Види та форми підприємництва

Підприємництво як форма ініціативної діяльності, спря­мованої на отримання прибутку, може здійснюватись у двох основних напрямах:

• шляхом здійснення безпосередньо виробничих функцій
(виробництво товару, продукту, послуги);

«шляхом здійснення посередницьких функцій (надання послуг, пов'язаних з просуванням товару від виробника до споживача).

Усе різноманіття підприємницької діяльності може бути класифіковане за різними ознаками:

1.За формами власності (приватні, державні, комунальні);

2.За кількістю власників (індивідуальні, колективні);

3.За розмірами (малі, середні, великі);

4.За характером діяльності (виробничі, комерційні, посе­
редницькі, фінансові, страхові, консультативні).

Виробниче підприємництво можна назвати провідним ви­дом підприємництва. Тут здійснюється виробництво про­дукції, надання послуг. Проте саме ця сфера діяльності при пе­реході до ринкової економіки зазнала найбільш негативних змін: розпались господарські зв'язки, порушилось матеріаль­но-технічне забезпечення, різко знизився збут продукції, погіршилось фінансове становище підприємств.

Етапи виробничого підприємництва:

а обґрунтування ідеї виробництва конкретного товару чи надання конкретних видів послуг;

• маркетингова діяльність (виявлення попиту на товар);

• визначення потреби у фінансових ресурсах;

• придбання чи оренда факторів виробництва;

• реалізація продукції, робіт, послуг;.

• визначення результативності виробничої діяльності.
Основними формами виробничого підприємництва є тра­
диціоналістичне - це виробництво та пропозиція традиційних

товарів та Інноваційне - виробництво нових, не Існуючих раніше товарів з принципово новими характеристиками, особ­ливостями та сферами використання.

Найбільшого розвитку в перші роки переходу до ринкових відносин набуло комерційне підприємництво. Воно характери­зується операціями та угодами щодо закупівлі й продажу то­варів та послуг. Тут швидше можна отримати віддачу. Ця сфе­ра, багато в чому обмежена раніше, стала бурхливо розвива­тись головним чином як приватне, індивідуальне підприємництво. До комерційного підприємництва належить підприємництво у сфері торгівлі та посередницьке підприєм­ництво. До підприємництва у сфері торгівлі належать:

1.Торговельне.

2.Торговельно-закупівельне.

3.Торговельно-посередницьке.

4.Товарні біржі.

У найбільш спрощеному вигляді схема комерційного бізнесу виглядає так:

Підприємець придбає товар у власників за суму Гф і про­дає покупцю за суму Гт. Умовою підприємницького прибутку є Гт > Гф + витрати + податки.

Посередництво - це вид підприємницької діяльності, за якого підприємець представляє на ринку інтереси виробників і споживачів, а не свої власні.

Основні форми посередництва:

• агентування;

• посилторгівське посередництво;

• акціонерство;

* біржове посередництво.

Види посередників: агенти, брокери, дистриб'ютори, диле­ри, торгові маклери, посилторгівці, аукціоністи.

Особливим видом підприємницької діяльності є фінансове підприємництво. Сфера його діяльності - утворення, обмін вартостей. Фінансова діяльність проникає й у виробничу та комерційну сфери, проте вона може бути й самостійною -банківська, страхова справа, аудиторські, фондові біржі.

Комерційний банк - це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, яка кредитує на платних засадах переважно комерційні організації, що здійснюють приймання грошових вкладів (депозитів) та інші розрахункові операції за дорученням клієнтів. Джерелом доходів комерційного банку є різниця між відсотковими ставками депозитних та позикових коштів.

Операції комерційних банків поділяються на три групи: пасивні (залучення коштів); активні (розміщення коштів); комісійно-посередницькі (виконання операцій за дорученням клієнтів зі сплатою комісії).

Фондову біржу визначають як регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу. Принцип функціонування фондової біржі базується на регулюванні попиту й пропозиції.

Останнім часом усе більшого розвитку набуває консульта­тивне підприємництво. Воно включає такі напрями: загальне управлінця, адміністрування, фінансове управління, уп­равління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційна тех­нологія, спеціалізовані послуги.

Зіставляючи рівень його розвитку в налий країні з іншими розвиненими країнами, можна зробити висновок, що найб­лижчим часом на консалтинг чекає бурхливий розвиток.

Форми підприємництва, їх можна підрозділити на ор­ганізаційно-правові та організаційно-економічні.

Організаційно-правові:

1) товариства (товарищества);

2) товариства (общества);

3) кооперативи.
Організаційно-економічні:

• концерни;

• асоціації;

• консорціуми;

• синдикати;

• картелі;

• фіпансово-промислові групи.

Господарським кодексом України передбачені різні форми організації підприємницької діяльності шляхом виділення певних видів господарських товариств, які можуть здійснюва­ти будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не перед­бачено законом. Загальна характеристики видів господарсь­ких товариств, які можуть займатися підприємницькою діяльністю, подано на рис. 2.3.

Товариства - це об'єднання людей з метою здійснення підприємницької діяльності. Перевагою його є наявність більше двох партнерів та залучення додаткового капіталу. Не­доліком даної організації є те, що кожен з учасників несе рівну матеріальну відповідальність незалежно від розмірів його вне­ску. Крім того, дії одного з партнерів є обов'язковими для всіх інших, навіть якщо вони не згодні з цими діями.

Залежно від виду майнової відповідальності своїх учас­ників товариства поділяються на два основних типи; повне то­вариство та командитне. У командитних - частина партнерів може мати необмежену, а частина - обмежену відповідальність,

Товариство з обмеженою відповідальністю (общество с ограниченной ответствеиностью).

Головна ознака й одна із найважливіших переваг товарист­ва полягає в тому, що його учасники несуть відповідальність за обов'язками, прийнятими на себе таким товариством тільки в межах своїх внесків у капітал товариства. Саме в цьому ро-

зумінні відповідальність товариства обмежена. У той же час саме товариство як юридична особа відповідає перед кредито­рами за обов'язками всім своїм майном.

Навіть у найгіршому випадку член такого товариства може втратити лише свій пай у капіталі товариства. Це означає, що підприємницький ризик для ділової людини наперед обмеже­ний певною сумою.

Акціонерним називається господарське товариство, статут­ний капітал якого поділяється на відповідне число акцій.

Учасники ВАТ (відкритого акціонерного товариства) мо­жуть продавати чи передавати свої акції без згоди інших акціонерів цього товариства. У ЗАТ (закритому акціонерному товаристві) - акції розподіляються тільки серед засновників або заздалегідь визначеного кола осіб.

Головною особливістю ВАТ є те, що його майновий та гро­шовий капітал формується шляхом відкритого, вільного про­дажу своїх акцій. Акції продаються на ринку після їх випуску або шляхом перепродажу за ринковими цінами. АТ відкрито­го типу є однією з найпоширеніших та цивілізованих сучасних форм організації колективного бізнесу.

Акція засвідчує той факт, що її власник, акціонер, зробив певний внесок у капітал акціонерної компанії. Вона може бути предметом купівлі—продажу, дарування, застави. Крім того, вона може приносити доход у вигляді частки прибутку, отри­муваного АТ, і надає право участі в управлінні.

Кооперативним називається підприємство, створене гру­пою осіб для спільної виробничої чи іншої господарської діяльності. Обов'язковим у кооперативі є особиста трудова та інша участь його членів у діяльності кооперативу.

Організаційно-економічні форми

Концерн - це багатогалузеве АТ, яке контролює підприєм­ства через систему участі. Концерн придбає контрольний пакет акцій різних компаній, які по відношенню до нього є дочірніми. Найважливішою ознакою концернів є єдність власності фірм, підприємств, банків, які входять до них. Таким чином, учасни­ки концернів взаємозалежні не за договором, а по суті еко­номічних відносин.

Асоціації - договірні об'єднання підприємств.та ор­ганізацій, створювані для спільного виконання однорідних функцій та координування спільної діяльності. Це одна з м'яких форм об'єднання, учасники асоціацій мають право вхо­дити в будь-які інші асоціації.

Основна мета їх створення - спільне вирішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Консорціум - тимчасове, добровільне об'єднання підприємств з метою спільного проведення великої фінансової операції (наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). До консорціуму можуть входити і ве­ликі, і малі підприємства, що бажають взяти участь у здійсненні підприємницького плану, але не мають можливості самостійно здійснити його.

Синдикат - об'єднання для збуту продукції підприємцями однієї галузі з метою усунення надмірної конкуренції між ними.

Картель - це угода між підприємцями однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, розподіл ринків збуту, частки в загальному обсязі виробництва,

Фінаисово-промислові групи - це нова організаційно-еко-Іюмічна форма підприємництва. Вони являють собою об'єднан­ня промислового, банківського, страхового й торгового капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств та організацій.

Для підприємницької діяльності провідне значення має ха­рактеристика сучасного ринкового механізму, основними оз­наками якого є: наявність необмеженої кількості товаровироб­ників; різноманітні форми власності; вільна конкуренція.

Згідно із Законом "Господарський кодекс України", серед підприємств за їх участю в підприємницькій діяльності виділено три групи, колена з яких має певні переваги і певні недоліки (Табл. 2.1).

Цілі малих підприємств відрізняються від середніх і вели­ких. Вони в більшості своїй визначають напрями бізнесу, дії, пріоритет його завдань, концентрують зусилля в конкретній сфері і задають рівні для оцінки результатів. Оскільки мате підприємство значною мірою визначається трудовим по­тенціалом, професійним рівнем його робітників, то цілі такого підприємства, виходять з концепції людини і мотивуючих факторів. Відповідно до концепції людини цілі малого підприємства переслідують, з одного боку, досягнення рівня споживання, стану зовнішнього оточення, освіти населення,

певного рівня соціального розвитку, медичного забезпечен­ня та інших, а з другого - його цілі співпадають з цілями діяльності середніх і великих підприємств: зберігання ма­теріального заохочення до праці, покращення умов праці та побуту, підвищення кваліфікації праці і кадрів, зменшення екологічної шкоди, виконання федеральних і республікансь­ких програм.

За останні роки підприємницька діяльність набувала більш регіонального характеру. Тобто провідним фактором розвитку підприємницької діяльності стає підтримка (або її відсутність) з боку місцевих органів самоврядування. Концепцію розвитку ма­лого бізнесу в Україні на сьогодні характеризують три напрями: /доступність різних видів ресурсів і можливість використовувати їх для отримання прибутку в умовах невизначеності; ефективне управління та організація виробничого процесу з постійним ви­користанням інновацій; творча ініціатива суб'єкта-господаря, яка стає головним фактором економічних процесів.

В сучасних умовах розвитку підприємництва в Україні малі підприємства з колективною формою власності стають більш життєздатними за рахунок об'єднання капіталу декількох фундаторів, спільного ведення бізнесу, привабли­вих умов обмеженої відповідальності у порівнянні з підприєм­ствами інших форм власності, Підтвердженням даної тези є ситуація, що склалася в Донецькій області щодо розвитку підприємств різних форм власності.

В економіці України та її окремих галузях спостерігається тенденція до збільшення мережі добровільних та інсти-туціональних об'єднань підприємств та організацій (асоціацій, корпорацій). Саме в таких організаційних утвореннях підприємницька діяльність стає провідною і переважаючою формою господарювання. Тому обґрунтування і вибір найбільш ефективних (доцільних) напрямів підприємництва в корпораціях, асоціаціях та інших подібних організаційних структурах є невідкладним завданням.

Підприємництво як чинник мотивації праці має свої пере­ваги і свої вади. Щодо перших, то це динамізм, мобільність швидка адаптація до умов, що змінюються, а також мож­ливість диверсифікації діяльності. Вади ж полягають у слабкій стійкості щодо конкурентної боротьби, сумнівна кон­курентоспроможність, схильність до банкрутства.

Підприємства малого бізнесу створюються в різних галу­зях економіки. Найбільша питома вага діючих малих підприємств у торгівлі і громадському харчуванні (51,4% усіх підприємств малого бізнесу), промисловості (14%), будівництві (9,9%), побутовому обслуговуванні (5,2 %). Неве­лика кількість малих підприємств функціонують у сфері на­уки (3,3%), транспорту і зв'язку (2,0%), охорони здоров'я (1,7%) і в ряді інших галузей економіки. Результати проведе­ного аналізу структури малого підприємництва за формами власності свідчать про те, що найбільша частина малих підприємств має в Україні колективну форму власності (64,1%). Питома вага підприємств з приватною формою влас­ності - 34,5 %, з державною - лише 1,3%

Дата добавления: 2015-09-02