Правове регулювання використання державної символіки в Україні

Кожна нація, виборюючи незалежність і будуючи державу, обирає символи своєї єдності й сили, честі й гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

До державних символів країни в сучасному світі належать Державний Герб, Державний Гімн та Державний Прапор, який є найшановнішим із названих атрибутів.

Ставлення до державних символів своєї країни відображає зрілість нації й держави, її гідність та повагу до себе.

У міжнародній практиці нині склалася певна система правил використання державних символів. Хоча вони не закріплені міжнародними договорами, їх всюди дотримуються як загальноприйнятих норм. В одних країнах ці питання відображені у внутрішньому законодавстві (США, Російська Федерація), в інших - регулюються виключно звичаями (Канада).

Протокольні норми використання державних символів є складною системою специфічних правил, що покликані детально регламентувати ставлення й поводження з державними символами в різноманітних ситуаціях для недопущення недбалого й неналежного їх використання, яке шкодить державі та її іміджу[10].

Неухильне дотримання протокольних вимог - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та звичайних громадян. Гідне поводження з державними символами є запорукою високого авторитету держави, показником рівня національної свідомості. Саме тому дотримання вищезазначених протокольних норм - питання державної ваги.

В Україні, на жаль, часто не дотримуються протокольних норм використання державної символіки чи то через необізнаність з ними, чи то через звичайну недбалість. Це негативно впливає на імідж держави, а в ряді випадків може розглядатись як прояв неповаги до неї.

Тому необхідність створення правової системи використання державної символіки в Україні не викликає сумнівів. За роки незалежності неодноразово здійснювалися спроби законодавчо врегулювати це питання, що знайшло своє втілення в прийнятих законодавчих актах, які стали першими кроками на шляху до формування цілісної концепції протокольної практики використання державних символів.

Однією з перших була прийнята Постанова Верховної Ради України "Про Державний Прапор України" від 28 січня 1992 р. № 2067-ХП, де було затверджено тільки опис сучасного Державного Прапора, що являє собою "...прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапору до його довжини 2:3". Однак порядок його використання постановою не був врегульований.

Постанова Верховної Ради України "Про Державний Герб України" від 19 лютого 1992 р. № 2137/ХІІ законодавчо закріпила тризуб як Малий Герб України та визначила його як головний елемент Великого Герба[11]. Згідно з Постановою, "...зображення Державного Герба України розміщується на печатках органів державної влади та державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба...".

У головному законодавчому акті країни - Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 р., у ст. 20 зазначено, що державними символами є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України, затверджено кольори прапора, основні елементи герба та музика гімну, передбачений механізм подальшого законодавчого врегулювання питань щодо Великого Герба та слів Гімну[12].

Постановою Верховної Ради України "Про державні символи України" від 3 вересня 1996 р. № 347/96-ВР Кабінету Міністрів було запропоновано до 1 грудня 1996 р. провести конкурс щодо великого Державного Герба й Гімну, а також доручено комісіям Верховної Ради взяти участь у проведенні конкурсу й підготувати пропозиції щодо процедури розгляду Верховною Радою питань про Державний Герб та Гімн. Лише у березні 2003 р. Верховна Рада схвалила текст Гімну, в основу якого було покладено вірш П. Чубинського[13].

Указом Президента "Про офіційні символи глави держави" від 29 листопада 1999 р.№ 1507/99 визначені офіційні символи глави держави: прапор (штандарт), знак, гербова печатка та булава Президента України й затверджено Положення про офіційні символи глави держави. Цим Положенням визначається опис офіційних символів глави держави та встановлюється порядок їх використання.

Постанова Верховної Ради України "Про встановлення державної символіки на фасадах і в приміщенні Верховної Ради України" від 21 січня 2000 р. № 1405-ХІV майже через десять років після здобуття незалежності законодавчо закріпила заміну на фасадах і в приміщенні Верховної Ради старої радянської символіки на нову символіку - символіку незалежної держави України.

Указ Президента "Про впорядкування геральдичної справи в Україні" від 18 травня 2000 р. № 694/2000 з метою впорядкування питань, пов'язаних із запровадженням, затвердженням або реєстрацією символіки, зобов'язав центральні та місцеві органи влади подавати пропозиції щодо цих питань на розгляд Комісії державних нагород та геральдики для експертизи. Також Кабінету Міністрів доручено внести на розгляд Верховної Ради проект закону про державні символи України та вирішити питання щодо створення Державного геральдичного реєстру України.

Указом Президента "Про геральдичні знаки - емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України" від 30 листопада 2000 р. №1271/2000 міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також ряду посадових осіб - керівникам цих органів - надано право на власні геральдичні знаки - емблеми й прапори та визначений порядок їх заснування. Згідно з Указом, затвердження порядку використання геральдичних знаків та прапорів центральних органів виконавчої влади, їх описів та малюнків здійснює глава держави.

Указ Президента "Питання щодо використання державних символів України" від 09 лютого 2001 р. зобов'язав Кабінет Міністрів розробити проект тимчасового порядку використання державних символів України, який би містив норми щодо використання державної символіки офіційними органами, державними підприємствами та установами у своїй діяльності; під час проведення офіційних заходів; у товарних знаках вітчизняних виробників, а також внести пропозиції щодо встановлення адміністративної відповідальності за її неналежне використання. Однак цей проект досі недопрацьований і не затверджений.

Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. у ст. 338 передбачає санкції та кримінальну відповідальність за публічне зневажливе ставлення до Державного Прапора, Герба та Гімну України й офіційно встановленого Прапору іноземної держави.

Указ Президента "Про Державний Протокол та Церемоніал України" № 746/2002 від 22 вересня 2002 р. затвердив Положення про Державний Протокол та Церемоніал України. Положенням передбачено, що на Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України покладаються функції з координації роботи структурних підрозділів з питань протоколу Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади України щодо забезпечення додержання загальноприйнятих міжнародних норм і правил державного та дипломатичного протоколу; а також надання цим органам методичної допомоги.

Аналіз прийнятих законодавчих актів та нормативно-правових документів дає можливість зробити наступні висновки:

1. Не сформована єдина нормативно-правова база Державного Протоколу та Церемоніалу України.

2. Відсутній єдиний нормативно-методичний документ, яким би були визначені вищі законодавчі та виконавчі органи державної влади, що відповідають за практику використання державних символів України, та нестворений механізм координації їх діяльності і механізм контролю за дотриманням вищезазначених норм.

3. Не відпрацьована система складання відомчих документів і нормативних положень щодо порядку використання державних символів і практики проведення найбільш важливих протокольно-церемоніальних заходів.

4. Потребує законодавчого затвердження зображення Великого Державного Герба України.

5. Необхідно ухвалити інструктивно-нормативний документ, який регламентує процедуру утилізації її Державних Прапорів, що стали непридатними для подальшого використання, та визначає органи, відповідальні за проведення цієї процедури.

6. Необхідною умовою подальшого розвитку та формування нормативно-правової бази Державного Протоколу і Церемоніалу України є створення аналітико-методологічного центру з вивчення і узагальнення світового досвіду у сфері Державного Протоколу та етикету, розробки і систематизації протокольних норм та підготовки методологічних і методичних рекомендацій для державних органів та інших установ щодо зазначених питань.

Створення такого центру могло б значно прискорити: процес формування цілісної системи протокольної практики, яка б охоплювала всі аспекти функціонування держави та використання її символіки; підготовку відповідних законодавчих актів; створення системи підготовки та перепідготовки кадрів та їх атестації; створення механізму координації роботи наукових установ та фахівців, що спеціалізуються на питаннях протоколу; створення системи рецензування публікацій, присвячених протокольним питанням з метою уникнення появи сумнівних публікацій і рекомендацій.

Із затвердженням 22 вересня 2002 р. Положення про Державний Протокол та Церемоніал України сформувалася ієрархія державних органів, відповідальних за дотримання протокольних норм використання державної символіки на чолі з Управлінням Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України.

Затвердження цього Положення дає надію на впровадження системного підходу до питання використання державних символів України та формування цілісної системи її Державного Протоколу, хоча дієздатність та ефективність саме такої ієрархії державних органів потребує перевірки часом.

Велика справа починається з перших кроків, які дають надію на успішне її втілення у життя.

Дата добавления: 2015-08-26