Технологічний розрахунок магістральних нафтопроводів

Добовий об’єм перекачування (м³/добу) через річний визначається як:

,

(2.1)

де – коефіцієнт перерозподілу потоків, ;

– річний обсяг перекачування нафти (млн.т);

– розрахункова кількість днів роботи нафтопроводу на протязі року (дивись додаток 11);

– густина нафти, що транспортується.

Годинна і секундна продуктивність нафтопроводу визначаються відповідно за формулами:

,

(2.2)

.

(2.3)

По величині годинної продуктивності підбирають основний та підпірний насоси (див. додатки 13, 14).

Характеристика нафтових насосів описується такою математичною моделлю:

,

(2.4)

де – коефіцієнти математичної моделі.

Для визначення коефіцієнтів та з характеристики насоса беремо дві точки: та відповідно. При цьому , , а та визначаються з характеристики насоса, що задана графічно.

Тоді коефіцієнти характеристики та визначаються як:

,	(2.5)
.	(2.6)

Таким же чином описується характеристика підпірного насоса:

.

(2.7)

Математична модель робочої зони напірної характеристики головної НС має вигляд:

,

(2.8)

де – коефіцієнти математичної моделі, які визначаються за формулами:

,	(2.9)
,	(2.10)

де – кількість послідовно працюючих насосів.

Математична модель робочої зони напірної характеристики проміжної НС має вигляд:

,

(2.11)

де – коефіцієнти математичної моделі, які визначаються за формулами:

,	(2.12)
.	(2.13)

Гідравлічна характеристика трубопроводу без лупінгу має вигляд:

g w:val="UK"/></w:rPr><m:t>h</m:t></m:r></m:e><m:sub><m:r><w:rPr><w:rFonts w:ascii="Times New Roman" w:h-ansi="Times New Roman"/><wx:font wx:val="Times New Roman"/><w:i/><w:sz w:val="24"/><w:sz-cs w:val="24"/><w:lang w:val="UK"/></w:rPr><m:t>Рє</m:t></m:r></m:sub></m:sSub></m:oMath></m:oMathPara></w:p><w:sectPr wsp:rsidR="00000000"><w:pgSz w:w="12240" w:h="15840"/><w:pgMar w:top="1134" w:right="850" w:bottom="1134" w:left="1701" w:header="720" w:footer="720" w:gutter="0"/><w:cols w:space="720"/></w:sectPr></wx:sect></w:body></w:wordDocument>"> ,

(2.14)

де – коефіцієнт, що враховує втрати на місцеві опори;

– коефіцієнт гідравлічного опору;

– загальна довжина трубопроводу;

– внутрішній діаметр трубопроводу;

– продуктивність трубопроводу;

– різниця геодезичних позначок кінця і початку трубопроводу;

– залишковий напір в кінці трубопроводу.

Діаметр вибирається за додатком 10 в залежності від річного обсягу перекачування .

Коефіцієнт гідравлічного опору залежить від числа Рейнольдса:

,

(2.15)

де – кінематична в’язкість нафти.

Якщо , то коефіцієнт гідравлічного опору визначається за формулою:

.

(2.16)

Якщо , то формула для визначення має вигляд:

(2.17)

При , використовується формула:

(2.18)

При , то визначаэться як:

(2.19)

Значення перехідних чисел Рейнольдса та коефіцієнта беруться з додатку 12.

Необхідну кількість насосних станцій знаходимо за формулою:

,

(2.21)

де – розрахунковий напір магістральних насосів проміжної НС при розрахунковій продуктивності трубопроводу.

У випадку якщо , тоді

,

(2.22)

де – допустимий тиск у трубопроводі (див. додаток 10).

Найчастіше кількість насосних станцій отримують у вигляді змішаного дробу. Якщо дробова частина розрахованої кількості НС менша рекомендують заокруглювати в меншу сторону. В інших випадках заокруглення необхідної кількості НС проводиться в більшу сторону.

Для визначення фактичної продуктивності нафтопроводу складаємо рівняння балансу напорів:

,

(2.23)

де – коефіцієнти математичної моделі, які визначаються за формулами (2.24), (2.25);

– сумарний напір, який повинен дроселюватись на виході насосних станцій трубопроводу.

,	(2.24)
,	(2.25)

де – округлене число насосних станцій;

У випадку якщо тиск будь-якої НС перевищує , тоді

.

(2.26)

Якщо , то у формулі (2.23) .

Фактичну продуктивність нафтопроводу за формулою (2.23) визначають методом послідовних наближень, тому що невідомими є витрата , коефіцієнт гідравлічного опору (який залежить від витрати при ) та в деяких випадках .

Дата добавления: 2015-08-20