Центральна адміністрація гетьманщини

ВИБОРНО-ДОРАДЧІ ОРГАНИ   1. Генеральна рада усі козаки (у XVIII ст. не діяла) 2. Рада старшини старшина

ГЕТЬМАН ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА   1. Генеральний обозний (другий за чином) 2. Генеральний писар 3. Генеральний підскарбій (після 1728 р. — двоє) 4. Генеральні судді — двоє   НИЖЧІ ЧИНИ ГЕНЕРАЛЬНОЇ СТАРШИНИ 5. Генеральні осавули — двоє 6. Генеральний бунчужний 7. Генеральний хорунжий   ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ 1. Генеральний писар Генеральна СкарбоваКанцелярія: 1. Двоє генеральних підскарбіїв Генеральна «Щетна» комісія; Генеральний Військовий суд 1.Двоє генеральних суддів

записувала й обнародувала всі укази царя та універсали гетьмана, наглядала за їх виконанням і розслідувала усі скарги проти офіційних осіб. Канцелярії підпорядковувалися Генеральний військовий суд і час від часу Генеральна скарбова канцелярія. Згодом ці установи потребували дедалі більше чиновників, що привело у середині XVIII ст. до зародження української бюрократії.

Провінційні і місцеві уряди повторювали на нижчому рівні структуру центральної адміністрації. Основна адміністративно-територіальна одиниця — полк — була також і військовим формуванням ¹. Полком командував полковник, що був його військовим командиром, головним адміністратором і суддею. Власне кажучи, полковник був гетьманом у мініатюрі. Колись його обирали полкові козаки, але у XVIII ст. він уже призначався гетьманом і іноді російським урядом (як правило, згідно з поданими гетьманом списками). Часто незалежний від гетьманів полковник мав неабияку владу й посідав значні володіння.

На початку XVIII ст. ціла низка рад, що дораджували полковникові, фактично припинила своє існування. Полкова рада відповідала ранньому періодові прямої демократії, коли козаки збиралися для обрання своїх керівників і вирішення загальних питань. До іншого типу ради — ради полкової старшини — входили тільки полковник, полкова старшина й полкова знать. У XVIII ст. фактична влада була в руках полковника і полкової старшини, тобто полкового обозного, другого за чином, полкового судді, полкового писаря, полкового осавула і полкового хорунжого. Час від часу вони збиралися разом з полковником і вирішували судово-адміністративні справи, земельні суперечки, приймали постанови про податки і перепис населення. З утворенням полкових канцелярій у XVIII ст. уся полкова адміністрація перетворилася на частину сталої бюрократії.

Основу триярусної адміністративно-територіальної структури Гетьманщини становила сотня ².

¹ Кращий синтез історії та функціонування структури зробив М.Слабченко: Слабченко М. Малорусский полк в административном отношении. — Одесса, 1909. Загальні описи полкової адміністрації подають: Дядиченко В. Нариси. — С. 196 — 248; Окиншевич Л. Лекції. — С. 117—122. Ґрунтовне дослідження трьох окремих полків належить Лазаревському: Лазаревский А. Описание старой Малороссии. — Т. 1: Полк Стародубский. — К., 1888; Т. 2.: Полк Нежинский. — К., 1893; Т. 3: Полк Прилуцкий. К., 1902. Ю. Гаєцький подає список полкової старшини: Gajecky G. The Cossack Administration of the Hetmanate, 2 vols. — Cambridge, Mass, 1973.

² Найкращий загальний опис сотенної адміністрації знаходимо у В.Дядиченка: Дядиченко В. Нариси. — С. 249 — 280. Оскільки сотня була основним підрозділом полку, то вся вказана тут література про полкову адміністрацію стосується також сотенної. Київська сотня спеціально досліджувалася С.Шамраєм: Шамрай С. Боротьба козаків київської сотні з київськими монастирями та магістратом в XVII —XVIII вв. // Україна. — 1930. — № 1 — 2. — С. 32 — 63; його ж: До історії київської сотні Київського полку // Історично-географічний збірник. — 1928. — Вип. 2. — С. 134—140; див. також: Лазаревский А. Сотники // РА. — Т. 11. — 1873. — № 1. — С. 341-388.

Кількість сотень у полку коливалася від 11 до 23 ^і. Командир сотні, сотник, виконував також військові, адміністративні і судові функції, але його влада була значно меншою, ніж полковника. Разом зі своєю канцелярією сотник проводив початкові розслідування й арешти, підтримував порядок і розв’язував дрібні конфлікти. Йому допомагали отаман, що йшов слідом за ним по чину, писар й осавул. Спочатку сотники обиралися на радах сотень, але коли останні поступово зникли, їх призначав уже полковник. У XVIII ст. постійні сотенні канцелярії координували діяльність місцевої адміністрації.

Таблиця 2.3

Дата добавления: 2015-09-04