Загальні психологічні особливості навчальної діяльності

Психологія навчальної діяльності школяра

План

1. Загальні психологічні особливості навчальної діяльності

2. Предмет навчальної діяльності

3. Цілі навчальної діяльності

4. Мотивація навчальної діяльності

5. Пізнавальний інтерес у структурі мотивації

6. Сутність і розвиток навчальної мотивації

Ефективна організація навчального процесу неможли­ва без розуміння психологічної суті навчальної діяльності школяра. Цій діяльності притаманні своя психологічна структура, механізми, закономірності перебігу і розвитку, а також адекватні умови розгортання, вплив вікових та ін­дивідуальних особливостей дитини. Вищою формою нав­чальної діяльності є самостійна робота.

Загальні психологічні особливості навчальної діяльності

Навчальна діяльність є особливою формою соціальної активності, видом діяльності, спрямованим на засвоєння дітьми, підлітками і юнаками теоретичних знань, умінь і навичок у сфері мистецтва, права, науки тощо. Здійсню­ється вона під керівництвом вчителя.

Важливою характеристикою навчальної діяльності є учіння. Якщо учіння може здійснюватись в умовах будь-якої діяльності, то навчальна діяльність регламентована навчальними предметами. її основною метою і результа­том є зміни суб'єкта (оволодіння відповідними способами дії), а не об'єктів навколишнього світу, щодо яких діє суб'єкт. Вона є діяльністю з метою самозмін — змін, які виникають у процесі її виконання.

У процесі навчання дитина є не тільки суб'єктом, а й об'єктом навчальної діяльності, оскільки її метою є зміни в самому учневі. Навчальний предмет, який вивчає учень, є не об'єктом, а матеріалом навчальної діяльності. Об'єк­том він є лише для фахівців у сфері науки, яка є основою навчального предмету. На вищих етапах навчання співвід­ношення між суб'єктністю та об'єктністю змінюється на користь суб'єктності.

Навчальна діяльність відбувається за умови, коли змі­ни в суб'єкті є не тільки результатом, а й метою діяльності. Характеризується вона процесуальністю і результативні­стю, структурною організацією. Як і будь-яка інша, на­вчальна діяльність є активною взаємодією суб'єкта з нав­колишньою дійсністю, спрямованою на задоволення своїх потреб поза цією діяльністю.

Отже, навчальна діяльність є діяльністю суб'єкта з ово­лодіння узагальненими способами навчальних дій і саморозвитком у процесі розв'язання поставлених учителем (викладачем) навчальних завдань на основі зовнішнього контролю й оцінювання, які переходять у самоконтроль і самооцінювання.

Від інших форм учіння навчальна діяльність відріз­няється спеціальною Спрямованістю на оволодіння нав­чальним матеріалом і розв'язання навчальних завдань, за­своєння загальних способів дій і формування наукових по­нять. У ній оволодіння загальними способами дій випереджає розв'язання завдань (наприклад, під час учін­ня за типом спроб і помилок відсутні загальний спосіб розв'язання, програма дії, навчання не є діяльністю). На­вчальна діяльність зумовлює зміни психічних та особистісних властивостей суб'єкта, які залежать від результа­тів його дій.

Навчальна діяльність має суспільну значущість за змі­стом (спрямована на засвоєння надбань культури і науки) і за формою (відповідає суспільно виробленим нормам нав­чання і здійснюється у спеціальних суспільних установах: школах, гімназіях, коледжах, університетах, академіях), їй притаманні суб'єктність і суб'єктивність, активність, предметність, цілеспрямованість, усвідомленість, певна структура і зміст.

Навчальна діяльність не тотожна засвоєнню навчаль­ного матеріалу, хоч воно є її основним змістом і залежить від її структури і рівня організації. Залежить вона від спе­цифіки предметного змісту і зовнішньої структури, в яких особлива роль належить навчальному завданню і навчаль­ним діям, спрямованим на його розв'язання.

Соціальні вимоги до навчальної діяльності мають кон­кретно-історичний характер, залежать від оточення її суб'єкта та соціального оточення (учителів, батьків, ровес­ників). Соціальна природа навчальної діяльності зумовле­на не лише потребами у ній суспільства, а й тим, що вона є формою співробітництва школяра і вчителя, дитини і до­рослого, дитини з ровесниками.

На початкових етапах учень реалізує функцію суб'єкта навчальної діяльності за безпосередньої допомоги вчите­ля, який, будучи носієм соціальних норм, визначає цілі Діяльності, контролює та оцінює її результати. Пізніше суб'єктність учня виявляється в оволодінні і цими функ­ціями. Навчальна діяльність наявна тоді, коли дії людини свідомо скеровуються на засвоєння певних знань, нави­чок, умінь, форм поведінки і діяльності. Вона є особистісним засвоєнням знань і виробленням умінь, у результаті чого заданий зміст знань, трансформуючись через індиві­дуальний досвід учня, його потреби та спонукальну сферу, включається у цей досвід. Ця діяльність завжди є діяльні­стю суб'єкта пізнання, засвоєння досвіду, діяльністю з формування особистісних якостей її суб'єкта.

Будь-яка діяльність є єдністю внутрішньої (психофі­зіологічної, психологічної, ціннісно-орієнтаційної, духов­ної) і зовнішньої (фізичної, комунікативної, маніпулятивної) складових: спонукальної (потреби, мотиви, цінності, смисли тощо), цільової (цілі, завдання); засобів (дії, опера­ції, уміння, навички, рухи, звички тощо); результативної (матеріальні та ідеальні результати); саморегулятивної (самодіагностика, самооцінка, планування, самопрогноз, самокорекція тощо). Усі вони притаманні навчальній діяльності школяра, мають специфічний характер.

За діяльнісного підходу до аналізу навчальної діяльно­сті знання не протиставляються умінням і навичкам як певним діям з певними властивостями, а входять у них як складова. Вони не можуть бути засвоєними поза діями учня, а їх якість визначається змістом діяльності, до якої вони входять.

Діти краще засвоюють знання та оволодівають уміння­ми через внутрішню потребу у засвоєнні, пізнанні. Згодом це засвоєння повинне набути творчого характеру, тобто пов'язуватися із перетворенням засвоюваного матеріалу. Перетворення матеріалу, експериментування з ним розкри­ває його внутрішні, суттєві відношення, що дає змогу учне­ві простежити природу властивостей предметів та явищ.

Отже, навчальна діяльність має специфічну спрямова­ність, особливий предмет, притаманні лише їй психологіч­ну структуру, організацію, результати.

Дата добавления: 2015-09-05