|
Читайте также: |
2006 – 2007
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………ст. 3
Методологія розробки стратегічного плану………………………………………………ст. 5
Інформація про місто та його оточення…………………………………………………...ст. 8
Стратегічний вибір……………………………………………………………………........ст.17
Завдання стратегічного плану……………………………………………………………..ст.20
Графік виконання завдань…………………………………………………………………ст.33
Система моніторингу і оновлення стратегічного плану…………………………………ст.36
Розробники документу……………………………………………………………………..ст.38
Додатки……………………………………………………………………………………...ст.39
Вступ
Визнане й гарантоване Конституцією України місцеве самоврядування українських територіальних громад, потребує при практичному його втіленні освоєння та застосування сучасних інструментів стратегічного управління – інструментів як довготермінового планування розвитку громади, так і щоденного урядування справами її життєдіяльності. Оволодіння таким інструментарієм досягається, зокрема, під час розробки й впровадження Стратегічного плану розвитку самоврядної громади.
Стратегічне планування у місцевому самоврядуванні є процесом визначення узгоджених з громадою цілей її стратегічного розвитку та вибору засобів досягнення цих цілей. Саме узгоджені громадою стратегічні цілі надають громаді відчуття значимості її суспільної місії, напрямків розвитку, визначають пріоритети і способи використання обмежених засобів та ресурсів, допомагають у прийнятті поточних рішень і планів громади, а також в оцінюванні результатів реалізації стратегічних завдань.
Розробка та впровадження місцевих стратегій розвитку самоврядних громад, особливо, мало чисельних і ”кинутих” напризволяще у хвилі спонтанних пострадянських ринково-економічних перетворень, може стати для них своєрідним «рятівним колом» самовиживання, викликом існуючим загрозам, а також конкуренційності як близького так і дальшого оточення.
Робота над власною стратегією розвитку також є викликом старим управлінським підходам до планування (централізовано - ”зверху”), і початком запровадження нових, програмно-цільових управлінських механізмів в практику виконавчих дій органів місцевого самоврядування, які ґрунтуються на праві територіальних громад самостійно (в межах закону) вирішувати питання місцевого значення.
Стратегія розвитку громади міста – це документ, який:
Розгортання праці над стратегією розвитку самоврядної громади дає можливість винайдення конкретних відповідей на питання: що?, коли?, як?, і яким коштом? має зробити міська влада для того, щоб місто могло жити і розвиватися в умовах зростаючої конкуренції та безупинних суспільних змін. Пошук відповіді на останнє питання видається найскладнішим через усталеність уявлень про обмеженість місцевих ресурсів для інтенсивного розвитку. Саме громади, які відчувають таку ресурсну обмеженість, потребують розробки й впровадження стратегічних планів свого розвитку, оскільки співпраця міської спільноти і влади над стратегією є найдоступнішим і ефективним засобом пошуку і залучення додаткових ресурсів. Поширеною є думка, що з точки зору кінцевого результату – використання інструментарію стратегічного планування еквівалентне істотному збільшенню муніципальних ресурсів, які використовуються [ Арташес Газарян. Стратегічне планування в органах місцевого самоврядування. Largis, 2002 ]. Сам стратегічний план є інструментом фокусування зусиль громади та влади і оптимізації використання її ресурсів. Відомо, що жоден план не дозволить досягти неможливого, але з того, що є можливим, добрий план допомагає досягнути якнайбільше.
Яким же повинен бути ”добрий” стратегічний план?! Такий план – це не перелік порожніх мрій і необґрунтованих намірів на тривалий період часу. Це перелік цілей, які мають стратегічне значення, і завдань, які треба виконати для їх досягнення. У такому плані всі цілі цілком конкретні, вимірні і чітко співвіднесені з тими проблемами, які вони покликані розв’язати. Завдання – всі здійснимі і зрозуміло, чиїми вони є. Ресурсів на все вистачає, або, принаймні, зрозуміло, звідки вони повинні взятися. І найголовніше – усі, від кого виконання плану залежить, хочуть і можуть зробити те, що від них вимагається. Бо це – їх план і тому шансів бути невиконаним у такого плану немає.
Саме такі підходи до стратегічного планування були покладені в основу діяльності Робочої групи з розробки Стратегії розвитку Рахова – документу, що має стати своєрідним путівником у прийнятті рішень як для органу місцевого самоврядування, так і для його партнерів - підприємців, громадських організацій та громади в цілому. Тому Стратегію розвитку міста Рахова необхідно розглядати як довготерміновий план, який окреслює загальний напрям дій місцевої влади та її партнерів (сектор підприємництва, громадські організації, мешканці міста), а також представляє способи та знаряддя його втілення.
Стратегія розвитку міста Рахова відзначається такими рисами.
· Зосереджується на тих напрямах розвитку міста, які становлять для нього найбільший шанс в майбутньому (стратегічне планування – це „мистецтво вибору”).
· Характеризується точним, логічним записом, який випливає зі стратегічних напрямів розвитку, в системі: стратегічних цілей, операційних цілей, завдань для реалізації.
· Окреслює конкурентні переваги міста у відношенні до ближнього і дальнього оточення – творить стратегію динамічного розвитку.
· Є результатом праці представників всіх груп мешканців міста, починаючи з місцевої влади, через сектор бізнесу, неурядові та громадські організації, і завершуючи мешканцями міста. Це дозволяє отримувати пропозиції стосовно цілей та завдань від усіх зацікавлених сторін, а також розраховувати на сприйняття представниками місцевої спільноти тих рішень та завдань, які приймаються в рамках стратегії.
· Пов’язана з іншими документами стратегічного характеру, зокрема зі ”Стратегією соціально-економічного розвитку Закарпатської області на період до 2015 року”.
· Відзначається еластичністю - здатністю використовувати нові корисні і сприятливі обставини та уникати загроз, які виходять із зовнішнього оточення – це дозволяє здійснювати постійну перевірку та оновлення записів (актуалізацію) стратегії.
Розробкою і прийняттям цього документу Рахівська громада приєднується до чисельно зростаючого грона українських територіальних громад, які вже приступили до реалізації власними силами створених Стратегічних планів розвитку своїх міст. Планів, що окреслюють не лише шляхи досягнення вищих життєвих стандартів для своїх співгромадян, але й закладають дієві механізми становлення й розвитку громадянського суспільства в Україні.
Методологія розробки стратегічного плану
Методологія, яку використовують консультанти ЗУРНЦ у під час роботи над стратегічним плануванням, сформувалася впродовж 1999-2004 рр. як творче засвоєння та опрацювання підходів відомих методологічних шкіл: американської[1], польської[2], яка сформувалася на основі комбінування американської та європейської (швейцарської), російської - методологія Леонтьєвського Центру (С.-Петербург) та Фонду Інститут економіки міста (Москва), а також литовської (Школа демократії та управління, Клайпеда).
Основу методології школи Західноукраїнського регіонального навчального центру складають такі принципи:
1. Покладання в першу чергу на внутрішні ресурси території.
2. Глибока і всебічна діагностика соціально-економічної ситуації території та формування на її аналізі реалістичних прогнозів.
3. Аналіз внутрішнього потенціалу та конкурентного зовнішнього середовища.
4. Формування реалістичного бачення майбутнього та постановка реальних і досяжних стратегічних цілей, що ґрунтуються на соціально-економічному аналізі та евристичному аналізі SWOT.
5. Формування плану дій з врахуванням наявних ресурсів, їх джерела, термінів реалізації завдань, конкретних виконавців та чітких критеріїв виконання завдань.
6. Узгодження основних засад стратегії з інтересами усіх найважливіших секторів громади.
7. Узгодження стратегії з усіма існуючими стратегічно важливими документами території, а також із стратегіями розвитку інших територіально-адміністративних одиниць, до складу яких входить громада.
8. Залучення до розробки стратегії місцевих експертів.
9. Врахування громадської думки через механізми широкого залучення громадськості до процесу стратегічного планування, в т.ч. через соціологію.
10. Опрацювання дієвої системи управління виконанням стратегічного плану, його моніторингу та корекції.
Ці десять принципів були застосовані при створенні стратегічного плану розвитку м. Рахова. Зокрема, до участі в роботі планувального комітету (Робочої групи) були залучені активні і досвідчені у своїх сферах члени територіальної громади, котрі водночас були виразниками узагальненої думки громади, а також місцеві експерти, які зібрали й надали необхідні статистичні та інші дані для соціально-економічного аналізу тенденцій розвитку міста за останні роки.
Для забезпечення широкої участі у процесі планування громадськості міста було проведено соціологічні опитування громадян через поширення анкет; було запропоновано сформулювати бачення майбутнього свого міста учням старших класів середніх шкіл у спеціальних творах; було підготовлено тематичні публікації у місцевій пресі та відбулось їх громадське обговорення; проводилися регулярні зустрічі і консультації робочої групи з окремими громадянами, — вся ця цікава і важлива інформація була використана в роботі над стратегічним планом. Таким чином, стратегічний вибір та цілі розвитку узгоджувалися з усіма секторами громади.
Стратегія розвитку Рахова також узгоджена з регіональною стратегією розвитку Закарпатської області, робота над якою завершилася наприкінці 2006 рр.. Це відбувалося шляхом взаємних консультацій розробників стратегій розвитку м. Рахова та Закарпатської області[3]. При розробці також враховані положення "Стратегії виконання рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат", схваленої Кабінетом Міністрів України.
Отже, стратегічний план розвитку міста (вибір стратегії, основних пріоритетів розвитку та план дій) було сформовано впродовж шести майстерень зі стратегічного планування, які регулярно проводилися з робочою групою з вересня 2006 до лютого 2007 рр.. за окремим планом (додаток № 3).
Основою створення реальної та дієвої стратегії для м. Рахова став стратегічний вибір, здійснений на основі результатів стратегічного аналізу, — тобто, аналізу внутрішніх ресурсів/засобів міста (сильних та слабких сторін), аналізу зовнішнього оточення з точки зору можливостей і загроз для його подальшого розвитку, а також визначення бажань мешканців та ключових зацікавлених сторін міста. З цією метою за участю Робочої групи було проведено аналіз SWOT (з використанням техніки номінальних груп), який став підставою для формулювання переваг міста, а також основних стратегічних проблем Рахова. Додатково консультанти застосували аналіз PESTER, який полегшив виявлення тенденцій, які виходять із зовнішнього оточення міста (політичних, економічних, соціальних, технологічних, екологічних та регуляторних/правових), що являють собою як шанси, так і загрози розвиткові.
Учасники робочої групи, маючи у своєму розпорядженні результати експертної роботи консультантів, результати аналізу SWOT, власні знання соціально-економічного потенціалу міста, і понад усе – багатий професійний та життєвий досвід, змогли ідентифікувати основні стратегічні напрямки (пріоритети) розвитку Рахова. Визначення стратегічних доменів розвитку було здійснено за допомогою техніки номінальних груп, яка дає можливість як для індивідуальної роботи, так і роботи в групах, а також в пленарному режимі. Все це дозволило учасникам групи провести глибокі роздуми і дискусії про перспективи розвитку міста та замислитися над головними напрямками діяльності („стратегічними напрямами”), які повинні стати „рушіями” подальшого розвиту міста.
Впродовж чергових майстерень члени Робочої групи займалися укладанням Стратегічного плану для визначених на попередній зустрічі головних напрямків розвитку. Для встановлення ієрархії та взаємозв’язків між рівнями плану, його описано в такій системі:
· стратегічні цілі (відповідають на питання: чого ми хочемо досягнути?)
· операційні цілі (яким чином цього можна досягнути?)
· завдання (що слід зробити для досягнення поставлених цілей?)
Впродовж двох інтенсивних засідань робочої групи було сформульовано завдання в чотирьох визначених напрямках розвитку (стратегічних доменах) міста, тим самим увінчуючи працю над „Стратегією розвитку міста Рахова”. Прикінцева версія Стратегії є перспективним та довготерміновим документом, який водночас містить пріоритети та знаряддя реалізації, що на сьогодні створюють найбільше можливостей для динамічного розвитку міста. У подальшому, в процесі впровадження, Стратегія буде модифікуватися та оновлюватися з тим, щоб її реалізація відповідала потребам та прагненням місцевої громади.
Майстерні з робочою групою проводилися інтерактивними методами із застосуванням тренінгових знарядь (технік), які дозволяють учасникам індивідуально та у групах визначати, а пізніше аналізувати та пропонувати можливі рішення. Такий спосіб праці трактує учасників зустрічей як експертів, які мають значний досвід, а роль експертів полягає у модеруванні (проведенні) процесу побудови стратегії та наведення прикладів пропозицій рішень, які висловлювалися в інших територіальних громадах. Найважливішим було визнано створення такої ситуації, яка б дозволяла учасникам майстерень здобути певність, що це вони самі, а не зовнішні консультанти, є авторами творених записів та ідей. Крім того, внаслідок індивідуальних та групових праць, які проводили консультанти, учасники набули навичок та знань щодо формулювання та аналізу проблем, досягнення консенсусу, технік групової роботи, способів пошуку та пропонування ідей. Це було б неможливим без створення сприятливих умов майстерень та залучення членів робочої групи. Тому кожна зустріч-майстерня поводилася з допомогою різноманітних технік: міні-лекції з використанням слайдів, креативні техніки (мозковий штурм), робота з бланками, групова дискусія з модеруванням, техніка номінальних груп, метод експертних оцінок, метод рейтингового оцінювання.
Доповненням роботи на майстернях була експертна праця, яку проводили консультанти в рамках підготовки рекомендацій щодо впровадження стратегії. Цей останній етап роботи над опрацюванням „Стратегії розвитку міста Рахова” повинен був полегшити місцевим спеціалістам здійснити перехід від стратегічного планування до стратегічного управління, тобто до реалізації завдань стратегічного плану. З цією метою консультанти у порозумінні з владою міста виробили рекомендації щодо реалізації стратегії, тобто ті елементи, які необхідно виконати, щоб реалізація плану відбувалася ефективно. Ці рекомендації – ”План дій для міського голови та виконавчого комітету”.
Фото 1. Місто в долині Тиси. Вигляд на Рахів з гори.
Інформація про місто та його оточення
Аналітично-описова частина
Географічні особливості
Місто Рахів знаходиться на сході Закарпаття і є адміністративним цетром Рахівського району Закарпатської області.
Мал. 1. Фізична карта Закарпатської області. Рахів виділено кружечком.
Координати Рахова: 48°03' пн.ш. і 24°13' сх.д. Площа території Рахівщини складає 1,9 тис.км2. Район є найбільшим за площею і найвищим в Україні. Площа території міста Рахів — 524,2 гектара.
На півдні Рахівський район межує з Румунією, на сході — з Надвірнянським і Верховинським районами Івано-Франківської області, на північному-заході — з Тячівським районом Закарпаття. На Рахівщині переважає гірська поверхня. Навколо Рахова знаходиться Рахівський кристалічний масив. На північ від міста — Свидовецький масив, на схід — Чорногірський, на південь — Марамороський. На Чорногірському масиві розташовані найвища вершина Українських Карпат — гора Говерла (2061м), а також ще п'ять гір-двотисячників.
На окраїні Рахова (Устіріки) злиттям гірських річок Чорної та Білої Тиси розпочинає свій біг Європою ріка Тиса — найдовша ліва притока Дунаю (966 км), яка протікає Україною, Румунією, Угорщиною та Сербією. Довжина Тиси на теренах Закарпаття складає 201 км. Гірський масив на лівому її березі поблизу Рахова часто називають Гуцульськими Альпами з найвищою в околиці горою Менчіл (1386 м).
Рахів - найвисокогірніше місто України. Середня його висота становить 820 м над рівнем моря. Цьому місту належить ще один рекорд — найбільший перепад висот між його вулицями, який досягає 600 м (найнижча вулиця знаходиться на висоті 400 м., а найвища - на висоті 1000 м).
Мал. 2. Регіон Східних Карпат. Рахів у центрі.
Однією з візитних карток Рахівщини є її розташування у географічному центрі Європи. У селі Ділове (поблизу Рахова), на території Карпатського біосферного заповідника розміщені стела та геодезичний знак, які символізують місцезнаходження географічного центру Європейського континенту. Латинською мовою тут викарбувані слова, які в перекладі українською означають: "Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, з спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії та Угорщині, з шкалою меридіанів та паралелей установлений центр Європи. 1887".
Фото 2. Геодезичний знак «центру Європи». Сучасний вигляд.
Клімат
Клімат Рахівщини помірний з яскраво вираженою поясністю: у низинах - помірний, з теплим літом і відносно м'якою зимою; у верхів'ях - різко континентальний, з холодною і тривалою зимою та прохолодним дощовим літом. Середня січнева температура -4,9°С, а середня річна температура повітря становить +6,7°С. Найтепліше в районі села Луг, а найхолодніше - на вершині Говерли.
Середньорічна кількість опадів у горах - до 1400 мм. У Рахові - до 1300 мм. Товщина снігового покриву - від 30 см. до півтора метра і більше. Взимку у горах обрушуються снігові лавини. Вічних снігів немає, але сніг на деяких гірських вершинах ще буває і в червні. Підчас інтенсивного танення снігу і злив, можливі загрозливі та руйнівні паводки (листопад 1998 року, березень 2001 року).
Природні багатства
Рахівщина володіє справжнім екологічним феноменом та надзвичайно потужним природно-ресурсним потенціалом. Тут знаходяться найвища вершина України — гора Говерла (2061 м) і всі шість вершин Українських Карпат, висота яких сягає понад 2000 метрів над рівнем моря. Близько 68% території району вкривають високопродуктивні ліси. Тут розвідано 82 джерела мінеральних вод, поширено майже 300 видів лікарських рослин. Зустрічається половина видів червонокнижних рослин і тварин Українських Карпат. Рахівщина відноситься до районів високого водозабезпечення. Тут беруть початок і протікають багаточисельні гірсьководні артерії, що живлять водою не лише мешканців України, але й значну їх частину в Центральній та Південній Європі. Рахівщина наділена надзвичайно сприятливими умовами для зимової рекреації, розвитку гірськолижного спорту, а гірський масив Драгобрат за своїми параметрами може стати місцем проведення зимової Олімпіади. Лише два аналоги у світі має Квасівський санаторно-курортний комплекс, збудований на базі мінеральних вод із вмістом миш'яку.
Із мінерально- сировинних ресурсів перспективними для розробки є родовища золота, доломітів, мармуризованих доломітів, а також мінеральні води.
Рослинний та тваринний світ
Рахівський район — найбільш лісистий район на Україні. Тут зосереджена третина видового складу флори України, половина червонокнижних видів рослин і тварин Карпат. На скелях гір Близниці, Герешаска, Нєнєска, Кузійя та Піп Іван росте декілька десятків рослин (у тому числі легендарний едельвейс - шовкова косиця), які в Україні більше ніде не зустрічаються. Унікальні праліси та високогірні лучні системи Карпатського біосферного заповідника віднесені до найцінніших екосистем планети і Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Ці чудові місця є останнім оплотом таких великих хижаків у Європі, як ведмідь, вовк та рись.
У заповіднику охороняється понад 1000 видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земневодних, 23 види риб, близько 15 000 видів безхребетних тварин. У заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги України, а також до Європейського Червоного списку.
Мал. 3. Схема розміщення масивів Карпатського біосферного заповідника.
Сторінки минулого
Офіційною датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року.
Є декілька легенд і версій щодо походження назви міста. Вони пов'язані з рухом опришків, які нібито в цій місцевості рахували відібране у багатіїв добро та ділили його між бідняками. Інша версія: купці на шляху з Трансильванії та Угорщини до Галичини спинялися тут і рахували (звідси, можливо, - Рахів) свої прибутки. Можливо, назва походить від власного імені Рах, який мав тут садибу. І цілком можна допустити чогось королівського у звучанні назви цього гарного міста – чогось співзвучного з rix, reiks, rex, rikis (погляньмо в Історію України-Руси Михайла Грушевського – т. І стор.369, 370).
Одними з перших поселенців Рахова, напевне, були гуцули з Галичини — Мельничуки, Ворохти й інші. Селяни займалися вівчарством, рибальством, полюванням, бджолярством. Жили в курних хатах-колибах, згодом будували гуцульські хати-гражди.
У XIII ст. Угорщина повністю оволоділа гірськими районами Закарпаття. Поступово сюди стали прибувати та селитися тут угорські феодали.
Зазнав Рахів і татаро-монгольського поневолення. У 1241 році шістдесятитисячна орда хана Батия перейшла через Карпати в Угорщину. За період свого панування татаро-монголи вогнем і мечем спустошили та зруйнували майже всі міста й села. Після відступу завойовників у Закарпаття повертаються угорські феодали. На початку XIV ст. зароджується опришківський рух. Рахівчани брали активну участь в загонах народних месників І.Пинті, Ф.Бойка, І.Пискливого, О.Довбуша, В.Баюрака, які грозою проносилися Карпатами.
За часів входження закарпатських земель до складу Австро-Угорщини сюди переселилися чимало німецьких колоністів, за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі. Величезним поштовхом для соціально-економічного розвитку цього краю стало будівництво залізної дороги до Рахова та Ясіня, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Будували залізницю 16 тисяч італійців та спеціалістів з інших країн Європи.
У листопаді 1918 року рахівчани рішуче піднялися на боротьбу за визволення та возз'єднання краю з українським народом. 5 січня 1919 року в с. Ясіня було скинуто місцевий уряд і утворено Гуцульську республіку на чолі з Степаном Клочураком, яка протрималася до 11 червня 1919 року.
21 березня 1919 року в Угорщині здобула перемогу пролетарська революція, відгомоном якої стало утворення у квітні цього ж року Ради робітників, солдатів і селян у Рахові, очоленої П.Попенком. Наприкінці того ж року, після поразки цієї революції, притисянські поселення ненадовго зайняли румунські війська.
Після розпаду Австро-Угорської імперії, згідно з Сент-Жерменською угодою, з 1919 по 1939 роки Закарпаття перебуває у складі Чехословаччини, а Рахів стає центром Тисодолинянського округу. У цей період завдяки більшій демократичності політичного ладу на Рахівщині розвивається сільське господарство, відкриваються семінарії, торговельні та промислові школи, видається різноманітна література, активізується діяльність української ”Просвіти”. У Рахові була організована міська школа, в якій навчалися 82 учні. Розбудовувалися шляхи, Рахів відновлювався як торговий центр, набував розвитку туризм.
У передвоєнний (перед початком ІІ світової війни) період українці Закарпаття зробили ще одну спробу здобуття політичної незалежності. 11 жовтня 1938 року в Закарпатті було створено автономний уряд Підкарпатської Русі (України), а 14 березня 1939 року проголошено самостійність Карпатської України. Її драматична історія не була довготривалою – за підтримки нацистської Німеччини у березні 1939 року Рахів окупували угорські війська.
Окупація часів другої світової війни завершилася звільненням району, як і всього Закарпаття, частинами Радянської Армії в жовтні 1944 року. У 1945 році район, як і все Закарпаття, увійшов до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Стисла хроніка державної приналежності Закарпаття виглядає так:
IХ cт. - Слов'янське князівство під проводом короля Лаборця;
X-XVI ст. - Угорське королівство;
XVI ст. до 1867 р. - Австрійська монархія; Східна частина до VІІ ст. - як частина Трансільванського князівства Османської імперії зі сплатою данини;
1867-1918 рр. - Австро-Угорщина;
1919 р. - Угорська Республіка Рад;
1919-1939 рр. - Чехословаччина;
1939 р. - Карпатська Україна;
1939-1944 рр. - Угорщина;
1945-1991 рр. - Українська Радянська Соціалістична Республіка;
з 1991 р. - Україна.
Архітектурні пам'ятки
У селі Діловому знаходиться дерев'яна церква (1750 р.) Різдва Пресвятої Богородиці (Успенська). У смт Ясіня - Преображенська (Петропавлівська) дерев'яна церква (1780р., а роком пізніше збудована її дзвіниця). У 1803 - 1813 рр. у Ясінях було зведено з дерева Вознесенський (Струківський) храм із дзвіницею. У селі Середнє Водяне дерев'яна Миколаївська церква та дзвіниця були побудовані у 1428 році і є найдавнішими культовими спорудами на Закарпатті і в Україні. Миколаївська (нижня) церква в цьому ж селі споруджена у 1776 р. Ці об'єкти мають державну реєстрацію та охороняються Законом, вважаються національним та культурним надбанням.
Діюча нині Струківська церква (збудована у 1824 р.) є досконалим зразком церковного будівництва для дерев'яних храмів Гуцульщини (без жодного цвяха) - являє собою витвір архітектурного мистецтва. Церква відзначається вишуканими пропорціями. Дзвінниця збудована у 1813 р. Складає з церквою єдиний ансамбль і має власну мистецьку цінність. Струківська (Вознесенська) церква - це унікальний зразок традиційного храмового будівництва Гуцульщини.
На горі Піп-Іван (Чорна Гора) розташована колишня обсерваторія, збудована в 1938 році за проектом польських архітекторів. Під час другої світової війни діяльність обсерваторії було зупинено, і не відновлено до наших днів. Не зважаючи на це вона володіє особливою туристично-пізнавальною притягальністю. Взимку обсерваторія так обростає снігом і льодом, що свого часу поляки називали її "Білим слоном". Не зважаючи на майже 60 років руйнації та занедбання, зараз стіни та фундамент обсерваторії знаходяться у задовільному стані.
Мал. 4. План міста.
Населення
Нині в Рахівському районі проживають понад 90 тисяч жителів. У місті Рахові – близько 17 тисяч. Серед них представники близько 30 національностей і народностей. В етнічному складі переважають українці (етнічна група гуцулів), яких загалом є 70 процентів, 10 процентів — румунів, 9 — угорців. Дещо менше росіян, чехів, словаків, німців, італійців, білорусів, євреїв. У зв'язку із високогірним розташуванням, високою лісистістю густота населення незначна: на один квадратний кілометр припадає в середньому по 47,7 мешканців. Населені пункти розташовані, як правило, в гірських ущелинах, у долинах численних рік і потоків.
Національний склад населення позначається на особливостях релігійного та культурного життя Рахівщини, якому притаманні взаємоповага і толерантність.
Фестивалі
Звуками трембіт, церковними дзвонами, музикою і піснями зустрічає гостей Рахів у дні свят, які вже стали традиційними: фестивалі-ярмарки "Гуцульська бринза", Гуцульські фестивалі, Дні міста та фестиваль етно-рок культури "Європа-Центр".
У 1991 році Гуцульський фестиваль започаткувало товариство "Гуцульщина". Під враженням здобутої Україною незалежності, 27 вересня 1991 року на полонині Запідок Верховинського району Івано-Франківської області проводився І Гуцульський фестиваль.
Хронологія гуцульських фестивалів у м.Рахові:
Серпень 1993 року - ІІІ Гуцульський фестиваль.
Вересень 1997 року - VІІ Гуцульський фестиваль.
Вересень 2005 року - XV Гуцульський фестиваль.
Серпень 2006 року - Фестиваль етно-рок культури "Європа-Центр".
Гуцульська бринза — свято повернення вівчарів з полонин додому. Щороку, в квітні вони виходять з худобою високо в гори на широкі полонини, де залишаються аж до початку вересня. На полонинах доглядають худобу, доять молоко, частину свіжим передають з нагодою господарям, з решти роблять сир, бринзу, будз, вурду. Попрацювавши ціле літо в горах вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято — фестиваль "Гуцульська бринза.
Сир, бринза, вурда, будз - це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, стуктурою і технологією приготування. Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками, зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у дерев'яних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста і солена. Те, що продається в магазинах — це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає. Якщо сир прокоптять — це будз.
А музика в ці свята - це просто казка! За кожним столом своя пісня. Розігріті смачними стравами і напоями музики змагаються на вправність. Цимбали, сопілки, барабан і скрипка — непризвичаєному слухачу спершу важко вловити мелодію в цьому галасі інструментів, але за кілька хвилин вимальовується настрій, ритм і мелодія. Звук трембіти на загальному фоні надає пісні особливого колориту. Під дивовижні мотиви, особливо цікаво розглядати химерні вироби з дерева: мозолисті старці і розтріпані мавки із звивистого коріння, інкрустовані бісером тарілки, глиняні глечики і полумиски — кропітка і майстерна робота.
24 вересня 2005 року Міністерство культури і туризму України спільно з "Державним концертним агентством "Україна" відкрили І-ий Міжнародний Фестиваль Rock&World музики "Європа-Центр".
Завдяки своєму географічному розташуванню, неповторній казковій природі з гірським ландшафтом та самобутній гуцульській культурі, Рахів обрано місцем проведення фестивалю.
"ЄВРОПА-ЦЕНТР" - не конкурс, а музичний фестиваль просто неба, яскраве масове шоу не тільки музичного, а ще й розважального змісту.
"ЄВРОПА-ЦЕНТР" - це етно-шоу, виступи гуцульських колективів, виставки місцевих майстрів, ярмарки-продажі.
Дата добавления: 2015-09-05; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Странности нашего секса 14 страница | | | Полонинське господарство |