Суб'єктом економічної стратегії може виступати будь-який суб'єкт, що здатен впливати на процеси власного відтворення завдяки своєму місцю в інституційній системі, розробляє і здійснює власну стратегію.
Об'єкт економічної стратегії визначається сферою дії суб'єкта і може бути уособленим іншим суб’єктом, суспільним інститутом (системою відносин між суб’єктами) або суспільною системою в цілому. Звертаючись до економічної стратегії рівня держави, слід насамперед звернути увагу на конкретизацію її об’єкта й суб’єкта. Суб’єктом державної економічної стратегії є держава. У класичній захiднiй економiчнiй науцi за розгляду державної активностi в економiцi прийнято застосовувати щодо дiючого суб'єкта термiн "уряд".
Об’єктом державної економічної стратегії є соціально-економічна система в цілому, що є категорією значно більш широкого порядку, ніж держава. Відтак специфіка суб’єкт-об’єктних відносин в державній стратегії полягає у взаємодії складових, які керуються принципово різними системами цінностей. В свою чергу країни виступають суб’єктами і об’єктами глобальних економічних стратегій домінуючих країн і звідси світових економічних стратегій.
Домінуючі країни виділяють серед інших підсистем світового господарства дуже високим рівнем їх економічного розвитку. За вир-вом ВВП на душу нас-ня вони майже в 5 разів перевищують загальносвітній рівень. І цей розрив все більш поширюється;
Країни, що розвиваються (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії Землі, де проживає 77% світ. нас-ня. Сюди входять всі азіатські країни, крім Японії, країни Лат. Америки, Африки. Тут зосереджено 89,3% розвіданих світ. запасів нафти й 50,5% газу. Більше 50% світ запасів і видобутку марг. руди, кобальту, ванадію, золота, платини, алмазів припадає тільки на країни Африки. Більшість КЩР утворилися завдяки національно визвольному руху, розпаду колоніалної системи 60-70-х років. За роки незалежності ці країни здійснили складні соціально-економічні перетворення, досягли певних цспіхів у створенні основ нац. ек-ки. Проте переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від ПРК.В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи:
1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ПРК (Бруней, ОАЕ);
2. країни з сер. показниками на душу населення (країни-експортери нафти, НІК);
3. бідні країни, в яких ВВП на душу нас-ня не перевищує $750 (перев. частина КЩР).
1) залежність КЩР від ПРК: проявляється у відносинах домінування і підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;
Спільні риси КЩР:багатоукладність ек-ки: економічні системи цих країн представлені різним набором форм виробництва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до монополістичної і кооперативної.
Таким чином домінуючі країни не лише випереджають інші країни за економічним розвитком, а й у своїй міжнародній діяльності безпосередньо включають інші країни як один з обєктів у формуванні своїх стратегій. Це стосується як і проведення стратегій експансії, лідерства, поступального розитку, так і переважаючого впливу рішень та позиції країн-лідерів у прийнятті рішень міжнародних організацій, вирішенні міжнародних конфліктів, глобальних проблем сучасності тощо.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 141 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Глобалізм і національна економіка: інтеграція і протистояння. | | | Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки. |