Методика формування умінь літературної вимови

Щоб визначити зміст орфоепічної роботи,учитель має вивчити всі відхилення від літературних норм, які характерні для місцевості, в якій працює школа. Навчання літературної вимови має відбуватися під час вивчення кожного розділу програми по­чинаючи з 1 класу. Шлях до оволодіння літературною вимовою, за О. В. Текучовим, лежить через виховання в учнів таких якостей:

1. загострений мовленнєвий слух, здатний уловлювати різницю у вимові близьких звуків;

2. здатність фіксувати увагу на певних звуках, небез­печних з точки зору можливих помилок (наприклад, вимова [і] у закритих складах);

3. властивість швидко вловлювати такі звуки в слові, робити фонетичний аналіз слів;

4. уміння слухати себе й інших;

5. уміння керувати собою, дисциплінувати увагу й волю.

Які методичні прийоми і в якій послідовності слід вико­ристовувати, щоб досягти потрібних успіхів у формуванні орфоепічних умінь?

1. Ознайомлення учнів з літературною нормою, проти­ ставлення її діалектній.

2. Частковий фонетичний аналіз нормативної вимови з метою визначення звука, який слід вимовляти.

3. Показ артикуляції цього звука (при потребі).

4. Орфоепічні вправи (артикулювання звуків, складів, слів, вимовляння хором, слухання і заучування римовок, скоромовок, називання слів — назв предметів, у яких слід вимовити виучувані звуки).

5. Вправи на загострення слухових відчуттів:

а) слухання нормативної вимови у фоно-, грамзаписах;

6) гра: впіймай звук, слуховий вибірковий диктант з завданням назвати лише слова, в яких є певний звук, і т. а.

Покажемо це на прикладі вивчення теми «Голосні звуки і букви, що їх позначають». Учитель, який працює, напри­клад, в Житомирській області, повинен поставити за мету домогтися вимови звука [і] в закритих складах замість диф­тонгів [уо], [уе]. Тому, ознайомивши учнів з голосними зву­ками української мови, увагу дітей слід зосередити на вимо­ві звука [і] у закритих складах.

· Зверніть увагу, який голосний звук вимовляється в таких сло­вах: кінь, віл, стіл, ніс.

· Хто назве цей звук?

· Де він знаходиться — у відкритому чи закритому складі?

· Запам'ятайте, у закритих складах згідно з правилами літера­турної вимови слід вимовляти звук [і], а не [уо], [уе], тобто вимовляємо: кінь, віл, а не [куон’], [вуол’].

· Повторимо хором, як треба вимовити ці слова (учні прогово­рюють слова разом з учителем 2—3 рази).

· Прочитаємо слова, записані на дошці (до слухових і артикуля­ційних аналізаторів підключаються і зорові): сіль, сік, віз, ніс, лід, кіт, пиріг, поріг.

· Який голосний звук вимовляли у закритих складах цих слів?

· Послухайте уважно невеличкий віршМихайла Стельмаха і назвіть слова, в яких у закритому складі вимовляється звук [і] (учи­тель читає напам'ять):

Випав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

Той пиріг водою стік.

· То в яких словах ми вимовили звук [і]?

· Прочитаємо цей вірш, завчимо напам'ять і запишемо у зошити (це може бути зорово-слуховий диктант або диктант з пам'яті).

· Підкресліть слова, в яких у закритих складах вимовляється звук [і].

На підсумковому етапі уроку доцільно продемонстру­вати предметні малюнки, на яких зображені ніж, кіт, віз і т. д. і дати завдання назвати хто? або щ о? зображено. Це завдання спрямоване на формування умінь самостійно за­стосовувати знання, одержані на уроці, і, крім того, дає можливість перевірити результативність застосованої ме­тодики.

Звичайно, слід брати до уваги, що формування орфоепіч­них навичок у діалектних умовах — довготривалий процес і вимагає відповідної роботи на кожному уроці.

Надалі під час вивчення орфографічного матеріалу не­обхідно також ставити за мету удосконалювати орфоепічні уміння. Для цього учитель має насамперед проаналізувати: а) які орфоепічні уміння лежать в основі формування знань та умінь з орфографії; б) чи наявні відхилення (і які саме!) від основної орфоепічної норми у місцевості, в якій він працює.

Так, наприклад, вивчаючи тему «Вимова і написання дзвінких і глухих приголосних», необхідно поставити за мету (особливо в умовах південно-західних говорів) удос­коналити уміння не оглушувати дзвінкі приголосні (крім г) у середині та в кінці слів.

У зв'язку з поставленою метою важливе місце на уроці слід відвести орфоепічним вправам у поєднанні з орфогра­фічними. Це означає, що кожна вправа, яка пропонується для уроку у підручнику або дібрана вчителем, повинна спочатку бути спрямована на відпрацювання орфоепічних умінь (учитель нагадує орфоепічну норму, домагається правильної вимови дзвінких під час читання слів, вимовляння слів — назв малюнків, заучування віршів), а потім — ор­фографічних. Таким чином, кожна вправа спочатку опра­цьовується з орфоепічного боку,потім — з орфографічного: учні списують або записують під диктовку, підкреслюють букви, що позначають дзвінкі приголосні, і. т. д.

Якщо уміння вимовляти правильно ослабло або повні­стю втратилось, учитель мусить ще і ще раз повертатись до орфоепічних вправ

Практичні завдання орфоепії на уроках рідної мови в початкових класах можна сформулювати так:

1. Розвиток звукової культури учнів.

2. Формування і удосконалення прийомів звуко-буквеного розбору.

Використання наочності й технічні засоби навчання у процесі роботи з фонетики й орфоепії,, орфоепічні словники – важлива умова успіху і подолання неправильної вимови звуків. В допомозі вчителеві стає орфоепічна хвилинка: вчитель вивчає діалектні особливості мовлення і систематично працює над їх усуненням через виконання скоромовок, чистомовок, читання слів з карток, називання предметних малюнків (чашка, чайник). Чистий дощик площу полоще. Чапля чапа до водички, в неї чорні черевички.

Висновок. Літературна, орфоепічно правильна мова робить мовлення яскравим, виразним і чистим, тому мова вчителя – зразок для учнів Запорукою успішної роботи над орфографією є знання фонетичних і орфоепічних особливостей української мови, що зумовлюють фонетичний принцип української орфографії. Усунення фонетичних помилок передбачає продуктивне засвоєння школярами норм літературної вимови і письма. Роботу на уроці слід спрямовувати спочатку на відпрацювання орфоепічних умінь, а вже потім –

орфографічних. Мірою вияву такої залежності є, з одного боку, рівень орфоепічної вправності школярів, з іншого,- співвідношення між орфоепічними й орфографічними властивостями сучасного українського мовлення.

-Які приємним порушення орфоепії?

-Які прийоми слід використовувати для засвоєння правильної вимови?

-Що таке орфоепічна хвилинка?

Завдання додому: вивчити скоромовки (на корегування різних звуків)

---

Дата добавления: 2015-09-01