Розділ 1. Особливості організації фінансів підприємств малого бізнесу

Вступ

Протягом довгого історичного періоду економісти, історики й політичні діячі всіляко применшували роль малого бізнесу в економіці. Окрім того, незважаючи на внесок працівників малих підприємств у розвиток суспільства, донедавна до них ставилися без належної поваги. Хоча еволюція вільної ринкової економіки створила чимало можливостей для всіх видів підприємницької діяльності, проте спочатку малий бізнес не мав особливих переваг. Але прогресивні політики усвідомили, що ринкова економіка сприятиме конкурентоспроможності вітчизняних виробників, матиме вирішальний вплив на всю економіку, хоча, водночас, висловлювали побоювання щодо закриття державних підприємств і втрати робочих місць через банкрутство неприбуткових підприємств.

В таких країнах, як Польща, Словенія, Чехія та Угорщина швидко запровадили ряд реформ для створення вільної ринкової економіки. Після появи позитивних результатів лібералізації у прогресивніших сусідів поступово змінювалось ставлення до лібералізації з боку консервативних політиків і населення інших колишніх соціалістичних країн. Економічний прогрес у цих країнах дає підстави для висновку про те, що його поступ значною мірою був забезпечений створенням малого бізнесу.

Важливим елементом ринкової економіки є існування та взаємодія великих, середніх і малих підприємств. При цьому мале підприємництво розглядається не лише як додаток до великого виробництва, а й як самостійна форма функціонування і розвитку сучасних продуктивних сил – гнучка, життєздатна, ефективна, прогресивна.

Актуальність теми нашої роботи визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малих підприємств в сучасній соціально орієнтованій ринковій економіки, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Малі підприємства – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Існування економічно ефективних малих підприємств дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

Метою нашого дослідження є розробка реального, дієвого механізму щодо перспективних шляхів розвитку малих підприємств на основі оцінки механізму фінансування малого підприємництва.

В роботі ставилися наступні завдання: з’ясувати основні засади функціонування малих підприємств в Україні; розкрити механізм фінансування даних підприємств; виявити сучасні тенденції розвитку малих підприємств; проаналізувати механізм державного регулювання розвитку підприємництва; провести аналіз проблем, що характерні для процесу фінансування діяльності та надати поради, щодо їх вирішення.

Отже об’єктом нашого дослідження є малі підприємства, а предметом –особливості фінансування діяльності малих підприємств.

При написанні даної роботи було використано цілу сукупність методів наукового дослідження, які включали в себе як загальні (порівняльний, історичний) так і спеціальні (метод статистичного аналізу, зведення та групування, індексний метод, а також метод відображення результатів досліджень у графічній та табличній формі).

Без підтримки держави і без власної внутрішньогрупової взаємодії малий

бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому

капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси.

Розділ 1. Особливості організації фінансів підприємств малого бізнесу

Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє найбільшу кількість дрібних власників, які в силу своєї масовості, значною мірою визначають соціально-економічний і частково політичний рівень розвитку країни. За своїм рівнем життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення, одночасно будучи як безпосереднім виробником, так і споживачем товарів і послуг. Сектор малого підприємництва являє найрозгалуженішу мережу підприємств, що діють в основному на місцевих ринках і безпосередньо пов'язані з масовим споживанням товарів і послуг. У сукупності з невеликими розмірами малих підприємств, їх технологічною, виробничою та управлінською гнучкістю це дозволяє своєчасно реагувати на мінливу кон’юнктуру ринку.

Фінанси підприємств – це сукупність грошових відносин, які виникають в процесі розподілу та перерозподілу виторгу та прибутку суб’єкта господарювання, щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємств, з метою забезпечення його функціонування та умов розширеного відтворення. В процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Малий бізнес – це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з мстою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Управління малим підприємством істотно відрізняється від управління великою корпорацією. Крім існування відмінності в кількості співробітників, зайнятих у роботі компаній, є цілий ряд особливостей фінансів малого бізнесу.

Однією з основних проблем малого бізнесу є залучення інвестицій для організації підприємства або збільшення основних фондів. Приватний підприємець може використовувати для цієї мети власні грошові кошти, кошти зовнішнього інвестора або отримати банківський кредит. Як правило, малому підприємству необхідний невеликий кредит для розвитку бізнесу, але більшість банків прагнуть працювати з великими компаніями, а не з малим бізнесом. Однією з причин позиції банків є «непрозорість» малого бізнесу, що працює в нашій країні. Крім того, особливістю фінансів малого бізнесу є і те, що мале підприємство не має можливості випуску цінних паперів, які могли б залучити грошові кошти приватних і корпоративних інвесторів. [3, с. 72]. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз.? М.: Бухгалтерський облік, 2006.

Важливою особливістю фінансів малого бізнесу є невеликий обсяг грошових коштів, які можна використовувати для розвитку компанії. Як правило, власник малого підприємства повинен приймати рішення про витрачання фінансів в короткі терміни, маючи дуже малий фінансовий ресурс. Будь-яке невірне рішення може призвести до краху компанії.

Малі підприємства традиційно орієнтовані на поточний прибуток, здатні швидко реагувати на попит і пропозицію, оперативно задовольняти потреби в товарах, роботах і послугах. Вони формують своєрідну інфраструктуру ринку, створюють конкурентне середовище. Існує група галузей, де малий бізнес може бути переважною формою організації праці, – перш за все це обслуговування населення.

Малі підприємства не здатні самостійно виступати ініціаторами наукомістких, фондомістких, енергоємних, ресурсоємних і трудомістких виробництв. Однак вони можуть ефективно обслуговувати великі виробництва на умовах підряду. Миронов, М.Г. Фінансовий менеджмент: довідник керівника / М.Г. Миронов.- М.: ГроссМедиа, 2011. - 144с.

Малий бізнес найбільш схильний конкуренції та банкрутства. Норма прибутку, що отримується від різних видів підприємницької діяльності, істотно коливається, що відбивається на фінансовій стійкості малого бізнесу. Тільки добросовісна конкуренція підвищує ефективність виробництва, стимулює зниження цін на товари, підвищує відповідальність виробників перед споживачами, розширює сфери обслуговування населення.

Багато малих підприємств мають право на спрощений режим оподаткування. Рішення про використання спрощеної системи оподаткування приймається платником самостійно і повинно бути виваженим та вмотивованим. Основним фактором, що впливає на прийняття такого рішення є економічна доцільність, яка вимірюється зниженням податкових платежів внаслідок зміни системи оподаткування.

Рисунок 1

Схема оцінки доцільності застосування спрощеної системи оподаткування

Етап 1

Оцінка економічної доцільності застосування єдиного податку

Етап 2

Оцінка додаткових факторів

Етап 3

Вибір економічно доцільної системи оподаткування

Етап 4

Головним принципом визначення економічної доцільності переходу на спрощену систему оподаткування є співставлення суми податкових платежів при звичайній системі оподаткування з сумою податкових зобов’язань при застосуванні єдиного податку за ставкою 6 % або 10 %. Оптимальним терміном податкового періоду для проведення економічної оцінки є календарний рік, що дозволяє нівелювати сезонні коливання обсягів продаж та інших показників, які використовуються в розрахунках.

Після розрахунку економічної доцільності варто врахувати додаткові фактори, до яких належать:

· наявність збитків минулих років, які при продовженні роботи за звичайною системою оподаткування переносилися б на наступні податкові періоди;

· наявність не відшкодованих з бюджету сум ПДВ. Цей фактор може значно знизити ефективність застосування єдиного податку за ставкою 10 %;

· втрата частини клієнтів внаслідок неможливості видачі податкових накладних при переході на єдиний податок за ставкою 10 %.

Перелік додаткових факторів може бути індивідуальним для кожного окремого підприємства. (ст.49-50) Фінанси різних форм бізнесу [Текст]: навчальний посібник / [уклад.: Н. Г. Пігуль, О. В. Люта]; Державний вищий навчаль- ний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. – 201 с.

Фінансова звітність, яка надається малим підприємством у державні органи, також відрізняється від фінансової звітності великих підприємств. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 (ст. 11) для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності встановлена скорочена за показниками квартальна і річна фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-м) та Звіту про фінансові результати (форма № 2-м).

Якщо за результатами діяльності року підприємство не відповідає критеріям суб’єкта малого підприємництва, воно повинно подавати фінансову звітність, передбачену для інших господарюючих суб’єктів у складі Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та Приміток до річної фінансової звітності.

Форми та зміст статей фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва (СМП) та представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 зі змінами і доповненнями від 24.02.2001 № 101.

Фінансова звітність зазначених суб’єктів господарювання складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком і подається органам, визначеним у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, не пізніше:

- квартальна – 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом;

- річна – 20 лютого наступного за звітним року.

Єдиною відмінністю від форми № 1 є укрупнення окремих статей Балансу. У Звіті про фінансові результати розглядається фінансовий стан підприємства з позицій, які відрізняються від прийнятих при складанні Балансу. Якщо в Балансі відображається стан підприємств на певний момент часу, то у Звіті про фінансові результати надаються підсумки виробничої діяльності за певний проміжок часу.

Порядок заповнення Звіту про фінансові результати для суб’єктів малого підприємництва (форма № 2-м) регламентовано П(С)БО 25. Норми П(С)БО 25 поширюються на суб’єкти малого підприємництва, які визнані чинним законодавством.

Порядок складання Звіту про фінансові результати у суб’єктів малого підприємництва дещо відрізняється. Відмінність полягає в тому, що платник єдиного податку не є платником податку на прибуток. Тому він не заповнює рядок 170 форми № 2-м, а витрати з нарахування і сплати єдиного податку відображає в рядку 130 форми № 2-м у складі інших операційних витрат, що відносяться до операційної діяльності.

Витрати, що відносяться до інвестиційної і фінансової діяльності, зазначаються у рядку 150 форми № 2-м «Інші звичайні витрати». До витрат від інвестиційної діяльності відносяться: собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій тощо.

До складу витрат фінансової діяльності включаються: витрати на сплату відсотків з фінансових кредитів; інші витрати підприємства із залучення позикового капіталу.

Доходи від інвестиційної і фінансової діяльності відображаються у рядку 050 форми № 2-м «Інші звичайні доходи». До складу доходів від інвестиційної діяльності включаються доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів тощо. До доходів від фінансової діяльності відносяться дивіденди, відсотки, доходи від участі у капіталі, інші доходи від фінансових операцій.

У статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

У статті «Непрямі податки та інші вирахування з доходу» відображається сума податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (надані знижки, вартість повернутих товарів та інші обов’язкові збори).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Показники про непрямі податки та інші вирахування з доходу, податок на прибуток, витрати і збитки наводяться в дужках.

У статті «Інші операційні доходи» відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів, крім фінансових інвестицій тощо.

У статті «Інші операційні витрати» відображаються: адміністративні витрати, витрати на збут; собівартість реалізованих оборотних активів, крім фінансових інвестицій; відрахування на створення резерву сумнівних боргів; списання безнадійних боргів; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

У цій статті також відображаються належна відповідно до чинного законодавства до сплати за звітний період сума єдиного податку, плата за спеціальний торговий патент і сума єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників з конкретизованими назвою та сумою кожного податку (плати) у рядку 131.

У статті «Інші звичайні доходи» відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті «Інші звичайні витрати» відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, крім фінансових витрат, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

У статтях «Надзвичайні витрати» і «Надзвичайні доходи» відображаються відповідно: втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

У статті «Податок на прибуток» відображається сума податку на прибуток. У статті «Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції» показується збільшення або зменшення

залишків незавершеного виробництва і готової продукції підприємства. Показник про зменшення залишків наводиться в дужках.

У статті «Чистий прибуток (збиток)» відображається чистий прибуток або чистий збиток – різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат. Сума всіх витрат збільшується на суму зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції або зменшується на суму збільшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції.

Більшість малих підприємств, що працюють у нашій країні, не можуть розраховувати на довготривалі інвестиції, що також є особливістю фінансів малого бізнесу. Багато малих підприємств орієнтовані на сезонну роботу, тому приватні підприємці більшою мірою хвилюються про те, як «протягнути» до наступного сезону, а не про те, як придбати нове обладнання або впровадити більш передові технології.

Життєвий цикл малого бізнесу – це життєвий цикл товару, що становить предмет діяльності підприємства. Завдання малої фірми з орієнтацією на розширення – здійснювати його найбільш ефективним способом. Компанії подібного роду стикаються з необхідністю прийняття стратегічних рішень в найрізноманітніших областях: маркетинг, нові товари, виробництво і безліч інших, в числі яких проблема фінансування – одна з найважливіших. У більшій частині малих фірм з орієнтацією на розширення, що спеціалізуються в галузі високих технологій, приріст активів обганяє зростання нерозподіленого прибутку. Хоча ці компанії зазвичай не виплачують дивіденди, кошти, поміщені в дебіторську заборгованість, запаси, основні фонди в процентному вираженні зазвичай більше, ніж розмір нерозподіленого прибутку. Іноді проблема стає менш гострою, якщо здійснювати оренду будівель та обладнання, а також більш інтенсивно використовувати робочу силу, а не капітал. Але навіть з урахуванням цих заходів дебіторська заборгованість і запаси продовжують зростати.

Якщо зростання активів перевищує зростання нерозподіленого прибутку, заборгованість повинна покривати цю різницю. Ця заборгованість може приймати форму банківського кредиту або збільшення ступеня використання кредиторської заборгованості за розрахунками. Оскільки фірма невелика, навіть нехай і зростаюча, відкрита емісія звичайних облігацій не розглядається, тобто фірма обмежена у виборі джерел фінансування. Незбалансоване зростання, збільшення боргових показників, зрештою, породжують питання у кредиторів, тому стає необхідно або збільшити власний капітал, або обмежити темпи зростання фірми. Власний капітал найчастіше надають власники венчурного капіталу. Між великим і малим бізнесом є істотні відмінності. Це породжує проблему серйозного перегляду основних принципів «великого» фінансового менеджменту стосовно малих підприємств, – в іншому разі ці принципи в малому бізнесі просто не працюють. Найбільш важливі відмінності полягають у доступі до ресурсів, у постановці цілей, і в рівні ліквідності.

Доступ на фінансовий і грошовий ринки для малих підприємств надзвичайно скрутний; про емісію акцій у більшості випадків мови бути не може, а отримати кредит не вдається не тільки через його високу вартість, а й унаслідок ризикованого фінансового положення підприємства і відсутності кредитної історії. У таких умовах малому бізнесу залишається сподіватися лише на талант керівника, його спритність і винахідливість у видобутку достатнього для діяльності обсягу грошових коштів.

Мале підприємство зазвичай не ставить перед собою мету максимізувати курс акцій, показник капіталізації (сумарну курсову вартість акцій) і рівень дивіденду. Вартість малого бізнесу публічно не оцінюється фінансовим ринком, і її дуже важко визначити. У малому бізнесі інший набір, інший рівень і інша ієрархія ризиків, ніж у великих компаніях. Добробут і навіть доля власника невеликої фірми безпосередньо залежить від її успіху.

Можливості диверсифікації портфеля особистих інвестицій для власника невеликого бізнесу також обмежені горизонтом власного підприємства: будь-яка зайва копійка одразу вкладається у справу.

Власник малого підприємства піддається набагато більшому ризику, ніж утримувач акцій акціонерного товариства, що може в будь-який момент скинути акції та диверсифікувати свій портфель.

Таким чином, малий бізнес забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і розгалужену кооперацію виробництва, без чого немислима його висока ефективність, але для ефективного існування малого бізнесу потрібно виробляти його оцінку.

Малий бізнес має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки, а й значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Дата добавления: 2015-08-17