Памятники

Памятник украинскому историческому и политическому деятелю, гетману Богдану Хмельницкому, автором которого является Михаил Микешин, является одним из главных символов Киева. Памятник был торжественно открыт летом 1888 года на Софийской площади в Киеве. Открытие этого монумента было намечено специально в празднование 900-летия Крещения Руси. В своей работе, посвященной Хмельницкому, Микешин изобразил этого человека сидящим на взмыленном коне. Хмельницкий как бы укрощает коня и одновременно с этим смелым движением поднимает руку с булавой, указывая ей в сторону врага.

Памятник выдающемуся украинскому мыслителю Григорию Саввовичу Сковороде был установлен 1 марта 1977 года на Контрактовой площади в сквере напротив староакадемического корпуса Национального Университета "Киево-Могилянская Академия". Скульптору Ивану Кавалеридзе на момент создания бронзового Сковороди исполнилось 90 лет. Изначально, философ был босой с Библией. Но благодаря идеологической цензуре Сковороду обули в постолы, а вместо Библии в руке философ держит сумку через плечо.

70. ОЛЕКСАНДРДОВЖЕНКО (1894-1956)

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В'юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині. Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, був відмінником, потім у Глухівському учительському інституті.

Протягом 1914--1917 pp. Олександр викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в 2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав участь у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл. У 1917р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, був головою громади інституту. У 1920 р. він брав активну участь у суспільно-політичному житті країни: як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київському підпіллі.

О. Довженко в 1921 р. працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві. Наступного року - в Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР Тут він вступив до приватної художньої майстерні й одночасно відвідував лекції в берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.

У 1923 р. повернувся до Харкова й незабаром став відомим як художник-ілюстратор "Вістей", автор політичних карикатур, який підписувався псевдонімом "Сашко". О. Довженко належав до літературних організацій "Гарт" та "ВАПЛІТЕ". Протягом 1926-1933 pp. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930р. О. Довженко зняв картину "Земля", яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу. Цього ж року разом зі своєю дружиною і надалі режисером усіх його фільмів Ю. Солнцєвою митець виїжджає в тривале закордонне відрядження. Він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон, демонструючи "Землю", "Звенигору", "Арсенал", виступав перед журналістами, кіномитцями й кінокритиками, виголосив кілька доповідей про нову кінематографію.

У 30-х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Чарлі Чаплін зазначав: "Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета - Олександра Довженка".

У 1932р. Довженко зняв перший звуковий фільм "Іван" і був запрошений до кіностудії "Мосфільм". Конфлікти Довженка на Київській студії, особливо після постановки фільму "Іван", загострювалися. Тому митець прийняв рішення виїхати до Москви і з 1933р. працював на "Мосфільмі".

У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з'явився "оптимістичний" "Аероград". У 1939р. вийшов на екрани "Щорс" (поставлений на Київській кіностудії). Фільм швидко став популярним, глядачеві подобались подані з гумором колоритні народні, національні характери, особливо Боженка, Трояна, Чижа...

Протягом 1941-г 1945 pp. О. Довженко створив низку новел: "Ніч перед боєм", "Мати", "Стій, смерть, зупинись", "Хата", "Тризна" та інші. Епосом війни називають кіноповість "Україна в огні" (1943). Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволено повертатись в Україну.

За "ідеологічно правильний" фільм "Мічурін" митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію після "України в огні".

Протягом 1949-1956 pp. Довженко викладав у ВДІКу (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), ставши професором цього навчального закладу.

У 1956 р. у березневому номері журналу "Дніпро" була опублікована "Зачарована Десна", з цього приводу Довженко дуже радів. У цей час була завершена й "Поема про море". У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопада Олександр Довженко раптово помер.

У 1957р. з'явилася друком збірка повістей митця "Зачарована Десна", від якої фактично почався "відлік" письменницької слави.

На всесвітній виставці в Брюсселі в 1958р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів, назвали і "Землю" О. Довженка...

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань

і ноаел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми "Звенигора" 11928) та "Арсенал" (1929), кіноповість "Земля" (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко - першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: "Повість полум'яних літ" (1944, 1961), "Поема про море" (1956, 1958), "Зачарована Десна" (1956, 1957).

Над повістю О. Довженко продовжував працювати до 1955 року. Якого великого значення надавав він цьому творові, підтверджує такий факт: в архіві письменника зберігається чотири варіанти рукопису українською мовою. Власноруч він здійснив і переклад твору російською мовою. За повістю "Зачарована Десна" 1964 року режисер Ю. Солнцева поставила однойменний фільм. Досить плідним періодом у творчості письменника була Велика Вітчизняна війна. Тільки протягом 1942-1943 років ним було створено 18 статей, 10 оповідань, п'єса і кіноповість. Під безпосереднім враженням баченого й пережитого на фронті О. Довженко приступає до роботи над кіноповістю "Україна в огні". Почав писати з кінця, потім повернувся до мирних днів. Принцип ретроспективного зіставлення подій визначив і сюжет, і композицію твору: трагедія війни надовго розлучає членів родини колгоспника Запорожця, які уособлюють весь український народ, зганьблений, розтоптаний окупантами. Довженко поспішав, бо реально вже бачив майбутній фільм. Він хотів розказати "правду про народ і його біду", про палаючу в огненному кільці між двох імперій Україну. У творі не було піднесеного пафосу, оспівування тріумфального рyxy Червоної Армії, жодного слова він не сказав і про Сталіна. Його повість стала криком болю, першим гострим, вразливим сприйманням фашистської навали. Довженко не оминав гострих проблем, устами героїв запитував самого вождя, як же сталося, що не "б'ємо ворога на його території" і цілий народ український - віддано на заклання. Ясна річ, кіноповість "не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки... "...мені важко од свідомості,- записував у щоденнику О. Довженко,- що "Україна в огні" - це правда. Але Сталін думав по-іншому. У січні 1944р. скликали навіть спеціальне засідання політбюро ЦК ВКП (б), на якому було затавровано Довженка "як куркульського підспівувача, ворожого політиці партії - та інтересам українського й усього радянського народу". Письменника вивели зі складу комітетів і редколегій, звільнили з посади художнього керівника Київської кіностудії і назавжди вислали з України. Тільки 1966 року кіноповість уперше надрукували, щоправда, з багатьма цензурними купюрами.

Багато хто з дослідників Довженка звертає увагу на те, що його оповідання, кіноповісті мають внутрішню єдність, значно більшу, ніж звичайна спільність у творах, написаних тим самим письменником,- це й справді ніби одна книга про час і народ.

її прологом по праву може вважатися "Зачарована Десна", а вивершенням - "Поема про море", перейнята прагненням широкого поетичного синтезу розповідь про сучасність і історію, народ і особистість, працю й красу, схвильовані роздуми про "народну душу" та "виховання почуттів".

Активна мистецька настроєність на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципи творення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмислення поетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки - ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошуки української прози. Його називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом. А сам Довженко казав, що свої картини "писав з гарячою любов'ю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя". Система, використовуючи цю "гарячу любов", не тільки підносила митця, а й ламала його. Як один зі знаків тої боротьби Довженка за свою духовну свободу залишився запис в його щоденнику: "Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту,- невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..".

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Кіноповісті "Земля", "Україна в огні", автобіографічна повість "Зачарована Десна", новели "Ніч перед боєм", "Воля до життя"; "Щоденник".

71. Творчість О. Мурашка, М. Бурачека в контексті української та Європейської культури.

Одним з видатних художників, творчість якого зачинала культуру ХХ століття в Україні, був Олександр Мурашко. Його мистецтво народжувалося на зламі епох, коли розпадалися колишні естетичні ідеали, переосмислювалися погляди на світ та закони творчості. Чутливий до змін часу, О.Мурашко критичному аналізу протиставив поетичний синтез, ілюзорності – образне узагальнення. Спираючись на засади вітчизняної реалістичної школи, творчо переробляючи сучасні йому мистецькі течії, зокрема світлопросторовість імпресіонізму, декоративність модерну, він виробив власну живописну систему, де філософськи осмислена модель світу постає у повнозвуччі яскравих барв. Загострене сприйняття майстром краси і багатоликості природи співвідноситься з глибиною людських характерів і доль.

Данину імпресіонізму О.Мурашко віддав вже у паризьких роботах періоду пенсіонерства за кордоном. Це виявилося у розширенні кольорового діапазону, прагненні художника до більш тонкого нюансування тональних переходів, до передачі складних ефектів штучного освітлення. Мерехтіння ліхтарів на нічних вулицях міста «розмиває» різкі контури облич, одягу його героїнь – дам напівсвіту, котрі немов зійшли зі сторінок романів Золя та оповідань Мопассана - «Парижанки біля кав’ярні». «Портрет дівчинки у червоному капелюсі».

Провідним жанром творчості О.Мурашка був портрет, в якому яскраво розкрилося вміння майстра передати неповторну особистість моделі, послуговуючись можливостями пози, жестів, предметних атрибутів, а також пластикою самої живописної форми. Важливим компонентом багатьох портретних творів О.Мурашка виступає пейзаж. Він не тільки доповнює й посилює образну виразність моделей – він розкриває декоративну цілісність світу, де людина і природа, осмислені в єдиних пластичних категоріях, набувають глибинного взаємозв’язку.

та синього кольорів, ніби насичені силою землі, ліплять форму, надаючи образам епічної значимості.

Там же, в Лучках, було написане й полотно «Праля», де майстер підійшов до вершин декоративного бачення світу. Про нелегку долю героїні, про яскраву барвистість літнього дня «розповідають» колір та світло, доведені до найвищих регістрів звучання.

Велика роль О.Мурашка в історії українського мистецтва незаперечна. Визнаний за життя не лише на батьківщині, він став одним із перших, хто своїм мистецтвом, закордонними виставками не тільки прилучав національне малярство до європейського простору, а й вводив його до контексту світових художніх процесів.

Основами імпресіоністичного живопису блискуче володів Миколи Бурачек – відомий український пейзажист, котрий пройшов добру школу у Кракові й Парижі. Поетична безпосередність сприйняття природи, етюдність його творів гармонійно сполучаються з пластичною цілісністю образів, відчуття якої створюється завдяки мазку. Пастозний, вібруючий, енергійний, він надає поверхні полотна фактурності, сплавляє природні форми в єдину матерію, з якої народжуються сонце, повітря, реалії буття. Еволюція творчості М.Бурачека – то шлях від пейзажів, що фіксують мінливість світу («Золота осінь», «Ганок взимку»), до композицій, де образ землі є синтезом тривалих спостережень і глибоких узагальнень.

72. Творчість українських митців - зачінателів нових течій у світовому містецтві (О. Архипенко, К. Малевич, О. Богомазов, В. Пальмов, М. Бойчук).

Одним Із творців мистецтва авангардизму у світовій скульптурі ставши О. Архипенко (1887-1964). Його творчість формувались в умів Певного піднесення національної школи пластики початку XX ст.

В умів духовного відродження Важливим роль відіграє творча спадщина скульптора, народного художника України Івана Гончара (1911-1993) - композіції "Берегиня", "Ярило" (1985-1990), серії живописних історико-етнографічніх картин "Весілля на Україні", народних тіпажів, краєвідів "Мальовнича Україна" ТОЩО.

Сімволізм та модерн, Що склаліся на зламі XIX-XX століть, внесли істотні Зміни у розуміння проблем художньої творчості. У розвиток світового авангарду помітній Внесок зроби О. Богомазов, М. Бойчук, К. Малевич та ін. О. Богомазов - художник-кубофутурист ("В'язниця", 1914), автор трактату "Живопис та елементи", у якому віклав засади авангардного мистецтва. М. Бойчук започаткував новий напря монументального мистецтва XX ст., Так звань неовізантізм, в Основі Якого лежали конструктівні Особливості візантійського та давньоруського живопису (домонгольського періоду). К. Малевич - один спектр поліграфічних основоположніків супрематизму, йо мистецтво грунтується на фольклорних джерелах. Цікаво, Що свій "Червоний квадрат" (1915) ВІН характеризував як "мальовничій реалізм селянки у двох вімірах", збліжуючі у такий спосіб елітарній абстракціонізм з народним мистецтвом. Новаторські пошуки властіві творчості Петра Холодного (1876-1930), Який послідовно розробляв принципи сучасного українського стилю в монументальному містецтві, вбачаючі цею стиль у новому переосмісленні традіцій давньоруського іконопісу. Орігінальнім творчих мислення відзначається Олекса Новаківській, якому властіві філософська рефлексія, певна сімволізм ("ФАнтастичний алегоризм"), міфологізація реальності.

Став одним із засновників абстрактого мистецтва. В 1915 започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — 0110105000108070супрематизм (07010080900200041001«Чорний квадрат на білому тлі», 1913; «Біле і чорне»), видавав журнал «Supremus» (1916).

У 1919—1922 викладав в художній школі 01105011180Вітебська, а в 1923—1927 — директор Інституту художньої культури в 09050100310004Ленінграді.

В 1927 переїхав до 0908102Києва, де зусиллями 010108000800908000000900501109002081Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в 0110000журналі 090020000500510011181«Нова Генерація»(1928—1929) у 050010102Харкові.

В 1927—1930 викладав в 09081021180080911040060109101108111Київському художньому інституті, де в цей час працювали 090810009000009110Михайло Бойчук, 0900018000201010109080000041002081Віктор Пальмов, 0910810502118008090405041101080301002081Федір Кричевський, 00004080090500051Вадим Меллер, 09005010000410003000007002Олександр Богомазов, 09001118000010801800011Василь Касіян, мав намір працювати з 01108005000090050100004109011081002081О. Архипенком. Однак, початок репресій в 0301001000Україні проти інтелігенції змусили Малевича знову повернутись у09050100310004Ленінград.

Помер 051040060080художник в 09050100310004Ленінграді, похований під 090100200Москвою.

Дата добавления: 2015-08-20