Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Пристосування гідробіонтів до сольового режиму водойм.

Екологічна характеристика гігрофітів. | Екологічна характеристика мезофітів (включаючи ефемери і ефемероїди). | Екологічна характеристика сукулентів (САМ фотосинтез). | Температурні адаптації тварин у наземно-повітряному середовищі. | Фізична терморегуляція у пойкілотермних мешканців наземно-повітряного середовища. | Поведінкова терморегуляція у гомойотермних мешканців наземно-повітряного середовища. | Поведінкова терморегуляція у пойкілотермних мешканців наземно-повітряного середовища. | Ефективні температури розвитку пойкілотермних організмів. | Класифікація рослин за ступенем адаптації до умов крайнього дефіциту тепла. | Світло як екологічний чинник. Значення різних ділянок спектра сонячного світла для живих організмів. |


Читайте также:
  1. А. Останов котла (корпуса) с расхолаживанием паропроводов свежего пара по прямоточному режиму
  2. Вплив режиму харчування на обмін речовин організму
  3. Поведінкові та морфологічні пристосування тварин наземно-повітряного середовища до регуляції водообміну.
  4. Пристосування рослин до гіпоксії та аноксії.
  5. Требования к режиму труда, отдыха, лечения и реабилитации

Пристосування гідробіонтів до солоності води пов'язане з регуляцією концентрації іонів у внутрішньоклітинній рідині та її осмотичного тиску.Концентрація неорганічних іонів у водному середовищі може змінюватися в дуже широкому діапазоні (від нуля до величин, що в сотні разів перевищує їх внутрішньоклітинний рівень), створюючи високий іонний градієнт між організмом і середовищем, в якому він перебуває.

Осмотичний градієнт між організмом і середовищем постійно створює загрозу дегідратації у морських і гіпергідратації у прісноводних організмів. Чим більша різниця між осмотичною концентрацією у водному середовищі і в організмі, тим більш жорсткому впливу необхідно протистояти гідробіонтам. Основою такого протистояння є фізіологічні процеси, спрямовані на підтримання нерівномірних концентрації і складу іонів, що знаходяться у клітині та навколишньому водному середовищі. При цьому проблема адаптації полягає не тільки в регуляції кількісної, а й якісної різниці в іонному складі клітин організму і навколишнього середовища. Тобто, клітини повинні утримувати значну кількість іонів від урівноважування з навколишнім середовищем і одночасно регулювати вибірковість їх надходження і віддачу.Підтримання осмотичного тиску цитоплазми в умовах різної солоності водного середовища здійснюється двома механізмами: змінами концентрації у цитоплазмі органічних осмотично активних речовин та змінами вмісту в ній неорганічних іонів.До осмотично активних речовин належать амінокислоти, сечовина, метіламіни та інші сполуки, що синтезуються в організмі.

Встановлено, що при підвищенні солоності води, у безхребетних може зростати ферментативна активність глутаматдегідрогенази – ферменту, який ініціює утворення глутамінової та інших амінокислот. На значення органічних речовин у підтриманні осмотичного тиску у гідробіонтів вказують такі дані. У мідій при їх перенесенні з води солоністю 5 до 35 ‰ вміст азотистих сполук у цитоплазмі зростає у 5–6 разів, а неорганічних електролітів – у 1,1–1,2 рази. Клітинний осмотичний тиск при цьому збільшується на 75 %. Компенсаторне зростання внутрішньоклітинного тиску, що відбувається переважно за рахунок органічних речовин, можна розглядати як важливий фактор у пристосуванні гідробіонтів до гіпергалінного середовища. Як відомо, неорганічні іони істотно впливають на ферментативну активність і структурну організацію цитоплазма­тич­них макромолекул. Якщо вирівнювання осмотичної концентрації внутрішнього середовища гідробіонтів, які мешкають у гіпергалінних умовах, відбувалось би за рахунок тільки іонів, це могло б призвести до різких змін метаболізму. Щодо амінокислот та інших органічних речовин, то вони не взаємодіють з субстратами та коферментами і не впливають на хід фізіолого-біохімічних реакцій.

В той же час неорганічні іони (особливо натрій і калій) відіграють надзвичайно важливу роль у транспорті іонів і води між зовнішньоклітинним і внутрішньоклітинним середовищем. За особливостями осморегуляції гідробіонтів поділяють на гомойоосмотичні і пойкілоосмотичні.

До гомойоосмотичних належать водяні тварини, здатні активно регулювати осмотичний тиск рідин тіла та підтримувати відносну сталість фізіологічних параметрів внутрішнього середовища незалежно від змін мінералізації води. Такі тварини мають назву осморегулюючі. До них належать прісноводні і морські риби, морські ссавці, деякі ракоподібні.

Пойкілоосмотичні організми не здатні підтримувати більш-менш сталий осмотичний тиск при зміні солоності водного середовища. До пойкілоосмо­тичних належать нижчі безхребетні, двостулкові молюски, багато видів кільчастих червів, голкошкірі. Таких морських безхребетних ще називають осмоконформерами. За характером пристосування до солоності води до пойкілоосмотичних належать практично всі водорості. Стосовно рослин часто застосовують дещо інше визначення – пойкілогідричні організми, що підкреслює ступінь обводнення їх цитоплазми.

Пристосування до різної солоності води здійснюється по різному у найпростіших і більш складних багатоклітинних організмів. Суттю адаптивних реакцій гідробіонтів різних рівнів філогенетичного розвитку є забезпечення іонного і осмотичного гомеостазу.


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 281 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Екологічні групи рослин по відношенню до світла та їхні адаптивні особливості у наземно-повітряному середовищі.| Поведінкові та морфологічні пристосування тварин наземно-повітряного середовища до регуляції водообміну.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)