Функціональна система поведінкової реакції по П.К. Анохіну

П.К Анохін запропонував свою схему формування поведінкової реакції. З она аферентного синтезу – це структури ЦНС, які отримують основну інформацію з навколишнього середовища. При цьому діє основний подразник, враховуються умови при яких він діє, включається інформація пам’яті.

Зона прийняття рішення –приймається рішення, як відповісти на дане подразнення.Програма дії – створюється програма дії з урахуванням дії можливих наслідків:

а) акцептор результату дії - прогнозує, які будуть наслідки, якщо застосовувати цю програму, допомагає врахувати помилки, які можуть бути;

б) еферентне збудження – формується центральний механізм виконання програми дії.

Дія + параметри - це корисний результат, одержаний відповідно програмі. Він співвідноситься до акцептора результату дії і показує, чи співпадає корисний результат з тим, що прогнозували.

Зворотна аферентація допомагає виявити це спів падіння. Якщо співпадає, то функціональна система поведінкового акту перестає діяти. Якщо ні, то вносяться корективи в програму дії, щоб отримати потрібний результат.

Відповідно з цією схемою люба цілеспрямована дія передує прийняттю рішення шляхом "аферентного синтезу" тобто аналізу і синтезу аферентної інформації, яка має 4 джерела: 1) біологічну мотивацію; 2) обстановочну аферентацію (умови навколишнього середовища); 3) пускову аферентацію (стимул реакції); 4) пам’ять (інформація, що виникає внаслідок життєвого досвіду). Таким чином, І стадія забезпечує поширення збудження, яке генералізовано захвачує центри кори та підкірки. Аферентний синтез закінчується формуванням програми дії, яка по Анохіну складається з 2 різних елементів: еферентної програми дії, тобто певної послідовності нервових команд, які поступають на виконавчі органи – ефектори (скелетні м’язи, залози, внутрішні органи) та акцептора наслідків дії, тобто нейронної моделі передбаченого результату, до якого повинна привести дана дія. Здійснення програми дії призводить до наслідків, які оцінюються організмом з допомогою зворотного зв’язку. Цей ланцюг замикає складну рефлекторну дугу в кільце. Інформація про реально одержаний результат порівнюється з прогнозом, який закодовано в акцепторі результату дії. Якщо отриманий результат відповідає сподіваному, то дана функціональна система перестає існувати, мета, яка стояла перед організмом досягнута.

Схема виробки умовного слиновидільного рефлексу на дзвоник по Павлову: 1. Центр слуху в корі великих півкуль. 2. Центр слиновиділення в довгастому мозку. 3. Формування прямого зв’язку. 4. Формування зворотного зв’язку.

Список використаної літератури:

1. Сопин М. Анатомия человека. – М., 1989.

2. Хрипкова А. Возрастная физиология. – М., 1976.

3. Чусов Ю. Физиология человека. – М., 1991.

4. Енциклопедія вищої нервової системи людини. – М., 1999.

5. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.

Дата добавления: 2015-08-17