Потреба в поживних речовинах і норми годівлі корів

Одним із основних факторів, які визначають поживну цінність кормів, вважається вміст в них доступної (засвоюваної) енергії [2].

Під поживністю корму розуміють його здатність задовольняти різнобічні природні потреби тварин у їжі. Поживні речовини корму використовуються тваринами як джерело енергії, матеріалом для утворення нових тканин, молока і відкладання поживних речовин у тілі.

Організація правильної годівлі молочної худоби базується на знанні та задоволенні потреб тварин в різних поживних речовинах, вітамінах, мінеральних речовинах і біологічній цінності корму.

Відомо, що мікроорганізми у передшлунках жуйних приймають участь у перетравлюванні значної кількості поживних речовин кормів.

Під дією мікроорганізмів зброджуються вуглеводи, у тому числі й клітковина, утворюють легкі жирні кислоти (переважно оцтова, пропіонова і масляна), які є основним джерелом енергії для організму, а також використовуються для синтезу жиру молока і тіла тварин.

Роль мікроорганізмів не обмежується зброджуванням вуглеводів. Вони здатні синтезувати з небілкових азотистих сполук амінокислоти, в тому числі й незамінні, а з них і білки, які, надходячи до сичуга і тонких кишок, перетравлюються до амінокислот і забезпечують потреби тварин в органічному азоті.

Крім того, мікроорганізми синтезують у великій кількості вітаміни групи В₁₂, внаслідок чого корови, як правило, не потребують підгодівлі ними [12].

Слина є не тільки важливим засобом забезпечення постійності рН та іншого складу середовища в рубці, а головним фактором, що підтримує об’єм рідини на рівні, необхідному для збереження у безперервному робочому стані всіх механізмів, які характеризують сукупність процесів передшлункового травлення. Добова кількість слини у дорослої тварини великої рогатої худоби становить від 100 до 180 л. При цьому слина привушної залози в загальному об’ємі слини становить близько 50 %.

Жуйні, як і інші тварини, поїдають корми періодично (кілька разів на добу), а більшість речовин, які є складовою частиною кормів, являють собою складні молекули-полімери, для розщеплення яких до засвоюваного стану потрібен певний час. При цьому вони значно різняться за швидкістю гідролізу. Саме ця властивість речовин і забезпечує при періодичному прийомі твариною корму безперервний потік доступного енергетичного матеріалу для мікроорганізмів передшлунків і безперервність або відносну постійність бродіння в них. Тобто, періодичність прийому і розчинність речовин кормів, які поїдаються жуйними, є основним фактором, від якого залежить характер бродіння у передшлунках.

У природних умовах у жуйних постійність процесів у рубці забезпечується внаслідок того, що вони пасуться з невеликим інтервалами протягом дня і ночі.

Система нормованої годівлі корів передбачає насамперед забезпечення їх необхідною кількістю енергії, протеїну та інших речовин, які поступають із одиниці корму у внутрішнє середовище організму, та враховує ефективність використання цієї енергії і поживних речовин для задоволення потреб організму [21].

Оптимізація процесів передшлункового травлення досягається також шляхом згодовування в вигляді сумішей кормів з різною розчинністю поживних речовин, тобто шляхом регулювання співвідношення між вуглеводами з різною швидкістю ферментації і протеїнами, які мають різну розчинність і швидкість розпаду.

Раціональна годівля молочних корів може бути організована тільки за суворого обліку потреб їх в енергії, поживних і біологічно активних речовинах.

Чим більше раціон задовольняє потреби корів в енергії, протеїні, жирі, вуглеводах, мінеральних речовинах і вітамінах, тим вище його коефіцієнт корисної дії, тобто тим ефективніше використовується енергія і поживні речовини і тим менше кормів витрачається на виробництво 1 ц молока [8].

Як правило, потреби молочних корів реалізуються в нормах годівлі, які передбачають витрати на підтримання життєдіяльності організму та на синтез молока. При цьому враховується жива маса корів, їх продуктивність, фізіологічний стан, вік та спосіб утримання.

Дата добавления: 2015-09-04