Поняття та джерела митного права ЄС.

Митне право Європейського Союзу

План

Поняття та джерела митного права ЄС.

Поняття, порядок створення та функціонування Митного союзу. Митна територія.

Основні принципи тарифного та нетарифного регулювання. Єдиний митний тариф.

Визначення країни походження товару та митної вартості товару.

Співробітництво між митними адміністраціями держав-членів ЄС.

Поняття та джерела митного права ЄС.

Митне право є однією з найдавніших галузей права ЄС, оскільки саме економічне об'єднання через створення митного союзу, спочатку для декількох видів товарів, а згодом і загаль­ного, стало основою європейських інтеграційних процесів.

Так, основою першого з європейських співтовариств — ЄСВС було саме створення зони вільної торгівлі щодо двох видів товарів — вугілля та сталі. Нормами ст. 4а Паризького договору про створення ЄСВС 1951 р. визначалося, що "товарооборот вугілля та сталі між країнами, що об'єднуються, буде негайно звільнено від усіх митних зборів". А започаткований відповідно до Римського договору про створення ЄЕС 1957 р. митний союз в рамках ЄЕС фактично став ключовим у формуванні того інтеграційного об'єднання, яким сьогодні є ЄС.

Розглядаючи генезис митного права ЄС, необхідно назвати два міжнародних переговорних процеси кінця 40"-х pp. минулого століття, результати яких багато в чому визначили зміст та принципи формування митних відносин в межах ЄС. По-перше, слід відзначити процес створення багатосторонньої торговельної системи, що існує сьогодні в рамках COT. Західноєвропейські країни були активними учасницями всіх етапів створення цієї системи, включаючи тарифні переговори 1945 p., Гаванську конференцію 1948 p., наступні раунди багатосторонніх пере­говорів в межах ГАТТ тощо. Підписання ГАТТ у 1947 р. фактично визначило більшість сучасних міжнародно-правових стандартів митного регулювання міжнародної торгівлі, а її по­ложення стали невід'ємною частиною митного законодавства ЄС. Прийняті за результатами переговорів в межах ГАТТ/СОТ тарифні поступки є основою при формуванні ставок Єдиного митного тарифу ЄС. Сьогодні норми угод СОТ мають пряму дію або є тісно інтегрованими у вторинне право ЄС.Іншим визначальним переговорним процесом був так і не­реалізований проект зі створення європейського митного союзу у 1947—1949 pp. Розроблені в межах цього переговорного про­цесу проекти конвенцій стали основою для створення у 1952 р. Ради Митного Співробітництва (нині Всесвітня Митна Орга­нізація), про що зазначається у п. "d" ст. З Конвенції про створення РМС. Згодом положення конвенцій ВМО широко використовувалися в правовому регулюванні митних відносин ЄС, варто лише зазначити, що саме конвенціями ВМО визнача­ються номенклатура Єдиного митного тарифу ЄС, співробіт­ництво у боротьбі з порушеннями митних правил, цілий ряд митних режимів тощо.

Але безпосередньо митне право ЄС за своїми цілями і завдан­нями істотно відрізняється від права вищезазначених міжнарод­них міжурядових організацій. Наприклад, якщо звернутися до діяльності ВМО, то її функції, як зазначено у ст. З вищезгаданої Конвенції про заснування РМС, характеризуються наступними завданнями: вивчати та досліджувати різні аспекти митного співробітництва, готувати проекти конвенцій, розробляти рекомендації щодо єдиного застосування конвенцій тощо. Тобто, йдеться суто про питання співробітництва між державами та встановлення загальноприйнятних стандартів митних процедур.

Не виходить за межі звичайного розуміння міжнародного публічного права і найбільш успішний багатосторонній проект XXст. — торговельна система СОТ. Так, згідно з ч. 1 ст. 2Угоди про заснування СОТ ця організація повинна забезпечити "загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її членами з питань, що належать до угод та пов'язаних з ними юридичних документів, включених до додат­ків до цієї Угоди".

Стаття З ДЄС зазначає, що ЄС створює внутрішній ринок, економічний та валютний союз. Таким чином, на відміну від права ВМО та СОТ, покликаних врегулювати співробітництво між державами з митних питань та пов'язаних з ними питань регулювання міжнародної торгівлі, концепція митного права ЄС побудована на відносинах інтеграції та координації дій держав — членів ЄС.

Сьогодні для характеристики змісту і суті митного права ЄС застосовується концепція автономії правового порядку ЄС, якаполягає в тому, що створенням ЄС держави-члени обмежили свій суверенітет щодо законотворення, і таким чином створили самодостатню правову систему, яка пов'язує держави-члени, їх громадян та їх судові органи. Особливості предмету регулюван­ня митного права ЄС визначаються цією автономією правового порядку, що обумовлює його відмінності як від національного, так і від міжнародного митного праваНаціональне митне право, як відомо, насамперед спрямо­ване на регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу переміщення товарів через митний кордон держави. Міжнародне митне право — регулює відносини, що виникають між суверенними державами та окремими митними територі­ями з питань співробітництва в митній сфері. Що стосується предмету правового регулювання митного права ЄС, то він охоплює цілу низку суспільних відносин, як виникають щодо митних питань як на рівні ЄС в цілому, так і на рівні окремих країн-учасниць.

Згідно з положеннями ст. 1 Митного кодексу ЄС 2008 р. (МКЄС), який є ключовим актом вторинного права ЄС в митній сфері, Кодекс визначає основні правила та процедури,що застосовуються до товарів, що ввозяться або вивозяться з митної території ЄС.

Митне право ЄС, по-перше, є суттєвою складовою існування самого ЄС в цілому. Згідно з ч. 1 ст. 28 (23) ДФЄС Союз включає митний союз, який охоплює весь товарообіг та передба­чає заборону між країнами-учасницями мит на імпорт та експорт та всіх зборів, які мають еквівалентний ефект, та прийняття спільного митного тарифу в їх відносинах з третіми країнами.

Ще одним аспектом, що розкриває предмет правового регу­лювання митного права ЄС та основні принципи цього регу­лювання, є так звана місія (завдання) митних органів, тобто основні функції та завдання митних органів країн — членів ЄС щодо реалізації спільної митної політики. Згідно з поло­женнями ст. 2 МКЄС митні органи відповідають за нагляд за міжнародною торгівлею ЄС, сприяння чесній та відкритій торгівлі, імплементацію зовнішніх аспектів внутрішнього ринку ЄС, спільної митної політики та інших спільних політик у сфері міжнародної торгівлі, безпеку ланцюга постачання товарівтощо. До основних завдань, на вирішення яких спрямована діяльність митних органів країн — членів ЄС, зокрема, нале­жать:

—захист фінансових інтересів ЄС та держав-членів;

—захист ЄС від недобросовісної та протиправної торгівлі з одночасною підтримкою законної ділової активності;

—забезпечення безпеки ЄС та його резидентів, захист навко­лишнього середовища у співробітництві з іншими органами влади;

— підтримання належного балансу між митним контролем
та сприянням міжнародній торгівлі.

Дія норм митного права ЄС у просторі визначається МКЄС (ст. 1) таким чином:

1) Кодекс однаковим чином застосовується на всій митній території ЄС;

2) окремі норми митного законодавства можуть застосову­ватися за межами митної території ЄС в межах законодавства, що регулює окремі сфери діяльності, або міжнародних кон­венцій;

3) окремі норми митного законодавства, включаючи вста­новлені ними пільги, застосовуються до торгівлі товарами між частинами митної території ЄС.

Таким чином, митне право ЄС становить сукупність регіо­нальних правових норм, які регулюють:

1) відносини щодо функціонування митного союзу ЄС;

2) відносини щодо торгівлі товарами між ЄС та третіми

країнами;

3) відносини в митній сфері між ЄС в цілому і країнами- учасниками та третіми країнами і міжнародними міжурядовими організаціями.

Дія норм митного права ЄС поширюється на всю митну територію ЄС та в певних випадках за її межі для регулювання відносин ЄС з іншими суб'єктами міжнародного права.

Суб'єктами митного права ЄС є органи ЄС, країни-члени, фізичні та юридичні особи, що є учасниками митно-правових відносин на митній території ЄС.

Специфіка суб'єктів формування права ЄС (органи ЄС та держави-члени) обумовлює і специфіку джерел митного права ЄС, що складаються з актів первинного та вторинного права спільноти, а також актів міжнародного права.

Вичерпний перелік джерел митного права ЄС визначено нор­мами ст. 4 МКЄС, згідно з якими митне законодавство стано­вить сукупність нормативно-правових актів, до якої входять:

— МКЄС та інші нормативно-правові акти, прийняті на рівні ЄС, а також нормативно-правові акти, що прийняті на національному рівні з метою імплементації перших;

— Єдиний митний тариф ЄС;

— законодавство ЄС, що визначає систему звільнення від сплати мита;

— міжнародні угоди, що містять митні норми, якщо вони діють на території ЄС.

Серед актів первинного права ЄС, що містять норми митного права, насамперед слід виділити ДФЄС, а також ряд інших угод, якими засновувалися окремі інституції ЄС, визначалися принципи формування бюджету ЄС або оформлювалося при­єднання нових членів.

Слід відзначити виключне значення міжнародних угод у формуванні митного права ЄС. Це, насамперед, стосується багатосторонніх торговельних угод СОТ та митних конвенцій, підписаних в межах РМС, Європейської економічної комісії ООН тощо. Адже в багатьох випадках норми вищезазначених угод мають пряму дію в рамках ЄС, фізичні та юридичні особи мають право посилатися на ці норми, звертаючись до суду. Багато нормативно-правових актів ЄС містять посилання на певні багатосторонні угоди з митних питань.

Серед актів вторинного права слід виділити, насамперед, МКЄС 1992 р. та новий МКЄС 2008 р. Якщо перший з них виконав важливу роль щодо консолідації актів вторинного законодавства ЄС в митній сфері, новий МКЄС спрямований, у першу чергу, на модернізацію митної справи в межах ЄС, зокрема, в межах виконання програм ЄС щодо розбудови ін­формаційного суспільства — "І2010", створення Електронного Уряду "І2010 eGovernmentActionPlan" та розбудови системи "Електронна Митниця" — "Customs. 2013". Зокрема, багато з норм нового МКЄС спрямовані на запровадження нових митних процедур, які б відповідали стандартам, необхідним для запро­вадження систем електронного декларування, управління ризи­ками, безпаперового документообігу в митних органах тощо.

Для забезпечення правильного застосування МКЄС було прийнято Регламент Комісії про імплементацію МКЄС або, як його ще називають, Імплементаційний кодекс (IK), який складається з більш ніж 700 статей і 100 окремих додатків. В ІК конкретизуються правила і положення МКЄС та наводяться форми уніфікованих документів, які використовуються митними Службами країн ЄС. Взагалі лише офіційний перелік актів вто­ринного права ЄС з питань митного союзу та вільного руху товарів займає 70 сторінок тексту.

Одним з ключових документів, безумовно, є Єдиний митний тариф ЄС. Окрім ставок мита, він містить інформацію про всі нормативні акти, що регулюють ввезення та вивезення товарів. Він видається Комісією щороку в двох варіантах: 1) офіційне видання (Community customstariff) та інтегроване видання (Integ­rated tariff of the European Communities, TARIC). Нині чинний Єдиний митний тариф було прийнято Радою ЄЕС 23 липня 1987 p., він набрав чинності з 1 січня 1988 р.¹. Але, знову ж таки, новим цей Єдиний митний тариф був лише в тому аспекті, що він став першим з митних тарифів ЄС, який було побудо­вано на основі Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів 1988 р. Попередні митні тарифи було побу­довано на основі іншої Конвенції з номенклатури для класи­фікації товарів в митних тарифах, підписаній в Брюсселі в 1950 р. Перший же єдиний митний тариф ЄС (Регламент Ради 980/68) набрав чинності 1 липня 1968 р. Саме з цього моменту відбувся повний перехід передбачених Римським договором про створення ЄЕС 1957 р. повноважень з регулювання митних відносин від окремих держав-учасниць до інститутів ЄС.

Дата добавления: 2015-08-17