Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

тестових завдань до 3 страница

Зменшення витрат на утримання персоналу. | Акцент. | Користувач. | Проектний метод. | Чистий приведений доход. | Дисконтування. | SAP SCM. | HRM, SCM, CRM, PLM, FRM. | MD Declaration. | тестових завдань до 1 страница |


Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

3. операції, які поєднують купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на певний строк з тими самими валютами;

4. немає правильної відповіді.

119. Основні типи опціонів такі:

1. товарні, на цінні папери, валютні;

2. товарні, на акції, валютні, процентні, американського стилю, європейського стилю;

3. американського стилю, європейського стилю;

4. товарні, на акції, валютні, процентні.

120. За механізмом виконання опціони можуть бути:

1. опціони на купівлю, опціони на продаж;

2. американського стилю, європейського стилю;

3. які виконуються негайно та які виконуються з відстроченням платежу;

4. американського стилю, європейського стилю, японського стилю.

 

 

Тестові завдання

 

1. Основною відмінністю міжнародного маркетингу від внутрішнього є:

1. Можливість вивчення зовнішнього середовища;

2. Проблема збереження частки ринку;

3. Необхідність більш ретельного дотримання концепції маркетингу.

4. Проведення сегментації

 

2. Метою як внутрішнього, так і міжнародного маркетингу є:

1. Покращення результатів діяльності фірми;

2. Збільшення прибутку;

3. Задоволення потреб споживача;

4. Створення довгострокових конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживачів.

 

3. За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяється на:

1. Макро та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобальне середовище.

4. Регіональне бізнес-середовище, динамічне бізнес-середовище

 

4. Найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

1. Статичне середовище;

2. Динамічне середовище;

3. Турбулентне середовище.

4. Глобальне середовище

 

5. Чинники міжнародного макро-середовища є:

1. Неконтрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Контрольованими.

4. Регульованими

 

6. Чинники міжнародного мікро-середовища є:

1. Переважно контрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Повністю контрольованими;

4. Повністю неконтрольованими.

 

7. Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зниження

2. Визначення доцільності виходу на зарубіжний ринок

3. Моніторинг зміни стану середовища

4. Аналіз основних конкурентів

 

8. До факторів політико-правового середовища відносяться:

1. Пенсійне законодавство

2. Фінансова політика

3. Національна безпека;

4. Мова

 

9.Глобальна компанія:

1. Застосовує стратегію глобального маркетингу;

2. Виробляють продукцію на національній території і продають на світовому ринку;

3. Обидві відповіді вірні;

4. Немає вірної відповіді.

 

10 Світовий товарний ринок, якому підпорядковується обмежений вплив ринкових факторів та характерна відносна усталеність ринкових цін, що базуються на національних цінах і не відби­вають короткочасних коливань попиту і пропозиції

1. Відкритий сектор;

2. Закритий сектор

3. Пільговий сектор

4. Вільний сектор

 

11. Організаційна структура, яка характеризується високим ступенем централізації, де усе стратегічне планування фірми здійснюється з єдиного центру це:

1. Парасолькова структура;

2. Мікропірамідальна структура;

3. Інтергломерат

4. Міжнародний конгломерат

 

12. Стратегія, яка передбачає пропонування фірмою на зовнішній ринок товари без будь-яких змін у товарах, що продаються на національному ринку, характерне для

1. Стандартизованого (глобального) маркетингу;

2. Адаптованого маркетингу;

3. Інтегрального маркетингу

4. Міжнародного маркетингу

 

13. На корпоративному рівні в міжнародному бізнесі існують інструменти для визначення стратегій. До якого типу стратегій відносяться такі інструменти?

1. Стратегія росту

2. Портфельні стратегії

3. Конкурентні стратегії

4. Товарні стратегії

 

14. На корпоративному рівні в міжнародному бізнесі визначені три типи стратегій. За допомогою яких інструментів визначаються стратегії росту

1 Модель конкурентних переваг;

2. Матриця спрямованої політики;

3. Матриця БКГ;

4. Матриця Дж. Мак Кензі

 

15. Поглиблення ступеню насичення товарами та послугами, що пропонуються для всіх груп споживачів, вибір максимальної глибини ринкового попиту

1. Стратегія диверсифікація;

2. Стратегія сегментації;

3. Стратегія інтернаціоналізації

4. Стратегія диверсифікації

 

16. Освоєння нових, закордонних ринків, використовуючи не тільки розширення експорту товарів, але й експорту капіталів, коли закордоном створюються підприємства, що випускають товари, які минають обмежувальні торгові бар’єри.

1. Стратегія диверсифікація;

2. Стратегія сегментації;

3. Стратегія інтернаціоналізації

4. Стратегія диверсифікації

 

17. Освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, видів послуг, а також система заходів, яка розмежовує підприємство від стратегічного господарчого підрозділу

1. Стратегія диверсифікація;

2. Стратегія сегментації;

3. Стратегія інтернаціоналізації

4. Стратегія диверсифікації

18. Стратегія, яка враховує використання особливостей попиту на товари на різних ринках і готовності фірми модифікувати товари і програму заходів щодо їх просування з урахуванням специфіки конкретних ринків, -це

1. Стандартизованого (глобального) маркетингу;

2. Адаптованого маркетингу;

3. Інтегрального маркетингу

4. Міжнародного маркетингу

 

19. Елементами повного (завершеного) товару в міжнародному маркетингу є:

1. Дизайн, упаковка, товарний знак, гарантії;

2. Гарантії, доставка та монтаж, кредит, дизайн;

3. Гарантії, кредит, сервіс, товарний знак;

4. Гарантії, кредит, сервіс.

 

20. Маркетингові дії відносно товарної компоненти маркетингового комплексу зумовлені особливостями зарубіжного ринку та етапом розвитку фірми, це:

1. Товарна стратегія;

2. Товарна політика;

3. Товарний аудит.

4. Товарний контроль

 

 

21. Товар, якій піднімає на новий якісний рівень задоволення звичайної, відомої потреби або дає змогу більш широкому колу споживачів задовольняти на визначеному рівні відому потребу, це:

1. Експортний товар;

2. Піонерний товар;

3. Товар ринкової новизни.

4. Стратегічний товар

 

22. Товар, який відкриває перед споживачем можливість задоволення зовсім нової потреби, це:

1. Експортний товар;

2. Піонерний товар;

3. Товар ринкової новизни.

4. Стратегічний товар

 

23.Товарна політика, сутністю якої є пошук нових товарів, які б з одного боку в технологічному або ринковому відношенні були б схожі з уже існуючими на фірмі товарами, а з іншого – приваблювали б нових покупців, називається:

1. Горизонтальною;

2. Конгломератною;

3. Концентричною.

4. Вертикальною

24. Товарна політика, сутністю якої є пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов’язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному портфелі фірми, називається:

1. Горизонтальною;

2. Конгломератною;

3. Концентричною.

4. Вертикальною.

 

25. Адаптація товару, обумовлена вимогами стандартів, технічними умовами, вимогами до пакування тощо, називається:

1. Симпліфікація;

2. Вимушеною;

3. Необхідною.

4. Перцепційною

 

26. Адаптація товару, обумовлена специфікою сприйняття символів, дизайну та кольору товару, називається:

1. Симпліфікація

2. Необхідна адаптація;

3. Вимушена адаптація;

4. Перцепційна адаптація;

27. Практична значимість теорії життєвого циклу товару в міжнародному маркетингу полягає в наступному:

1. Всі країни поділяються на країни – новатори, країни - послідовники та інші країни;

2. В різних країнах водночас один і той самий товар перебуває на різних стадіях життєвого циклу;

3. Країни – новатори, які певний час були єдиними експортерами продукції на світовий ринок, стають нетто – імпортерами, а країни – послідовники з імпортерів перетворюються в експортерів.

4 Всі країни використовують практику міжнародного маркетингу

28. Предметом вивчення міжнародного маркетингу є:

1. Співвідношення попиту і пропозиції на світових ринках, їх кон'юнктура.

2. Міжнародний бізнес.

3. Транснаціональні компанії та їх ефективність.

4. Торговельний баланс країни.

 

29. Які фактори не змушують фірму виходити на міжнародний ринок:

1. Бажання підвищення рівня доходів фірми.

2. Соціально-культурні.

3. Економія на масштабах виробництва завдяки присутності на
декількох ринках.

4. Зменшення ризиків від присутності на одному ринку.

30. При виході на новий зарубіжний ринок фірми, як правило, застосовують цінову стратегію «проникнення», основними недоліками якої є:

1. Ризик запізнення зі знижкою ціни;

2. Необхідність обґрунтування подальшого підвищення цін;

3. Ризик виникнення цінової війни

4. Ризик зменшення попиту на тор

31. Дослідження кон'юнктури товарного ринку завершується розробленням:

1. Плану продажу товарів.

2. Плану прибутків.

3. Прогнозу кон'юнктури товарного ринку.

4. Плану маркетингу.

 

32. На який стадії життєвого циклу товару витрати на маркетинг є найвищими:

1. Зростання.

2. Стабілізація.

3. Запровадження на ринок.

4. Падіння.

 

33. Спільне підприємство у міжнародній діяльності не включає:

1. Ліцензування.

2. Підрядне виробництво.

3. Управління за контрактом.

4. Оренду.

 

34. Компанія повинна обмежити кількість ринків, якщо:

1. Значні витрати адаптації продукції і на засоби комунікації.

2. Існують особливості у рівні економічного розвитку країн.

3. Країни відрізняються політико - правовими нормами.

4. Існують різні традиції і звичаї в країнах, де присутня компанія.

 

35.Маркетингове сегментування на світовому ринку дає змогу фірмі:

1. Максимізувати прибуток на одиницю товару.

2. Конкурувати з великими фірмами у власній країні.

3. Вибрати один із багатьох сегментів, але найкращий.

4. Правильної відповіді немає.

36. Найвища ціна товару залежить від:

1. Собівартості виробу.

2. Частки, яку займає підприємство па ринку.

3. Мети фірми.

4. Рівня конкуренції.

37. Суб'єктами міжнародного маркетингу є:

1. Експортер.

2. Імпортер.

3. Транснаціональні корпорації.

4. Всі відповіді правильні.

38. Основним методом встановлення ціни в міжнародній практиці є:

1. Витратний;

2. На основі попиту;

3. На основі просування;

4. Жоден з названих методів не має самостійного значення

39. Такі цінові стратегії, як відкрита цінова війна, встановлення «прихованої» знижки, послідовний прохід по сегментах застосовується з метою:

1. Швидкої компенсації витрат;

2. Стимулювання комплексної закупівлі;

3. Захисту позицій

4. Завоювання лідерства на ринку

40. Глобальна стратегія передбачає розгляд світу як:

1. Сукупність національних ринків.

2. Єдиного ринку.

3. Сукупність континентальних ринків.

4. Сукупність регіональних ринків.

 

41. Якщо на зарубіжному ринку фірма пропонує товар високої якості за середньої ціною, то вона застосовує субстратегію («ціна - якість»):

1. Середнього рівня;

2. Доброякісності (проникнення);

3. Глибокого проникнення на ринок

4. Підвищеної ціни

 

42. Якщо на зарубіжному ринку фірма пропонує товар середньої якості за високої ціни, то вона застосовує субстратегію («ціна - якість»):

1. Високих, демонстративних цін;

2. Глибокого проникнення на ринок

3. Підвищеної ціни

4. Середнього рівня

43. Компанія продає товари в різні країни по різних цінах в залежності від кількості покупок товару. Цей метод дискримінації називається:
1. В залежності від часу.

2. В залежності від доходу.

3. Правильної відповіді немає.

4. В залежності від об'єму

44. Встановлення стандартних або змінних цін, використання єдиних або гнучких цін, застосування округлених або неокруглених цін, використання залежності «ціна - якість» - це:

1. Елементи загальної політики ціноутворення;

2. Інструменти реалізації цінової стратегії;

3. Цінові стратегії

4. Цінова політика

45. Якщо на зарубіжному ринку фірма пропонує товар низької якості за високою ціною, то вона застосовує субстратегію («ціна - якість»):

1. Високих, демонстративних цін;

2. Пограбування;

3. Підвищеної ціни

4. Середнього рівня

46. Продаж товарів на ринках інших країн за цінами нижчевнутрішніх це:

1. Демпінг.

2. Квота.

3. Ембарго.

4. Фритредерство.

 

47. Управління по контракту не може здійснюватись через:

1. Ліцензування.

2. Субпідрядне виробництво.

3. Виробництво по контракту.

4. Франчайзинг.

48. Компанія, яка займає 20% міжнародного ринку при встановленні ціни на свою продукцію передбачає, що кожна 4 одиниця продукції на ринку буде нижче ціни її виробництва. Мета її ціноутворення:

1. Збільшення прибутків.

2. Збереження існуючого стану.

3. Всі відповіді правильні.

4. Збільшення збуту.

49. Зростання цін на товари на міжнародному ринку спричиняє:

1. Зменшення прогнозування.

2. Не позначається на кількості товару.

3. Збільшення прогнозування.

4. Правильна відповідь відсутня.

50. Міжнародний маркетинг не включає:

1. Експортний.

2. Глобальний.

3. Диференційований.

4. Багатонаціональний.

51. Першим етапом організації міжнародного маркетингу па підприємстві є:

1. Створення спільного підприємства.

2. Організацію прямих інвестицій.

3. Організацію ліцензування за кордоном.

4. Створення експортного відділу.

52. Непрямий експорт не здійснюється через:

1. Філіал компанії.

2. Посередника - експортера.

3. Агента - експортера.

4. Кооперативну організацію.

53. До вивчення особливих проблем міжнародного маркетингу не відносяться:

1. Різні політичні і правові системи держав.

2. Поведінка споживачів на ринку.

3. Економічні та соціальні рівні розвитку країн.

4. Культура, національні особливості.

54. Стратегія диференціації продукту передбачає:

1. Розробку нового товару.

2. Модифікацію ринку.

3. Модифікацію і вдосконалення традиційних виробів.

4. Впровадження маркованих товарів.

55. До критеріїв вибору міжнародного ринку не відносяться:

1. Розмір ринку.

2. Динаміка зростання.

3. Розробка товару.

4. Можливий рівень ризику.

56. Концепція соціально – етичного маркетингу це:

1. Задоволення потреб споживачів, отримання прибутку та збереження добробуту суспільства;

2. Задоволення потреб держави та споживачів.

3. Комерційні зусилля по стимулюванню торгівлі.

4. Задоволення потреб споживачів та дотримання етичних норм.

57. Глобальна фірма - це фірма, яка:

1. Розміщена у промислове - розвиненій країні.

2. Працює в декількох країнах і має переваги, які недосяжні для домашніх фірм - конкурентів.

3. Використовує міжнародні фінансові ресурси.

4. За рівнем науково - технічного розвитку переважає інші фірми в інших країнах.

58. Організаційні структури міжнародного маркетингу не можуть бути:

1. Організовані за географічним принципом.

2. Організовані за соціальне - економічним принципом.

3. Організовані за відповідністю по певній групі товарів.

4. Організовані як дочірні компанії.

 

59. Прямий експорт здійснюється через:

1. Фірму, яка керує експортом за винагороду.

2. Дочірню компанію

3. Посередника - експортера.

4. Правильної відповіді немає.

 

60. Світовий ринок в своєму розвитку на сучасному етані найбільше залежить від:

1. Науково - технічної революції.

2. Розвитку культури.

3. Підвищення рівня життя.

4. Глобальних проблем.

61. До основної внутрішньої причини виходу фірми на міжнародний ринок відноситься:

1. Зростання потреб споживачів.

2. Науково - технічний прогрес.

3. Зміни у діловому циклі.

4. Обмежене зростання і занадто висока внутрішня конкуренція.

 

62. Товарний асортимент характеризують за допомогою ознак:

1. Глибини, ширини, стабільності.

2. Ширини, насиченості, безпеки.

3. Ширини, глибини, насиченості.

4. Глибини, ширини, безпеки, стабільності

63. Який із факторів ціноутворення повністю контролюється фірмою:

1. Конкуренти.

2. Уряд

3. Канали розповсюдження.

4. Рівень витрат.

64. До політико - правового середовища міжнародного маркетингу не відносяться:

1. Політична стабільність.

2. Валютні обмеження.

3. Діяльність державного апарату.

4. Рівень освіченості населення.

65. До ознак середовища міжнародного маркетингу не належать:

1. Неможливість прогнозування.

2. Динамічність змін.

3. Передбачуваність.

4. Невизначеність і складність.

66. Сегментація міжнародного ринку - це:

1. Поділ ринку на подібні за певними ознаками групи покупців.

2. Процес дослідження поведінки покупців.

3. Засіб підвищення ефективності ціноутворення.

4. Спосіб підвищення прибутків фірми.

 

67. Форма спільного підприємства, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції, називається:

1. Управління за контрактом;

2. Спільне володіння;

3. Непрямий експорт;

4. Підрядне виробництво;

 

68. Основною перевагою непрямого експорту є:

1. Вихід на зарубіжний ринок завдяки досвіду та кваліфікації посередників;

2. Економія фінансових ресурсів;

3. Можливість передати посереднику частин маркетингових функцій;

4. Незмінність організаційної структури управління

 

69.До договірних форм міжнародного бізнесу не належать:

1. Підрядне виробництво;

2. Спільне підприємство;

3. Ліцензування;

4. Управління за контрактом

 

70. Модель виходу на зарубіжний ринок, коли фірма самостійно здійснює управління функцією експорту, не делегуючи нікому, називається:

1. Прямий експорт;

2. Франчайзинг;

3. Спільне підприємство;

4. Управління за контрактом;

 

71. Уникнення проблеми з місцевою власністю, відносно невеликі фінансові та управлінські витрати, швидкий вихід на ринок, контроль над маркетингом, ефективність застосування на малих та за захищених ринках – це переваги:

1. Управління за контрактом;

2. Спільного виробництва;

3. Підрядного виробництва;

4. Прямого експорту

 

72. Форма спільного підприємництва, що базується га тому, що підприємство приймає на себе обов’язки виготовляти на власних потужностях продукцію, придбання якої гарантовано вітчизняною фірмою, це:

1. Спільне виробництво;

2. Підрядне виробництво;

3. Управління за контрактом

4. Франчайзинг

 

73. Необхідність сегментації зумовлена:

1. Пошуком необхідних товаровиробників на ринку;

2. Збором інформації про конкурентів і формування на її основі рішень керівництва фірми;

3. Існуванням різноманітних потреб споживачів одного і того ж самого товару;

4. Впровадженням товару на ринок

 

74. Товарна галузева структура світового ринку поділяє:

1. Ринки окремих країн;

2. Ринки готових виробів, сировини і напівфабрикатів, ринок послуг;

3. Ринки промислово розвинутих країн і країн, що розвивається

4. Ринки за ступенем монополізації та характером торгівельних угод

 

75. Світовий ринок – це:

1. Сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці;

2. Частина національних ринків, які безпосередньо пов’язані із зарубіжними ринками;

3. Форма господарського спілкування, при якій все призначено для продажу і реалізується самим виробником всередині ринку

4. Форма міжнародного маркетингу, яка охоплює організації, що здійснюють маркетингові операції у багатьох державах

 

76. Забезпечення процесу планування та підприємницької діяльності поза національними межами для створення найсприятливіших умов для бізнесу.

1. Міжнародний маркетинг;

2. Світовий маркетинг;

3. Глобальний маркетинг

4. Транснаціональний маркетинг

 

77. Форма міжнародного маркетингу, яка охоплює організації, що здійснюють маркетингові операції у багатьох державах на основі міжнародного поділу праці.

1. Багатонаціональний маркетинг

2. Стратегічний маркетинг

3. Світовий маркетинг

4. Внутрішній маркетинг

 

78. Система організації комерційно-господарської діяльності суб’єктів міжнародного ринку, при якій продавець розраховує на успішну реалізацію за кордоном своєї продукції.

1. Концепція виробництва

2. Концепція збуту

3. Концепція товару

4. Концепція маркетингу

79. Велика кількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів – це стратегія:

1. Прямого інвестування

2. Спільного володіння

3. Експорту

4. Спільної підприємницької діяльності

 

80. Поглиблення ступеню насичення товарами та послугами, що пропонуються для всіх груп споживачів, вибір максимальної глибини ринкового попиту

1. Стратегія диверсифікація;

2. Стратегія сегментації;

3. Стратегія інтернаціоналізації

4. Стратегія диференціації

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ «МЕНЕДЖМЕНТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

1. Зовнішньоекономічна діяльність - це:

1. Сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

2. Різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами.

3. Частина господарської діяльності підприємства, яка здійснюється на міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн.

4. Сукупність напрямків, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва.

2. Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це:

1. Загальновизнані у всьому світі правила, що стали загальновизнаними істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій.

2. Принципи, закріплені у відповідних міжнародних актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той чи інший акт.

3. Принципи, закріплені в законодавчих актах відповідних країн.

4. Загальновизнані у групі країн правила, яких дотримуються учасники міжнародних комерційних операцій цих країн.

3. Специфічні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це:

1. Принципи, закріплені у відповідних міжнародних актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той чи інший акт.

2. Загальновизнані у всьому світі правила, що стали загальновизнаними істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій.

3. Принципи, закріплені в законодавчих актах відповідних країн.

4. Загальновизнані у групі країн правила, яких дотримуються учасники міжнародних комерційних операцій цих країн.

4. Національні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це:

1. Принципи, закріплені в законодавчих актах відповідних країн.

2. Загальновизнані у всьому світі правила, що стали загальновизнаними істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій.

3. Загальновизнані у групі країн правила, яких дотримуються учасники міжнародних комерційних операцій цих країн.

4. Принципи, закріплені у відповідних міжнародних актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той чи інший акт.

5. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є:

1. Міжнародна торгівля, міжнародний лізинг, використання активів з-за кордону, контрактні форми ЗЕД, міжнародні інвестиції.

2. Ліцензування і франчайзинг.

3. Контракти на управління, контракти "під ключ", колективні контракти.

4. Міжнародна торгівля через посередників, міжнародний туризм.

6. Бартерні операції - це:

1. Операції, які передбачають безвалютний, збалансований, заснований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами. Їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти.

2. Операції з викупу застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій. При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість виробів, що повертаються.

3. Операції, що передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки.

4. Експортно-імпортні операції, при яких експортери зобов'язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну вартість експортованої продукції.

7. Операції з давальницької сировини - це:

1. Операції, що передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки.

2. Операції, які передбачають безвалютний, збалансований, заснований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами. Їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти.

3. Операції з викупу застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій. При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість виробів, що повертаються.

4. Експортно-імпортні операції, при яких експортери зобов'язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну вартість експортованої продукції.

8. До внутрішніх чинників управління зовнішньоекономічною діяльністю відносяться:

1. Масштаби зовнішньоекономічної діяльності, складність продукції, досвід, контроль.

2. Забезпеченість кваліфікованими кадрами, організаційна структура управління.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 226 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
тестових завдань до 2 страница| тестових завдань до 4 страница

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.068 сек.)