Особливості характеру

1.

Поняття про характер, його фізіологічні основи

Ми вживаємо слово «характер» коли:

1) Хочемо оцінити поведінку людини.

2) Коли мова йде про випадкові для цієї людини особливості поведінки

(Н., боязка людина може одного разу здійснити рішучий вчинок; ввічлива людина може зірватися і сказати грубе слово, але рішучим чи грубим ми назвемо тільки того, для кого відповідна форма поведінки звична).

3) Коли мова йде про такі форми поведінки, які виражають особистість людини, її відношення до світу

(Н., не можна назвати характером звичку щодня чистити зуби, робити гімнастику, хоч це звична форма поведінки).

Йде мова про поведінку, яка звична і в якій виражається особистість людини.

Люди по різному ставляться до оточуючого світу: до інших людей, колективу, праці, до самих себе – і цим відрізняються один від одного. Це відношення виражається в поведінці, у вчинках. Якщо певне відношення до дійсності і відповідні їм форми поведінки не є випадковими для цієї людини, а більш чи менш стійкі і постійні, то значить вони стали властивостями його особистості.

Властивості людини, які відображають відношення людини до дійсності, завжди утворюють деяке своєрідне поєднання, яке є не сумою окремих особливостей даної людини, а єдине ціле, яке називають характером людини.

Слово «характер» грецького походження і означає «риса», «ознака», «особливість».

Характер – це індивідуальне поєднання істотних якостей особистості, яке показує відношення людини до оточуючого світу і виражається в її поведінці, вчинках.

(Вадим Андрійович Крутецький)

Характер – це відношення, яке закріплене у звичних формах поведінки.

(В.А.Крутецький)

Характер - це цілісне утворення особистості, яке визначає особливості діяльності, поведінки людини і виражається в стійких відносинах людини до різних сторін дійсності.

(Л.В. Калашнікова)

Особливості характеру

1. У характері особистість розкривається зі сторони її змісту, в темпераменті – зі сторони динамічних проявів.

2. Характер – це індивідуально-своєрідне поєднання постійних суттєвих властивостей людини, які появляються в її поведінці.

3. В характері виражаються найбільш типові, суттєві особливості людини, знання яких дозволяють у якійсь мірі передбачити, як людина буде поводити себе в тих чи інших ситуаціях.

Відмічаючи, що у людини такий-то характер, ми тим самим розкриваємо систему її відношень до дійсності і одночасно закріплений, звичний образ її поведінки в певній ситуації як спосіб здійснення цих стосунків.

(Н., якщо ми відмічаємо, що чуйність – це особливість характеру даної людини, то ми вказуємо одночасно на її поведінку в певній ситуації, і відповідно, яких вчинків можна від неї чекати у відповідних умовах).

4. Характер виникає і формується в суспільстві. Типові риси суспільства проявляються в характері кожної людини по різному, залежно від її інтересів, здібностей, почуттів, мотивів

(Н., герої кінофільму «Іван Васильович зміню професію»).

5. Індивідуальне і загальне в характері утворюють єдність. Характер одночасно є «стійким» і «змінюваним».

6. У перекладі з грецької мови «характер» - це «чеканка», «прикмета», «ознака», «риса».

Дійсно характер – це особливі прикмети, які набуває людина в процесі життя в суспільстві.

7. Характер – це свого роду каркас особистості, зв'язаний з усіма підструктурами особистості, а саме: спрямованістю, психічними процесами, біопсихічними властивостями.

8. Характер не можна ототожнювати з темпераментом, але вони тісно взаємопов’язані.

Характер пов'язаний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом та здібностями. Темперамент впливає на форму поведінки характеру, своєрідно зафарбовує ті чи інші його риси.

(Н., наполегливість у холерика виражається в бурхливій діяльності, у флегматика – в спокійній діловитості.) З характером пов'язані і здібності. Високий рівень здібностей поєднується з такими рисами характеру як колективізм.

Дата добавления: 2015-08-20