Сучасна наука про причини виникнення основних людських рас.

Розширення початкової ойкумени сприяло расовій диференціації людини. Знахідки черепів пізньопалеолітичних людей свідчать про те,що основні особливості головних расових поділів людства,які існують тепер,були виражені вже в епоху пізнього палеоліту. Європеоїдна раса сформувалася переважно в Європі, монголоїдна – в Азії, представники негроїдної раси населяли Африку й Австралію. Сукупний вплив пристосування до середовища,випадкової мінливості та ізоляції зумовив створення на трьох великих материках Старого Світу трьох великих рас людства,відмінності між якими вже на кінець пізньопалеолітичної епохи стали досить виразними.

26.Сутність проблеми соціогенезу.

Відтворення процесу виникнення людського суспільства – одна з найскладніших і найсуперечливіших проблем історії первісного суспільства. Прямі сторичні джерела для її вирішення практично відсутні. Дослідник має справу лише з побічними джерелами,крім невеликої частки свідчень археології та антропології. Справді,до нашого часу не збереглося жодного суспільства,в якому бодай у трансформованому вигляді залишилися елементи соціальних стосунків раннього палеоліту. Практично етнологія не може навіть із малою часткою упевненості встановити час виникнення того чи іншого елемента поведінки людей синполітейних суспільств,який вочевидь,залишився в їхній свідомості від неймовірно далеких часів архантропів чи неандертальців.

27.Виникнення найдавніших соціальних структур людського суспільства.

Початкову форму організації суспільства часто називають первісним людським стадом, але для зручності вимови ввели поняття «праобщина», тим більше воно значно коротше. Початок епохи праобщини збігається з появою свідомо застосовуваних знарядь праці. Кінцевою межею епохи праобщини була поява «готового» людського суспільства – родового ладу. Отже,кінець епохи праобщини збігається з переходом від раннього до середнього або пізнього палеоліту. Часто розрізняють ранню общину найдавніших людей і більш розвинуту праобщину неандертальців,оскільки праобщина не була застиглою в часі одноманітною формою. Праобщина являла собою невелику групу людей (20-30 дорослих членів), тому що малоймовірно,що велика група могла прогодувати себе при недостатній технічній оснащеності ранньопалеолітичної людини й труднощах у добуванні їжі. Життя праобщин було осіле,про це свідчать численні знахідки. Це зумовлено тим,що багатство четвертинної фауни давало змогу довго користуватися кормовою територією,а значить займати постійне житло.

28.Матеріальна культура та господарська діяльність археоантропів.

Людина прямоходяча навчилася виготовляти масивні ручні рубила, які стали ознакою так званої ашельскоі культури (названої по імені французького селища Сен-Ашель), яка охоплює весь час існування гомо еректус. Ручне рубило являє собою камінь подовженої яйцевидної форми, оброблений з двох боків так, щоб обидві сторони сходилися до гострого кінця.Мабуть, це знаряддя було універсальним. Крім рубил з цілісних каменів люди стали використовувати і більш тонкі і витончені відщепи - платівки, сколені з великого каменю, а саме нуклесом. Ці гострі пластини сколювали з нуклеса за допомогою знарядь з дерева або кістки. Основні заняття — полювання і збиральництво.

29.Матеріальна культура і господарська діяльність палеоантропів.

Палеоантроп або неандерталець – різновид гомінід, що мешкав в Європі та на Близькому Сході 150-28 тис років тому. Дістав назву від долини Неандерталь в Німеччині,де вперше були виявлені кістки цього виду. Палеоантропи суттєво вдосконалювали свою мисливську зброю за рахунок прогресу в обробці кременю. Вони виготовляли знаряддя зі спеціально зроблених заготовок – відщепів кременю. Їх відбивали зі спеціальних ядрищ кременю або нуклеусів. Ядрища палеоантропів найчастіше мали дископодібну форму, а зняті з них відщепи мали трикутні обриси. Тому трикутними були також основні знаряддя неандертальців – гостроконечники, скребла, що виготовлялялися шляхом ретушування країв крем’яних відщепів.

30.Господарська діяльність ранніх кроманьйонців.

Займалися полюванням на великих звірів — бізонів, мамонтів, оленів, печерного ведмедя і диких коней. Володів розвиненою членороздільної промовою, будував житла, одягався в одяг зі шкір, було розвинене гончарство. Користувалися великою кількістю спеціалізованих знарядь з кременю. Це скребачки для обробки шкіри, різці для обробки кістки та дерева, різноманітні наконечники мисливської зброї, ножі для мяса і дерева, проколки для шиття одягу та взуття, сокири для рубання дерева тощо. Поширюються різноманітні знаряддя з кісток тварин: голки, шила, наконечники списів, гарпуни. Займалися витворами мистецтва з кістки та бивнів мамонта: статуетки жінок, тварин, гравійовані зображення людей, тварин, геометричні орнаменти. Кістки великих тварин, зокрема мамонтів, використовувалися для будівництва жител.

31.Найдавніші етапи формування мовлення і мислення.

Походження мислення й мови становить складну проблему історії первісного суспільства,розв’язання якої ще більш утруднюється тим,що ми маємо не прямі,а лише посередні дані,які ілюструють найголовніші етапи цього процесу. Поряд з виникненням найпростіших уявлень виникла й найпростіша форма передавання інформації – звукові сигнали для позначення й передачі їх. Основою для виникнення таких звукових сигналів стали звукові сигнали мавп – безпосередніх предків людини. Мовна функція виникла на світанку розвитку праобщини разом з початком доцільної трудової діяльності. Дальший розвиток мислення й мови йшов по висхідній кривій разом з розвитком знарядь праці. Розвиненсть задньої частини скроневої кістки скронево-тімяно-потиличної ділянки мозку синантропа свідчить про відносно високий рівень розвитку в них членоподільної мови, а значить і мислення. Можна досить певно твердити,що мислення людини зробило істотний стрибок під час переходу від раннього до пізнього палеоліту. А вже починаючи з періоду пізнього палеоліту можна говорити про системи мови,які з еволюційного погляду не відрізняються від тих,що їх ми знаємо в сучасному суспільстві.

32.Виникнення ранньої первісної общини. Гіпотези про роль екзогамії у виникненні родової організації.

Великі зрушення в розвитку виробництва спричинилися до не менш великих змін в організації суспільства. Зростання технічної оснащеності людини в її боротьбі з природою створило умови для існування відносно сталих господарських колективів. Водночас вона вимагала ефективного використання,наступності й дальшого вдосконалення ускладнених знарядь праці і трудових навичок. Праобщині це завдання було не під силу,тому вона мусила поступитися місцем більш тривкішій формі суспільної організації. Ряд обставин визначив характер цієї організації. Для підвищення рівня розвитку ранньопалеолітичного суспільства єдиною реальною основою для зміцнення соціальних зв’язків були стихійно виниклі узи кровного споріднення. Отже,праобщину змінив колектив родичів,пов’язаних спільним походженням по материнській лінії,тобто материнський рід.

Важливою ознакою роду був звичай екзогамії,тобто заборона шлюбних стосунків всередині роду. Дослідники Золотарьов та Токарєв повязують виникнення екзогамії з прагненням мустьєрських праобщин подолати свою початкову замкнутість і встановити господарські контакти із сусідніми праобщинами. Інші дослідники Жаков,Толстов,Семенов повязують виникнення екзогамії з потребою впорядкувати господарське життя всередині первісних колективів,тобто нерегульовані статеві стосунки мали б увесь час супроводитися сутичками на грунті ревнощів і тим самим розхитувати праобщину як господарський і суспільний осередок.

33.Основні риси матеріальної культури кроманьйонців епохи палеоліту та мезоліту.

Поява Homo sapiens sapiens-a ознаменувала в усьому світі не тільки зміну фізичного типу тодішньої людини, а й зміну матеріальної культури. Замість мустьєрської індустрії з’являється інша, більш технічно досконала індустріяпізнього палеоліту. В обробці каменя пізньопалеолітичні майстри якби використали весь досвід попередніх поколінь і досягли в технологіях найвищого рівня. Там, де в їхньому розпорядженні був кремінь чи інші пластичні породи, з’являється новатехніка – віджимна. При її використанні заготовки вже не сколювалися прямим ударом, а відділялися за допомогою кістяного посередника віджимом. Замість продольного сколювання з’явилося вертикальне, яке дозволяло краще контролювати зняття заготовки. В результаті від нуклеусів, що отримали призматичну форму, відділялися вузькі пластини, названі призматичними чи ножовидними, які слугували основою для виготовлення різноманітних і дуже спеціалізованих знарядь. Усього розрізняються 92 типи знарядь.

34.Основні риси соціальної організації ранніх кроманьйонців.

Вони жили родинами. Але так як вони почали полювати групами, то їм довелося об'єднатися в племена. Вони вірили в загробний світ: що мертві можуть воскреснути і відродитися в іншому світі.

Жили громадами по 15-30 чоловік і вперше в історії створили поселення. Житлом були печери, намети зі шкір, у Східній Європі зустрічаються землянки.

35.Виникнення образотворчого мистецтва. Виникнення прикладного мистецтва. Основні риси скульптурного мистецтва.

Марксистська наука показує,що мистецтво,так само як і позитивні знання,з самого початку було генетично пов’язане з трудовою діяльністю людини. В той час як буржуазна наука поширила теорії,що зводять мистецтво до побічних результатів релігійної практики,художнього інстинкту,залучених статевих партнерів,потреби в розвагах тощо. Згідно з думкою деяких дослідників,образотворча діяльність виникає в готовому людському суспільстві,тобто на межі пізнього палеоліту. Зразки образотворчого мистецтва доби ранньородової общини відомі за численними археологічними памятками. Це кругла скульптура й рельєф,представлені переважно вже згадуваними жіночими фігурками оріньяко-солютрейських стоянок і мадленськими головами тварин. Одночасно виникають графічні й живописні зображення тварин,рідше рослин і людей,що розвиваються від примітивних контурів Оріньяка до надзвичайно виразних печерних фресок.

36.Виникнення релігійних уявлень. Основні форми первісних релігійних уявлень: анімізм,тотемізм,фетишизм,магія.

Первісну релігію класики марксизму-ленінізму визначили як неправдивий світогляд,Хибні,фантастичні уявлення про природу,зумовлені безсиллям дикуна в боротьбі з нею. Головною особливістю хибного світогляду членів ранньородової общини було те,що вони ще не виділяли себе з навколишнього природного середовища. Природі приписувалися людські властивості. Специфіка первісної релігії позначилася на всіх ранніх видах фантастичних уявлень: тотемізм, анімізм,фетишизм,магія.

Тотемізм – це віра в існування тісного зв’язку між якоюсь родовою групою та її тотемом – певним видом тварин,рідше рослин,ще рідше інших речей або явищ природи.

Анімізм – віра в надприродні істоти,що містяться в яких-небудь тілах (душі) або діють самостійно (духи).

Фетишизм – віра в надприродні властивості не одухотворених предметів,наприклад певних знарядь праці,ужиткових речей,дерев,каменів,печер,а пізніше й спеціально виготовлених культових предметів.

Магія – віра в здатність людини особливим чином впливати на інших людей,тварин,рослини,явища природи.

37.Парна сім я.

Витоки парної та моногамної сім’ї починаються з сім’ї пуналуа. Після виникнення сім’ї пуналуа шлюбне коло починає дедалі все більше звужуватися і це привело до того, що з нього почали вилучатися не лише рідні брати і сестри, але і двоюрідні, а потім і троюрідні. Заслугу в утворенні такого шлюбу Енгельс приписує жінці, яка в силу свого біологічного розвитку — більшої прив'язаності до певної особи (що менше буває у чоловіків) — намагалася жити з одним чоловіком. Парна сім'я витіснила групові подружжя, що поволі зникали через заборону одружуватися з кровними родичами. Коли з'явилася парна сім'я, виникає умикання і купівля жінок. Це зовнішня ознака радикального перевороту, що стався в глибинах групового шлюбу. Здебільшого кілька парних сімей живуть в одному будинку, ведуть спільне комунальне господарство, причому керують у господарстві не чоловіки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселяються до жінок, а не навпаки. Парна сім'я в умовах родового устрою була нестійка, шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на особистих почуттях. Діти залишались у матері.

38.Материнська сім я.

Осередком матріархального суспільства була материнська сім’я – велика група (200-300 чол.) близьких родичів по жіночій лінії. На чолі сім’ї стояла старша жінка. Ці сім’ї були господарськими одиницями.

39.Материнський рід.

З материнських сімей складався материнський рід, який колективно володів родовою общинною землею. На чолі материнського роду була старша жінка старшої в роді сім’ї. В межах свого роду заборонялося одружуватися, тому рід був пов’язаний шлюбними відносинами з іншим родом (т.зв. дуальна екзогамія). Згодом дуальна організація (зародок племені) переросла у фратріальну (поділ племені на дві половини, що складалися кожна з кількох родів-фратрій, між якими були заборонені шлюбні відносини). Спочатку чоловік і жінка жили кожний у своєму роді (дислокальне поселення), зберігався груповий шлюб. Діти не знали свого батька. Кровна спорідненість ішла по лінії матерів, біля яких групувалися діти. З розвитком матріархального роду дислокальні поселення замінювалися матрилокальними. У той час виник парний шлюб.

40.Основні риси племені в добу ранньої первісної общини.

Первісне суспільство набуло такої складної соціальної структури,соціальної спільності – племені. Початкові племена не являли собою одного цілого,зв’язки між родовими общинами,що входили до них,обмежувалися взаємошлюбністю,мисливськими облавами,обміном,шлюбними та іншими церемоніями. Племена мали своє імя,свою територію,свій діалект,свої культурно-побутові особливості,але в них здебільшого ще не було племінного самоврядування,ради,вождя та інших ознак розвинутого племінного ладу.

41.Зародження і етапи розвитку мислення і мови.

Розвиток мови йшов паралельно із збільшенням обсягу інформації і,в свою чергу,сприяв її акумуляції та передавання. Джерелом знань первісної людини була її трудова діяльність,під час якої нагромаджувався досвід,зіставлялися причини і наслідки явищ,узагальнювалися й систематизувалися спостереження. Умови життя насамперед вимагали нагромадження знань про навколишню природу. Потрібні були знання зоології,ботаніки,знання зоряного неба,щоб вільно орієнтуватися на місцевості.

42.Досвід та знання:природознавство,токсикологія,анатомія,медицина,математика,школа та виховання.

Умови життя насамперед вимагали нагромадження знань про навколишню природу. Щоб підтримувати своє існування,населення повинно було досконало знати топографію своєї кормової території,корисні і шкідливі властивості рослин,шляхи пересування й звички тварин,особливості різних мінералів,видів деревини,а також уміти завбачати погоду й читати сліди. Треба було також уміти добре орієнтуватися в місцевості,що вимагало доброго знання зоряного неба. Значно розвинулися й такі практичні знання як медицина,токсикологія. Людина опанувала найпростіші раціональні способи лікування переломів,вивихів і ран,видалення хворих зубів та інших нескладних хірургічних операцій,лікування зміїних укусів,наривів,застуди та ін. захворювань. Щодо лічби,то її породжували реальні життєві потреби, й вона довго існувала лише в життєвій практиці людей. Ділення появилось найшвидше,пов’язані з поділом однородцями здобичі. У ще більш зародковому стані ніж лічба,перебували вимірювання відстані та обчислення часу.

43.Виникнення землеробства в Старому Світі.

Апогеєм розвитку привласнюю чого господарства ранньородової общини було досягнення відносної забезпеченості продуктами природи. Землеробство виникло з високоорганізованого збиральництва,в процесі розвитку якого людина навчилася доглядати дикі рослини й одержувати з них новий урожай. Вже австралійці іноді пополювали зарості злаків. Також інше населення робили підрізування верхівок дерев,вирубування чагарників,що заважало рости деревам. На деяких стоянках доби мезоліту археологічно простежено ознаки високоорганізованого збиральництва. Це натуфійська культура,поширена в Палестині та Йорданії. (8 тисячоліття до н.е.). Основні заняття натуфійців: мисливство,рибальство й збиральництво. Серед натуфійських знарядь знайдено камяні вкладні,що становили разом з кістяною ручкою серпи,своєрідні мотички з кістки,а також камяні базальтові ступки й товкачі,якими,очевидно,подрібнювали зерно.

44.Одомашнення тварин та зародження скотарства. «неолітична революція» та її значення для наступного розвитку людства.

Питання про виникнення скотарства залишається предметом дискусії між моноцентристами та поліцентристами. Перші вважають,що воно поширилося з Передньої Азії,де,за сучасними палеозоологічними й археологічними даними,було вперше одомашнено рогату худобу,свиню,осла. Другі вважають,що скотарство конвергентно виникало в різних груп первісного людства й принаймні деякі види тварин було одомашнено зовсім незалежно від впливу передньоазійського осередка: двогорбого верблюда в Середній Азії, коня в європейських степах, оленя в Північному Сибіру, гуанако та морських свинок в Андах. Виникнення землеробства випереджало виникнення скотарства,тому що для одомашнення тварин була потрібна міцна кормова база. З виникненням землеробства та скотарства відбувся перехід від привласнення людиною готових продуктів природи до виробництва їх.

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. З переходом до виробництва продуктів харчування людина одержала вільний час, тому не дивно, що виникли нові види ремесла: ткацтво, обробка обсидіану (вулканічного скла) і початки металургії. Виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в якому поряд з родовими велику роль відіграють сусідські і територіальні відносини. Прогрес господарства й ускладнення соціального життя вплинули на розвиток духовної культури неолітичного суспільства. З'явились перші карти — означення маршрутів, нанесені на деревну кору, дерево чи шкіру. Такою ж мірою еволюціонувала й ускладнилась релігія. По мірі накопичення знань про навколишній світ і про самих себе люди пізньої палеолітичної общини все менше ототожнювали себе з природним середовищем, все більше усвідомлювали свою залежність від незвіданих надприродних сил.

45.Перший суспільний поділ праці та його історичне значення.

По́діл пра́ці, суспільний поділ праці — об'єктивний процес розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві.

Протягом історії людства освоєння природи, розвиток продуктивних сил супроводжуються відповідним прогресом у поділі праці.

Поділ праці виник у первіснообщинному суспільстві, коли різні за статтю і віком люди займалися різними видами праці. То був найпростіший поділ, пов'язаний з природними відмінностями людей. Проте й він спричинився до підвищення продуктивності праці. З часом поділ праці поглибився, виділилися пастуші племена, здійснився перший великий суспільний поділ праці-відокремлення скотарства від землеробства. Це було базою для наступного зростання продуктивності праці, становлення регулярного обміну, що в дальшому сприяло появі приватної власності, експлуатації людини людиною, поділу суспільства на антагоністич. класи. Фрідріх Енгельс відзначав, що

З першого великого суспільного поділу праці виник і перший поділ суспільства на два класи – рабів і панів, експлуататорів та експлуатованих.

46.Найдавніші землеробські племена на території Східної Європи.

У 5 тисячолітті до н.е. на південному сході Європи виникла велика культурно-історична область землеробсько-скотарських племен. Вона охоплювала Югославію,Болгарію,Румунію,Угорщину і простягалася до України. Деякі поселення існували довго й утворили багатошарові «житлові горби»,які дають змогу простежити розвиток культури протягом сотень,а іноді й тисяч років. Наприклад в Болгарії є «горби» (тель) заввишки 12,4м,що існували у 5 – 3 тисячоліття до н.е.). Житла того періоду збудовано з прутів,обмазаних глиною. Біля однієї зі стін містилася глинобитна пічка,біля другої сховище для зерна. Знаряддя праці – мотики,сокири,молотки зроблено з каменю,серпи – з оленячого рогу з крем’яними вкладнями. Кераміка – поліхромна,мальована. Племена вели осілий спосіб життя,обробляючи навколишні ділянки. В Угорщині кераміка майже цілком зникає: тут звичайною прикрасою поверхні посудини є штучна нерівність,на ліплення у вигляді шишечок,різьблений,штампований або защеплений пальцями орнамент.

47.Основні риси племінної організації землеробів і скотарів.

На зміну ранньородовій общині мисливців і рибалок прийшла пізньородова община землеробів-скотарів. Економічну основу суспільства,як і раніше,становила родова власність на землю. Поля та городи,мисливські,рибальські й збиральницькі вгіддя в одних випадках безпосередньо належали родові,в інших – розглядалися як належні племені,але були закріплені за окремими родами,що входили до нього. Значення індивідуальної власності поступово зростало. Його розвиток покликав до життя новий вид економічних відносин(престижна економіка). Престижна економіка існувала лише в системі надлишкового продукту і виявлялася головним чином в обміні дарами. Населення,збільшуючись,часто поділялося на великі колективи найближчих родичів по материнській лінії – так звані материнські домові общин. З розвитком родового ладу ще більше зросла господарська й громадська роль жінки. В класичну добу головна роль в економічному й суспільному житті належала родові,а те,що виходило за межі роду,вирішувалося в племені. Роди й племена,в які входили вони,були тісно згуртованими колективами,що демократично самоврядовувалися. Родоплемінна організація ставила поза законом усе,що перебувало за межами цього колективу.

48.Розвиток позитивних знань в добу пізньої родової общини: розвиток мистецтва ранньоземлеробських племен; мистецтво мисливських та риболовецьких племен.

В образотворчому мистецтві пізньоеолітичних і енеолітичних племен в основному тривав далі перехід до умовної манери. Тогочасні твори відображають прагнення до навмисної спрощеності. Дуже поширився декоративний напрям в мистецтві,тобто прикрашування ужиткових речей,особливо одягу,зброї та начиння,художнім розписом,різьбою,вишивкою,аплікацією тощо. Образотворче мистецтво палеоліту частіше було реалістичним,а неоліту – частіше умовним. Такий поворот у первісному мистецтві був пов'язаний з тим,що після переходу від мисливського господарства до землеробства й скотарства інтерес до звіра почав слабшати,а інтерес до людини ще тільки зароджувався. Розвивалися далі й інші форми мистецтва,зокрема усна,музична і танцювальна народна творчість.

49.Релігійні уявлення в добу пізньої родової общини.

Релігія еволюціонувала й ускладнювалась. В міру нагромадження знань про свою власну і зовнішню природу первісне людство дедалі менше ототожнювало себе з зовнішньою природою,дедалі більше усвідомлювало свою залежність від невідомих йому добрих і злих сил,які здавалися надприродними. Сили зла намагалися власкавити,добрим силам почали вклонятися як постійним оборонцям і заступникам роду. Почала зароджуватися віра в духів померлих прабатьків роду,які допомагають йому. Почав утворюватися культ природи,що уособлювалася в образах різних духів тваринного і рослинного світу,земних і небесних сил. З виникненням землеробства пов’язана поява культу вирощуваних рослин і тих сил природи,від яких залежав їхній ріст,особливо сонця й землі. Релігія відображала та ідеологічно закріплювала визначну господарську й суспільну роль жінки.

50.Передумови розкладу первісного суспільства. Металургія кольорових металів та її історичне значення.

Безпосередньою умовою розкладу первісного суспільства була поява регулярного надлишкового продукту,який створював можливість експлуатації людини людиною. Це,в свою чергу було зумовлене дальшим значним зростанням продуктивних сил і насамперед успіхами в розвитку виробляючого господарства,бо здебільшого лише воно давало змогу забезпечити одержання сталого регулярного надлишкового продукту перетворення його на додатковий продукт. Вік металів поділяється на два періоди: бронзовий і залізний.

Бронзовий вік – період історії людства,коли дуже поширилися виготовлені з бронзи знаряддя праці і зброя,що їх вживали поряд з кам’яними або замість них. Бронза – сплав міді й олова,іноді також сурми,свинцю,арсену або цинку в різних пропорціях. Так само як і мідні,бронзові знаряддя не витісняли кам’яних,тому,що в ряді випадків робочі властивості каменю вищі,ніж бронзи,а також камінь, придатний для виготовлення знарядь,був майже скрізь,а джерела сировини для бронзи,особливо олово,дуже рідко трапляються. Племена,які жили в районах,багатих на мідні та олов’яні руди,спеціалізувалися на добуванні металу й постачали його населенню сусідніх країн. Найбільш ранні металеві знаряддя своїми формами цілком тотожні кам’яним. Лише поступово людство виробило такі форми знарядь,в яких найдоцільніше використовувалися властивості нового матеріалу: сокири,долота,молоти,кайла,мотики,серпи,ножі,кинджали,мечі,наконечники списів,стріл. Впровадження у виробництво металу відіграло винятково важливу роль у розвитку всіх галузей господарської діяльності,насамперед у розвитку землеробства й скотарства. Бронзові сокири дуже полегшили процес розчищення нових ділянок для землеробства. Все це спричинило перехід від ручних знарядь до орних,що їх тягли тварини. Розвиток ремісничої діяльності(вироблення знарядь праці,речі домашнього вжитку,прикраси,зброя). Бойове спорядження поширилося (меч,бойова колісниця).

51.Розвиток ремесел в добу пізньої родової общини. Відкриття металургії заліза та її історичне значення. Розвиток обміну.

Ремесла: Реміснича діяльність;орне землеробство;ковальство;обробка дерева,кістки,рогу,каменю,скотарство кочове.

Кінець бронзового віку – це витіснення бронзи залізом. Залізний вік – час, що характеризується поширеннямметалургії заліза йзалізних знарядь. На відміну від порівняно рідкісних джерел добування міді,олова,залізні руди трапляються майже скрізь,але добувати залізо з руд значно важче,ніж мідь. Залізо одержували в тістоподібному стані за допомогою сиродутного процесу,який полягав у відновленні залізної руди вуглецем при високій температурі у спеціальних печах,куди вдували повітря ковальськими міхами через сопло. На дні печі утворювалася криця – грудка пористого,тістоподібного заліза. Крицеве залізо мяке,але ще давно було відкрито спосіб гартування залізних виробів,або їх цементації (обвуглецьовування). Впровадження у виробництво металу відіграло винятково важливу роль у розвитку всіх галузей господарської діяльності,насамперед у розвитку землеробства й скотарства. Все це спричинило перехід від ручних знарядь до орних,що їх тягли тварини. Розвиток ремісничої діяльності(вироблення знарядь праці,речі домашнього вжитку,прикраси,зброя). З виникненням суспільного поділу праці виникає економічний обмін. Землероби,яким не вистачало своєї худоби,прагнули одержати у скотарів м'ясо,молоко,шкури,вовну,а особливо робочу худобу потрібні як тягловий і транспортний засіб. Скотарі,зі свого боку,потребували землеробських продуктів,металевих,гончарних та ін. виробів. З розвитком обміну вдосконалювалися засоби сполучення. Поширилися колісні візки,почали будувати дороги,виникли кораблі з веслами і вітрилами.

52.Другий і третій великі суспільні поділи праці.

Другим великим суспільним поділом праці стало відокремлення ремесла від землеробства, виникнення міст і протилежності між містом і селом. У цю ж історичну епоху відбувається відокремлення розумової праці від фізичної, виникає протилежність між ними. Ремісниче виробництво сприяло розвиткові товарного обміну, торгівлі.

Третім великим суспільним поділом праці було відокремлення торгівлі від виробництва.

За капіталізму відбуваються дальша спеціалізація й усуспільнення матеріального виробницітва, здійснюється капіталістичаіндустріалізація.

53.Зародження приватної власності. Зародження класів.

Основним змістом епохи є зародження приватної власності класів,держави. Зростання продуктивності праці сприяло індивідуалізації виробництва й появі додаткового продукту. Водночас зросла продуктивність праці і її суспільний поділ сприяли виробництву,створювали основи для регулярного обміну й відчуження. Так почала зароджуватися вільно відчужувана приватна власність,яка відрізнялася від особистої власності доби класичного родового ладу передусім тим,що відкривала дорогу відносинам експлуатації. Коли в общину проник поділ праці і члени її почали кожний поодинці займатися виробництвом одного продукту і продавати його на ринку,тоді виразом цієї матеріальної відособленості товаровиробників став інститут приватної власності. Початок приватній власності було покладено нагромадженим окремими сімями лишків продукції у вигляді багатств. Ними ставали деякі харчові продукти й ремісничі вироби,метали,виробничий інвентар і зброя,а в народів,які знали скотарство,насамперед худоба. До найбільш ранніх видів приватної власності належали й раби.

Неминучим наслідком появи регулярного додаткового продукту й приватної власності була соціально-економічна диференціація. Тоді як у родоплемінних старійшин,жерців і особливо військових ватажків з їхніми дружинниками скупчувалися багатства,інші общинники мали тільки незначні лишки або не мали їх зовсім.

54. «Воєнна демократія» як політична організація в період розладу родового ладу.

Поява додаткового продукту сприяла розвиткові воєн. Війну тепер почали провадити лише заради грабежу,це було так званим промислом. Перетворення воєн на постійний промисел прияло розвиткові військової техніки й військової організації. Виникла специфічна організація влади,що її Маркс і Енгельс,слідом за Морганом,назвали військовою демократією. Це була ще демократія,бо ще збереглися всі первісні демократичні установи: народні збори,рада старійшин,племінний вождь. Система військової демократії ще передбачала рівність усіх воїнів: кожний учасник грабіжницького походу мав право на свою частку здобичі. Та водночас вона вже не знала фактичної рівності. Не лише військовий ватажок, а й його близькі та дружинники забирали собі більшу й кращу частину награбованого. Грабіжницькі війни і вся система військової демократії,зумовлені появою багатств,у свою чергу стали важливим фактором розвитку приватної власності,зародження класів і держави.

55.Моногамна сім я. Шляхи переходу від первісного суспільства до цивілізації.

Моногамна сім'я відрізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'язками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що перебувають у повному розпорядженні чоловіка, надало моногамії від самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.

56.Племінна організація в епоху розкладу первісного суспільства.

57.Патріархальна сім я. Особливості патріархальної сім ї в слов янсьому світі.

Першою формою окремої сімї була велика сімя,що її називають також сімейною,великосімейною або домашньою общиною. Її називають ще патріархальною сімєю. Велика патріархальна сімя складалася з кількох поколінь найближчих родичів по батьківській лінії,одного або кількох братів з їхніми дітьми,онуками й правнуками та жінок усіх дорослих чоловіків сімї. До складу сімї входили також раби. Відомі випадки,коли в таких сімях налічувалося 200-00 чоловік. Члени сімї жили в одному дворі. Вони спільно володіли землею,худобою та іншими засобами виробництва,разом провадили господарство й разом споживали вироблене,харчуючись і одягаючись із спільних запасів. Сімю очолювали найстаріші чоловік і жінка. Вони розподіляли господарські роботи між окремими членами сімї керували цими роботами,розпоряджалися витрачанням запасів,наглядали за порядком і моральністю,очолювали виконання сімейного культу.

58.Патріархальний рід: передумови виникнення та структура.

Розвиток виробничих сил привів до зміни співвідношення чоловічої та жіночої статі в системі господарства, до збільшення ролі чоловічої праці і до розвитку чоловічої виокремленої власності. Цьому сприяли такі господарчі зрушення, як поширення скотарства, перехід до орного або зрошувального землеробства, розвиток металургії. Усе це сприяло переходу до патріархату, але не обов´язково приводило до його формування - за сприятливих умов могли зберігатися старі відносини. Зростаюча роль чоловічої праці сприяла зміні локальності шлюбу - на зміну матрилокальному формувався патрилокальний шлюб, оскільки будь-який господарчий колектив був зацікавлений у найбільшій продуктивності праці. Розвиток чоловічої власності спричиняв прагнення передати її прямим спадкоємцям - дітям. Це було складно здійснити, якщо вони належали до іншого роду - за материнською лінією. Отже, виникає прагнення до зміни системи спорідненості. Сукупність усіх цих змін і становить сутність процесу переходу від материнського до батьківського роду.

59.Патронімія та її структура. Пережитки патронімії в різних європейських,в тому числі і слов янських народів.

Зростаючи,патріархальна сімя поділялася на інші близькоспоріднені сімї. Вони були об’єднані господарською взаємодопомогою,громадською солідарністю,спільним культом,нарешті особливою назвою. Такі групи,що їх вперше вивчив радянський етнограф М.Й.Косвен,дістали назву патронімій. Розрізняють два аспекти патронімій: генеалогічний (обєднання лише кровних родичів) локальний (обєднання родичів разом з їхніми жінками,своєрідна субобщина). Усі члени патріархальних сімей і патронімій,які походили від одного предка,становили патріархальний рід. Родові належала верховна власність на землі,що розділялась між патроніміями та сімями,однорідні успадковували майно,коли не було безпосередніх спадкоємців,мали право переважної купівлі. У суспільному відношенні члени роду були пов’язані обов’язком взаємодопомоги,взаємної відповідальності й захисту, в ідеологічному відношенні – спільним культом предків – родоначальників, тепер уже не тотемічних,а антропоморфних,спільними релігійними церемоніями,святами тощо.

60.Сусідська община та її характерні риси в європейських землеробських народів.

Сусідська (інакше — сільська, землеробська, територіальна, поземельна) община — територіальна спільність людей, які не пов'язані родинними зв'язками, але займають певну обмежену територію колективно оброблюваних земель.

Сусідська община прийшла на зміну родовій общині в епоху розпаду первісного суспільства та зародження класового суспільства. Вона складалася з окремих сімей, не пов'язаних між собою родинними зв'язками. Для такої общини, як правило, характерне поєднання приватної власності з колективною власністю на землю та деякі засоби виробництва (господарський двір, знаряддя праці, худоба тощо).

Виникла в процесі поглиблення майнової диференціації.

Сусідська община (також називається сільській, територіальної або селянської) – це поселення людей, яких не пов’язують кровні узи, але вони займають певну обмежену територію, яку обробляють колективно. Кожна входить в общину сім’я має право на частину общинної власності.

Люди працювали вже не спільно. У кожної родини був свій ділянку землі, рілля, знаряддя праці, худобу. Однак на угіддя (ліс, пасовища, річки, озера, тощо) існувала і раніше общинна власність.

Сусідська община перетворилася в організацію, включену в суспільство як підлеглий елемент, що виконує лише частину суспільних функцій: накопичення виробничого досвіду, регулювання землеволодіння, організація самоврядування, збереження традицій, відправлення культів і т.д. Люди перестають бути родовими істотами, для яких приналежність до громади мала всеосяжне значення; вони стають вільними.

61.Община в кочових племен Західної та Середньої Азії.

62.Зміни в духовному житті в період переходу від первісності до цивілізації.

Релігія еволюціонувала й ускладнювалася. В міру нагромадження знань про свою власну і зовнішню природу первісне людство дедалі менше ототожнювало себе із зовнішньою природою,дедалі більше усвідомлювало свою залежність від невідомих йому добрих і злих сил,які здавалися надприродними. Сили зла намагалися власкавити,добрим силам почали вклонятися як постійним оборонцям і заступникам роду. З розвитком родового ладу й анімізму почала зароджуватися віра в духів померлих прабатьків роду,які допомагають йому. Почав утворюватися культ природи,що уособлювалася в образах різних духів тваринного і рослинного світу,земних і небесних сил. Почала складатися магічна практика зміцнення сили,сонця,збільшення родючості землі,викликання дощу.

63.Зародження писемності. Види найдавнішої писемності.

Апогеєм розвитку духовної культури первісного суспільства,а водночас і однією з найвиразніших меж,що відокремлюють його від класових цивілізацій,було створення впорядкованої писемності. Це відбувалося поступовим перетворенням піктографічної «перед писемності»,що передавала лише загальний зміст повідомлення, на ідеографічне, або логографі не,письмо,в якому точно фіксовані знаки означали окремі слова,або,як у сучасних ребусах,повнозначні склади їх. Пізніше з ідеографічного письма виникли розвиненіші складові й буквенно-звукові (алфавітні) системи писемності. Виникнення впорядкованої писемності було пов’язане з потребами класових суспільств держав,які повинні були мати надійні засоби ділового й офіційного листування,запису релігійних ритуалів,звичаїв,діянь правителів. Найдавніші ідеографічні системи письма виникли в 4 тисячолітті до н.е. в Шумері та Єгипті. Вони певною мірою схожі між собою. Багато долідників-дифузіоністів вважає,що спочатку ідеографія виникла в одному місці,найпевніше в Шумері, й поширилася звідти в інші осередки цивілізації.

64.Знання первісних людей в період переходу від первісності до цивілізації. Астрономічні,математичні,медичні та інші знання.

Бурхливі економічні й соціальні процеси епохи розкладу первіснообщинного ладу сприяли дальшому зростанню позитивних знань. Розвиток землеробства сприяв упорядкуванню календаря,а значить, і астрономічним спостереженням. Виникають перші календарі,які ґрунтувалися на спостереженнях за зміною фаз Місяця.

Розвиток скотарства вимагав підрахунку поголів’я худоби,розвиток обміну – обчислення мірил вартості. Необхідність оперувати великими числами й розвито абстрактних уявлень привели до встановлення числових розрядів і систем числення,в основу яких була покладена лічба на пальцях. Створення укріплень і будування таких удосконалених сухопутних і водних транспортних засобів,як віз і вітрильний корабель,сприяли розвиткові не лише математики, а й механіки. З початком виплавки рудних металів зародилися металознавство і коюсь мірою хімія. Зростання населення й розвиток скотарства збільшили небезпеку інфекційних захворювань,епідемій та епізоотій; борючись з ними,первісна медицина подекуди,емпірично прийшла до примітивних запобіжних щеплень ослабленої форми хвороби.

65.Зміни в релігійних уявленнях в період переходу від первісності до цивілізації. Культ предків,культ вогню,грому,блискавки. Політеїзм,антропоморфізація богів.

У процесі розпаду первіснообщинного ладу виникали або розвивалися адекватні новим умовам життя форма релігії. Перехід до патріархату супроводжувався становленням культу чоловічих предків-покровителів як сімейних,так і родових. З поширенням землеробства й скотарства утвердилися характерні для сусідської общини сільськогосподарські культи родючості з їхніми еротичними обрядами й людськими жертвами,що символізують передавання землі статевої потенції людини, і широко відомими образами духів,які вмирають і воскресають. Усі ці релігії перепліталися між собою,зумовивши політеїстичне шанування одночасно сімейно-родових і племінних покровителів,аграрних і космічних духів,страхітливих духів таємних спілок і оточених священним ореолом вождів.

Культ вогню був дуже простий: треба було пильнувати, щоб завжди було трошки жару, щоб вогонь усе жеврів, бо коли вогонь вгасав, бог переставав жити.

Перу́н — божество у давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини. Також, судячи з лінгвістичних даних та фольклору, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки. Давні слов'яни вірили, що грім — то його мова, а блискавка — погляд, також вони сприймали грім і блискавку, як небесне орання та сівбу. Вважалось, що перший грім і дощ володіють очищувальною силою та повертають землі життєдайність. Таким чином, бог грому, що дає родючість, став також і покровителем шлюбів.

66.Звичаєве право і норми моралі.

У процесі становлення держави йшло розщеплення первісної мононорматики на право,тобто сукупність норм,які виражають волю панівного ласу й забезпечені примусовою силою держави, і мораль, тобто сукупність норм,забезпечених лише силою громадської думки. Право,навіть і в процес становлення, єдине в кожному суспільстві; мораль різна в різних суспільних верствах або класах. Початкове право складалося переважно із санкціонованих державою мононорм,або звичаїв епохи і розпаду первісного суспільства. Тому воно дістало назву звичаєвого права. Іноді звичаєвим правом називають і самі звичаї цієї епохи або навіть ще ширше – соціальні норми первісного суспільства взагалі,але це неточно,бо права не могли бути там,де ще не було держави. В інших випадках звичаєвим правом називають уже санкціоноване державою,але ще не записане,не кодифіковане,так зване неписане право.

67.Міфи. Виникнення героїчного епосу.

Міф (від грец. Μύθος — казка, переказ, оповідання) — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участюбогів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. Міфи характерні для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського і дорелігійного мислення. Окремі міфи складаються у міфологіютого чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

В буденній сьогочасній мові слово міф часто використовується для характеристики популярного, хоча й помилкового твердження.

Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. В такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості. Багато дивовижних переказів сивої давнини дійшло до нас про героїчні вчинки преславних героїв. Народ оспівував їхню силу, хоробрість, мужність. Так на основі розповідей про минуле виник жанр середньовічної літератури — героїчний епос. Первісно це були оповіді, пісні.

68.Пережитки первісної епохи в житті європейських народів.

Неоліт в Європі розвивався під великим великим впливом Близького Сходу,звідки до Європи потрапили найважливіші культурні рослини та деякі види свійських тварин. Поселення до керамічних землеробів та скотарів у Фессалії складалися зі стовпових будинків зі стінами з плоту,обмазаними глиною, або напівземлянок. Населення вирощувало пшеницю,ячмінь,а також просо та сочевицю. Землеробство поєднувалося із скотарством. У 5 тис. до н.е. на південному сході Європи виникла велика культурно-історична область землеробсько-скотарських племен. На поселеннях другої половини 3 тисячоліття до н.е. в Середній Європі можна простежити зростання значення в господарстві скотарства й мисливства. Виникають знаряддя з міді. Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:
– формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;
– розселення людства по всіх континентах;
– перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство і скотарство);
– соціогенез – формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації;
– поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.

69.Взаємовпливи перших вогнищ цивілізацій та близької і далекої периферії.

В кінці IV – III тисячолітті до н.е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік – Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль селянських общин, накопичення спостережень за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут великообсягові земляні роботи і одержувати значний додатковий продукт. Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави. Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.

Дата добавления: 2015-08-17