Системи і форми оплати праці.

Праця, як вважає сучасна економічна теорія, є найважливішою частиною економіки - він одночасно і товар (працівник продає свою працю, створюючи нову якість і додаткову кількість матеріальних цінностей) і джерело появи доданої вартості, так як предмети і матеріали при додатку до них праці стають дорожчими.Звідси і виникає необхідність оцінити і оплатити працю в різних його проявах, включивши потім витрати на оплату праці в рамках встановлених державою законів у вартість продукції.
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.
Під системною оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства відповідно до зробленими ними витратами праці або за результатами праці.
Розрізняють тарифну і бестарифную системи оплати праці. Для визначення справедливого розміру оплати праці з урахуванням його складності, значущості та умов праці різних категорій працівників вводиться так звана тарифна система оплати праці.

Для визначення справедливого розміру оплати праці з урахуванням його складності, значущості та умов праці різних категорій працівників вводиться так звана тарифна система оплати праці. Вона містить інформацію про розмір оплати праці працівників у залежності від виду та якості робіт і, включає в себе тарифні ставки (оклади), тарифну сітку і тарифні коефіцієнти.

Складність виконуваних робіт визначається на основі їх тарифікації. Тарифікація робіт і присвоєння тарифних розрядів працівникам проводяться з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців.

Зазначені довідники та порядок їх застосування затверджуються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Уряду надано право розробляти у відповідності з міжнародними стандартами і затверджувати тарифно-кваліфікаційні довідники робіт, професій і посад усіх категорій працівників.

2.1.2.Система організації оплати праці.

На підприємствах трудова діяльність регулюється шляхом прийняття внутрішніх нормативних документів. До них відносяться: колективний, трудовий договір (контракти) і локальні нормативні акти.
Колективний договір - це правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні та професійні відносини між роботодавцем та працівником. Колективний договір укладається на термін від 1 року до 3 років і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.
У колективний договір рекомендується включати наступні розділи:
1) форма, система оплати праці, грошові винагороди, компенсації, доплати, допомоги;
2) виконання програми господарської діяльності (відповідно до бізнес-плану) і підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається;
3) наукова організація праці та вдосконалення управління;
4) підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
5) поліпшення умов і охорона праці працівників, в т.ч. жінок, підлітків, молоді;
6) житлово-побутові умови і організація харчування;
7) спортивна та культурно-масова робота.
Виконання зобов'язань колективного договору контролюється адміністрацією і профкомом.
Всі роботи в організації виконують члени трудового колективу, які значаться у штаті, з кожним укладають трудовий договір (контракт) у письмовій формі. У ньому визначається:
- Коло обов'язків працівника у відповідності з посадовими інструкціями;
- Оплата праці;
- Режим робочого часу;
- Тривалість щорічної відпустки.
Полягає в 2-х примірниках і підписується керівником і працівником.
Кожна організація будує систему оплати праці з урахуванням виду діяльності, розміру організації і структури управління, наявності філій, обслуговуючих виробництв і господарств і т.д. Все це знаходить відображення в локальних нормативних актах. Локальні нормативні акти розробляються на підставі законів і дозволяють на правовій основі вирішити конфліктні ситуації, що виникають між роботодавцем та працівником. До локальних нормативних актів відносять:
1) положення про систему оплати праці;
2) положення про преміювання;
3) положення про винагороду за підсумками роботи за рік;
4) положення про винагороду за вислугу років;
5) положення про функціонуючому підрозділі організації, її філіях та господарствах;
6) правила внутрішнього трудового розпорядку;
7) посадові інструкції;

8) штатний розклад.
Всі локальні нормативні акти підписуються керівником організації.

Дата добавления: 2015-09-04