Світові «центри тяжіння» і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.

Провідне положення у світовому господарстві нині займають сім найбільш промислово розвинених країн: США, Японія, Канада, Німеччина, Франція, Великобританія і Італія.

Сучасна структура світового господарства може також бути передана через поняття "центр", "напівпериферія" і "периферія".

Центр світового господарства включає розвинені країни Заходу.

До напівпериферії можна віднести більшість країн з перехідною економікою. У неї входять і найбільш конкурентоспроможні країни, що розвиваються, - "нові індустріальні країни"(НІК).

У перспективі зона напівпериферії і далі розширюватиметься - в неї може вписатися чи не переважаюча частина Латинської Америки, низка країн Азії. Найближчим часом низка країн напівпериферії може увійти до складу центру світового господарства(Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, а також частина країн з перехідними економіками, передусім Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Естонія).

У міру посилення у світовому господарстві інтеграційних процесів країни напівпериферії і периферії будуть, мабуть, групуватися навкруги тісно взаємодіючих центрів світового господарства(США - Канади, Об'єднаної Європи, Японії/Китаю). Можливо і переростання тріоцентризму в дуоцентризм - Захід(Єдина Європа) - Азіатсько-тихоокеанський регіон(включаючи США). У будь-якому випадку ці центри не залишаться замкнутими угрупуваннями. Вони співпрацюватимуть і взаємодіятимуть, роблячи вплив на напівпериферію і периферію і сприяючи їх модернізації.

Периферія світового господарства включає країни, що розвиваються (за винятком НІК).

Щодо варіативності стратегій. США притаманна ліберальна модель розвитку. Проте низький рівень моральності приводить до соціальної нестабільності, стимулює розвиток індивідуалізму та егоцентризму. Також США провадить яскраво виражену політику економічної (іноді, навіть, військової експансії.

Країни Азії прагнуть знайти свій шлях політичного та економічного розвитку, що відрізняється від західної ліберально-ринкової демократії. Тут зберігаються деякі риси адміністративно-командної планової економіки (значний вплив держави), проте з тяжінням до ринкових принципів.

ЄС тяжіє до соціальних спрямувань, намагається максимально забезпечити власну економічну самобутність (чого варті інвестиції в аграрну сферу останнього часу). Проте, через значні соціальні виплати виникають проблеми безробіття та дефіцити бюджетів країн.

98. Економічні аспекти зіткнення та взаємодії цивілізацій.

В сучасному світі відносини між країнами різних цивілізацій близькими бути не можуть, вони носять антагоністичний характер. На мікрорівні – демаркаційні лінії не поділяють іслам та його сусідів з їх православною, індустріальною, індуістською, африканською та західно – християнською традицією. На макрорівні – це Захід та «всі інші» - конфлікти між мусульманськими та азіатськими суспільствами та Заходом. Загрозливі зіткнення можуть виникнути і при сполученні західної зверхності, ісламського нетерпіння та китайської настирливості.

В світі, який формується сьогодні, держави та «групіровки», що відносяться до 2 різних цивілізацій можуть створювати тимчасові тактичні альянси та коаліції для просування своїх інтересів проти інтересів груп, що представляють третю цивілізацію або для досягнення спільних цілей.

Між цивілізаційний конфлікт може мати 2 форми:

1). Конфлікти на демокраційній лінії – найчастіше між мусульманським і не мусульманським світом,

2). Конфлікти між ведучими державами, що відносяться до різних цивілізацій. Перед таким конфліктом постають такі проблеми впливу на формування глобальної економіки та діяльність МЕО, військової та економічної могутності, проблема людей, цінностей та культури, територіальні проблеми.

В суперництві один з одним кожна країна намагається згуртувати навколо себе всіх представників своєї цивілізації, спертися на підтримку держав, що відносяться до третіх цивілізацій. Іноді військові конфлікти виникають між ведучими державами, як це відбувається на Близькому Сході та на субконтиненті, де вони мають спільну мету. Причинами військових конфліктів держав є підтримка «родинних» держав або в результаті зміни глобального балансу сил між цивілізаціями.

Дата добавления: 2015-08-17