Меркантилізм у поглядах на економічну дію.

Поняття “меркантилізм” – від лат “merkari” – торгувати.

Меркантилізм – перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики.

Для теорії меркантилізму характерні такі риси:

- об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;

- гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;

- безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;

- вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;

- ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.

Меркантилісти вважали доцільним:

- підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;

- надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;

- ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;

- недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;

- виправдання колоніальної експансії;

- абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.

У своєму еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:

I – ранній меркантилізм або монетаризм (XV ст.).(характерний активний грошовий баланс;. Для цього ставилося два завдання: 1) зберігати гроші в певній країні;

2) залучати якомога більше грошей із-за кордону.)

II – зрілий або пізній меркантилізм (XVІ – XVIIІ ст.).

Провідними представниками є Хуан де Маріана, Беніто Даванцатті, Гаспар Скаруффі та Вільям Стаффорд.

Для зрілого (пізнього) меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу, яка ґрунтується на таких основних положеннях:

- джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі;

- держава збагачується тим більше, чим більший експорт над імпортом;

- головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни вважається: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині;

- недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів Найбільш відомими представниками є Томас Мен, Антоніо Серра та Жан Батист Кольбер, Антуан Монкретьєн.

Прихильники зрілого меркантилізму сприяли подальшому розвитку економічної думки.

Меркантилісти надавали увагу державі, врегульовували економічні відносини, торгівлі і грошей.

Пропонували залучення широких верств населення до праці (жебраків, жінок) і інтенсивності праці через обєднання в малофактури.

Дата добавления: 2015-09-04