Основні риси земельного та колгоспного права.

Основні риси сімейного права

Перші закони в галузі сімейних відносин видано у лютому 1919 p. Це були декрети Раднаркому УСРР. В них підкреслювалося, що УСРР надалі визнає тільки громадянські шлюби. Церковний шлюб оголошувався приватною справою осіб, які одружувалися. Встано­влювалося, що одруження допускається лише на добровільних за­садах. Особам, які раніш узяли шлюб за примушенням, надавалося право створити нову сім'ю. Шлюб розривався органами ЗАГСу за проханням хоча б однієї з сторін.

Основні риси земельного та колгоспного права.

Радянське право, регламентуючи порядок користування зем­лею, продовжувало сприяти розвитку колективних форм землеко­ристування. Значна увага приділялася організації радгоспів, сільськогосподарських комун, артілей, товариств із спільної обробки землі. Колективні господарства наділялися землею в першу чергу, за високою нормою та кращими ділянками. Керівництво будівниц­твом радгоспів здійснював наркомзем. На місцях цією роботою займалися земвідділи. У 1919 р. в Україні було створено близько 1700 радгоспів.

Основні риси кримінального права. У перші місяці радянської влади завдання кримінального права полягало в тому, щоб, не зупиняючись навіть перед надзвичайними мірами, придушити опір утвердженню більшовицького режиму, викоренити ті небезпечні загальнокримінальні злочини, розмах яких ускладнював встанов­ленню радянської влади. У лютому та березні 1918 p. кримінальщи­на буквально хитала основи суспільного порядку в багатьох містах. В Катеринославі бандити "серед біла дня" грабували магазини та кооперативи, силою визволяли арештованих з в'язниць. Катерино­славська Рада постановила створити для боротьби з грабежами "особливий робітничий комітет", до якого кожний заводський комітет мав надсилати по два своїх представника. У постанові Одеської Ради говорилося, що "віднині спійманий на місці злочину розстрілюватиметься тут же, спійманий же під час облави розстрі­люватиметься без суду і слідства". Таким чином, боротьба із зло­чинністю, на жаль, здійснювалася шляхом утвердження беззаконня.

Основні риси цивільно-процесуального права. Спори про циві­льне право вирішувалися тільки в судах. Потерпілому, який зазнав шкоди та збитків від злочину, підсудного ревтрибуналу, надавалося право пред'явити цивільний позов через народний суд або при розгляді кримінальної справи, або після закінчення кримінальної справи в порядку цивільного судочинства.

Перша кодифікація радянського законодавства України.

Перехід до нової економічної політики, яка допускала товарно-грошові відносини і вільну торгівлю, спричинив потребу в правовому регулюванні нових суспільних відносин. Правовий нігілізм перших післяреволюційних років змінився бурхливим розвитком законодавства. Інтенсивно розвивалися правові норми, що регулювали договірні, трудові, земельні відносини, кооперативну та приватногосподарську діяльність. Водночас у новостворюваному радянському законодавстві виявилося чимало суттєвих суперечностей і прогалин. Раднарком УРСР у своїй постанові від 10 травня 1921 р. доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації діючих правових актів. Незаперечним був також і вплив зовнішньополітичного фактора — спроби радянських республік увійти у світове співтовариство, яка пов'язувалась з Генуезькою конференцією (1922 p.). Кодифікація мала наблизити радянське законодавство до європейської системи права.

6Правове становище західноукраїнських земель у складі іноземних держав у 20-30-х роках ХХ ст.

Після Першої світової війни, з розпадом могутніх імперій українські землі — Західна Україна, Північна Буковина, Закарпаття і Бессарабія — відійшли до Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. З 1919 р. Польщею було окуповано 125,7 тис. кв. км земель Східної Галичини та Західної Волині, що становило третину усієї території тодішньої Польщі. На цій території в 1931 р. проживало 8,9 млн осіб — 5,6 млн українців, 2,2 млн поляків. Ці землі стали для Польщі новими джерелами сировини, дешевої робочої сили та ринками збуту.

На території Румунії у 1920 р. проживало майже 790 тис. українців, що становило 4,7% усього населення країни. Основними місцями їх зосередження були Північна Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бесса-рабії. Неприхована колоніальна політика призвела до деградації народного господарства українських земель. На Буковині за 1922—1929 рр. було закрито 85 промислових підприємств і майстерень. Загалом кількість підприємств на Буковині до 1935 р. скоротилася наполовину, а в Акермансь-кому та Ізмаїльському повітах — більш ніж на чверть.
Не кращою була ситуація у сільському господарстві. Розміри селянських наділів в українських повітах Бесса-рабії зменшилися майже в три рази.

Чехословаччина в 20-30 роках була єдиною в Центральній Європі достатньо демократичною країною. Вона окупувала Закарпаття, і незабаром її політика в цьому регіоні набрала поміркованого характеру. Але діяльність і цієї країни підпорядковувалася єдиній меті — утриманню під своїм контролем прадавньої української землі. Чужа українцям влада несла їм іноземне панування, соціальне та національне гноблення, хоча і в значно пом´якшеному вигляді. Чеський уряд не надавав Закарпаттю бажаної автономії. У розвинутій промисловій Чехословаччині Закарпаттю відводилася роль економічно занедбаної аграрної провінції, що постачала сировину та дешеву робочу силу метрополії. Промисловість майже не розвивалася. Дещо зростала лісова та лісохімічна галузі. Робітники (у 1930 р. їх налічувалося 16 тис. чол.) піддавалися жорстокій експлуатації. їм платили у 1,5-2 рази менше, ніж у центрі країни, при значно гірших умовах праці.

7Надзвичайне законодавство СРСР та право УРСР в 30-ті рр. Особливості функціонування радянського законодавства у новоприєднаних західних областях України.

Демократизація державно-правового життя в період нової еконо­мічної політики мала вимушений характер і тривала недовго. Державність у Радянській Україні, яка з моменту виникнення була до­сить прозорою, зазнавала дедалі більших обмежень. Утворення Со­юзу РСР, який в період сталінського режиму з “добровільного союзу республік” перетворився на жорстко централізовану державу, призвело до фактичної втрати Україною державного суверенітету. Відбувалося знищення політичної опозиції, зрощення партійної бюрократії з державницьким апаратом, встановлення режиму особистої влади вождя партії. Загальнодемократичні принципи кодифікації законодавства 20-х років не відповідали потребам тоталітарної держави. Головною тенденцією розвитку права стала перевага загальносоюзного зако­нодавства над республіканським. Конституція СРСР 1936 р. і Конституція УРСР 1937 р. надали Комуністичній партії статус “керівно­го ядра”; її рішення набули обов’язкової сили в державі й суспільстві. Репресивні органи СРСР та їхні філіали в Україні, нехтуючи норми права, застосовували нечуване насильство, жертвами якого стали мільйони людей.

8Державний лад УРСР за Конституцією 1937 р.

Після ухвалення 5 грудня 1936 р. другої Конституції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 1 січня 1937 р. текст нової української конституції опубліковано для обговорення. A 25 січня 1937 р. її затвердив XIV З'їзд рад УСРР. Вона була цілковитою рецепцією сталінської Конституції 1936 р. Порівняно з текстом 1929 p., третя Конституція УРСР містила багато нових положень, статей, розділів та підрозділів і буладемократичною за змістом і демагогічною та декларативною по суті. У ній розписано детально всі права і свободи, які надавалися громадянам (це у 1937 p., коли державна практика зовсім забула, що існують такі поняття), встановлено демократичну виборчу систему (з одним кандидатом, при визнанні чистого бюлетеня дійсним), проголошено побудованим соціалізм (при тотальній бідності населення), надано право вільного виходу УРСР зі складу СРСР без жодних гарантій і механізму реалізації цього права. Вперше з'явилася стаття про керівну і визначальну роль компартії усуспільстві і державі.

Складалася Конституція 1937 р. з 13 розділів та 146 статей, які мали положення про суспільний (соціалістичний) лад, державний устрій, вищі і місцеві органи влади та управління УРСР і Молдавської АРСР, бюджет республіки, герб, прапор та столицю. Новими або окремими розділами були положення про суд і прокуратуру, основні права і обов'язки громадян, виборчу систему та порядок зміни Конституції. За нею змінилася назва держави з УСРР на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР), прапор (на ньому з'явився серп і молот), столиця (м. Київ). Вищим і єдиним законодавчим органом влади в республіці проголошувалася відтоді Верховна Рада УРСР на чолі з Президією та Головою Президії ВР. Вона обиралася на 4 роки, 1 депутат від 100 тис. населення, працювала посесійно, двічі на рік, черговими та позачерговими сесіями. Вибори стали прямими, рівними, індивідуальними (не списком), при таємному голосуванні за одного кандидата від "блоку комуністів та безпартійних". Ради перейменували в "ради депутатівтрудящих". Закріплено також нову адміністративну структуру: область - район - місто - село (селище).

В цілому ж Конституція 1937 p., хоч і була декларативною, але як пам'ятка українського конституційного права може бути оцінена позитивно за рівнем правотворчості та кодифікаційної техніки конституційних норм.

9Напад нацистської Німеччини на Радянський Союз. Розчленування території України та політико-правова характеристика окупаційного режиму.

22 червня 1941 р. війська нацистської Німеччини напали на СРСР. Разом із Німеччиною у війну проти Радянського Союзу вступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина. Допомогу Німеччині подавали Іспанія і Болгарія. План війни проти СРСР під назвою “План Барбаросса”, розроблений німецьким генштабом і затверджений Гітлером у грудні 1940 р., ґрунтувався на ідеї “блискавичної війни”. Він передбачав швидке просування танкових з’єднань, оточення і знищення радянських сухопутних військ у західних районах СРСР. Планувалося, що після цього гітлерівські армії протягом шести-восьми тижнів вийдуть на лінію Архангельськ – Волга – Астрахань – західне узбережжя Каспійського моря, ударами авіації зруйнують уральський промисловий район і примусять Радянський Союз до капітуляції.

З перших днів війни вглиб території СРСР розгорнули наступ три угрупування німецьких армій. Група армій “Північ” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Леєб) із Східної Прусії через Прибалтику наступала на Ленінград. Група армій “Центр” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Бок), зосереджена в Польщі, розгорнула наступ в напрямку Мінськ – Смоленськ – Москва. На Україну наступала група армій “Південь” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Рундштедт), розгорнута від Любліна до гирла Дунаю, яка разом налічувала 57 дивізій і 13 бригад. З початком війни Прибалтійський, Західний, Київський і Одеський військові округи були перетворені на Північний, Західний, Південно-Західний і Південний фронти. В Україні військам противника протистояли два фронти: Південно-Західний і Південний. З сухопутними військами взаємодіяли Чорноморський флот, Дунайська і Пінська військові флотилії.

10Державний лад УРСР у період другої світової війни.

Напередодні ІІ Світової війни українські землі перебували у складі чотирьох держав. Правовий статус цих територій був різним.

З початком війни необхідно було провести структурні зміни в системі органів державного управління, судових і правоохоронних органів. Створювалися такі органи влади:

- Державний Комітет Оборони (ДКО);

- Ставка Головного Командування збройних сил СРСР;

- Комітет по розподілу робочої сили.

Органи суду і прокуратури також реорганізовувалися на воєнний лад.

Розвиток права УРСР визначався суворою централізацією й здійснювався на основі та у відповідності зі змінами і доповненнями в загальносоюзному законодавстві.

Цивільне право. Встановлювався принцип безоплатної передачі підприємств, спрощено порядок передачі майна між державними підприємствами і організаціями.

Сімейне законодавство. Війна вимагала вжиття серйозних заходів щодо охорони материнства, допомоги дітям і зміцнення сім’ї, влаштування дітей-сиріт.

Трудове законодавство. Вводився восьмигодинний робочий день, перехід на семиденний робочий тиждень, введений новий порядок оргнабору кадрів, встановлювалися нові форми залучення до праці.

Кримінальне законодавство. Встановлюються нові склади злочинів,посилюється відповідальність стосовно деяких суспільно-небезпечних діянь.

11. Зміни в державному ладі УРСР

Умови війни диктували необхідність перебудови всього державного механізму на воєнний лад.

22 червня 1941 року на переважній більшості території СРСР і на всій території УРСР було запроваджено воєнний стан, а в окремих місцевостях — стан облоги. Це був особливий правовий режим, що характеризувався розширенням повноважень військової влади, застосуванням надзвичайних заходів щодо охорони громадського порядку, державної безпеки, обороноздатності. Спільною постановою Президії Верховної Ради СРСР, Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 30 червня 1941 року з метою мобілізації всіх сил держави був створений Державний Комітет Оборони (ДКО). Це був орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив в своїх руках всю повноту воєнної, політичної і господарської влади. Рішення ДКО були обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Очолював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР.

Органами ДКО на місцях були міські комітети оборони і уповноважені (в союзних і автономних республіках). Міські комітети оборони створювались в деяких обласних центрах і великих містах. До їх складу входили представники радянських, партійних органів, керівники органів НКВС і військового командування. Органи ДКО діяли паралельно, одночасно і через конституційні органи влади і управління.

Швидкий наступ німецьких військ зумовив необхідність проведення евакуації промислових підприємств у східні райони СРСР. З цією метою була створена Рада в справах евакуації при ДКО. В УРСР цю роботу проводили уповноваженні Ради та евакуаційні пункти.

У зв'язку з окупацією гітлерівцями України центральні органи влади УРСР вимушені були евакуюватися спочатку в Саратов, а згодом — в Уфу і Москву. В лютому 1943 року, коли почалося звільнення українських земель, уряд УРСР переїхав до Харкова, а потім — до Києва. Вищі органи влади і управління відразу ж очолили роботу по відбудові народного господарства.

З визволенням українських земель від фашистських окупантів почалося відновлення органів радянської влади в Україні.

Війна призвела до серйозних змін у депутатському складі Верховної Ради УРСР. На 1 травня 1945 року з 390 депутатів Верховної Ради УРСР було тільки 289. Вже 1 березня 1944 року Верховна Рада УРСР відновила свою роботу.

12. За пактом Молотова – Рібентропа 23 серпня 1939 року Західна Україна – сфера впливу СРСР. 17 вересня 1939 року рад війська вступили на тер З У. 26-27 жовтня 1939 р. у Львові відбулося засідання Народних Зборів З У, яка висл. За возз’єднання з рад Україною. 15 лист. 1939 р сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Закон про вход. З У до складу УРСР. Утворилися 6 об.: Львівська, Станіслався, Волинська, Дрогобицька, Рівненська, Тернопільська.

28 чер. 1940 р Румунія передала СРСР Південну Буковину і Бессарабію, які увішли до складу УРСР 2 серпня 1940 р.

1947 р мін. зак. справ Мунуїльський уклав від імені УРСР договори з кожною дер., що брала участь у війні на боці Нім. Таким чином, П. Буковина, частина Бес. вход. До УРСР. 16 серпня 1945 р. р.-п. договір про кордон, 28 серпня 1945 р. – р.-ч. договір.

13. У жовтні 1944 р. радянська армія перейшла Карпати і наприкінці жовтня звільнила Закарпаття від угорських і німецьких окупантів. Відтак, почався рух за вихід Закарпаття з Чехословацької республіки і входження її до складу УРСР.26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся І З`їзд народних комітетів Закарпатської України, на порядку денному якого було: 1. визволення Закарпатської України від німецько-угорських окупантів; 2. воз`єднання Закарпатської України з УРСР; 3. наділення селян, робітників і службовців землею і лісом; 4. вибори Народної Ради Закарпатської України. З`їзд одностайно прийняв Маніфест про воз`єднання Закарпатської України з УРСР і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з`їзді Народна Рада 27 листопада 1944 р. сформувала уряд у складі Президії Народної Ради і її уповноважених з окремих галузей управління.

Внаслідок визволення території Чехословаччини до влади прийшов прокомуністичний уряд Національного фронту чехів і словаків, який у своїй програмі у квітні 1944 р. заявив про підтримку прагнення Закарпаття до воз`єднання з УРСР. Відтак, у червні 1945 р. до Москви прибула чехословацька урядова делегація для переговорів з радянським урядом про Закарпатську Україну і 29 червня був укладений Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпатську Україну, ратифікований у листопад 1945 р. Тимчасовими Національними зборами Чехословаччини і Президією ВР СРСР, на підставі якого було завершено процес об`єднання українських земель. За указом Президії ВР СРСР від 22 січня 1946 р. у складі УРСР була утворена Закарпатська область з поділом на 13 округів, які у 1954 р. були перетворені на райони; а 24 січня 1946 р. на її територію поширилась чинність законодавства УРСР.

15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська).

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая..

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.

14. У 1945 припинила свою діяльність ДКО, Відбулися перші післявоєнні вибори до Верховної Ради УРСР у 1947 р.порядок обрання,форми діяльності,структура не зазнали значних змін.указом Президії Верховної Ради УРСР Рада Народних Комісарів УРСР була перетворена відповідно на Раду Мінастрів Української РСР,відбувся перерозподіл компетенції між союзними й республіканськими урядовими органами на користь останніх.зменшилась кількість загальносоюзних міністерств і збільшилась кількість союзно-руспубліканських.

15. Право

Право України у період, що вивчається, розвивається, як і держава, по шляху демократизації. XX з'їзд КПРС закликав усі партійні та радянські органи пильно стояти на сторожі законності. Адже командні риси права виявилися сильнішими і в багатьох випадках перемагали демократичну тенденцію.

Цивільне право. Основа цивільно-правового регулювання — право державної власності — залишилася непохитною. Як завжди, воно спрямовується на розвиток і зміцнення державної власності.

У цей період значно збільшується кількість об'єктів права державної власності.

Була визнана нова, третя форма соціалістичної власності — власність громадських організацій, у тому числі, як виявилося, і власність компартії.

Як і раніш, закон піклувався, щоб майно, яке знаходиться в особистій власності, не використовувалось для одержання нетрудових доходів.Розширюються житлові права громадян. Було скасовано адміністративне виселення з будинків державних підприємств, установ і організацій робітників і службовців, які припинили з ними трудові відносини.,

Трудове право. У період, що вивчається, основним джерелом правового регулювання праці залишався КЗпП 1922 p. Але його постійно доповнювали норми, які розширювали трудові гарантії.

23 квітня 1956 p. було скасовано кримінальну відповідальність за самовільне залишення роботи. На початку 1957 p. відмовилися від призивів-мобілізацій молоді до ремісничих та залізничних училищ. Відтепер, як і до 26 червня 1940 p., працівник мав право припинити трудові відносини, попередивши про це адміністрацію за два тижні до вказаного ним строку залишення роботи. Таким чином було відновлено право громадянина за власним бажанням укладати та розривати трудовий договір.

З метою поліпшення охорони праці підлітків заборонялося приймати на роботу осіб, яким не виповнилося 16 років.

Йде процес скорочення робочого часу. З 10 березня 1956 р. для робітників і службовців робочий день у передвихідний день скорочено на дві години. З 1958 p. розпочало переведення усіх робітників і службовців на 7-годинний робочий день, який завершився у 1960 p.

Були скасовані прибутковий податок і податок з холостяків для самітних і тих громадян, які одержували низьку платню чи стипендію.

Колгоспне право. Колгоспне право цього періоду, як і раніш, виходить з хибного уявлення, що сільськогосподарська артіль — єдино правильна форма ведения господарства. Тому основна увага приділялася нормативному регулюванню організації та діяльності колгоспів.

Кримінальне право. Деякі демократичні зміни торкнулися і цієї галузі права. Вони звужували сферу кримінальної відповідальності, пом'якшували відповідальність за злочини, що не мали великої суспільної небезпеки, посилювали відповідальність за найбільш тяжкі злочини проти життя та здоров'я громадян тощо.

Головним завданням кримінального права була охорона суспільного та державного ладу, соціалістичної власності, особи та її прав і всього правопорядку від злочинних посягань. З особливою силою підкреслювалося завдання запобігання злочинності..

Проголошувалось та послідовно додержувалось положення про те, що підставою кримінальної відповідальності є лише вина, без вини немає і не може бути кримінальної відповідальності.

Вік кримінальної відповідальності підвищувався до 16 років. За тяжкі злочини відповідальність наставала з 14 років.

Смертна кара — розстріл — була оголошена виключною мірою покарання. Його застосування допускалося лише за зазначені у законі найбільш тяжкі та небезпечні для держави злочини.

Різко знижувався максимальний строк позбавлення волі — з 25 до 15 років. З 1959 p. широко практикується умовне засудження. Воно було відомо радянському праву з 1918 p., але з середини 30-х років застосовувалось рідко.

Успіхи у боротьбі зі злочинністю та запобіганні злочинам підготували можливість правильного і доцільного застосування умовного засудження. Його головне призначення — перевиховати винного, піддати його моральному засудженню суспільства, передусім його трудового колективу. Умовне засудження допускало обов'язкове залучення громадськості до перевиховання засудженого, особливо тоді, коли вона клопоталася перед судом про пом'якшен-ня вироку шляхом умовного засудження.

16. Шестидесятники

Спочатку осередок українських дисидентів складали «шестидесятники» —

нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього

належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген

Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них

приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель

та брати Горині. Вражаючою рисою цієї групи було те, що її члени являли

собою зразковий продукт радянської системи освіти й швидко робили собі

багатообіцяючу кар’єру. Деякі були переконаними комуністами. Хоча дисиденти

діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України.

Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші

зв’язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали. Інша

варта уваги риса полягала в тому, що чимало інтелігентів були в своїх

сім’ях першими, хто залишив село й приєднався до лав міської інтелігенції.

Звідси й той наївний ідеалізм та складна аргументація, часто притаманні

їхнім заявам. Загалом вони становили дуже аморфний і неорганізований

конгломерат людей. На Україні налічувалося не більше тисячі активних

дисидентів. Проте їх підтримувало й співчувало їм, напевне, багато тисяч.

Євген Сверстюк писав у 1993 році:

"…Серед ознак шестидесятників я б поставив на перше місце юний

ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає. …

Другою ознакою я б назвав шукання правди і чесної позиції. … Поетів

тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді -

за шукання істини - замість ідеї спущеної зверху для оспівування.

Як третю ознаку я б виділів непрйняття, опір, протистояння офіціальній

літературі та всьому апаратові будівничих казарм."

На останній хвилі відлиги встигло розквітнути багато талантів, які

потім страждали за це.

У 1962 році побачила світ перша поетична збірка Василя Симоненка,

одного з найяскравіших поетів "українського відродження". 1965 та 1973

років у Мюнхені були опубліковані інші його твори, але автор цих видань не

побачив. У 1963 році невідомі злочинці жорстоко побили його і того ж року

він помер.

Однією з найобдарованіших представниць шестидесятників стала Ліна

Костенко. У своїй творчості вона звертається до історичного минулого,

одвічних проблем духовності українського народу.

Характеризуючи найяскравіших представників літератури того часу

Є. Сверстюк писав, що незважаючи на спільні риси, кожен з них відрізнявся

своєю творчою індивідуальністю: "Іван Світличний виводив соцреалізм на

загальнолюдський простір та демонтував теорію партійної літератури. Іван

Драч приніс перші вірші незвичайні та незрозумілі так, наче його й не

вчили, про що і як треба писати. Василь Симоненко заговорив з Україною в

тоні надзвичайної щирості та відвертості. Микола Вінграновський тривожно

заговорив про свій народ, і метафори його звучали апокаліптично. Ліна

Костенко зрідка виступала зі своїми віршами, але то були вірші такої сили

звучання, наче вся радянська поезія для неї неістотна."

Зовсім не те і не так, як навчали в інституті, малювали Віктор

Зарецький, Алла Горська, Галина Севрук, Панас Заливаха.

1. Зміни у статусі УРСР як союзної республіки у період перебудови. Розпад СРСР та проголошення незалежності України.

Акт проголошення незалежності України |

Серпневі події в Москві ще більше посилили прагнення народів СРСР до самостійного розвитку, до незалежності. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України, виходячи з ситуації, що склалася внаслідок ліквідації серп­невого заколоту, приймає Акт проголошення незалежності України. Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним рефе­рендумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Нагадаємо, що це була третя спроба домогтися незалежності. Перша відбулась у 1648-1654 рр. під проводом Б.Хмельницького, друга - у 1917-1919 рр. під керівництвом М.ґрушевського і В.Винниченка. Того ж дня Президентом України було всенародне (61,6 %) обрано Л.Кравчука.

КОРОТКІ ПИТАННЯ

1. Стаття 102. Правосуддя в УРСР здійснюється Найвищим Судом УРСР, Найвищим Судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адміністративних округ, а також спеціальними судами СРСР, що створюються за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.
2. Розроблений Й. Сталіним проект «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх до Російської Федерації на правах автономії. Це був так званий проект автономізації. Він викликав енергійну критику з боку більшості тодішнього керівництва УСРР. Проти плану автономізації виступив і В. Ленін. Він запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік інший принцип - принцип рівних прав у складі федерації.
3. 1) За каждой из союзных республик сохраняется право свободного выхода из Союза.

2) Союзные республики, в соответствии с настоящей Конституцией, вносят изменения в свои конституции.

3) Территория союзных республик не может быть изменяема без их согласия, а равно для изменения, ограничения или отмены статьи 4 требуется согласие всех республик, входящих в Союз Советских Социалистических Республик.

1. Органи Радянської влади на місцях слідуючі:
   а) Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депу­татів (міські та сільські), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми);
   б) З'їзди Рад (губерніяльні, повітові і волосні), а також обрані ними Виконавчі Комітети (Виконкоми)
2. 15 березня 1939 року Сеймом. Президент – Августин Волошин.
3. Він об’єднував і направляв роботу наркоматів республіки, координував діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, керував виконкомами обласних Рад депутатів трудящих.
4. У Конституції не передбачається будь-якої інформації про систему судових органів.
5. 2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР вирішила включити Північну Буковину і Південну Бессарабію до складу УРСР, а з решти Бессарабії і колишньої Молдавської Автономної РСР 15 серпня 1940 р. створено Молдавську РСР.
6. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною, згідно з яким Закарпатська Україна ввійшла до складу УРСР.
7. Загальними судами України є Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, міжобласний суд, Київський і Севастопольський міські суди, міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) суди, військові суди регіонів, Військово -Морських Сил і гарнізонів.
8. 1) 1 червня 1919 р. – об’єднання військової, державної, господарської діяльності; 2) грудень 1920 р. – федеративний договір – усі рад. Республіки мали спільне політичне керівництво,армію та військове командування, фінансову систему, керівництво господарством здійснювалося з єдиного центра; 3) грудень 1922 р. - утворення Союзу РСР; 4) травень 1925р. – завершився процес входження УСРР до складу СРСР на 9 Всеукраїнському з’їзді Рад.
9. Румунська «Трансністрія» - це територія УСРР, яка була захоплена гітлерівською кампанією і передана на врядування Румунії.
1. "Трансністрія" (лівобережні райони МРСР, Одеська, південна частина Вінницької і західні райони Миколаївської областей центр - м. Тирасполь, м. Одеса) загальною площею майже 100 тис. кв. км, з них більш як половина - українські землі. Встановили румунську адміністрацію (серпень 1941 - березень 1944 pоків) - так зване "Врядування Трансністрії" на чолі з губернатором Г. Алексяну. Трансністрію називали Задніпров’ям.
10. З’їзд Рад СРСР – обирала ЦВК СРСР(з цього складу обиралася Президія ЦВК), РНК СРСР – виконавчий орган.
11. Пакт Рібентропа-Молотова – 23 серпня 1939 року.

Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.
1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку…
2. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.
3. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.
1. 18 березня 1939 р. більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.
2. Угорська окупація Закарпаття була зв'язана з терором та репресіями проти українських діячів. Замість обіцяної автономії, угорці визнали вузьку самоуправу «Підкарпатському Краєві», проводячи політику угорщення в культурному житті й адміністрації.
3. Рішення загальносоюзних органів влади вважались обов'язковими для всіх республік. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зно­сини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; тран­спорт; зв'язок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочин­ства, законодавства про працю; визначення загальних принципів на­родної освіти, охорони здоров'я тощо.
4. У нечувано стислі терміни протягом 1921-1927 pp. було створено кодекси й інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей радянського права. Кодифікація в Україні базувалася на принципі єдності радянського законодавства. Основним її методом була рецепція законодавства РСФРР, а дещо пізніше — і законодавства союзного. Прийняття у 1924 р. Конституції СРСР, Основ судоустрою Союзу РСР і союзних республік, Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік призвели до ще більшої централізації влади, управління й правового регулювання. Постановою РНК УСРР від 15 липня 1924 р. було створено Комісію з розгляду законодавчих проектів, на яку покладалося завдання щодо попереднього розгляду й відповідності з чинним законодавством СРСР і УСРР усіх законодавчих актів.

Водночас тоді ще враховувалися деякі специфічні відмінності розвитку України. Подеколи процес української кодифікації випереджав російську і відбувався незалежно від загальносоюзного. Так, опублікований в Україні у 1922 р. проект Цивільного процесуального кодексу став підґрунтям аналогічного Кодексу РСФРР. В Україні були прийняті Адміністративний кодекс і Кодекс законів про народну освіту, хоча подібні акти в інших радянських республіках не розроблялися, були вони відсутні й на союзному рівні.

1. Перша адміністаритвна реформа була проведена відповідно до постанови 3 сесії ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ та про спрощення радянського апарату» - 25 жовтня 1922 р. Найскладнішим завданням цієї реформи став перехід від чотириступеневої системи управління (губернія - повіт - волость - село) до триступеневої (округ - район - село). Відповідно до постанови з'їзду Рад Президія ВУЦВК своїм рішенням від 3 червня 1925 p. скасувала губернії як адміністративно-територіальні одиниці.
2. Центральні органи влади – Всеукраїнський з’зд Рад; ВУЦВК; Президія ВУЦВК; РНК; Народні комісари УСРР; місцеві органи влади – з’їзди рад; виконкоми; радин депутатів на місцях – міські, селищні, сільські.
3. В. Ленін запропонував покласти в основу взаємовідносин радянських республік принцип рівних прав у складі федерації.
4. Закон про судоустрій УРСР (30 черв. 1960), Кримінально-процесуальний кодекс УРСР (25 груд. 1960), Кримінальний кодекс УРСР (28 груд. 1960).

Цивільний кодекс УРСР та Цивільний процесуальний кодекс УРСР (обидва — 18 лип. 1963); Кодекс УРСР про шлюб та сім’ю (20 черв. 1969); Земельний кодекс УРСР (8 лип. 1970); Виправно-трудовий кодекс УРСР (23 груд. 1970); Закон УРСР про охорону здоров’я (15 лип. 1971), Кодекс законів про працю УРСР (10 груд. 1971); Водний кодекс УРСР (9 черв. 1972); Закон УРСР про нар. освіту (28 лип. 1974); Кодекс УРСР про надра (25 черв. 1976); Лісний кодекс УРСР (13 груд. 1979).

Усього в ході другої кодифікації укр. рад. законодавства в УРСР — вона тривала від 1956 до 1988 — окрім багатотомних зведених видань і Конституції, було прийнято, відповідно до 16 загальносоюзних «Основ...», 13 кодексів та 3 закони, що були наслідком неповної, «горішньої» кодифікації. У подальшому всі ці акти зазнали численних змін. Так, на жовт. 1984 у Кримінальний кодекс було внесено понад 340 змін, у Кримінально-процесуальний — понад 270, у Цивільний — понад 70, у Цивільний процесуальний — понад 120. Видозмінені кодекси тривалий час продовжували діяти і в незалежній Україні, а деякі з них і досі зберігають свою чинність (див.Кодифікаційні роботи в незалежній Україні).

1. До компетенції вищих органів влади СРСР належали зовнішні зно­сини; оголошення війни та укладення миру; кордони; збройні сили; планування та встановлення основ народного господарства; тран­спорт; зв'язок; бюджет; грошова й кредитна системи; встановлення засад землекористування та землеустрою, судоустрою й судочин­ства, законодавства про працю; визначення загальних принципів на­родної освіти, охорони здоров'я тощо.
1. У вересні 1939 року радянські війська окупують в Польщі територію Західної України, яка 14 листопада 1939 офіційно увійшла до складу УРСР.
2. 28 червня — 3 липня 1940 війська СРСР зайняли Бессарабію і Північну Буковину, що належали Румунії. УРСР одержала Північну Буковину з Чернівцями, південні райони Бессарабії з містом Білгород-Дністровський (Аккерман).
3. Всеукраїнський з’зд Рад, ВУЦВКР, РНК. Віданню ВУЦВКР, належать: вибори і звільнення Народніх Комісарів і Голови Ради Народніх Комісарів, розклад державних прибутків і зборів між центральною і місцевою владою.
4. Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок — 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.
5. В далекі 60-ті роки ХХ століття виникло нове для СРСР поняття дисидентство, що з латинської dissident – "незгідний". Саме цей рух призвів до нового погляду на владу в соціальних колах.

Дисидентство – суспільно-політичний рух незгодних з існуючим режимом у державі.

1. Конституція 1936 р. зазначала нові назви для наркоматів: а) загально-союзні, що керували дорученою їм галуззю державної адміністрації на всій території СРСР безпосередньо або через підлеглі їм органи; б) союзно-республіканські, що керували відповідною галуззю за списком підприємств чи установ через однойменні наркомати в республіці; в) республіканські, підпорядковані тільки РНК республік. Крім наркоматів, до РНК УРСР належали державні комітети і центральні управління (Держплан, Головне управління організованого набору робітників і переселення та ін.).

Статья 78. К союзно-республиканским министерствам относятся министерства:
внутренних дел;
высшего и среднего специального образования;
геологии;
заготовок;
здравоохранения;
иностранных дел;
культуры;
легкой промышленности;
лесной и деревообрабатывающей промышленности;
мелиорации и водного хозяйства;
монтажных и специальных строительных работ;
мясной и молочной промышленности;
нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности;
обороны;
пищевой промышленности;
промышленного строительства;
промышленности строительных материалов;
просвещения;
рыбного хозяйства;
связи;
сельского строительства;
сельского хозяйства;
строительства;
строительства предприятий тяжелой индустрии;
торговли;
угольной промышленности;
финансов;
цветной металлургии;
черной металлургии;
энергетики и электрификации;
юстиции.

1. Під час окупації фашистська Німеччина розчленувала Україну на 4 різних областей (округів): дистрикт «Галичина» - під керівництвом Генеральної Губернії, який входив до складу 3 Рейху; Рейхскомісаріат «Україна», який підпорядковувався власне рейхеомісару і рейхсміністерству східних окупованих земель; зана керівництва Ромунії, передусім Трансністрія під керівництвом Алексяну; зона військової адміністрації, яка проходила під час повної окупації України у східних областях України.
2. Внаслідок підписання угоди 8 грудня 1991 року у Біловезькій Пущі між керівниками трьох держав (Росією, Україною, Білоруссю) про припинення існування СРСР і утворення СНД.
3. У 1920-30-х окуповані Польщею українські землі, які були остаточно приєднані до Польської держави рішенням Ради Послів держав Антанти від 14.3.1923, входили до складу Волинського, Люблінського, Львівського, Станіславського, Тернопільського і Поліського воєводств (офіційна назва -„Східна Малопольща“), Воєводства поділялись на повіти, повіти — на гміни. На чолі воєводства стояв воєвода, якого призначав президент за рекомендацією Міністерства внутрішніх справ. Адміністративну владу у повіті здійснював староста, а у гміні — війт. Місцеве сільське управління очолював солтис.
4. Було відновлено цивільну судову систему і ліквідовувались військові трибунали, однак, надалі провідну роль у судочинстві займали військові суди. Був обраний склад Верховного Суду УРСР, поновлено склад обласних судів. У 1949 р. були вибори народних суддів і народних засідателів. Продовжувала діяти прокуратура. Каральними органами були – МДБ і МВС УРСР.
5. 40. Спільною постановою Президії Верховної Ради СРСР, Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 30 червня 1941 року з метою мобілізації всіх сил держави був створений Державний Комітет Оборони (ДКО). Це був орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив в своїх руках всю повноту воєнної, політичної і господарської влади. Рішення ДКО були обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Очолював ДКО Сталін, який одночасно був Генеральним секретарем ЦК ВКП(б) і головою РНК СРСР.
6. Влада на місцях і в центрі належить Радам народних депутатів – Верховної Ради УРСР, обласні, районні, міські, районні містах, селищні та сільські Радин народних депутатів.
7. 1 листопада 1939 р. і створила на цих територіях області, які підпорядкувалися республіканському центрі.
8. 30 грудня 1922 р. – Договором про утворення СРСР.
9. Швидкий наступ німецьких військ зумовив необхідність проведення евакуації промислових підприємств у східні райони СРСР. З цією метою була створена Рада в справах евакуації при ДКО. В УРСР цю роботу проводили уповноваженні Ради та евакуаційні пункти. Значні зміни відбулись у діяльності територіальних судів і органів прокуратури УРСР. областях суди і органи прокуратури переводились на воєнний стан – обласні суди реорганізовувались у військові трибунали, а районні, міські і обласні прокуратури – у районні, міські і обласні військові прокуратури.
10. Найвищим виконавчим органом державної влади та управління вважалась Рада Народних Комісарів України, яка згідно з Конституцією також могла видавати закони, правда лише за спеціальним рішенням ВУЦВК. Раднарком складався з народних комісаріатів на чолі з народними комісарами. Комісаріати, у свою чергу, ділились на колегії. Рада Народніх Комісарів має право брати на свій розгляд питання і справи, що стосуються до законодавства і загального керування країною, але має право вирішати своєю владою ті чи инші питання, або справи лише з загальним, або спеціальним уповноваженням В.Ц.В.К., а коли нема такого уповноваження, постанови Р.Н.К., даються на затвердження В.Ц.В.К.Р.

Рада Народних Комісарів УРСР:

• а) об'єднує і спрямовує роботу Народних Комісаріатів УРСР та інших підвідомчих їй господарських і культурних установ; об'єднує і перевіряє роботу Уповноважених загальносоюзних Народних Комісаріатів;
• б) вживає заходів по здійсненню народногосподарського плану;
• в) вживає заходів по здійсненню державного і місцевого бюджету УРСР;
• г) вживає заходів по забезпеченню громадського ладу, обороні інтересів держави і охороні прав громадян;
• д) спрямовує і перевіряє роботу Ради Народних Комісарів Молдавської АРСР, керує і перевіряє роботу виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих;
• е) утворює, в разі необхідності, спеціальні комітети і Головні Управління при Раді Народних Комісарів УРСР у справах госпдарського і культурного будівництва.

1. Найвищим органом державної влади УРСР є Верховна Рада УРСР. Верховна Рада УРСР здійснює всі права, що залежать УРСР згідно з статтями 13 і 19 Конституції УРСР, оскільки вони не належать, в силу Конституції, до компетенції підзвітних Верховній Раді УРСР органів УРСР: Президії Верховної Ради УРСР, Ради Народних Комісарів УРСР і Народних Комісаріатів УРСР. Органами державної влади в областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах УРСР є Ради депутатів трудящих.
2. Такий самий, як і в УРСР – на області – 6 областей утворювалося.
3. Див. 32 пит.
4. З початку війни місцеві Ради депутатів трудящих і їх виконкоми проводили певну роботу, спрямовану на будівництво оборонних споруд, створення місцевої протиповітряної оборони, керували перебудовою підприємств оборонної промисловості, налагоджували професійне навчання, забезпечували охорону майна тощо. Захопивши Україну, німці ліквідували Ради.
5. Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщі — з другого^[1], який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919–1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920.
6. Ліквідували повіти і волості, замість них утворено 53 округи та 706 районів, які об'єднували сільські, міські та селищні ради. У 1925 р. уряд ліквідував губернії як адміністративну одиницю і ввів триступеневий адміністративний поділ на: округ (41) - район (680) - сільраду (10 314).
7. Версальський мирний договір — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого.
8. Сен-Жерменський мирний договір — мирова угода, один із договорівВерсальської системи післявоєнного облаштування Європи, укладений 10 вересня1919 року у місті Сен-Жермен-ан-Ле поблизу Парижа між так званими головними союзними державами (США, Британською імперією, Францією, Італією, Японією), державами, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини (Австрія, Чехословаччина), державами, до складу яких перейшли частини території Австро-Угорщини (Польща,Румунія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців), а також іншими учасникамиПершої світової війни (Бельгія, Греція, Китай, Португалія, Куба, Нікарагуа, Панама,Сіам). Ігноруючи рішучу вимогу Буковинського народного віча у Чернівцях 3 листопада 1918 року про приєднання української частини Буковини до складу єдиної Української держави, її передали Румунії (ст. 59 Договору);

Було проігноровано також рішення Собору Русинів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання цього краю до УНР, і Карпатську Україну включили до складу Чехословаччини. Це викликало рішучі протести урядів ЗУНР, УНР та УСРР. Згідно ст.53 Договору Австрія, з підтвердженням вже вчиненими діями Союзниками та Асоційованими силами, визнає повну незалежнічть Чехо-Словацької держави, яка включатиме автономну територію Русинів на південь від Карпат. (див. Підкарпатська Русь).

1. Мирний договір з Угорщиною був підписаний 4 червня 1920 року. Затримка була пов’язана з існуванням Угорської радянської республіки. Територія Угорщини за новими домовленостями скорочувалась на 77 відсотків, а населення — на 59 відсотків. Під владу Румунії відійшли області Трансільванія та Банат, до Королівства сербів, хорватів і словенців — Воєводина і Хорватію. Угорщина більше не мала виходу до Адріатичного моря. Угорщина могла мати армію не більше 35 тис. чоловік і повинна була сплачувати репарації.
2. Напередодні війни країна значно ослабла й природно, що турецька армія зазнала в ній поразки. Севрський договір, між державами-переможницями та Туреччиною 10 серпня 1920 року зафіксував руйнування Османської імперії, в якої відбирали близько 80% володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Ліван та інші території). Зона морських проток була під контролем країн Антанти. Туреччина, якій лишили частину півострова Мала Азія та смужку європейської території з містом Константинополем, опинилась у становищі колоніальної залежності. До того ж країна змушена була сплатити репарації переможницям.
3. Біловезька угода — документ, підписаний 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки БілорусьСтаніславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Окрема угода була укладена щодо здійснення єдиного контролю над наявною в державах ядерною зброєю.
4. Конституційним законом від 01.02.1944 поширено компетенцію УРСР на зовнішні справи й оборону утворенням союзно-республіканських наркоматів (згодом міністерств з цих ділянок). З кінця 1940-х pp. припинено призначення міністра оборони УРСР.

Україна відіграла активну роль у розгромі нацистської воєнної машини. Територія України була ареною жорс­токих кровопролитних битв, а її народ зазнав у цій війні великих втрат і величезних страждань. Природно, що участь українського народу у війні проти Німеччини, а також те, що Україна протягом своєї історії неодноразо­во була об'єктом іноземної агресії, зумовило, що укра­їнський народ і його уряд були заінтересовані у створенні післявоєнної системи миру і безпеки.

1. 26 листопада 1944 р. в Мукачеві Першому з'їзді Народних комітетів Закарпаття. З'їзд, на який прибуло 663 делегати від усього Закарпаття, проголосив себе органом законодавчої влади краю, прийняв Маніфест про вихід зі складу Чехо-Словацької республіки і возз'єднання Закарпатської України з УРСР. З метою координації діяльності створених комітетів, що становили політичну основу нової влади на місцях, з'їзд обрав вищий виконавчий орган влади у "державі", частково наділений законодавчими повноваженнями,- Народну Раду Закарпатської України (НРЗУ). Процес міжнародно-правового визнання входження Закарпатської України до складу СРСР (УРСР) розпочинається з підписання у Москві договору між СРСР та Чехо-Словацькою республікою (29 червня 1945 p.), згідно з яким Закарпатська Україна переходила до складу УРСР.

Дата добавления: 2015-08-17