Розвиток мотивації військовослужбовців військової служби за контрактом як психологічна проблема

Науковці по-різному висвітлюють процес розвитку мотивації до певного виду діяльності, проте спільним у всіх дослідженнях є те, що вибір засобів впливу на особистість зумовлюється реальним рівнем розвитку зазначеної мотивації, її особливостями, специфікою діяльності, особливостями взаємодії різних методів та низкою інших факторів, що впливають на ефективність застосовуваних заходів. З огляду на це перед нами постає досить важливе завдання – з’ясування психологічних особливостей розвитку мотивації до військово-професійної діяльності військовослужбовців за контрактом [51, ст.1].

Військова служба за контрактом,являє собою складний суспільно-значущий вид діяльності пов`язаний з захистом суверенітету української держави її територіальної цілісності та недоторканості. Це особливий вид діяльності,який характеризується наявністю екстремальних чинників. Вагомим чинником успішного виконання поставлених завдань є мотивація суб`єктів до її виконання. Ця проблема є досить актуальною тим паче зараз,коли національні Збройні Сили ведуть збройний захист нашої держави,але водночас дана проблема є маловивченою,оскільки на сьогоднішній день відсутній психологічний інструментарій дослідження змісту мотивації до військової служби та критеріїв її оцінювання,знання стійкості мотивації військово-професійної діяльності військовослужбовців військової служби за контрактом,чинників її формування та особливостей розвитку.

Під мотивацією військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання військово-професійних завдань слід розуміти (А.В.Сірий) цілісну і динамічну систему його психічних утворень, що актуалізовуються в умовах Збройних Сил, створює відповідні стани психіки,стимулює та регулює поведінку в умовах військово-професійної діяльності.

В дослідженнях мотивації військовослужбовців (А.В.Сірий) провідними мотивами виступають соціальні мотиви (громадського обов’язку), вузько корисні (престижу,благополуччя), та мотиви психічного та фізичного самовдосконалення. Групу найменш вагомих займають мотиви покликання та підвищення загальної культури.

В даному дослідженні також було з’ясовано чинники, що приваблюють військовослужбовців до військової служби, перше місце серед яких займають матеріальні чинники, останнє – самовдосконалення та романтики.

Сірий довів, що на структуру мотивації впливають наступні чинники:

1.Спосіб комплектування армії (служба за призовом чи за контрактом);

2.Соціально-демографічні характеристики (місце проживання,рід діяльності до військової служби, рівень освіти тощо).

Військово-професійна діяльність є полімотивованою про, що свідчать дані експериментальних досліджень, та виділяють основні типи мотивації, якими керуються військовослужбовці військової служби за контрактом в Збройних Силах України (А.В.Сірий):

1.Прагматична мотивація;

2.Мотивація діяльності;

3.Мотивація уникнення невдач та винагородження.

Аналіз підходів до вивчення проблеми мотивації професійної діяльності, її суті, структурно-динамічних характеристик, місця в загальній системі мотиваційної сфери особистості, а також огляд особливостей професійної мотивації військовослужбовців, дав можливість теоретично обґрунтувати модель мотивації професійної діяльності військовослужбовців військової служби за контрактом.

У загальній структурі мотиваційної сфери військовослужбовця мотивація професійної діяльності є компонентом, що відображає мотиваційну своєрідність особистості військовослужбовця, як суб’єкта професійної діяльності. Професійна мотивація формується і розвивається в процесі професіоналізації, спочатку через суб’єктивний образ потенційної військово-професійної діяльності, а потім через зміст службової професійної діяльності військовослужбовця. Під час професіоналізації потреби військовослужбовця виявляються в діяльності, внаслідок чого формується структура професійних мотивів, визначення особистого значення професійної діяльності.

Прояви мотивації професійної діяльності військовослужбовців фіксуються в поведінці, відносинах і власне в діяльності. Так, наприклад, особливості професійної мотивації можуть проявлятися у військовослужбовців до своїх службових обов’язків, військового обов’язку, до начальників, товаришів по службі і підлеглих, в характері діяльності та наполегливості, в досягненні суспільних і особистісних професійних цілей. Тільки в діяльності професійна мотивація військовослужбовців і формується, і проявляється.

Мотивація є системотвірним елементом структури діяльності, вона формує складну систему зв’язків між мотиваційними характеристиками особистості військовослужбовців і показниками ефективності її професійної діяльності, проявами професійної творчості.

Як ієрархічна система, мотивація професійної діяльності військовослужбовців передбачає, що складові її елементи взаємозв’язані між собою і взаємообумовлені, виступають в нерозривній єдності, при цьому знаходячись в певній ієрархії, де одні утворення можуть займати провідне положення, а інші – підпорядковане. Ця трансформація може виражатися в збагаченні професійної мотивації військовослужбовців за рахунок появи нових та інволюції старих мотивів, в зміні рівня значущості окремих мотиваційних утворень в загальній структурі мотивації професійної діяльності військовослужбовців.

Як складне утворення, мотивацію професійної діяльності військовослужбовців можна представити, як трьохрівневу систему. На базовому рівні організації професійної мотивації військовослужбовців можна виділити сукупність професійних мотивів, що регулюють їх військово-професійну діяльність. Середній рівень зумовлює мотиваційні комплекси, які відображають розвиток професійної мотивації військовослужбовців в різних сферах професійної діяльності, професійного спілкування, кар’єрного росту, трудової діяльності. Вищою ланкою в структурі мотивації професійної діяльності військовослужбовців є професійна спрямованість, що визначає вектор професійної поведінки.

Професійну спрямованість необхідно розглядати як вищий рівень в структурі мотивації професійної діяльності військовослужбовця, і як компонент загальної спрямованості особистості. Спрямованість особистості військовослужбовців визначає в цілому напрям поведінки та діяльності; професійна спрямованість в свою чергу визначає тенденції поведінки і дій військовослужбовців у професійній діяльності.

На основі аналізу підходів до вивчення мотивації професійної діяльності ми розробили теоретичну модель структурних компонентів мотивації професійної діяльності військовослужбовців.

Під структурою, як правило, розуміють закономірний, стійкий зв’язок і відношення між частинами і елементами цілого, при цьому структура залишається стабільною, враховуючи динаміку її частин, і змінюється лише тоді, коли ціле змінюється дуже різко. Щодо структури об’єкт необхідно розглядати як систему.

Військово-професійну спрямованість військовослужбовців можна охарактеризувати як особистісну спрямованість до застосування своїх знань, досвіду, здібностей для вирішення службово-професійних завдань, що стоять перед ними. Як пише М. І. Дьяченко, “...від спрямованості залежить, які мотиви в тому або іншому випадку стають домінуючими, і навпаки, на основі мотивів, що виникають в діяльності, складається спрямованість тому вивчити особливості й динаміку мотивів особистості – це означає зрозуміти її спрямованість і характер” [13, ст. 34].

Необхідно також зазначити, що військово-професійна спрямованість особистості військовослужбовців є найважливішим психологічним чинником забезпечення високої ефективності професійної діяльності.

Соціальний компонент об’єднує в собі соціальні (суспільно значущі) мотиви. До цієї групи належать мотиви військовослужбовців, пов’язані з усвідомленням суспільного значення професійної діяльності, з почуттям обов’язку, відповідальності перед суспільством. Така мотивація може будуватися і на основі потреби належати до цієї професійної групи (збройним силам). При цьому важливе значення має або усвідомлення престижу в суспільстві професії військовослужбовця в цілому, або окремих видів військової діяльності, конкретних спеціальностей (О. Г. Караяні) [17].

Дослідження показують, що у військовослужбовців домінуючі мотиви бойової діяльності, вказує на те, що широкі соціальні мотиви (патріотизм, військовий обов’язок, боротьба за незалежність, за справедливість, ненависть до супротивника та ін.) є найсильнішими щодо своїх мобілізуючих можливостей.

Професійна діяльність військовослужбовців дозволяє їм повною мірою реалізувати свої можливості, задовольнити індивідуальні потреби, особистісні інтереси. Це може бути бажання досягти самостійності та незалежності, прагнення досягти творчих успіхів, зробити кар’єру, набути соціального статусу. Військова служба для професійно орієнтованих є засобом для досягнення певної життєвої мети, пов’язаної з усвідомленням себе як професіонала. Подібна мотивація нерозривно пов’язана з високими професійними прагненнями, позитивною “Я-концепцією”, самоповагою, внутрішнім контролем.

Мотивацію до професійної діяльності військовослужбовців ми вважаємо за доцільне розглядати з позиції двох компонентів: змістовний (розкриває зміст професійної діяльності військовослужбовців), та результативний компонент (відображає підведення підсумків роботи).

На рівні професійних мотивів відображається вся сукупність конкретних мотивів професійної діяльності військовослужбовців. Це внутрішні чинники, що визначають спрямованість активності військовослужбовців в професійній поведінці в цілому та орієнтації на різні сторони професійної діяльності.

Мотиви професійної діяльності військовослужбовців виконують спонукальну, регулятивну і цілетвірну функції. Спонукальна функція виявляється в силі дії мотивів на професійну діяльність, в їх інтенсивності, тривалості та стійкості; цілетвірна функція формує для військовослужбовця індивідуальне значення професійної діяльності; регулятивна функція професійних мотивів полягає в регуляції професійної діяльності військовослужбовців відповідно до вимог, що висуваються до неї, та індивідуального значення.

Професійна діяльність військовослужбовців є полімотивованою, тобто вона спонукає цілим комплексом різноманітних мотивів, створюючи розгалужену ієрархічну систему. Співвідношення різних елементів в цій ієрархії індивідуальне і рухоме. Так, наприклад, часто в ситуації внутрішніх суперечностей і боротьби мотивів відбувається зміна провідних мотивів, що мають найбільшу суб’єктивну значущість для військовослужбовців і додають діяльності певного індивідуального забарвлення.

Доцільно також взяти до уваги можливий внутрішній опір на шляху до регуляції професійної діяльності. Так, наприклад, людина може відчувати страх нового, небажання змін, пов’язаних із необхідністю ризикувати. Дуже важливо не протиставляти свою волю внутрішньому підсвідомому опору боротьби мотивів, не боротися з ним, а спокійно і зважено оцінити імовірність успіху і поразки, підготуватись до можливих тимчасових труднощів і невдач.

При створенні теоретичної моделі структурних компонентів мотивації професійної діяльності військовослужбовців ми врахували якомога більше потенційних наслідків досягнення поставленої мети. Ураховуючи мотиви професійної діяльності, що визначають напрям активності військовослужбовців на різні сторони професійної діяльності, ми виділяємо три групи мотивів: мотиви професійного спілкування – усвідомлення суспільної корисності праці, престиж професії військовослужбовця, значущість цієї професії серед інших спеціальностей, прагнення належати до цієї професійної спільності, спілкування з колегами, обмін знаннями і досвідом, прагнення до лідерства; мотиви професійної кар’єри – прагнення до службового зростання, просування кар’єрними сходами, можливість прояву творчої ініціативи, фізичне самовдосконалення, розширення професійного досвіду; мотиви трудової діяльності (її змістовної і результативної сторони) – бажання оволодіти необхідними для військовослужбовця знаннями, уміннями і навиками, привабливість устрою військової служби, інтерес до змісту військової професії, прагнення до заохочення командуванням, соціальна захищеність, прагнення до матеріального благополуччя, досягнення певного місця в суспільстві за рахунок службової кар’єри.

Ми вважаємо, що одним із провідних мотивів професійної діяльності є мотив професійної кар’єри. Саме можливість кар’єрного росту дає натхнення до професійного самовдосконалення, підвищення кваліфікації, професійної самореалізації.

Одним з важливих питань при вивченні мотивації професійної діяльності військовослужбовців, як складного психологічного явища є аналіз динаміки її розвитку. Динаміку розвитку мотивації професійної діяльності військовослужбовців можна визначити, як якісні зміни, що відбуваються в змісті та структурі мотивації в період професійного становлення військовослужбовця. Ці зміни можуть обумовлюватися перебудовою її суспільних відносин, зміною умов професійної праці, саморозвитком особистості, суперечностями між окремими елементами в структурі професійної мотивації військовослужбовця та іншими чинниками.

Основними напрямками змін професійної мотивації в період професійного становлення військовослужбовця є: зміна складу мотивів в структурі мотивації, поява нових і зникнення старих мотивів, трансформація їх ієрархічної організації з домінуванням окремих мотивів; зміцнення взаємозв’язків між провідними мотивами, формування ядра домінуючих мотивів, що визначають характер професійної спрямованості військовослужбовця; зміна характеру провідного мотиваційного комплексу щодо збільшення значущості мотивації професійного самовдосконалення, самореалізації особистості з набуттям професійного досвіду; перебудова з орієнтації на результат, що визначається мотивами репродуктивної діяльності, на процесуальну орієнтацію, визначену мотивами професійної творчості та індивідуального внеску в професію.

При цьому слід зазначити, що найістотніші зміни в характері професійної мотивації військовослужбовця відбуваються в першій половині кар’єри, а в процесі професійного становлення і формування професійного досвіду вона стає відносно постійною.

Дослідження динаміки мотивації професійної діяльності військовослужбовців дозволяє стверджувати про існування певних етапів, що свідчать про її генезис. Оскільки мотивація є частиною певної макроструктури, зокрема військово-професійної діяльності, то зміна мотивації відбувається відповідно до етапів професійного становлення військовослужбовця. Для визначення особливостей мотивації професійної діяльності військовослужбовців в період професіоналізації необхідно взяти за основу етапи професійного становлення офіцерських кадрів, що їх запропонував Б. Ф. Ломов [27]:

1 етап. Оволодіння військовою професією (до 8 років);

2 етап. Досягнення стабільності результатів (8–15 років);

3 етап. Досягнення професійної майстерності (понад 15 років).

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що мотивація до професійної діяльності військовослужбовців є ієрархічною динамічною системою мотиваційних утворень, що обумовлена складними зв'язками задоволення різних видів потреб військово-професійної діяльності.

У структурі мотивації професійної діяльності військовослужбовців можна розглядати три рівні організації: вищий: рівень – військово-професійна спрямованість особистості військовослужбовця; середній рівень – мотиваційні комплекси (професійного спілкування, професійної кар’єри, трудової діяльності), що відображають зміст мотивації різних сторін професійної діяльності військовослужбовця; базовий рівень – сукупність професійних мотивів. Домінуючий мотиваційний комплекс обумовлює характер військово-професійної спрямованості військовослужбовців.

Мотивація військовослужбовців до професійної діяльності є динамічною системою, що змінюється відповідно до етапів їх професійного становлення. Розвиток і трансформація мотивації до професійної діяльності військовослужбовців виражається в зміні значущості окремих мотивів і мотиваційних комплексів, а також в переході від неврегульованої до чітко організованої структури мотивації професійної діяльності, де значущі взаємозв’язки між її елементами визначають характер професійної спрямованості військовослужбовця.

Дата добавления: 2015-08-17