Типи годівлі корів

Одним із найважливіших шляхів підвищення повноцінної годівлі корів є розробка таких типів годівлі і раціонів, які в максимальній мірі відповідають біологічним особливостям тварин, позитивно впливаючи на їх здоров’я і продуктивність.

У районах з інтенсивно розвинутим рослинництвом і високою розораністю земель годівля молочної худоби базується на широкому використанні силосу, сінажу, концентрованих і грубих кормів, і помірному використанні сіна та коренеплодів [7].

Кожний тип годівлі має свої переваги та недоліки і буває придатним або непридатним залежно від фізіологічного стану тварин [3].

Розробка раціональних систем і типів годівлі худоби відбувається на основі економічної оцінки кормових культур і заготовлених з них кормів, визначення оптимальних раціонів годівлі.

Існує два підходи до визначення типу годівлі. За даними О.П. Дмитреченка, типи годівлі молочних корів диференціюються за кількістю концентратів: концентратний, напівконцентратний, малоконцентратний і об’ємистий.

А.П. Калашников вважає, що класифікацію типів корів, запропоновану О.П. Дмитренченком, слід уточнити. При визначенні типу годівлі не слід виходити із витрачання концентратів на 1 кг річного надою. Оскільки, тип годівлі характеризується структурою раціону, то його назва повинна залежати від того корму, який переважає в раціоні інші за кормовими одиницями. Через це можливі різні назви типів годівлі: силосний, сінажний, сінний, концентратний, силосно-коренеплідний, сінажно-коренеплідний, силосно-сінний, сінажно-сінний [17].

Найпоширенішим типом годівлі корів є силосний [2], при якому найчастіше використовується кукурудзяний силос, заготовлений у фазі молочно-воскової та воскової стиглості з зерна кукурудзи. У структурі кормовиробництва силосовані корми в більшості зон країни займають провідне місце і є важливим джерелом забезпечення худоби зимою мінеральними речовинами і вітамінами.

Відомо, що значна частина мінеральних елементів у процесі силосування перетворюється за допомогою мікроорганізмів з неорганічних форм в легкозасвоювані органічні, а втрата каротину при силосуванні складає не більше 25-30%, оскільки в кислому середовищі він практично не руйнується [6].

При силосному типі годівлі корів обов’язково в раціон вводять сіно. За повного виключення сіна з раціону молочної худоби і заміні його силосом спостерігаються небажані наслідки (зниження продуктивності тварин і погіршення обміну речовин в організмі).

Повна заміна грубих кормів силосом у раціонах корів призводить до зниження жирності молока. Вважається, що грубі корми, особливо хороше сіно, дуже важливі для жуйних як джерело поживних речовин, гідропектинів і вітаміну. Вони забезпечують умови життєдіяльності для інфузорій в рубці тварин і виступають регулятором кислотно-лужної рівноваги рубцевої рідини у жуйних.

Не менш важливе значення в підвищенні ефективності годівлі корів силосом має рівень концентрованих кормів у раціоні [7].

Сінажний тип годівлі теж часто практикується в умовах різних технологій виробництва молока.

За хімічним складом і поживністю сінаж найбільш наближений до зеленого корму. Це дозволяє при широкому використанні його взимку максимально наблизити годівлю тварин до годівлі в літній період, що забезпечує рівномірне виробництво молока протягом року [10].

За хімічними та фізіологічними властивостями він займає проміжне положення між силосом і сіном.

На відміну від силосу, збереженість якого залежить віл нагромадження в ньому органічних кислот (переважно молочної), що утворюються внаслідок бродіння цукрів, консервування сінажної маси досягається за рахунок фізіологічної сухості її, досягнутої пров’ялюванням до вологості 45-55% та зберігання в анаеробних умовах [15].

Сінажний раціон важить значно менше силосного і являє собою посічену сипучу масу, яка легко змішується з іншими компонентами раціону. Тому роздачу сінажу легко організувати механізованим способом, що особливо важливо в умовах промислового виробництва молока.

При виробництві сінажу значно зменшуються витрати сухої речовини, енергії і протеїну порівняно з простим силосуванням кормів.

При застосуванні традиційної системи заготівлі сінажу (в траншеях) довжиною різки 1,5-2 см, в ньому міститься до 0,76 корм. од. і до 97,5 г перетравного протеїну в сухій речовині корму.

Як силосний, так і сінажний типи годівлі корів базується на використанні об’ємистих кормів з невисокою енергетичною поживністю тому потребують використання концентратів, як необхідної умови інтенсифікації годівлі, особливо з за умов високої і рекордної продуктивності корів.

При такій годівлі частка концентратів в раціонах корів досягає 40-50% від загальної його поживності [20].

Негативний вплив надмірно високих доз концентрованих кормів на організм тварини проявляється лише в умовах незбалансованої годівлі за нестачі вітамінів, макро- і мікроорганізмів. Тому використання великої кількості концентратів в раціонах молочної худоби можливе лише в тому випадку, якщо збережено збалансованість раціонів за рахунок введення до них інших кормів. За умови низької собівартості кормової одиниці в концентратах. Якщо концентратні раціони не збалансовані і не відповідають потребам корів, можливі різноманітні порушення в обміні речовин, особливо у високопродуктивних тварин [9].

Найвищі результати у продуктивності корів і відтворенні стада одержують при введенні до складу раціону 25-30% сіна, 25-30% силосу і 50-90% концентратів. При такій структурі особливу увагу приділяють збалансованості раціону за мінеральними речовинами.

У багатьох господарствах Лісостепу і Полісся України переважають змішані типи годівлі корів, зокрема силосно-коренеплідні, силосно-сінний, силосно-сінажний тощо.

Ці типи годівлі корів містять всі позитивні сторони силосного типу і водночас згладжують недолік останнього, забезпечуючи в раціоні оптимальне цукро-протеїнове відношення. У організації силосно-коренеплідного типу годівлі особливу роль відіграють корми, багаті цукром: цукровий, напівцукровий і кормовий буряк, меляса. Введення їх у раціони молочних корів в оптимальних кількостях вважається доцільним, оскільки дозволяє отримати більш високі надої і підвищити жирність молока та прибуток від молочного скотарства.

Силосно-коренеплідний тип годівлі позитивно впливає на фізіологічний стан тварин, покращує азотний обмін в організмі, підвищує використання мінеральних речовин [6].

Використання силосно-коренеплідних раціонів дозволяє зменшити витрати концентрованих кормів на виробництво молока.

Однак, згодовування великої кількості цукрового буряка дійним коровам, як правило, призводить до порушення травлення і зниження продуктивності тварин, зменшення вмісту жиру в молоці.

Рекомендується підтримувати в раціонах лактуючих корів цукро-протеїнове співвідношення у межах 0,9:1,2.

У структурі зимового раціону за силосно-коренеплідного типу годівлі силос займає 30-40%, а коренеплоди – до 20% поживності раціону [13].

Введення кормів, багатих цукром, в силосний раціон дійних корів покращує якість молока, зокрема, підвищує його калорійність в основному за рахунок збільшення в ньому сухої речовини, особливо цукру.

За силосно-коренеплідного типу годівлі корів необхідно суворо контролювати мікромінеральну поживність раціонів. Введення мідно-кобальтової підкорми до раціонів дійних корів також сприяє підвищенню вмісту жиру і білку в молоці.

У більшості районів країни великі площі зайняті природними сінокосами, а також покращеними луками. У кормовому балансі їх значне місце належить сіну. Кормова одиниця сіна значно дешевша, ніж в інших кормах, через що для молочної худоби найбільш раціонально мати раціони з великим вмістом сіна.

Із соковитих кормів перспективним є силос. По відношенню до коренеплодів і картоплі його собівартість значно нижча. Тому замість силосного і силосно-коренеплідного типів годівлі тут застосовують силосно-сінний.

За останні роки в більшості зон нашої країни збільшується виробництво сінажу, який знаходить широке застосування в раціонах молочної худоби, що сприяє підвищенню їх повноцінності, особливо покращенню цукро-протеїнового відношення [7].

Отже, високої продуктивності молочної худоби можна досягти за любого типу годівлі, але за умови збалансованості раціонів як за кількістю енергії, так і за кількістю протеїну, мінеральних речовин і вітамінів.

Дата добавления: 2015-09-04