулює каналами усної комунікації; активна – масово-інформаційні потоки (журналістика). В роботі з інформацією журналіст може одночасно виконувати дві функції: ретранслювати (передавати) інформацію і одночасно бути творцем інформації.
Поняття “факт” не співпадає з поняттям “інформації”. Факт (від. лат. “зроблене”) – означає дійсну подію, що відбулася реально; під словом “факт” прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксований реальний факт; форму людського знання, якій властива достовірність. Відображений факт – це те, що відбулося в дійсності й адекватно відбито людською свідомістю. У нашому випадку – свідомістю журналіста. Обов’язкова умова журналістської діяльності - оперування реальними фактами, а не спотвореними. Журналіст зобов’язаний всебічно перевіряти факт і повністю за нього відповідати. Цікавий чи резонансний факт (подію) часто називають “інформаційним приводом” – підставою для розголошення інформації. Інформаційні приводи можуть мати як календарний характер, так і можуть бути пов’язані з якимись новинами, тенденціями, змінами в житті.
У процесі відбору інформації журналіст, цілком природно, стикається з такми критеріями як новизна й актуальність. Словники подають різні тлумачення цього терміну “новина”, однак спільною тезою є наступна характеристика цього терміну “нова, “свіжа”, цікава інформація (повідомлення)”.
Новинну інформацію поділяють умовно на три категорії: “календарну”, “пряму” (“гарячу”) та “організовану”. “Календарна” інформація – це новини, які пов’язані із річницями тих чи інших подій, національними та історичними святами, або з тими подіями, що обов’язково повинні відбутися. “Гарячі” новини − це подієва інформація, гострі соціальні проблеми, сенсації, катастрофи. “Організована” новина – штучна сенсація. Сутність її в тому, щоб відповідно дозованою інформацією, спеціально підібраною, привернути увагу читачів.
Елементи новини: актуальність, загальний інтерес, структура, зрозумілість, об'єктивність. Як правило, новина не повинна бути довше 20 рядків або 1 хвилини ефіру. Довший матеріал називають повідомленням.
Секрети майстерності $
Як зробити "стару новину" новою? Треба повернути їй актуальність продовженням самої події, появою нових подробиць, висловлюванням думок щодо події. Що викликає загальний інтерес? Ось ці чинники: відома людина, близькість до читача, почуття, тяжкі наслідки, конфлікт, боротьба, драматизм, курйозність. Зразок:
Промисловець Роберт Мюллер (відома людина)
з нашого міста (близькість)
на смертному ложі передав своїй доньці (почуття)
креслення диво-зброї (важливість наслідків),
які він попри неодноразові привабливі пропозиції та спроби шантажу і злом сейфа (конфлікт, драматизм, боротьба)
зберіг і до сьогодні (почуття)
однак зараз вони застаріли і придатні хіба що для створення дитячих іграшок (курйозність, незвичний перебіг).
Як побудувати новину? Існує така структура (у формі питань): Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому? Звідки?
Запитання і завдання:
1. Виберіть з газет, радіо, телебачення 5 новин, дайте їм характеристику(додаток 2)
2. Складіть "штучну новину" за опорними словами: крокодил, Цюріхське озеро, нирці, поліція, купальний сезон, іграшка, дитина.
3. Знайдіть у старому випуску газети новину, спробуйте "обновити" її для сьогоднішнього номера газети.
4. Проведіть у класі конкурс знавця шкільних новин.
ТЕМА 5
Професія журналіст. Сфера діяльності журналіста. Професіоналізм, права та обов'язки журналіста. Порушення прав журналіста. Журналістська етика
Хто першим повідомляє про події в “гарячих точках”, про екстремальні ситуації, до яких належать надзвичайні випадки й суспільні катаклізми? Перед ким широко відкриваються двері високопосадовців, концертні зали; кому розкривають душу частіше ніж психологам, гукають на світські заходи? Все це про людину, професія якої – журналіст. “Професія журналіста, – як справедливо зазначає І. Михайлин, – це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане слово”.
Відповідно статті 1 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “журналіст – це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобах масової інформації (в штаті або позаштатно) − відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України. Ще в 1754 р. Ломоносов, в листі "Рассуждения о журналистах" до Ейлера визначив якості, які мають бути у ж-та. На межі 20 ст. виникла необхідність регламент-ти взаємовідносини журналистів, т.к. почалась не завжди чесна боротьба за читача (конкуренція). Ж-ти почали разробляти кодекси. В 20ті р. в багатьох країнах були прийняті кодекси проф. этики. Зараз біля 60-ти кодексів.
МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ
Прийняті на IV консультативній зустрічі міжнародних і регіональних професійних журналістських організацій в 1983 р. у Празі.
Принцип I. Право людей на отримання правдивої інформації
Народи і люди мають право отримувати об’єктивне висвітлення дійсності шляхом точної й вичерпної інформації, а також право вільно висловлювати свою точку зору за допомогою різних форм культури й комунікації.
Принцип П. Вірність журналіста об’єктивній реальності
Головне завдання журналіста − гарантувати аудиторії отримання правдивої і достовірної інформації шляхом чесного відображення об’єктивної реальності. Журналіст викладає факти правдиво, зберігаючи їх справжній смисл, не допускаючи викривлення. Він максимально використовує свої творчі здібності для того, щоб громадськість отримала достатньо матеріалу, який дозволить їй сформулювати точне і не відірване уявлення про подію.
Принцип Ш. Соціальна відповідальність журналіста
В журналістиці інформацію розуміють як суспільне благо, а не як предмет споживання. Це означає, що журналіст розділяє відповідальність за передану інформацію. Він відповідає не тільки пер тими, хто контролює засоби масової інформації, але й перш за перед широкою громадськістю, враховуєчи різноманітні соціальні інтереси. Суспільна відповідальність журналіста вимагає дотримуватися морально-етичних принципів своєї масово-інформаційної діяльності.
Принцип IV. Професійна чесність журналіста
Суспільна роль вимагає від журналіста високої професійної чесності, яка передбачає його право утримуватися від роботи, яка суперечить його переконанням. Професійна чесність не дозволяє журналісту приймати будь-які подачки від зацікавлених осіб, а також виражати приватні інтереси, які суперечать суспільному благополуччю. В етичні принципи журналіста входить повага до інтелектуальної власності, недопустимість плагіату.
Принцип V. Загальнодоступність засобів масової інформації й участь громадськості в їх роботі
Характер професії вимагає, щоб журналіст сприяв загальнодоступності в роботі засобів масової інформації. Це передбачає обов’язок виправлення помилки і право на відповідь.
Принцип VI. Повага приватного життя і людського достоїнства
Норми професійної моралі вимагають від журналіста поважати достоїнства людини і її права на приватне життя, у відповідності з вимогами міжнародних прав людини, і захищати її репутацію від ображань, наклепів, брехливих обвинувачень.
Принцип VII. Повага громадських інтересів
Професійні норми вимагають від журналіста поваги інтересів суспільства, його демократичних інститутів, суспільної моралі.
Принцип VIII. Повага суспільних цінностей і багатоманітності культур
Справжній журналіст захищає загальні цінності гуманізму, перш за все за мир, демократію, соціальний прогрес, права людини і національне визволення. Він з повагою ставиться до відмінних особливостей, цінностей і достоїнств кожної національної культури, а також до права народів вільно обирати і розвивати свою політичну, соціальну, економічну і культурну системи. Таким чином, журналіст активно бере участь у соціальних перетвореннях, направлених на розширення демократії.
За допомогою діалогу журналіст сприяє створенню в міжнародних відношеннях клімату довіри. Професійна етика зумовлює журналіста бути в курсі відповідних міжнародних домовленостей, декларацій і резолюцій.
Принцип IX. Попередження війни та інших негативних подій, що перешкоджають розвитку людства
Моральний обов’язок поважати загальнолюдські цінності гуманізму вимагає від журналіста утримуватися будь-яких форм виправдання агресії, насилля, ненависті.
Принцип X. Сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації
Обов’язок журналіста − сприяти процесу демократизації міжнародних відношень в галузі інформації і комунікації, зокрема охороняти й укріплювати мирні й дружні стосунки між народами і державами.
Декларація принципів поведінки журналістів
Прийнята на Другому Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів в Бордо 25 – 28 квітня 1954 році; зміни внесені на ХVІІ Всесвітньому конгресі МФЖ в Гельсінкі 2 – 6 червня 1986 року.
− плагіат;
− зумисне перекручування фактів;
− наклеп, образу, необґрунтоване звинувачення;
− одержання хабара в будь-якій формі за публікацію (не публікацію) того чи іншого матеріалу.
Основне гасло журналіста – не нашкодь!
Запитання та завдання:
ТЕМА 6
Роди, види і жанри журналістики. Ознаки жанрів. Групи жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні
Зміст кожного журналістського твору завжди вкладається у певну форму. Ще Аристотель обґрунтував поділ літератури на роди (епос, лірика, драма).На сучасному етапі родами журналістики вважають пресу, радіо, телебачення. Публіцистика (від лат. Publicus – суспільний) спосіб організації та розповсюдження соціальної інформації, який висвітлює актуальні питання суспільного життя людей. Публіцистичний стиль має пропагандистський характер, активно впливає на читачів, слухачів. Зразками публіцистичного стилю є статті, публічні виступи І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Винниченка, О. Гончара, Л. Костенко та ін.
Існують такі види журналістики (групи жанрів): інформаційна публіцистика, аналітична та художня публіцистика.
У журналістиці під жанром прийнято розуміти “усталений тип твору”, який склався історично і відзначаються особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу. Традиційно до інформаційних жанрів відносять замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв’ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це якраз твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти – виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації художньої публіцистики й документалістики. Виділяють ще сатирично-гумористичні, зображувальні засоби. Деякі окремо виділяють журналістське розслідування. Такий поділ умовний.
Запитання та завдання:
ТЕМА 7
Інформаційні жанри журналістики. Хроніка. Анонс
Хроніка – стисле повідомлення в 1-2 речення про те, що відбулося, відбудеться. Хроніка може складатися з кількох, як правило, тематично, територіально чи часово об'єднаних повідомлень: культурна хроніка, хроніка дня, хроніка міста
(села, району). Хроніка відповідає на питання: що? де? коли?
Повідомлення у хроніці не мають окремих заголовків.
Анонс – коротке або розширене повідомлення про те, що має відбутися найближчим часом. Вміщується в друкованому ЗМІ чи передається в електронному з таким часовим розрахунком, щоб читач(телеглядач, радіослухач) міг практично скористатися інформацією та встигнути відвідати чи побачити (прочитати) анонсовану подію.
Запитання і завдання:
(присвячених новорічним та різдвяним святам).
ТЕМА 8
Замітка в газету – найпоширеніший інформаційний жанр. Характерні особливості, основні вимоги до замітки. Розширена замітка. Репліка
Зам iтка — це коротке повiдомлення в пресi про якийсь новий і
важ ливий факт чи подiю, що цiкавi для читача. Автор повiдомляє,що трапилося, де, коли, з ким, як, чому, видiляє головну думку. Достовiрність факту, йогоновизна, яскравий заголовок, стислiсть i точність, конкретність - основні вимоги до зам iтки.
Як працювати над замiткою
1. Дібрати тему, яка зацiкавить усiх.
2. Писати, ретельно звiривши факти (цифри, назви, дати, прiзвища).
3. Продумати послiдовнiсть викладу думок (план).
4. Розповiсти лише про найважливiше.
5. Дотримуватися вiдповiдного стилюi типу мовлення.
б. Писати грамотно з уживанням абзацiв.
7. Пам’ятати про вимоги до мовлення i правила спiлкування.
8. Переписувати матерiал з iнших газет i видавати за свій недопустимо.
Спрощена схема - що сталося, де, коли, чому?
Розрізняють два різновиди замітки: тверда – відповідає на 6 основних питань:хто?що?де?коли?чому?навіщо? Обсяг не повинен перевищувати 35-40 рядків; м'яка замітка, крім відповідей на основні питання, містить подробиці, цитати, деталі. Виділяють розширену замітку, яка трохи більша за звичайну, повідомляє новину, але не коментує її. Репліка – критична замітка з певного приводу, написана легко, з гумором, іронією. Репліка передає незгоду автора з певною подією, публікацією в пресі. Як правило, досить експресивна, нерідко в'їдлива.
Запитання та завдання:
1. Прочитати замiтку
ЧИ ВСЕ МОЖНА КУПИТИ ЗА ГРОШI
Хто з нас не чув просторiкувань про те, що купити можна усе на свiті? Аби грошi. Пам’ятаєте вислiв «грошi не пахнуть"? З нього можна зробити висновок, що й продати можна все. Аби зиск, аби вигода..
Сьогоднi в багатьох газетах на вiдведеній пiд рекламу сторiнці можна прочитати таке: «Куплю Зірку Героя, "Продам орден Перемоги", " Придбаю колекцiю нагород перiоду Великої Вітчизняної війни".
Люди, що з ними сталося? Невже можна ґендлювати людською пам’яттю й людською кров’ю? Адже саме за пролиту в боях кров нагороджували тими орденами і медалями! Невже можна придбати дiдiв орден, не зганьбивши честi роду? Якими матерiальними негараздами можна виправдати продаж власної совiстi?
А чи пристойно газетам друкувати настільки непристойні оголошення? Чиза грошi пристойно геть усе? Навiть унормування цинічного ставлення до iсторії?
(гендлювати -перепродувати із зиском, цинічний – пов'язаний із цинізмом - зневажливим ставленням до досягнень культури, духовних i моральних цінностей, норм поведiнки)
Поміркуйте:
1) Чи всі читачi газети, де було надруковано цю замiтку, погодяться з її автором?
2) Чи може замiтка викликатi обговорення порушеної у нiй проблеми, тобто дискусiю?
3) Якi думки можуть висловити учасники дискусiї?
2. Проаналізувати за поданим планом замітку (пит.1)
План аналізу замітки
1) Наскiльки чiтко сформульовано в замiтцi питання, що обговорюється?
2) Чинаведено в нiй різнiпогляди на питания, що обговорюється?
3) Наскiльки чiтко виражена позиція автора.
4) Чи досить переконливаавторська аргументація?
5) Чи може замiтка переконати читача у правоті автора.
б) Чи додержано в ній вимоги публіцистичного стилю.
7) Наскiльки вдалим єзаголовок.
3. Знання іноземної мови потрiбне тільки тим школярам, якiпланують у майбутньому виїхати на постійне проживання за кордон.
Як ви ставитесь до порушеної проблеми? Складіть і запишіть замітку дискусійного характеру.
4. Прочитати замiтку. Визначити їїтему та основну думку. Вибрати з поданого перелiку заголовкiв найвлучнiший.
У березнi мешканцi Черкас вiдзначили десятилiття з дня вiдкриття свого улюбленого музею. Це єдиний у свiтi музей однiєї книги. Тут виставлено всi видання Шевченкового "Кобзаря", у тому числi й мовами багатьох народiв свiту.
Заголовки: "Улюблений музей черкащан", "День народження музею", "Музей однiєї книги".
5. Що, на вашу думку, зайве у поданiй замiтцi? Знайдiть речення-вiдповiдi на питания: що? де? коли? з ким? як? чому?
Недавно ми провели у свєму класi цiкаве змагання, яке називалося "Золотий тiк". Вчителька у нас добра i лагiдна. Команда "огiрочкiв"змагалася з командою "яблучок" у конкурсах на краще знання овочiв та фруктiв, їхнiх властивостей, користi для людини.
У нас у класi немас невстигаючих, ми дружнi, разом працюємо та вiдпочивасмо.
На нашому змаганнi були й практичнi конкурси — хто швидше по- чистить картоплю, створить композицiю з овочiв та фруктiв. У класi з нами траплялися рiзнi смiшнi випадки.
А закiнчилося свято веселими iнсценiвками, пiснями на тему врожаю. Вдалося воно на славу, i ще бiльше нас здружило.
Запишіть відредагований текст замітки.
6. Складіть і запишіть замітку на одну із тем: "Доброта врятує світ", " Спорт – це здоров'я", " Що таке краса?" або на самостійно вибрану тему.
7. Напишіть замітку до шкільної газети.
ТЕМА 9
Звіт, види звітів. Зміст звіту. Некролог
Звіт —це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільне важливі питання. Таким заходом може бути сесія парламенту чи місцевого органу самоуправління, конференція трудового колективу, збори,мітинги, спортивні змагання, художні виставки. Звіт уже включає в себе елементи коментаря журналіста. Поруч з точним повідомленням про промови, репліки та інші виступи, у його тексті можуть міститися елементи аналізу, оцінки.
Водночас – це не протокол, який фіксує хронологію того, що відбувається, а відібрані й вибудувані у певному порядку факти про подію. Звіт потребує присутності журналіста на місці події. В залежності від теми і важливості події звіт може мати значний обсяг – аж до газетної полоси – і розбиватися на частини підзаголовками.
Некролог – (за визначенням О.Тертичного)-факт смерті якоїсь людини" і пов'язані з цим фактом "повідомлення про смерть, її причини, місце похорону, біографічні відомості, що розкривають значення померлого, прощальне слово" Уже з цього опису видно, що некролог - жанр, який на досить обмеженій площі має вмістити мало не всю історію життя людини, принаймні, в аспекті її значення. Такий предмет зображення споріднює жанр некролога із жанром роману, бо роман, як влучно сказав критик В. Г. Бєлінський, - це "епос приватного життя" Зображення особистості вимагає від роману, як відомо, "жанрової відкритості". Вище означена особливість, на нашу думку, виразно проявляється у некролозі М. С. Лєскова "Остання зустріч і остання розлука з Шевченком" Сам некролог починається з повідомлення про найтрагічніше Для такого повідомлення Лєсков знаходить дуже влучну, сумну та ліричну фразу: "Ось і осиротіла малоросійська ліра. Отже, сам некролог виконує первісно інформативну функцію, створює певний настрій - високої скорботи за померлим, організує кільцеву композицію тексту, "рамку", всередині якої розміщені мемуарна та репортажна частини.
Запитання та завдання:
1. Прочитайте зразок некрологу, визначте його особливості.
На 91-м году ушла из жизни Валентина Петровна Цветкова — народный художник Украины, кавалер ордена Княгини Ольги III степени.Валентина Цветкова родилась 23 апреля 1917 года в Астрахани, где окончила художественное училище. Практически вся ее творческая жизнь была посвящена любимому Крыму. В возрасте 20 лет, покоренная красотой Южного берега Крыма, она переехала в Ялту и всю жизнь воплощала в своих картинах неповторимое своеобразие цветущего солнечного крымского края.Более 60 лет она была членом Ялтинского отделения Национального союза художников Украины и активной участницей всех городских, многих республиканских и зарубежных выставок. Ее работы экспонировались в Болгарии, Венгрии, Великобритании, Германии, Канаде, Франции, Чехии, Японии. Полотна Валентины Цветковой находятся в музеях и частных коллекциях Украины, России и других стран.Валентина Цветкова создала свой собственный стиль, в основе которого — цветущий Крым. Ее картины стали своеобразными визитными карточками нашего полуострова. Определив в молодые годы основные для себя жанры живописи, в которых она начала работать как художник, В. Цветкова осталась им верна. Ее легкой кисти были подвластны не только пейзажи и натюрморты, но и портреты. В ее галерее — образы защитников Севастополя, участников боевых действий в Крыму, а также ученых, писателей, артистов.По всеобщему признанию, она была одним из лучших мастеров натюрморта в Украине. И в этом традиционном жанре она шла своим путем: художница объединяла крымский пейзаж и натюрморт в единую композицию.На протяжении 20 лет Валентина Цветкова возглавляла Ялтинское отделение Национального союза художников Украины, неустанно популяризируя творчество своих коллег. За большой вклад в развитие изобразительного искусства именем В. Цветковой названа малая планета Солнечной системы. Она была Почетным гражданином Ялты и президентским стипендиатом «За личные заслуги перед Отечеством»Валентина Петровна Цветкова — Народный художник в высшем значении этого слова, скромная, мудрая, интеллигентная, многогранная и цельная творческая личность. Именно такой она останется в памяти всех, кто ее знал, в сердцах благодарных зрителей, коллег по искусству, поклонников ее уникального таланта.
ТЕМА 10
Інформаційний огляд. Огляд преси за тиждень
Огляд — жанр, метою якого є ознайомити читачів з перебігом подій за триватий проміжок часу чи рядом однорідних подій чи фактів за стислий хронологічний період. Жанр огляду вимагає глибоких знань і вміння аналітично співставляти факти. Від назви жанру походить ще одне найменування рольової спеціалізації в журналістиці — оглядач. Місія оглядача — розглядати події в часі, найкраще від зародження до завершення.Визначальною жанровою ознакою огляду є те, що автор оцінює, аналізує ряд найбільш характерних і типових фактів, подій, явищ, що відбулися протягом певного часу. Головна особливість огляду в тому, що явища, події, факти тут оглядаються, зіставляються і на цій основі визначаються загальні тенденції їхнього розвитку. Значення огляду - в його домінуючій управлінській функції. Огляд не тільки задовольняє потребу людей в інформації, панорамно відтворюючи картину світу, а й допомагає читачам з'ясувати суть подій і явищ, самостійно або за допомогою оглядача зробити певні висновки.Також існує такий вид огляду, як огляд преси. Сьогодні він існує у єдиному інформаційно-рекламному різновиді лише на радіо і телебаченні, а також у деяких формах в Інтернеті.
Запитання і завдання:
1. Розгляньте зразок: Огляд преси про кіно (26 лютого – 4 березня) Протягом минулого тижня в українській пресі з’явилася низка публікацій, пов’язаних з кінематографом.Інтерв’ю з режисером-аніматором Степаном Ковалем видрукуване в "Дзеркалі тижня" (№ 8, 3 – 7.03): "У режисера-аніматора завидна кінорегалія – "Срібний ведмідь" 53-го Берлінського фестивалю за анімаційний фільм "Йшов трамвай дев’ятий номер". Це десятихвилинна стрічка про наше життя-буття: набитий битком трамвай із пластиліновими співвітчизниками рухається кривими рейках бозна-куди. А у вагоні вирує життя: хтось переказує останній епізод серіалу, хтось згадує роки бойові... Словом, це люди, які загрузли у своєму побуті й уже навіть не думають про інше, світле життя. Пізніше, 2005го, Коваль створив анімаційний фільм "Злидні". Ця картина теж не залишилася поза увагою.Матеріал Олега Вергеліса "…усюди в нас – дорога. Чи легко вважатися молодим – в українському кіно", що в ньому йдеться про режисера Ігоря Стрембицького видруковано в "Дзеркалі тижня" (№ 8, 3 – 7.03): "Зірка режисера спалахнула яскраво, сліпуче, коли його короткометражну документальну стрічку "Подорожні" 2005 року на Міжнародному Каннському фестивалі удостоїли "Золотої пальмової гілки". Так вийшло, що вперше за всю історію найпрестижнішого кінофоруму золото Канн дісталося саме українському кінематографісту."У вітчизняному кінематографі знову скандал. І цього разу можна з упевненістю говорити, що мова йде про долю національного кінематографа. Про це свідчить відкритий лист керівникам держави за підписом відомих діячів культури. У посланні, підписаному Богданом Ступкою, Романом Балаяном, Адою Роговцевою і В’ячеславом Криштофовичем, Михайлом Іллєнком та іншими підкреслюється, що в результаті судових маніпуляцій країна може втратити свою національну кіностудію".
2. Зробіть огляд преси за тиждень.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 89 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Синантроп | | | ТЕМА 11 |