Владістан

Він дрочить

своїм егоїзмом,кінчаючи їй прямо в серце.

Такий закоханий і безпомічний. Такий солодкий в ліжку і такий гіркуватий в житті. Анти абстракційний абстракціоніст,одним словом музикант. Знайдений в глибинній пустелі самої безодні безмежним коханням з першого погляду. Йому,як мешканцю раю стало тісно, літаючи в небесах і він повернувся на землю. Тоді світ янголів погас. Едемський сад усіх його мрій провалився в реальність. Хворий на увагу,загублений в собі і такий вразливий Владістан. Маленька людина з ще меншою душею. Розірваний на дві частини псих,котрий ніколи не був у божевільні. Його серце наповнене пустотою. Його пристрасть хвора нею. Біль всередині його душі розірвала нас обох. Він дозволить собі знову покохати. Так він врятує рай,що досі горить у пеклі. Його батьки ненавидять її. А він боїться втратити їх. Заплутаний в лабіринтах свого Я.

Усі його страхи померли разом із нею.

Так він напише Історію про Владістана і Рижольду.

Вони– діти нового тисячоліття.

Вона – творча особистість з великої літери.

Він– звичайна людина, яка намагається знайти себе у світі

Вона– безкінечно велике число

Він– наближений до нуля

Вона – людина, яка опираючись на нього здатна злетіти в небеса.

Він– людина, яка згідна втратити все, щоб бути з нею.

Вона – незалежна від слів, хоча його дурниці її ранять

Він– безмежно залежний від кожного кривого погляду, хоча намагається вдавати

ніби все сказане нею його не турбує.

Вона – бачить свою дорогу і впевнено йде нею

Він– блукає серед пітьми і біжить на кожний вогник, вдаючи, що саме там його чекає успіх

Вона – ламає всі стереотипи і плює системі в обличчя.

Він– не може заперечити своїй мамі.

Вона – постійно говорить те що думає, і думає перед тим як щось говорить

Він – слизька людина, яка бездумно кидає слова на вітер, а потім шукає шляхів, щоб вийти сухим з води.

Вона – настільки різна, що важко збагнути з ким він говорить сьогодні

Він– пустий аркуш, який намагається бути багатогранним алмазом

Вона – людина, яку мало хто розуміє

Він– людина, яку розуміють всі. Та чи легше йому від цього?..

Вона – художник, письменник і просто Ірена

Він– псевдо математик, і псевдо музикант.

Вони- закохані одне в одного. Але хто сказав, що кохання це добре?...

Рижольда­­

Історія однієї егоїстки.

приклад сліпого наслідування. Її не лякає еротика і сентиментальність. Вона з останніми силами переживає втрати, але сил позбавитись старих звичок їй не вистачає. Її легені наповнені смолою і коханням. Талант збуджувати хоробрість в інших в неї з народження. Ангел,на котрому звисають чорні крила,покриті пилом і брудом інших... Колись настане час їх обрізати. Та зараз вона носить їх із зламаною гордістю. Хтось хотів позбавити її життя,та то були думки хворих в її голові. Їй хотілось ще трошки побути раєм,та чорні крила вросли занадто глибоко. Вони болять. Кожної ночі і кожного сніданку. Забиті в руки цвяхи не дають змоги піднятись вверх. Її просять покинути відчай неба і повернутись в світ покинутих надій. Щоб обрати прийдеться біль вбивати біллю. Відкрита для всіх і замкнута для кожного,слабшого від неї.

Падаючи на коліна перед нею, ти з них вставатимеш вже не один. Повір. Тобі вона віддасть шматок себе. І ти його тримаєш у руках. Вона одягне свої рожеві туфельки і зникне. На цей раз назавжди. Можливо на цьому не завершиться історія. Її серце тріщатиме замками. Невдовзі вона навчиться плакати слізьми. Кажуть вони солені. Навіть у таких,як вона бувають депресії. Щодня в її голові з’являлись нові персонажі. Серед них блукало чимало не справжніх людей. Історії минулих літ цікавило маленьке серце. З запахом ванілі їй хтілось врятувати сніг від немитого волосся старого неба. Хтива жорстока осінь,помре узимку. Зима покриє інеєм чиюсь любов. Весна втопить надії дощем. А літом вони помруть від спраги.

Мрії завжди збуваються, якщо в них є ти сама.

Дата добавления: 2015-09-01