Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ 2 Теплова ізоляція стін

Розділ 4 Підвищення теплоізоляційних якостей вікон | Розділ 5 Можливості модернізації систем ТГПіВ | Розділ 6 Системи регулювання | Розділ 7 Використання різних систем регулювання | Розділ 8 Центральне регулювання | Розділ 9 Облік теплової енергії | Розділ 10 Шляхи зниження витрат теплової енергії на опалення |


Читайте также:
  1. Висновки до розділу
  2. Висновки до розділу.
  3. Висновки до розділу.
  4. Висновки за розділом
  5. Висновки за розділом
  6. З приводу необхідності невідкладного подолання розділення Православної Церкви в Україні
  7. Конвектор Тепловентилятор Тепловая завеса Тепловая пушка

Раніше теплоізоляційні властивості стін оцінювалися за їх товщиною і матеріалом. Вважалося що для України захисні властивості стіни

- в півтори цеглини (380 мм) – недостатні,

- в дві цеглини (510 мм) – нормальні,

- в 2,5 цеглини (640 мм) – відповідають тепловому захисту будинку.

Згідно з нормативами України використовувати стіни з монолітноїцегляної кладки неефективно. Тому раціональним способом утеплення стін повинно стати використання шару з ефективного утеплювача.

При будівництві нових будинків теплоізоляційний шар з мінеральної вати, пористої пластмаси або інших утеплювачів розташовують всередині стінової конструкції. В таких випадках використовують криничну кладку, яка складається з двох повздовжніх стін розташованих на відстані у дві цеглини одна від одної з’єднаних конструктивними зв’язками. Для запобігання просіданню утеплювача висота безперервного ізоляційного шару має бути не більше одного метру (рис. 2.1). Крім того встановлюють жорсткі горизонтальні діафрагми, наприклад з армованого цементно-піщаного розчину.

Рисунок 2.1 - Схема цегляної кладки з ефективним утеплювачем Залежність характеристики коефіцієнта теплопередачі багатошарової конструкції від її товщини наведена на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Залежність характеристики коефіцієнта теплопередачі зовнішньої стіни (із шарів суцільної силікатної цегли, мінеральної вати та штукатурки) від загальної товщини стіни

На рис. 2.2 в залежності від товщини стінки і її матеріалу виділені:

а) зона надвисокої ефективності;

б) зона високої ефективності;

в) зона низької ефективності;

г) зона неефективного будівництва.

Для крупнопанельних будинків необхідно використовувати тришарові стінові панелі, в яких між двома шарами залізобетону розташовують шар утеплювача (рис. 2.3). Для таких стін основною проблемою є влаштування зв’язків між панелями. Жорсткі зв’язки міцно з’єднують конструкції, але їх теплозахисні властивості низькі. Більш досконалими з теплотехнічної точки зору є панелі з гнучкими зв’язками, але для їх влаштування потрібно використовувати арматуру з нержавіючої сталі.

Рисунок 2.3 – Тришарова панель

При утепленні існуючого будинку до стіни кріплять додатковий теплоізоляційний шар. Його можна розташувати з зовнішньої або внутрішньої сторін стіни. При розташуванні утеплювача з зовнішньої поверхні є такі переваги:

- утеплюється вся поверхня стіни, враховуючи вузли примикання плит перекрить (при виході назовні вони можуть стати теплопровідними включеннями);

- масивна частина стіни, яка розташовувалася до утеплення в зоні низьких температур, після реконструкції переміщувалася в теплу зону (це захищає від передчасного руйнування, яке викликане сезонним коливаням температур і атмосферною вологою);

- підвищуються теплоакомуляційні властивості стін, в результаті чого тепловий комфорт всередині будинку повинен підвищуватись;

- утеплення здійснено без зменшення корисної площі будинку;

- роботи з утеплення будинку проводяться без порушень нормальної життєдіяльності його мешканців.

Якщо фасади будинків представляють архітектурну або історичну цінність, то в цих випадках утеплення здійснюють з внутрішньої сторони.

Для теплоізоляції стін найчастіше використовують мінеральну вату, яка може кріпитись до фасадної площини стіни за допомогою рейок з наступним облицюванням оздоблювальними матеріалами. Жорсткі мінераловатні плити також використовують у якості ізолювального матеріалу, а також використовуються металеві сітки по шару мінераловатної ізоляції з наступним кріпленням до них оздоблювальної плитки (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 - Приклади кріплення ізолювального матеріалу до поверхні стіни:

а) за допомогою рейок; б) за допомогою металевої сітки

Ведеться розробка захисних конструкцій, які мають високі експлуатаційні характеристики. Найбільшого розповсюдження отримали теплоізоляційні матеріали з мінераловатних плит, теплоізоляційного волокна і пінопласти (полістирольні, поліуретанові, фенолорезольні і поліізоціануратні).

Пінопласти мають властивості, які необхідні для захисних конструцій, – невеликий питомий об’єм – від 20 до 60 кг/м3, низький рівень вологопроникнення – 0,5...3% від маси утеплювача, незначну паропровідність і достатню механічну міцність. Але вони недостатньо вогнетривкі та їх вартість більша, ніж теплоізоляційних матеріалів з мінеральної вати і скловолокна.

Плитні утеплювачі з мінеральної вати і скловолокна дешевші, більш вогнетривкі. Але в 2,5...3,5 разу важчі, ніж пінопласти, а головне - їх вологопроникність в 100 разів більша, ніж у пінопластів. В умовах експлуатації це різко зменшує довговічність мінераловати і скловолокна. Вибір типу утеплювача визначається техніко-економічними розрахунками.

 


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 76 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розділ І Джерела втрат теплової енергії| Розділ 3 Теплоізоляція покрівлі

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)