2 страница

Середовище прямого впливу охоплює чинники, які безпосередньо впливають на операції організації (підприємства) і випробують на собі прямий вплив операцій підприємства (організації).

Під середовищем непрямого впливу розуміють чинники, що можуть не робити прямого негайного впливу на операції, але позначаються на них. До таких чинників належать: стан економіки держави; науково-технічний прогрес; соціокультурні чинники; політичні зміни; істотні події (для галузі або для конкретної організації), що відбуваються в інших країнах тощо. При цьому чинники зовнішнього середовища пов'язані один з одним. Взаємозв'язок чинників зовнішнього середовища – це рівень сили, з яким зміна одного впливає на інші чинники. Так само, як зміна будь-якої внутрішньої перемінної може позначатися на інші, зміна одного чинника оточення може зумовлювати зміну інших [ 24, с.115 ]. До чинників зовнішнього середовища непрямого впливу, що впливають на формування інвестиційної політики підприємств, можна віднести такі: політична стабільність; стабільність державної економічної і соціальної політики; фінансова, кредитна і податкова політика держави; розвиток галузей економіки держави та ін.

Спираючись на зазначене, ми вважаємо доцільним серед чинників зовнішнього середовища непрямого впливу на формування інвестиційної політики підприємств виділити три основні групи:

1. Міжнародні чинники: інвестиційна привабливість держави на світовому ринку; міжнародний розподіл праці; міжнародні інвестиційні інститути та фінансово-інвестиційні фонди; чинна система міжнародних розрахунків; розвиток міжнародної торгівлі та ін.

2. Чинники, які визначають економічну стабільність держави, а саме інвестиційний клімат, який розглядається як комплексний чинник, який відображає сукупний вплив таких чинників, як політичні, економічні, соціальні та юридичні; стан та розвиток основних ринків – інвестиційного, ринку капіталу та праці; сукупний попит та сукупна пропозиція; розвиток галузей економіки, а особливо – зовнішньої торгівлі та ін.

3. Чинники державного впливу на інвестиційне середовище: державна грошово-кредитна політика; державна податкова політика; державна амортизаційна політика; регулювання об'єктів та сфер інвестування; регулювання фондового ринку та фінансових інвестицій та ін.

До чинників, які безпосередньо впливають на інвестиційну діяльність підприємства, передусім, належать такі:

1. Рівень і структура сукупного попиту, що, своєю чергою, є функцією багатьох змінних. Хоч інвестиції можуть безпосередньо впливати на попит, але первинним і головним є все ж зв'язок: попит – інвестиції. Це визначається самим механізмом ринкової економіки. Інвестиційний попит залежить від чинників, які визначають рівень і структуру сукупного попиту загалом. Попит є суспільним орієнтиром для підприємств та інвесторів – це свого роду індикатор, що безпосередньо впливає на інвестиційну підприємницьку діяльність.

2. Гранична ефективність капіталу. Поняття граничної ефективності капіталу визначає як співвідношення між поточною ціною пропозиції додаткової одиниці капітального майна й прибутком, що від нього очікується протягом усього терміну служби. На граничну ефективність капіталу має вирішальний вплив не поточний прибуток від капітального будівництва, а очікуваний майбутній прибуток.

4. Стан і механізм регулювання грошово-кредитної системи. Передбачається оцінка умов трансформації заощаджень в інвестиції. При цьому, якщо гроші мають стійкі характеристики, то це означає, що вони ефективно працюють на інвестиції [ 14, с. 26 ].

У контексті останніх подій на вітчизняному ринку, важливо виділити також такі чинники зовнішнього середовища, як стабільність грошової одиниці держави та зменшення валютних коливань. Адже, невизначеність курсу національної валюти є негативним чинником впливу на інвестиційну діяльність та значно збільшує її ризики. Внаслідок цього у процесі реалізації інвестиційних проектів за рахунок залучених джерел девальвація гривні може призвести до значних збитків, або і банкрутства тих суб'єктів господарювання, які потрапили у залежність від кредитів у валюті.

Таким чином, реалізація різномасштабних інвестиційних процесів умотивовується обґрунтованим прагненням інвесторів брати участь у певному виді бізнесу. Тому у процесі прийняття проектного рішення щодо його інвестування великого значення набуває оцінка інвестиційної привабливості різного рівня і особливо об'єктів господарювання.

Результатом виконаного теоретичного дослідження чинників, які впливають на формування інвестиційної політики підприємства, стала систематизація чинників формування інвестиційної політики підприємства в умовах ринку. Запропонована система заснована на ієрархічному комплексному взаємозв'язку і взаємозумовленості чинників різного рівня впливу на інвестиційну політику підприємства, зокрема:

- до складу зовнішніх чинників непрямого впливу належать загальнодержавні, які забезпечують інвестиційну активність;

- до складу зовнішніх чинників прямого впливу відібрано чинники, які безпосередньо впливають на ефективність діяльності підприємств (попит, конкуренти, споживчий ринок, розвиток інфраструктури інвестиційного ринку), зумовлюють їх базові стратегії розвитку та інвестиційну політику підприємства;

- серед внутрішніх чинників вибрано саме ті, на базі яких приймається рішення щодо формування певної інвестиційної політики підприємства з урахуванням як галузевої специфіки, так і особливостей розвитку економіки даного регіону, а саме – загальна політика підприємства, місія та система цілей, базова стратегія розвитку, методи та джерела фінансування інвестицій, ефективність діяльності підприємства.

Таким чином, використання цієї системи чинників макро- та мікросередовища сприятиме підвищенню ефективності управлінських рішень під час розроблення інвестиційної політики підприємства та реалізації окремих інвестиційних проектів зі врахуванням комплексної бізнес-стратегії його розвитку.

РОЗДІЛ 2

СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Джерела фінансування інвестиційної діяльності

Основу соціально орієнтованої ринкової економіки становлять відносини, пов’язані з інвестуванням. Від обсягів, якості інвестицій, ефективності інвестиційного процесу значною мірою залежить доля вітчизняної економіки, яка потребує значних коштів на структурну перебудову і підвищення ефективності усіх форм господарювання. Саме від стану та ефективності інвестиційної діяльності залежить створення розвинутої економічної системи і відповідно – підвищення рівня життя населення, забезпечення громадянам України достойних умов існування.

Формування в Україні соціально орієнтованої економіки зумовлена обсягами і якістю внутрішніх та іноземних інвестицій, а також ефективністю інвестиційної діяльності в цілому. Оцінюючи зміни, що відбулися за роки суверенної України, можна сказати, що інвестиційна сфера стає одним з основних чинників як для суб’єктів господарювання, так і для держави, що регулює та фіксує в правовій формі зміни, які відбуваються в даній сфері. Світовий досвід свідчить, що правовий режим інвестиційної діяльності визначається насамперед принципами і характером взаємовідносин держави з інвесторами на національній території [20].

Залучення іноземних інвестицій є важливим елементом подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, оскільки загальний інвестиційний клімат у країні, умови проведення зовнішньоекономічної діяльності, що визначаються багатьма факторами, в тому числі і правовий, характеризують її як привабливу чи ні для іноземних інвесторів. Обсяг іноземних інвестицій є одним із показників ступеню інтеграції країни у світове господарство [34].

Ефективна інвестиційна діяльність може стати найважливішим засобом забезпечення виходу України з кризи. Вона може забезпечити досягнення реальних структурних зрушень у народному господарстві, у технічному переозброєнні виробництва, підвищенні якісних показників господарської діяльності, а, відповідно, життєвого рівня населення. Активізація інвестиційної діяльності є вирішальною ланкою економічної політики держав, оскільки на її основі можна реально здійснити структурну перебудову економіки України. А вона потребує використання усіх найважливіших факторів, які могли б сприяти зростанню обсягів інвестицій, підвищенню їх ефективності та позитивному впливу на темпи економічного зростання.

Розширене відтворення економіки не може відбуватися без належного забезпечення його інвестиційними ресурсами та без удосконалення управління всією інвестиційною діяльністю [33, с.85].

Неодмінною умовою прискореного розвитку виробництва та подолання кризових явищ є активізація інвестиційної діяльності, нарощування виробничого потенціалу, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, перехід до інноваційного шляху розвитку. Підвищення рівня інвестиційного забезпечення підприємств сприяє нарощуванню обсягів виробництва, зростанню результативності галузей економіки, зміцненню продовольчої безпеки країни, а також розв’язанню соціальних проблем.

Зусилля України як молодої незалежної держави інтегруватися у світове співробітництво відбувається в умовах реформування відносин власності і структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення як стимулятора розвитку ринкових відносин за цих умов набуває залучення та оптимальне використання інвестицій, в тому числі іноземних.

Преваги іноземних інвестицій над іншими видами економічної допомоги незаперечні. Вони виступають додатковим джерелом інвестування у вітчизняне виробництво, його модернізацію, розробку та запровадження нових технологій (не збільшуючи при цьому зовнішнього боргу країни, а навіть сприяючи отриманню коштів для його погашення), а також завдяки виробничій та науково-технічній кооперації забезпечують інтеграцію вітчизняної економіки у світову. Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення.

Таким чином, іноземні інвестиції відіграють важливу роль в діяльності підприємства. Але ж є у цьому процесі як позитивні сторони, так і негативні (таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1.

Умовами для залучення іноземних інвестицій

Сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій	Перешкоди для залучення іноземних інвестицій
- політична та економічна стабільність; - стан внутрішнього ринку; - ступінь насиченості внутрішнього ринку товарною продукцією та задоволення попиту споживачів; - собівартість виробництва інвестиційних проектів, що створюються.	- часті зміни інвестиційного законодавства; - несприятливе для іноземних інвесторів податкове законодавство; - відсутність або неповна інформація щодо найбільш вигідних місць вкладення капіталу; - відсутність вільноконвертованої національної валюти.

Отже, інвестиційна діяльність є одним з найважливіших напрямів розширення та відтворення основних фондів та виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу. Вона уможливлює регулювання розвитку економіки, істотне підвищення її ефективності. Ефективна інвестиційна діяльність може стати найважливішим засобом забезпечення виходу України з економічної кризи.

Одним із актуальних завдань економічних перетворень в Україні на сучасному етапі є розробка якісно нових підходів в управлінні процесом інвестування на вітчизняних підприємствах та формування дієвого механізму управління інестиційною діяльністю на комплексній основі. Для цього необхідно з'ясувати низку невідкладних питань, пов'язаних із специфікою інвестиційного прогрессу, де можливо максимально використовувати його переваги [33, с.86].

Проблема оцінювання різноманітних потенціалів підприємства, в тому числі й фінансового потенціалу інвестиційної діяльності має важливе, практичне і теоретичне значення. Співвідношення величини цього потенціалу з об'єктом інвестиційного капіталу та доходами від інвестиційної діяльності дає можливість оцінити як підприємство використовує свої фінансово-інвестиційні ресурси. Тут важливе значення займає саме виявлення та оцінка прихованих джерел формування фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств [8, с.25].

Особливістю механізму реалізації інвестиційної діяльності полягає в тому, що він є конкретним господарським інструментом, завдяки якому досягаються цілі суб'єктів господарювання [33, с.85].

Проте на механізм реалізації інвестиційної діяльності впливає ряд факторів. Всі фактори, що впливають на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємства, можна розділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні фактори залежать від організації та управління підприємством. Таким чином керівництво підприємства спроможне впливати на такий вид факторів і змінювати їх [9, с.14].

Таким чином, через вплив на внутрішні фактори підприємство може підвищувати свій власний фінансовий потенціал інвестиційної діяльності. Одним з головних внутрішніх факторів, що впливає на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємства є структура його фінансово-інвестиційних ресурсів.

Якщо говорити безпосередньо про інвестиційні ресурси, то на думку вчених, слід обирати ті потенційні джерела формування інвестиційних ресурсів, які мають мінімальну вартість, а вже потім, якщо їх не вистачає, ті, вартість яких є найменшою, з джерел, що залишились.

Наступним фактором можна назвати інвестиційну політику підприємства, а саме підхід до формування фінансово-інвестиційних ресурсів. Якщо на підприємстві ця політика правильно сформована, то це призведе до збільшення фінансового потенціалу його інвестиційної діяльності. Звичайно, до даної групи факторів відносять досвід та навики керівництва підприємства, його фінансових та інвестиційних менеджерів.

Кредитоспроможність підприємства також є внутрішнім фактором, який впливає на механізм інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. Підвищення кредитоспроможності впливає на можливість залучення підприємством додаткових фінансових ресурсів, які можуть бути використані при інвестиційній діяльності.

На відміну від внутрішніх факторів, зовнішні фактори залежать від державної політики в тій чи іншій сфері, від кон'юктури фінансових ринків, стану економіки країни, огалузі, до якої належить дане підприємство тощо.

Одним з головних факторів зовнішнього впливу на механізм інвестиційної діяльності є інвестиційна політика держави, яка поляга у створенні відповідної нормативно-правової бази, створенні відповідної інфраструктури та умов інвестування економіки України.

Бюджетна та податкова політика держави є одним з найважливіших факторів, що впливають як на фінансовий механізм інвестиційної діяльності підприємства, так і на інвестиційну діяльність взагалі.

Отже, на інвестиційну привабливість підприємств вагоме значення несуть як зовнішні так і внутрішні фактори, але основним рушієм є держава. Оскільки, в Україні широкий вплив на економіку має політика, тому інвестиційні вкладення зменшуються.

2.2. Аналіз результативності інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність організації у всіх її формах не може зводитися до задоволення поточних інвестиційних потреб, що взначаються необхідністю заміни зношених активів або їх приросту у зв'язку із змінами об'єму і структури господарської діяльності. На сучасному етапі все більше число організацій усвідомлюють необхідність свідомого перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямів і форм, адаптації до загальних цілей розвитку підприємства і умов зовнішнього динамічного інвестиційного середовища.

Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю організації, направленим на реалізацію цілей її загального розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку і пов'язаною з цим невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія. Інвестиційна стратегія є системою довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації, загальним завданнями її розвитку і інвестиційною ідеологією, а також вибором найбільш ефективних шляхів їх досягнення.[18]

Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності організації, проходження якому в довгостроковій перспективі повинно привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Інвестиційна стратегія визначає пріоритети напрямів і форм інвестиційної діяльності організації, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений загальний розвиток організації.

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій в розрізі окремих видів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів.

Актуальність розробки інвестиційної стратегії організації визначається рядом умов.

Найважливішою з таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з інвестиційною активністю організацій, темпи науково-технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, непостійність державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно управляти інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту. У цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може привести до того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів організації носитимуть різноспрямований характер, приводитимуть до виникнення суперечностей і зниження ефективності інвестиційної діяльності в цілому.

Наявність інвестиційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного і оперативного управління інвестиційною діяльністю організації. Вона забезпечує відповідну програму організаційної поведінки в рамках реалізації найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішень.[18]

У системі інвестиційної стратегії формується значення основних критерійних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування.

У основі розробки інвестиційної стратегії організації лежать принципи нової управлінської парадигми - системи стратегічного управління:

- принцип інвайронменталізма;

- принцип відповідності;

- принцип інвестиційної заповзятливості і комунікабельності;

- принцип інвестиційної гнучкості і альтернативності;

- інноваційний принцип;

- принцип мінімізації інвестиційного ризику;

- принцип компетентності.

Детальні характеристики вищезазначених принципів відображено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Принципи системи стратегічного управління

Принцип	Пояснення
Принцип інвайронменталізма	Цей принцип полягає в тому, що при розробці інвестиційної стратегії організація розглядається як певна система, повністю відкрита для активної взаємодії із зовнішнім інвестиційним середовищем. Відкритість підприємства як соціально-економічної системи і його здібність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його інвестиційної стратегії. На противагу інвайронменталізму конституціоналізм означає закриту організацію, діяльність якої не припускає інвестицій і інших взаємин із зовнішнім середовищем.
Принцип відповідності	Будучи частиною загальної стратегії розвитку організації, інвестиційна стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер. Тому вона повинна бути узгоджена із стратегічними цілями і напрямами операційної діяльності організації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних чинників забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до вибраної загальної стратегії. Крім того, розроблена інвестиційна стратегія повинна забезпечувати поєднання перспективного, поточного і оперативного управління інвестиційною діяльністю.
Принцип інвестиційної заповзятливості і комунікабельності	Даний принцип полягає в активному пошуку ефективних інвестиційних зв'язків по всіх напрямах і формах інвестиційної діяльності, а також на різних стадіях інвестиційного процесу. Інвестиційна поведінка такого роду пов'язана з постійною трансформацією напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності на всьому шляху до досягнення поставлених стратегічних цілей з урахуванням нестабільного зовнішнього інвестиційного середовища.
Принцип інвестиційної гнучкості і альтернативності	Інвестиційна стратегія повинна бути розроблена з урахуванням адаптивності до змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Крім того в основі стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір якнайкращих з них, побудова на цій основі загальної інвестиційної стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації.
Інноваційний принцип	Формуючи інвестиційну стратегію, слід мати на увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом впровадження технологічних нововведень, що забезпечує зростання конкурентної позиції організації на ринку. Тому реалізація загальних цілей стратегічного розвитку організації в значній мірі залежить від того, наскільки його інвестиційна стратегія відображає досягнуті результати технологічного прогресу і адаптована до швидкого використання його результатів.
Принцип мінімізації інвестиційного ризику	Практично всі основні інвестиційні рішення, що приймаються в процесі формування інвестиційної стратегії, в тому або іншому ступені змінюють рівень інвестиційного ризику. В першу чергу це пов'язано з вибором напрямів і форм інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, впровадженням нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в періоди зростання інфляції.
Принцип компетентності	Які б фахівці не притягувалися до розробки окремих параметрів інвестиційної стратегії організації, її реалізацію повинні забезпечувати підготовлені фахівці - фінансові менеджери.

Для потенційних інвесторів та суб'єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційної та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітності суб'єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу та досвіду роботи підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Насамперед це стосується існуючих форм звітності. У світовій практиці відома значна кількість показників, які використовуються для оцінки фінансового становища підприємства. Можна зазначити деякі з них:

1. Показники фінансової стійкості та структури капіталу. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від інвесторів та кредиторів, а тому важливо оцінити оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу підприємств.

Коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) (незалежності) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність:

К авт =	Власні кошти (Ф1стр.380)
Майно підприємства (Ф1стр. 280)

(2.1)

Ф1 – строка зі звіту №1 «Баланс».

Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз) є зворотним до попереднього показника:

К фз =	Майно підприємства (Ф1стр. 280)
Власні кошти (Ф1стр.380)

(2.2)

Коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) показує відношення залучених коштів та власного капіталу, що показує скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних:

К фр =	Власний капітал (Ф1стр.380)
Активи (Ф1стр. 280)

(2.3)

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Ккзк) показує частку позичених коштів у загальній сумі коштів, авансованих у діяльність підприємства:

К кзк =	Залучений капітал (Ф1стр.480+ Ф1стр.620)
Активи (Ф1стр. 280)

(2.4)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущені, що довгострокові позики застосовуються для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень. Він показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів.

2. Показники рентабельності капіталу. Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, котрі використовуються для досягнення цього ефекту. Пропонується розраховувати два показники: рентабельність сукупного та власного капіталів.

Коефіцієнт рентабельності активів (Ра) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. Нормативне значення > 0. Позитивна тенденція збільшення цього показника.

Коефіцієнт рентабельності діяльності (Рд) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Нормативне значення > 0. Позитивна тенденція збільшення цього показника.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Нормативне значення > 0. Позитивна тенденція збільшення цього показника.

3. Показники реальних та фінансових інвестицій. Це показники бухгалтерської та фінансової форми звітності. Слід враховувати, що Ф1 (Баланс) вміщує показники на початок та кінець звітного року, Ф2 (Звіт про фінансові результати)- це показники в цілому за рік, Ф3 (Звіт про рух грошових коштів) - надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік.

2.3. Оцінка ризику інвестиційної діяльності

Зіткнення з різноманітними ризиками – звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки.

Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілком впевненим в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.

Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат – ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є необхідним для сучасного менеджера.

Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала увага, що приділяється даній проблемі дослідниками у високорозвинених країнах. Так, по цій проблемі у США видана багаточисленна довідкова література; в таких спеціалізованих журналах, як “Форчун”, “Бізнес уік”, з’явилися спеціальні рубрики, присвячені проблемам обліку ризику в інвестиційній кредитній діяльності, придбанні цінних паперів і т.і. [25,с.23].

За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падінння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.

Як зазначає Б. М. Щукін: інвестиції завжди орієнтовані на майбутнє і тому пов’язані зі значною невизначеністю економічної ситуації та поведінки людей. Від цього походить високий рівень ймовірності невиконання інвестиційних планів з об’єктивних чи суб’єктивних причин. [36,с.49]

Інвестиційний ризик являє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Дата добавления: 2015-09-05