Моніторинг популяцій як елемент збереження видів

Для виявлення статусу конкретного рідкісного виду проводиться інвентаризація його чисельності в природі і здійснюється контроль за її зміною в часі. За для цього регулярно проводиться перепис популяції щоб можна було визначити зміни, що відбуваються в ній з часом. Дані довгострокового перепису дозволяють виявити тенденції до збільшення або зниження чисельності, вичленувати зміни, пов'язані з антропогенним впливом, або короткочасні флуктуації, обумовлені погодними коливаннями або іншими природними явищами. Моніторинг ефективний для виявлення реакції популяції на зміни в навколишньому середовищі. Наприклад, за допомогою моніторингу було показано, що зменшення числа видів орхідей було пов'язано з інтенсивним випасом худоби на місцях їх існувань. Моніторинг особливо чутливих видів, наприклад метеликів, що використовуються як індикаторні види, дозволяє судити про довготривалу стабільність екологічних угруповань.

Польові дослідження. Природна історія видів вивчається шляхом кропітких спостережень у польових умовах. Вони, абсолютно необхідні, оскільки у світі вивчено лише крихітний відсоток видів, тим більше що екологія багатьох видів змінюється від місця до місця. Визначити охоронний статус виду і його взаємини з біологічним та фізичним середовищем можна тільки в полі.

За останні десятиліття моніторингові дослідження значно розширилися, оскільки урядові структури і природоохоронні організації стали звертати більше уваги на захист рідкісних і зникаючих видів. Існує декілька підходів до моніторингу видів.

Інвентаризація - це простий підрахунок кількості особин в популяції. Повторюючи інвентаризацію через певні відрізки часу, можна визначити: чи стабільна популяція або ж її чисельність варіюється. Інвентаризація - недорогий і прямий метод. Переписи, що проводяться на великій площі, можуть допомогти визначити ареал виду та області його локальної високої чисельності. Прикладом такого підходу є перепис гавайського тюленя-монаха, що зафіксував спад від 100 дорослих особин в 1950-х роках до менш 14-й в кінці 1960-х.

Число дитинчат за цей період теж знизилася. На підставі цих тенденцій у 1976 році Актом США по зникаючих видів гавайський тюлень-монах був оголошений зникаючим видом і на острові Терн, де також виявилася ця тенденція, були вжиті заходи щодо його збереження, які знову призвели до зростання чисельності.

При обстеженні популяцій для визначення щільності розподілу виду в угрупованні використовується метод повторного відбору проб. Область поділяється на окремі сегменти і в кожному сегменті підраховується число особин. Потім ці підрахунки усереднюють для оцінки чисельності популяції в даний момент часу.

Такі підходи застосовуються для великих популяцій або великих ареалів. Вони особливо цінні, коли якась стадія життєвого циклу виду непомітна, дуже мала або прихована, наприклад насіння і стадії проростання багатьох рослин або личинкова стадія водних безхребетних.

Демографічні дослідження полягають у спостереженні за вибраними особинами в популяції з метою визначення темпів їх росту, репродукції і виживання. У таке дослідження слід включати особин різного віку і розмірів. Спостерігати можна і за всією популяцією або ж за її представницької частиною. При повному популяційному дослідженні підраховуються усі особини, визначається їх стать, по можливості вік, вимірюються розміри і мітяться всі екземпляри для їх ідентифікації в майбутньому. Місця, де їх знайшли, наносяться на карту. Іноді ще відбирають зразки тканин для генетичного аналізу.

Методи проведення популяційних досліджень варіюють залежно від характеристик виду та мети дослідження. У кожній групі організмів для мічення та довгострокових спостережень застосовується свій метод: орнітологи окільцьовують лапки птахів, мамологи прикріплюють бирки до вух тварин, ботаніки прикріплюють на дерева алюмінієві ярлички. Інформацію, отриману демографічними дослідженнями, можна використовувати для підрахунків темпів популяційного зміни і виявлення вразливих стадій життєвого циклу.

Демографічні дослідження дають інформацію про вікову структуру популяції. У стабільній популяції віковий розподіл зазвичай характеризується певним чисельним співвідношенням дитинчат, молодих, дорослих і старих особин. Відсутність або нечисленність будь-який з вікових груп, особливо молодняку, може означати, що популяція перебуває під загрозою занепаду. Навпаки, велике число дитинчат і молодих дорослих особин може свідчити про те, що популяція стабільна або навіть розширюється.

Для того щоб відрізнити короткочасні коливання складу від довгострокових тенденцій, необхідний ретельний аналіз даних за тривалий час. Демографічні дослідження можуть виявити і просторові характеристики виду, які дуже важливі для підтримання життєздатності окремих популяцій. Число популяцій виду, обмін між популяціями і стабільність популяцій у просторі та часі - все це важливі фактори, особливо для видів, які утворюють групи тимчасових або не стабільних популяцій, пов'язаних взаємними міграціями. Це так звані метапопуляції (див. нижче).

Моніторингові дослідження відіграють все зростаючу роль у біології збереження. У країнах помірного клімату, зокрема Великобританії, моніторинг вже має довгу історію. У Північній Америці за останні 30 років Службою розведення птахів визначена чисельність птахів приблизно в 1000 місцях, і цю інформацію зараз використовують для визначення стабільності в часі популяцій перелітних співочих птахів. Відповідно з деякими найбільш ретельно розробленими моніторинговими проектами для спостереження за зміною видів і угруповань у часі, в тропічних лісах виділили постійні площі. Наприклад, на острові Барро Колорадо в Панамі вона склала 50 га. Проведені тут дослідження показали, що багато видів тропічних дерев і птахів більш динамічні у своїй чисельності, ніж це вважалося раніше, тому пропонується переглянути оцінки МЖП в сторону їх збільшення.

Дата добавления: 2015-09-02