Промисловість

Від розвитку промисловості Донецького економічного району в значній мірі залежать підсумки розвитку економіки всієї країни. Наприклад, за І півріччя 2006 роки промислові підприємства регіону відвантажили продукції на 41,9 млрд. грн., що складає п'яту частину її реалізації в Україні. Донецька область забезпечила 44% загального об'єму виробленого в країні чавуну, 46% стали, 45% готового прокату чорних металів, 46% готового вугілля, 49% коксу, 23% азотних добрив, 18% соняшникової олії, по 16% цементу і шифер, 13% електроенергії, близько 70% солі, майже весь випуск побутових холодильників.

У функціонально-галузевій структурі Донецького промислового району різко переважає важка промисловість. Динаміка розвитку промислового виробництва Донецького економічного району представлена на малюнку 4.1.

Рисунок 4.1. Динаміка промислового виробництва Донецького економічного району[28]

Основа електроенергетики — потужні ДРЕС: Вуглегірська, Старобешівська, Слов'янська, Курахівська, Миронівська, Зуівська ДРЕС-2 (Донецька обл.), Луганська (м. Щастя), Міусинська, Лисичанська (Луганська обл.). Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань «Донбасенерго». Розвиток окремих ланок електроенергетики наближений до промислових вузлів, центрів чорної металургії і хімічної індустрії, в яких споживається велика кількість електро- і теплоенергії, що виробляється на потужних теплових електростанціях і міських ТЕЦ [27; 116]. Відпрацьовані за рік години та процент використання електростанцій Донецького економічного району відображено на малюнку 4.2.

Рисунок 4.2. Характеристика годин роботи та коефіцієнт використання енергогенеруючої кампанії Донбасенерго [28].

На території Донецького економічного району діють 105 вугледобуваючих підприємств, 25 збагачувальних фабрик, 12 шахтобудівних організацій. Виробнича потужність вугледобуваючих підприємств складає 59 млн. т. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієве, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Красно донському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитіївському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля [15; 48].

По Донецькому регіону на 2005 – 2006 рр. тільки 3 - 4 рентабельні шахти, а в цілому галузь – збиткова. При значному зростанні цін на електроенергію, шахтне обладнання, металопрокат, матеріали ціни на вугілля не змінилися. В такій ситуації галузь не може бути рентабельною.

Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці (Луганська обл.), Авдіївці, Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому (Донецька обл.). Вогнетриви, флюси та вапня­ки для металургії дають Часів Яр, Докучаєвськ, Костянтинівка, Сіверськ, Красногорівка. Виробництво коксу розміщене переважно в межах металургійних центрів. Коксохімічні підприємства Донецького регіону поставляють кокс для потреб металургійних заводів України, а також на експорт.

На місцевому коксівному вугіллі та довізній залізній руді пра­цює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати «Азовсталь» та ім. Ілліча), Макі­ївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи не­повного циклу — в Костянтинівці, Алмазному (Алмазнянський фе­росплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутутиному (завод прокатних валків).

Виробництво чорних металів зосереджено на великих металургійних заводах повного циклу. Розміщення їх має ряд особливостей. Потужні комбінати зосереджені в центральній частині регіону, де видобувається коксівне вугілля (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка). Другим великим металургійним підрайоном є Приазовський (Маріупольський), який розміщений між родовищами донецького коксівного вугілля і керченської руди.

Заводи кольорової металургії: Костянтинівський «Укрцинк», Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольо­рових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезький завод твердих сплавів, «Донецьквторкольормет».

Гірничо-хімічний цикл сформувався на базі потужних родовищ кам'яної солі, а також газового вугілля. Величезними масштабами характеризується содова промисловість (Лисичанськ, Слов'янськ). На довізній сировині базується виробництво фосфорних добрив (Костянтинівка). До гірничо-хімічного циклу входить також нафтохімічна промисловість (Лисичанськ).

Найбільші підприємства гірничохімічного комплексу: у Горлівці («Стирол»), Слов'янську («Хімпром»), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному («Краситель»), Сєвєродо­нецьку («Азот», «Склопластик»), Лисичанську («Донсода»). Тут пра­цює Лисичанський нафтопереробний завод.

Серед підприємств циклу виділяється група механізованих гірничопромислових об'єктів, які видобувають карбонатну сировину, цехів сирого розсолу, які спеціалізуються на виробництві кальцинованої і каустичної соди та ряд інших видів продукції (сірчана і фосфорна кислота, хлористий кальцій і амоній, гідроокиси кальцію і т. ін.). Як результат диверсифікації виробництва рівень комплексного використання гірничо-хімічної сировини постійно підвищується.

Машинобудівний цикл Донецького промислового району охоплює дві групи підприємств: машинобудівні і металообробні заводи. Останні виконують роль допоміжного виробництва для машинобудівних галузей. Вони ремонтують технологічне устаткування і прилади, різні засоби механізації і автоматизації виробничих процесів для підприємств усіх галузей промисловості. Ці підприємства розміщуються здебільшого поблизу тих виробництв, які вони повинні обслуговувати.

Машинобудівний комплекс регіону виробляє машини та об­ладнання для металургійної, гірничої, хімічної та інших галузей промисловості, для транспорту і будівництва. Провідні підприєм­ства: ВО «Новокраматорський машинобудівний завод», Горлівський машинобудівний завод, Маріупольський завод важкого ма­шинобудування, ВО «Луганський тепловозобудівний завод», Лу­ганські — колінчастих валів та автоскладальний заводи, Северо­донецьке науково-виробниче об'єднання обчислювальної техніки «Імпульс», Стахановський вагонобудівний, Красноріченський вер­статобудівний, Первомайський електромеханічний, машинобудівні заводи в Донецьку, Краматорську, Слов'янську, Ясинуватій, Дружківці, Дебальцевому, Артемівську, Торезі, Сніжному, Красному Лучі та ін.

Крім чотирьох провідних енерговиробничих циклів, у Донецькому промисловому районі розвинуті цикли: індустріально-будівельний, текстильно-промисловий, рибопереробний та система агропромислових циклів.

Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цемен­ту, цегли, керамічної плитки, залізобетонних конструкцій, шифе­ру) розвинена завдяки місцевій сировинній базі та великій потребі у продукції галузей важкої промисловості і житлового будівництва. Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.

Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у про­мислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об'єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.

---

Дата добавления: 2015-09-01